Постанова

від 30.08.2012 по справі 2а-7061/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

2а-7061/12/2670   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ  30 серпня 2012 року           14:26           № 2а-7061/12/2670 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Вєкуа Н.Г., при секретарі судового засідання Гладії А.В., розглянувши в відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовомПублічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС проскасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ: До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшла позовна заява Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк»(надалі –позивач, банк) до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.02.2009р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2009р. адміністративний позов задоволено. За наслідками касаційного розгляду справи Вищим адміністративним судом України постановлено ухвалу від 26.04.2012р., згідно якої рішення судів попередніх інстанцій скасовано з причин недотримання судами вимог частин 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо з'ясування обставин, які входять до предмету доказування як істотні, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. На підставі протоколу розподілу справ між суддями автоматизованої системи документообігу Окружного адміністративного суду м. Києва вказану справу передано судді Вєкуа Н.Г. та присвоєно їй номер 2а-9061/12/2670. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.06.2012р. зазначену справу прийнято до свого провадження суддею Вєкуа Н.Г., закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. Позовні вимоги мотивовано правомірними діями позивача щодо віднесення витрат до складу валових у зв'язку із формуванням резервних страхових внесків по кредитних операціях, відповідно висновки відповідача про протилежне позивач вважає безпідставними. Відповідач в судових засіданнях та письмових запереченнях проти позову заперечив, вказуючи, що при здійсненні перевірки позивача було встановлено необґрунтоване віднесення до валових витрат сум резервних страхових внесків по кредитних операціях, відповідно занижено податок на прибуток підприємств, а тому спірні рішення є правомірними. Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи заперечення відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного. Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва проведено виїзну планову перевірку ЗАТ «Внєшторгбанк»(Україна) (код 33294890) (правонаступником якого є ПАТ «ВТБ БАНК»,) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 18.01.2005 року по 31.12.2006 року, за результатами якої складено акт від 04.05.2007 року № 238/1-22-10-33294890. Перевіркою виявлено порушення позивачем  пп.5.2.4 п.5.2 ст.5, пп.12.2.1, пп.12.2.2 п.12.2 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що на думку податкового органу призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1 802 351 грн. На підставі вищезазначеного акту перевірки від 04.05.2007 року ДПІ у Голосіївському районі м.Києва винесено податкове повідомлення-рішення № 0000152201/0 від 15.05.2007 року, згідно якого донараховано податок на прибуток в розмірі 3 397 246, 00 грн., з них 1 802 351,00 грн. основного платежу та 1 594 895,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій. В ході процедури адміністративного оскарження Відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення № 0000152201/1 від 25.07.2007 року, № 0000152201/2 від 04.10.2007 року, № 0000152201/3 від 11.12.2007 року про визначення податкового зобов'язання у розмірі і з підстав аналогічних вищезазначеному. Проте, суд не може погодитись з правомірністю винесених відповідачем рішень, з огляду на наступне. Усі комерційні банки, починаючи з 01.07.1997р., обов'язково здійснюють формування резерву для відшкодування можливих витрат за кредитними операціями комерційних банків за рахунок збільшення валових витрат у розмірі, передбаченому Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Пунктом 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткуванню прибутку підприємств", визначений склад валових витрат, до яких, відповідно до пп. 5.2.4 даного пункту, відносяться суми коштів, внесені до страхових резервів у порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону, яка передбачає формування страхових резервів за рахунок валових витрат. Так, підпунктом 12.2.1 пункту 12.2. статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, встановлено, що будь-який банк, а також будь-яка небанківська фінансова установа, створена згідно з нормами відповідних законів, зобов'язана створювати страховий резерв для відшкодування можливих втрат по основному боргу (без процентів та комісій) за всіма видами кредитів (у тому числі за консолідованим іпотечним боргом), а також гарантій, порук, придбаних цінних паперів (у тому числі іпотечних сертифікатів із фіксованою дохідністю), інших активних банківських операцій, які належать до їх господарської діяльності згідно із законодавством. У підпункті 12.2.1 пункту 12.2. статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»також передбачено необхідну ознаку боргових відносин як підстави формування страхового резерву, а саме: можливість втрати по основному боргу, тобто наявність ризику, який зумовлює необхідність створення такого резерву для покриття цих втрат. Передумовою формування резерву згідно вимог ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є