Постанова

від 20.09.2012 по справі 2а/0270/3563/12

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

20 вересня 2012 р. Справа № 2а/0270/3563/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мультян Марини Бондівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Щербацької Ольги Сергіївни

позивача: ОСОБА_1 - директор, Брилянт І.О.- представник за довіреністю

відповідача: Сидоришин М.М. - представник за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Дочірнього сільськогосподарського рибоводного підприємства "Уланівський рибцех" ПрАт "СП "Вінницярибгосп"

до: Хмельницької об'єднаної Державної податкової інспекції

про: скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом Дочірнього сільськогосподарського рибоводного підприємства "Уланівський рибцех" ПрАт "СП "Вінницярибгосп" до Хмельницької об'єднаної Державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою від 25.07.2012 року відкрито провадження у справі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою адміністрацією у Вінницькій області була проведена позапланова виїзна документальна перевірка Дочірнього сільськогосподарського рибоводного підприємства "Уланівський рибцех" ПрАТ "СП "Вінницярибгосп".

За результатами перевірки складено акт №19/16-01/24897443 від 05.07.2012 року. 17.07.2012 року Хмільницькою об'єднаною ДПІ було видано податкове повідомлення -рішення №0000261600, згідно якого ДСРП "Уланівський рибцех" ПрАТ "СП "Вінницярибгосп" зобов'язане сплатити грошове зобов'язання за основним платежем 188896 грн., за штрафними санкціями 37380 грн.

Позивач не погоджується із зазначеним податковим повідомленням -рішенням, а тому просить суд його скасувати.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд у їх задоволенні відмовити, посилаючись на обставини, викладені у поданих запереченнях. Окремо зазначив, що у Дочірнього сільськогосподарського рибоводного підприємства "Уланівський рибцех" ПрАт "СП "Вінницярибгосп" відсутні документи, які є підставою для отримання статусу сільськогосподарського підприємства у відповідності до пункту 8 .6 Закону "Про податок на додану вартість" та пункту 209.6 ПК України, що в свою чергу не дає права використовувати спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість у сфері рибальства, а саме, умова про питому вагу вартості сільськогосподарських товарів (послуг), яка повинна становити не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг) підприємством виконана та умова про поставку вироблених (наданих) сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях не виконана - відсутні документи на право власності або оренди земельних ділянок для виробництва риби.

Також останній зазначив, що Дочірнє сільськогосподарське рибоводне підприємство "Уланівський рибцех" ПрАт "СП "Вінницярибгосп" не відповідає критеріям, визначеним п. 209.6 ст. 209 Податкового кодексу, на момент подання заяви про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування, яка стала підставою для видачі свідоцтва про реєстрацію суб'єктом спеціального режиму оподаткування.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Дочірнє сільськогосподарське рибоводне підприємство "Уланівський рибцех" ПрАт "СП "Вінницярибгосп" зареєстровано Хмільницькою районною державною адміністрацією Вінницької області 25.06.1996 року, про що свідчить довідка ЄДРПОУ серії АБ №405656 (а.с.43).

Згідно із статутом, ДСРП "Уланівський рибцех" ПрАТ "СП "Вінницярибгосп" є повним правонаступником з всіма правами та обов'язками ДСРП "Уланівський рибцех" СВАТ "Вінницярибгосп" внаслідок реорганізації, шляхом перетворення СВАТ "СП "Вінницярибгосп" у ПрАТ " СП "Вінницярибгосп".

За результатами перевірки складено акт №19/16-01/24897443 від 05.07.2012 року, відповідно до якого відповідачем було встановлено, що позивачем порушено п.4.1 ст.4, п.7.3.1 п.7.3, п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п. 7.5, п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7, п.8-1.1, п.8-1.2, п.8-1.6 ст.8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. за період з 01.04.2010 року по 31.12.2010 року; п. 185.1 ст. 185, ст. 187, ст. 198. ст.200, п.209.1, п.209.2,п.209.6 ст.209 Податкового Кодексу України за період 01.01.2011 року по 31.05.2012 року., в результаті чого занижено податок на додану вартість (по загальній декларації - розрахунки з бюджетом) в періоді, що перевірявся, на загальну суму 188 896 грн. А також завищено податок на додану вартість (по скороченій декларації - кошти залишаються у розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника) в періоді, що перевірявся, на загальну суму 189 443 грн.

