ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
21 серпня 2012 року 12:25 № 2а-5947/12/2670
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Макаренко О.С. та представників сторін:
від позивача: Волокітіна О.В., Олійника О.А.,
від відповідача: Шевченка В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торгова марка «Соня» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби проскасування податкових повідомлень-рішень, -
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова марка «Соня»з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва, в якому після остаточного уточнення позовних вимог просило суд скасувати (визнати нечинними) податкові повідомлення-рішення від 12.12.2011 року № 0000350707, № 0000360707, № 0000370707, № 0000380707, від 15.12.2011 року № 0024071510, від 23.02.2012 року № 0000272305, № 00002822305.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 травня 2012 року було відкрито провадження в даній справі.
Враховуючи вибуття первинного відповідача у справі -ДПІ у Дніпровському районі м. Києва -зі спірних правовідносин, судом на підставі ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено заміну відповідача на його правонаступника -Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що внаслідок проведених перевірок позивача ДПІ у Дніпровському районі міста Києва складено акти перевірок, на підставі яких винесені спірні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу:
- зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на суму 841 609,00 грн. (податкове повідомлення-рішення від 15.12.2011 № 0024071510);
- збільшено суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 294 915,00 грн., в т.ч. штрафні санкції у сумі 58 983,00 грн. (податкове повідомлення-рішення від 23.02.2012 № 0000272305) ;
- зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ загалом у сумі 393 216,00 грн. (податкові повідомлення-рішення від 23.02.2012 № 0000282305 та від 12.12.2011 №0000350707);
- зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ у зв'язку з виявленням невідповідності суми бюджетного відшкодування у сумі, заявленій у податковій декларації, на 102 755,00 грн. (податкове повідомлення-рішення від 12.12.2011 № 0000360707); відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 82 318,00 грн. (податкове повідомлення-рішення від 12.12.2011 № 0000370707); зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 11 800,00 грн. (податкове повідомлення-рішення від 12.12.2011 № 0000380707).
Позивач вважає помилковими покладені в основу оскаржуваних рішень висновки актів перевірки, оскільки останні прийняті без дослідження первинних документів, що підтверджують стан взаєморозрахунків з постачальниками та не прийняті до уваги дані декларацій, а відтак - не відповідають положенням ст. 3, п. 5.1., ст. 6, п. 22.4. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також ст. 150, п. 3 підрозділу 4 розділу XX ПК України.
Окрім того, позивач наголошує на тому, що договірні відносини з його контрагентами підтверджуються належними первинними документами та оплатою, проведеною на користь постачальників, що свідчить про фактичне придбання ним товарів та використання їх у господарській діяльності. Як зазначав позивач, на момент укладення правочинів його контрагенти були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мали свідоцтва платників ПДВ, а отже, видані ними податкові накладні дають позивачу право на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.
Також позивач зазначав, що податковий орган неправомірно відмовив у прийнятті податкової декларації з ПДВ за листопад 2009 року, що стало підставою для зменшення йому бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Під час перевірки податковим органом не витребовувался та не досліджувалися документи, що підтверджують фактичну сплату позивачем сум ПДВ, а отже, відмова з боку відповідача у бюджетному відшкодуванні з податку на додану вартість є безпідставною.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник податкового органу проти адміністративного позову заперечував, вказуючи на пункт 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідних положень" Податкового кодексу України, яким встановлено, що пункт 150.1 ст.150 Податкового кодексу України застосовується у 2011 році з урахуванням, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Таким чином, контролюючий орган зауважує, що для включення до складу валових витрат коштів, починаючи з ІІ кварталу 2011 року, враховується лише від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане у І кварталі 2011 року, без урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування будь-яких інших звітних податкових періодів.
Також відповідач звернув увагу суду на те, що позивачем в порушення ст. 28 Цивільного кодексу України укладалися правочини, які суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини, тому такі правочини є нікчемними і відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість»позивач не має права на включення до податкового кредиту з ПДВ коштів, сплачених за такими правочинами.