наявність обов'язку надати кошти і страховий ризик виникає саме з зобов'язання надання коштів за цими активними операціями банку. Підпунктом 12.2.2. п.12.2. ст.12 зазначеного Закону передбачено, що з урахуванням положень підпункту 12.2.3 цієї статті, створення страхового резерву здійснюється фінансовою установою самостійно у розмірі, достатньому для повного покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами заборгованості, визнаними нестандартними за методикою, яка встановлюється для банків Національним банком України. Даною правовою нормою було передбачено створення страхового резерву для відшкодування ризику неповернення заборгованості, при цьому, затвердження методики та критеріїв віднесення заборгованості було делеговано Національному банку України. Таким чином, нормою Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»було прямо передбачено застосування нормативів Національного банку України для цілей оподаткування. Такою методикою є Положення “Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків”, затверджене постановою Правління Національного банку України №279 від 06.07.2000 року. Відповідно до пункту 1.9 Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 06 липня 2000 року № 279 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 серпня 2000 року за № 474/4695 - банки зобов'язані здійснювати розрахунок резервів під стандартну та нестандартну заборгованість (з урахуванням строків погашення боргу за кредитними операціями) протягом місяця, у якому здійснено кредитну операцію (або укладено угоду на її здійснення). Під такою угодою розуміється угода про надання гарантії тощо. Отже, для визначення моменту віднесення сум до страхового резерву, Національним банком України прямо передбачено місячний термін з дня укладення угоди, та не зазначено про сплату коштів на виконання угоди. Крім того, у відповідності до ст. 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність” банківський кредит - це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яку гарантію, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надане в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми. Згідно з умовами договорів, зобов'язання банку є безвідкличними і ризиковими. Тобто, за цими зобов'язаннями кошти надаються за першою вимогою контрагента (поняття безвідкличного зобов'язання визначене Методикою розрахунку економічних нормативів регулювання діяльності банків в Україні (постанова Правління Національного банку України від 11.04.2005р. №125). Укладаючи такий договір банківська установа бере на себе зобов'язання сплатити суму боргу, яка визначена договором, отже, несе ризик. Обов'язковою умовою віднесення на валові витрати витрат на формування страхового резерву є наявність ризику. Відповідно до Методичних вказівок з інспектування банків “Система оцінки ризиків”, схвалених постановою Правління Національного банку України від 15.03.2004 №104, кредитний ризик - це наявний або потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через неспроможність сторони, що взяла на себе зобов'язання, виконати умови будь-якої фінансової угоди із банком (його підрозділом) або в інший спосіб виконати взяті на себе зобов'язання. Кредитний ризик є в усіх видах діяльності, де результат залежить від діяльності контрагента, емітента або позичальника. Він виникає кожного разу, коли банк надає кошти, бере зобов'язання про їх надання, інвестує кошти або іншим чином ризикує ними відповідно до умов реальних чи умовних угод. Згідно з п.п. 12.2.3  п. 12.2 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції Закону України від 25 березня 2005 року, розмір страхового резерву, що створюється за рахунок збільшення валових витрат фінансової установи, для комерційних банків не може перевищувати 10 відсотків від суми боргових вимог, а саме сукупної заборгованості за кредитами, гарантіями та поруками, фактично наданими (виставленими на користь) дебіторам на останній робочий день звітного податкового періоду. Відповідно до абз. 4 п.1.5 Положення “Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків”, затверджене постановою Правління Національного банку України №279 від 06.07.2000 року, банки зобов'язані створювати та формувати резерви для відшкодування можливих втрат на повний розмір чистого кредитного ризику за основним боргом, зваженого на відповідний коефіцієнт резервування, за всіма видами кредитних операцій у національній та іноземних валютах. З огляду на зазначені норми, законодавцем зобов'язано банківські установи створювати страховий резерв, тобто це є обов'язком, а не правом банку. Крім того, страховий резерв під активні операції банку, які не супроводжуються виникненням боргових вимог, створення якого банком є обов'язковим в силу нормативно-правового акту, не впливає на формування валових витрат. Відповідно до пп. 12.3.12 п. 12.3 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у разі, коли всі заходи щодо стягнення безнадійної заборгованості згідно з порядком, визначеним пунктом 12.3 цієї статті, не призвели до позитивного наслідку, банки та небанківські фінансові установи відносять на валові витрати таку заборгованість в частині, що не відшкодована за рахунок страхового резерву, створеного відповідно до цієї статті. Відповідно до пп. 12.2.4 п.12.2. ст.12 зазначеного Закону у разі коли за наслідками звітного податкового періоду відбувається зменшення сукупного розміру нестандартних або безнадійних кредитів (інших видів заборгованості) у зв'язку з