На підставі акту перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000261600 від 17.07.2012 року, відповідно до якого позивача зобов'язано сплатити податкове зобов'язання за основним платежем 188896 грн., штрафні санкції 37380 грн.

Висновки відповідача викладені в акті перевірки №19/16-01/24897443 від 05.07.2012 року про порушення позивачем вимог Закону України "Про податок на додану вартість" не приймаються судом до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 8-1.1. ст. 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 209.1 ст. 209 Податкового кодексу України, діючого на момент виникнення спірних правовідносин, резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 8-1.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно п. 8-1.6. ст. 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

За приписами п. 8-1.2. ст. 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

В ході перевірки та в судовому засіданні встановлено, що для здійснення господарської діяльності по веденню рибного господарства та подальшої реалізації вирощеної та виробленої продукції позивач використовує земельні ділянки водного фонду, надані у постійне користування згідно державних актів на право постійного користування землею серії І-ВН № 001929 від 28.08.1998 року, виданого Уланівською сільською радою народних депутатів Хмельницького району (а.с. 47-48).

Крім того, відповідачем не враховано, що сільгосппродукція вирощується, збирається, зберігається і продається (поставляється) працівниками (трудовим колективом) ДСРП "Уланівський рибцех", з використанням інших власних та орендованих виробничих потужностей - власної та орендованої сільськогосподарської техніки та усіх інших витратних матеріалів. Товариство здійснює увесь цикл виробництва сільськогосподарської продукції із застосуванням власних та орендованих виробничих потужностей, а тому є сільськогосподарським товаровиробником.

Будь-яких доказів того, що ДСРП " Уланівський рибцех" виготовляє продукцію не свого виробництва податковим органом не доведено.

Таким чином, позиція податкового органу полягає в тому, що при використанні позивач у господарській діяльності земельних ділянок об'єднання СВАТ "СП "Вінницярибгосп", позивач втрачає право на застосування спеціального режиму оподаткування з податку на додану вартість.

Тобто, при визначенні суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість по скороченій декларації позивач до складу такого зобов'язання має відносити лише реалізацію продукції, вирощеної та виробленої на власних або орендованих потужностях. Реалізація продукції, вирощеної підприємством на інших земельних ділянках, повинна відноситись позивачем до складу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній декларації, по якій відбуваються розрахунки до бюджету.

Дослідивши матеріали справи, суд критично оцінює вказане твердження Хмільницької ОДПІ, в зв'язку з наступним.

Згідно із ст. 7 Земельного кодексу України 1992 року, який діяв на час видачі вказаного вище Державного акту у 1998 році, у постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема: сільськогосподарським підприємствам і організаціям.

Тобто на час дії Земельного кодексу України 1992 року сільськогосподарські підприємства мали право постійного користування земельною ділянкою.

Із моменту видачі державного акту на право постійного користування землею ДСРП " Уланівський рибцех" ПрАТ "СП "Вінницярибгосп", як сільськогосподарське підприємство, набуло права постійного користування земельними ділянками, що розташовані на території Хмільницького району Вінницької області.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно статуту, ДСРП " Уланівський рибцех" ПрАТ "СП "Вінницярибгосп" є повним правонаступником за всіма правами та обов'язками ДСРП "Уланівський рибцех" СВАТ "Вінницярибгосп", в тому числі майнових прав і обов'язків з дебіторською та кредиторською заборгованостями.

Відповідно до ст. 108 Цивільного кодексу України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

Оскільки ДСРП "Уланівський рибцех" ПрАТ "СП "Вінницярибгосп" є правонаступником ДСРП " Уланівський рибцех" СВАТ "Вінницярибгосп", то в силу ст. 108 ЦК України до них перейшли всі права цього підприємства, в тому числі і право постійного користування земельними ділянками водного фонду на підставі вказаного вище Державного акту на право постійного користування землею, так як на момент перетворення юридичної особи, згідно діючого на той час Земельного кодексу України, сільськогосподарські підприємства мали право постійного користування земельною ділянкою.