Крім того, за твердженням відповідача, через ненадання до перевірки оригіналів первинних документів, що підтверджують фактично сплачену суму податку на додану вартість у попередніх періодах, та враховуючи визнання декларації з ПДВ за листопад 2009 року неподатковою звітністю, позивач не має права на бюджетне відшкодування із вказаного податку.
З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 21 серпня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд
В С Т АН О В И В:
Позивач -ТОВ «Торгова марка «Соня»(код ЄДРПОУ 34875911) зареєстроване як юридична особа 26.02.2007 року Дніпровською районною в м. Києві державною адміністрацією, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 13777003 від 15.05.2012 року (том ІІ, а.с. 13-15).
ТОВ «Торгова марка «Соня»перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у Дніпровському районі м. Києва.
10 листопада 2011 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток ТОВ «Торгова марка «Соня»за звітний період 2-3 квартал 2011 року, за результатами якої було складено акт камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток № 7373 від 10.11.2011 року (далі по тексту - Акт перевірки, Акт), у якому податковий орган прийшов до висновку про завищення платником від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 841 609,00 грн. (том І, а.с. 13).
15 грудня 2011 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0024071510 , яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток у розмірі 841 609,00 грн.
Також у період з 20.01.2012 р. по 26.01.2012 р. ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Торгова марка «Соня»з питань дотримання податкового законодавстваз податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Бета Трейдінг»(код ЄДРПОУ 36925445), ТОВ «Преображеніє»(код ЄДРПОУ 34480840), ТОВ «Прістекс ЛТД»(код ЄДРПОУ 37144380), ТОВ «Профіткомпані»(код ЄДРПОУ 37313178) ТОВ «Профінком»(код ЄДРПОУ 37378214), ТОВ «Екобудтехнолоджи»(код ЄДРПОУ 37194007), ТОВ «Трейд-Фокс»(код ЄДРПОУ 36186021), ТОВ «Корнест»(код ЄДРПОУ 36530699), ТОВ «ТС Альянс»(код ЄДРПОУ 35429446), ЬЛВ «Тібурон»(код ЄДРПОУ 34760055), ТОВ «Профіт-Голд»(код ЄДРПОУ 37378832), ТОВ «Вестком-Груп»(код ЄДРПОУ 36678233) за весь період діяльності, за результатами якої складено акт від 02.02.2012 р. № 229/23-522-34875911 (том І, а.с. 15-30).
Вказаним актом перевірки встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1 п. 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту за податку на додану вартість на загальну суму 235 932,00 грн. за квітень-жовтень 2010 року.
23 лютого 2012 року , на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було прийнято податкові повідомлення-рішення:
- № 0000272305 , яким позивачу за порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»було нараховано суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 294 915,00 грн., в тому числі основного платежу у розмірі 235 932,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 58 983,00 грн. (том І, а.с. 31);
- № 0000282305 , яким позивачу за порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2010 року на суму 43 547,00 грн. (том І, а.с. 32).
Крім того, у період з 28.09.2011 р. по 11.10.2011 р. ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Торгова марка «Соня»з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань у наступних (звітних) податкових періодах за червень-липень 2011 року, в результаті якої було складено акт перевірки від 25.10.2011 р. № 6420/07-032/34875911.
Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.7.1, пп. 7.7.2, пп. 7.7.3, абз. «б»пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та пп. 5.12.6 п. 5.12 Наказу ДПА України від 30.05.1997р. № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення та подання», внаслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування в розмірі 349 669,00 грн. за червень, липень 2010 року, завищено залишок від'ємного значення ряд. 26 декларації з податку на додану вартість на суму 11 800,00 грн., відмовлено у наданні бюджетного відшкодування за червень 2010 року на суму 82 318,00 грн., занижено суму бюджетного відшкодування за січень 2010 р. в розмірі 61 273,00 грн., березень 2010 р. в розмірі 10 997,00 грн., квітень 2010 р. в розмірі 12 625,00 грн., червень 2010 р. в розмірі 17 860,00 грн. (том І, а.с. 33-42).