їх переведенням до стандартної категорії чи зі списанням до складу валових витрат платника податку за процедурою, встановленою пунктом 12.3 цієї статті, або при зменшенні сум боргових вимог, що використовується як база для визначення обмежень, встановлених підпунктом 12.2.3 цього пункту, надлишкова сума страхового резерву направляється на збільшення валового доходу фінансової установи за наслідками такого звітного періоду. Отже, витрати на формування страхових резервів, як правило, мають тимчасовий характер, а згідно п. 12.2.4 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» після сплину тих факторів, які були умовою для віднесення сум створених страхових резервів до валових витрат (наприклад, закінчення строку дії гарантії), вказані суми в бухгалтерському обліку розформовуються і в податковому обліку з валових витрат переміщуються до валових доходів. За даними акту перевірки Банку п.3.1.2.5 (стор. 41) встановлено, що списання проблемних або безнадійних кредитів за рахунок страхового резерву не здійснювалось. Отже фактично Банку нарахована штрафні санкції за порушення, яке не було вчинено. Тобто, дії позивача не призвели до зменшення бази оподаткування або зменшення податкових надходжень до бюджету з податку на прибуток. Таким чином, за спірний період Банк здійснив формування страхових резервів за рахунок валових витрат правомірно - за зобов'язаннями з кредитування, що мають ризик (є безвідкличними) згідно з укладеними договорами, та відповідно до вимог Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств ” та Положення № 279, яке затверджено на виконання приписів пп. 12.2.2 п. 12 ст. 12, з урахуванням граничних розмірів визначених пп. 12.2.3 зазначеного підпункту, та правил податкового обліку, а саме включення до складу рядка страхового резерву, сформованого за правилами ст. 12. Крім того, види та порядок застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства встановлені ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181. Відповідно до п. 17.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181 штрафні санкції за порушення законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством. Відповідно до п.17.1.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181 у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті  «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Визначена відповідачем сума заниження податку за 3 квартал 2005 року з штрафною санкцією 2 839 грн., є необґрунтованою, виходячи з того, що в акті перевірки (сторінка 25) встановлено суму завищених валових витрат за цей період 12080 грн.,  отже сума заниженого податку визначається, як 12080 х 25%= 3020 грн. і відповідно сума штрафної санкції не може бути більше 1510 грн. Щодо 2 кварталу 2006 року(півріччя 2006 року), то в цей період  включено суму страхового відшкодування за транспортний засіб 62 777 грн., що становить суму заниженого податку у розмірі 15694 грн., штрафна санкція складає 6278 грн. Разом 15694 грн.(основний платіж) + 6278 грн.(штрафна санкція) = 21972 грн. Щодо 3 кварталу 2006 року, то Відповідачем помилково повторно включно до цієї суми суму страхового відшкодування за транспортний засіб 62 777 грн., що становить суму заниженого податку у розмірі 15694 грн. Крім цього, з розрахунку штрафних санкцій, що є додатком до акту перевірки вбачається, що Відповідачем, крім штрафної санкції передбаченої п.17.1.3 Закону №2181, до Банка застосовано штрафну санкцію передбачену п.7.1.6 цього Закону. Представник податкового органу не зміг надати суду пояснення щодо застосованих сум штрафних санкій. Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає, що податковим органом не доведено порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно не доведено правомірність винесення відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень в зв'язку з чим вони підлягають скасуванню. Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Вирішуючи спір, суд також бере до уваги ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Разом з тим, під час розгляду справи відповідач не довів правомірності винесення спірних рішень. Враховуючи все вищевикладене, керуючись статтями 2, 6, 7, 8, 69-71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Позов задовольнити. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення –рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва: -          № 0000152201/0 від 15.05.2007 року, згідно якого донараховано податок на прибуток в розмірі 3 397 246, 00 грн., з них 1 802 351,00 грн. основного платежу та 1 594 895,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; -          № 0000152201/1 від 25.07.2007 року, згідно якого донараховано податок на прибуток в розмірі 3 397 246, 00 грн., з них 1 802 351,00 грн. основного платежу та 1 594 895,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; -          № 0000152201/2 від 04.10.2007 року, згідно якого донараховано податок на прибуток в розмірі 3 397 246, 00 грн., з них 1 802 351,00 грн. основного платежу та 1 594 895,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; -          № 0000152201/3 від 11.12.2007 року, згідно якого донараховано податок на прибуток в розмірі 3 397 246, 00 грн., з них 1 802 351,00 грн. основного платежу та 1 594 895,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.                  Суддя                                                                                Вєкуа Н.Г. Постанова складена в повному обсязі 03.09.2012р.