Частиною 2 ст. 92 Земельного кодексу України, який набрав чинності з 1.01.2002 року, встановлено, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації.

Однак у п. 6 Перехідних положень цього Кодексу передбачено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Суд зазначає, що таким чином законодавець дозволив до відповідного переоформлення права постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди на неї користуватися земельною ділянкою підприємствам, які за чинним Земельним кодексом не можуть мати земельні ділянки на праві постійного користування.

В той же час, з урахування рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2005 від 22.09.2005 року, яким визнано неконституційними положення: "пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення і п. 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18.12.1990 року № 563-ХІІ з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою, ДСРП "Уланівський рибцех" ПрАТ "СП "Вінницярибгосп", як правонаступник ДСРП "Уланівський рибцех" СВАТ "Вінницярибгосп", правомірно користувалось та користується земельними ділянками на підставі Державного акту на право постійного користування землею.

З огляду на викладене, позивач як сільськогосподарське підприємство, правомірно користувався спеціальним режимом оподаткування податком на додану вартість.

Крім цього, відповідно до постанови Хмільницького міськрайонного суду від 22.08.2012 року та постанови Хмільницького районного суду від 04.09.2012 року про притягнення до адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, головного бухгалтера ОСОБА_4 та директора ДСРП "Уланівський рибцех" ПрАТ "СП "Вінницярибгосп" ОСОБА_1 за те, що допустили порушення порядку ведення податкового обліку, в результаті чого було занижено податок на додану вартість за період з 01.04.2010 року по 31.05.2012 року на суму 188 896 грн., чим порушив п.4.1 ст.4, п.7.3, п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п. 7.5, п.п. 7.7.1 п.7.1 ст.7, п.8-1.1, п.8-1.6 ст.8-1 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 185.1 ст. 185, ст. 187, ст. 198, 200.1 ст.200, п.209.1, п.209.6 ст.209 Податкового Кодексу України провадження в справі про адміністративне правопорушення закрито в зв'язку із відсутності складу правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Визначаючись щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення суд виходить з того, що дане рішення прийняті на підставі акту про результати позапланової виїзної перевірки підприємства №№19/16-01/24897443 від 05.07.2012 року, тому доведена в судовому засіданні правомірність користування спеціальним режимом оподаткуванням податку на додану вартість спростовує доводи відповідача про правомірність винесеного ним рішення.

Враховуючи вищевказане, посадовими особами позивача порушення вимог податкового законодавства щодо заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість за період з 01.06.2009 року по 31.05.2012 року не знайшло свого підтвердження.

Таким чином, судом не приймаються до уваги як обґрунтовані висновки акту перевірки щодо порушення позивачем п.4.1 ст.4, п.7.3.1 п.7.3, п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п. 7.5, п.п. 7.7.1 п.7.1 ст.7, п.8-1.1, п.8-1.2, п.8-1.6 ст.8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. за період з 01.06.2009 року по 31.05.2012 року ; п. 185.1 ст. 185, ст. 187, ст. 198. ст.200, п.209.1, п.209.2,п.209.6 ст.209 Податкового Кодексу України, а тому податкове повідомлення-рішення № 0000261600 від 17.07.2012 року є протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Надавши правову оцінку всім обставинам справи, які знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, доводяться як показами представників сторін, так і матеріалами справи, суд дійшов до висновку про те, що податковий орган під час перевірки та визначення податкових зобов'язань позивача вийшов за межі повноважень та діяв не у спосіб, що передбачений законодавством України. Відтак позовні вимоги є обґрунтованими, а тому суд з метою захисту прав та інтересів позивача, вважає, що позов слід задовольнити, шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000261600 від 17.07.2012 року.

Стягнути з державного бюджету на користь Дочірнього сільськогосподарського рибоводного підприємства "Уланівський рибцех" ПрАт "СП "Вінницярибгосп" (вул. Миру, 1, с. Уланів, Хмільницький район, Вінницька область, 22032, код ЄДРПОУ 24902345) судові витрати в розмірі 2146 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень) шляхом їх безспірного списання органом Державної казначейської служби з рахунків Хмельницької об'єднаної Державної податкової інспекції.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Мультян Марина Бондівна