12 грудня 2012 року , на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було прийнято податкові повідомлення-рішення:
- № 0000350707 , яким позивачу яким позивачу за порушення пп. 7.7.1, пп. 7.7.2, пп. 7.7.3, абз. «б»пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень, липень 2010 року на суму 349 669,00 грн. (том І, а.с. 43);
- № 0000360707 , яким позивачу яким позивачу за порушення пп. 7.7.1, пп. 7.7.2, пп. 7.7.3, абз. «а»пп. 7.7.7п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень, березень, квітень, червень 2010 року на суму 102 755,00 грн. (том І, а.с. 44);
- № 0000370707 , яким позивачу яким позивачу за порушення пп. 7.7.1, пп. 7.7.2, пп. 7.7.3, абз. «б»пп. 7.7.7п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2010 року на суму 82 318,00 грн. (том І, а.с. 45);
- № 0000380707 , яким позивачу яким позивачу за порушення пп. 7.7.1, пп. 7.7.2, пп. 7.7.3, абз. «б»пп. 7.7.7п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2010 року на суму 11 800,00 грн. (том І, а.с. 46).
Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.
З приводу правомірності податкового повідомлення-рішення №0024071510 від 15.12.2011 року суд зазначає наступне.
Підставою для прийняття вказаного рішення став акт камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток № 7373 від 10.11.2011 року, яким порушення позивачем вимог п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, що призвено до завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 841 609,00 грн. Зміст порушення, зафіксованого вказаним актом перевірки, полягав у неправомірному врахуванні позивачем, на думку податкового органу, у складі витрат ІІ кварталу 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року у розмірі 841 609,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було подано до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 року (за формою в редакції наказу ДПА України від 29.03.2003 № 143), у рядку 06 якої «скориговані валові витрати»зазначені витрати визначені у розмірі 2 222 113,00 грн. , яка складається в тому числі з відомостей за рядками: 04.9. «від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року»- 1 092 164,00 грн. (том 3, а.с. 1-4).
Наведені відомості та правомірність їх формування відповідачем не спростовуються.
В подальшому, позивачем у встановлений строк законодавством, було подано до ДПІ податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за ІІ квартал 2011 року (за формою в редакції наказу ДПА України від 28.02.2011 № 114).
У рядку 06.6. цієї декларації «від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду «від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від'ємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) період або від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року)», визначено від'ємне значення у розмірі 729 156,00 грн. (том ІІІ, а.с. 5-6).
Як зазначив представник відповідача в судовому засіданні, позивач в порушення абз. 3 пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України, провів розрахунок об'єкту оподаткування за наслідками ІІ кварталу 2011 року з урахуванням від'ємного значення отриманого за 2010 рік в розмірі 1 092 164,00 грн. , яке підлягає виключенню з валових витрат підприємства в ІІ кв. 2011 року.
На переконання відповідача, в умовах дії Податкового Кодексу при розрахунку об'єкта оподаткування за 2-3 квартал 2011 року до складу витрат включається від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктом господарювання за наслідками лише І кварталу 2011 року.
Таким чином, між сторонами має місце різне розуміння порядку формування від'ємного значення об'єкта оподаткування у декларації за ІІ квартал 2011 року, що призвело до прийняття оскаржуваного рішення. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, між сторонами не має спору щодо правильності формування показників від'ємного значення об'єкта оподаткування у І кварталі 2011 року та за 2010 рік.
Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства, виходячи з наступних мотивів.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, повноваження і обов'язки посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до ст. 134 ПК України у цьому розділі об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Згідно п.150.1 ст. 150 ПК України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення (розділ ІІІ Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Прикінцевих положень Податкового кодексу України пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
Відповідно до абз. 5 п. 1 розділу XIX Прикінцевих положень Податкового кодексу України цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім: розділу III цього Кодексу, який набирає чинності з 1 квітня 2011 року.
Отже, відповідно до розділу XIX «Прикінцеві положення»Податкового кодексу України, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»втрачає чинність лише 01 квітня 2011 року.
Аналіз викладених положень ПК України свідчить про те, що в періоді з 01.01.2011р. по 01.04.2011р. правовідносини щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника цього податку регулювалися саме Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», а починаючи з 01.04.2011 р. - положеннями ПК України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач при складанні декларації з податку на прибуток за І-ий квартал 2011 року керувався нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». При цьому порядок обліку від'ємного значення об'єкту оподаткування в наступних податкових періодах здійснювався на підставі ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Відповідно до статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 №334/94-ВР, об'єкт оподаткування визначений як прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з п. 6.1. ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
У 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону.
У пункті 22.4. Прикінцевих положень Закону передбачалось, що у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.
З викладеного вбачається, що від'ємне значення минулих років, зокрема, 2010 року, - це абсолютно правомірна складова витрат І кварталу 2011 року , оскільки його включення до складу податкових витрат, саме в цьому періоді, було передбачене нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що діяв у той час.
Відповідно до пункту 48.1 статті 48 Податкового кодексу України (далі ПКУ) податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.
Суд зазначає, що у першому кварталі 2011 року діяв наказ Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 р. № 143, зареєстрований у Мін'юсті України 08.04.2003 р. за № 271/7592, яким був затверджений Порядок складання декларації з податку на прибуток підприємства. Згідно порядку складання даної декларації до рядка 04.9 вносяться такі відомості "від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року", значення якого акумулюється в р. 04 "Валові витрати", а до рядка 0.8: "об'єкт оподаткування позитивний (+) від'ємний (-)".
Як встановлено судом, позивач при поданні податкової декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року у рядку 04.9 (від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року) визначив суму в розмірі 1 092 164,00 грн., яка сформована останнім на підставі від'ємних значень об'єктів оподаткування минулих податкових періодів, які перейшли до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року відповідно до п.6.1. ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Обставина правомірності та правильності формування рядку 04.9 податкової декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року податковим органом ні в судовому засіданні, в акті перевірки № 7373 від 10.11.2011 року під сумнів не ставилася.
Починаючи з II кварталу 2011 року до доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, застосовуються норми Податкового кодексу України.
У ІІ кварталі 2011 року платники податків мають подавати декларацію з податку на прибуток підприємств, затверджену Наказом ДПА України № 114 від 28.02.2011. Згідно даної декларації до рядка 06.6 вносяться такі відомості: "Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від'ємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) період або від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року) .
Відповідно до п. 150.1. ПК України якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
Згідно з пунктом 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу пункт 150.1 статті 150 цього Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого:
якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат календарного кварталу 2011 року .
Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року , у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
Зазначене застереження слід розуміти таким чином, що розрахунок першого кварталу 2011 року є кінцевим результатом розрахунку об'єкта оподаткування (аналогічно як річний розрахунок) за законом, який втрачав чинність.
Наведені вище норми не містять положень (обмежень) щодо формування об'єкту оподаткування за ІІ квартал 2011 року лише виходячи з результатів господарських операцій, проведених у першому кварталі 2011 року та без врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування, що увійшло до складу 1 кварталу 2011 року з 2010 року.
При цьому, сукупність наведених вище норм по суті прямо та недвозначно визначає, що при формуванні об'єкта оподаткування за 2-3 квартали 2011 року враховується від'ємне значення об'єкта оподаткування отримане (сформоване) у І кварталі 2011 року, тобто з урахуванням значення, що увійшло до складу І кварталу 2011 року з 2010, а не лише виходячи з результатів господарських операцій за І квартал 2011 р.
Тобто, від'ємне значення об'єкта оподаткування, сформоване у першому кварталі 2011 року з урахуванням від'ємного значення, що увійшло до складу І кварталу 2011 року з 2010 року, повністю враховується при розрахунку (формуванні) об'єкта оподаткування за 2-3 квартал 2011 року.
Декларацію з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року позивач подав до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва вже за новою формою, де в рядку 06.6 позивач включив валові витрати задекларовані у рядку 04.9 податкової декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року, і визначив суму в розмірі 729 156,00 грн.
Виходячи з системного аналізу вищевказаних законодавчих норм, суд зазначає, збитки минулих років є складовою частиною від'ємного об'єкта оподаткування І кварталу 2011 року , отже позивачем був правомірно сформований склад об'єкту оподаткування за І квартал 2011 року з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року. Пункт 3 підрозділу 4 Розділу XX «Перехідні положення»Кодексу не містить заборони на врахування у 2011 та 2012 роках збитків, які виникли до 01.01.2011 р., а отже, такі збитки повинні враховуватись у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення.
Відповідач вказує, що до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2-ий квартал 2011 року підлягає включенню лише від'ємне значення створене в першому кварталі, в той же час не зазначає, куди слід включити від'ємне значення (збитки) минулих періодів, зокрема, 2010 року, що ніяким чином не узгоджується із вище проаналізованими положеннями нормативно-правових актів.
Враховуючи, що відповідачем не ставилося під сумнів правильність визначення позивачем від'ємного значення об'єкту оподаткування встановленого у податковій декларації за І квартал 2011 року, суд приходить до висновку, що при декларуванні від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду, в рядок 06.6 податкової декларації з податку на прибуток за 2-3 квартал 2011 року позивач правомірно включив валові витрати задекларовані у рядку 04.9 податкової декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року, оскільки останні набули статусу саме валових витрат І кварталу 2011 року, після їх декларування позивачем, та відсутності будь-яких коригувань контролюючого органу.
Таким чином, суд приходить до висновку, що у позивача наявні всі правові підстави для формування рядку 06.6 податкової декларації з податку на прибуток за 2-ий квартал 2011 року за рахунок рядку 04.9 (від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року) податкової декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року.
Відповідно до статті 4 ПКУ податкове законодавство ґрунтується на таких принципах, зокрема, рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу. Згідно до пункту 7.3. статті 7 ПКУ будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.
Суд зазначає, п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України передбачено що, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Отже, враховуючи суперечливе тлумачення положень пункту 3 підрозділу 4 Розділу XX «Перехідні положення»Податкового кодексу України та враховуючи системний взаємозв'язок їх із приписами п.150.1 ст. 150 ПК України та приписами п.6.1. ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», податковому органу в даному випадку слід керуватися положеннями п. 56.21 ст. 56 ПК України.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за необхідне наголосити, що ДПІ у Дніпровському районі м. Києва помилково тлумачить п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України вважаючи, що для включення до складу витрат, починаючи з ІІ кварталу 2011 року, враховується від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане у І кварталі 2011 року, без урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування будь яких інших звітних податкових періодів, яке відображається в рядку 06.6 Податкової декларації з податку на прибуток.
Вищенаведене тлумачення контролюючим органом вказаної норми Кодексу порушує право позивача щодо правомірного та обґрунтованого зменшення останнім об'єкту оподаткування в зв'язку із понесеними ним витратами для здійснення господарської діяльності.
Частиною 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Враховуючи частину 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне зазначити, що у справі "Щокін проти України" (заява №23759/09 та №37943/06) Європейський суд з прав людини затвердив остаточне рішення щодо податкових спорів в контексті тлумачення ст.1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Європейський суд з прав людини встановив, що в даній справі мало місце порушення ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року на тій підставі, що відповідне національне законодавство у податковій сфері не було чітким та узгодженим, а тому не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватність захисту від свавільного втручання у майнові права заявника.
Європейський суд з прав людини визнав порушенням Протоколу і Конвенції той факт, що національними органами не було дотримано вимогу законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для платника податку, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.
Крім того, правомірність включення до складу валових витрат другого кварталу 2011 року суми від'ємного значення об'єкту оподаткування за перший квартал 2011 року, яке, в свою чергу, розраховується з урахуванням у складі валових витрат першого календарного кварталу сум від'ємного значення, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, а також тих, що виникли протягом 2010 року, підтверджується і практикою Вищого адміністративного суду України (ухвала від 17.07.2012 року у справі № К/19991/32014/12).
Враховуючи викладене, суд вважає необґрунтованим та безпідставним висновок ДПІ у Дніпровському районі м. Києва про завищення позивачем суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств на суму 841 609,00 грн., а тому податкове повідомлення - рішення від 15.12.2011 року № 0024071510 підлягає скасуванню.
Стосовно податкових повідомлень-рішень від 23.02.2012 р. № 0000272305, № 0000282305 Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.
Підставою для прийняття вказаних рішень став акт позапланової виїзної перевірки ТОВ «Торгова марка «Соня» від 02.02.2012 р. № 229/23-522-34875911 з питань дотримання податкового законодавстваз податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Бета Трейдінг»(код ЄДРПОУ 36925445), ТОВ «Преображеніє»(код ЄДРПОУ 34480840), ТОВ «Прістекс ЛТД»(код ЄДРПОУ 37144380), ТОВ «Профіткомпані»(код ЄДРПОУ 37313178) ТОВ «Профінком»(код ЄДРПОУ 37378214), ТОВ «Екобудтехнолоджи»(код ЄДРПОУ 37194007), ТОВ «Трейд-Фокс»(код ЄДРПОУ 36186021), ТОВ «Корнест»(код ЄДРПОУ 36530699), ТОВ «ТС Альянс»(код ЄДРПОУ 35429446), ЬЛВ «Тібурон»(код ЄДРПОУ 34760055), ТОВ «Профіт-Голд»(код ЄДРПОУ 37378832), ТОВ «Вестком-Груп»(код ЄДРПОУ 36678233).
Вказаним актом перевірки встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1 п. 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту суми ПДВ від вартості отриманих товарів (послуг) по наступним контрагентам:
- ТОВ «Корнест» (код ЄДРПОУ 33935843) -стан 11 (припинено, але не знято з обліку, свідоцтво платника ПДВ анульовано 29.03.2011 р.;
- ТОВ «ТС Альянс» - стан 11 (припинено, але не знято з обліку), свідоцтво платника ПДВ анульовано 07.10.2010 р.;
- ТОВ «Прістекс ЛТД» - стан 11 (припинено, але не знято з обліку), свідоцтво платника ПДВ анульовано 08.08.2011 р.;
- ТОВ «Преображеніє» - стан 11 (припинено, але не знято з обліку), свідоцтво платника ПДВ анульовано 15.03.2011 р.;
- ТОВ «Тібурон»- стан 0 (основний платник за місцем обліку), свідоцтво платника пДВ анульовано 17.07.2009 р.;
- ТОВ «Корон-Інвестгруп» - стан 11 (припинено, але не знято з обліку), свідоцтво платника ПДВ анульовано 06.12.2010 р.
В акті перевірки зазначено, що в провадженні СВ ПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва знаходиться кримінальна справа, порушена за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення (придбання) ряду підприємств, в тому числі ТОВ «Корнест», ТОВ «ТС Альянс», ТОВ «Прістекс ЛТД», ТОВ «Преображеніє», ТОВ «Тібурон», ТОВ «Корон-Інвестгруп»з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 205 КК України. Згідно протоколів допиту директорів вказаних підприємств -ОСОБА_6 (ТОВ «Корнест»), ОСОБА_7 (ТОВ «Прістекс ЛТД»), ОСОБА_8 (ТОВ «Преображеніє»), ОСОБА_9 (ТОВ «Тібурон»), ОСОБА_10 (ТОВ «Корон-Інвестгруп»), допитаних під час досудового слідства, останні пояснили, що зареєстрували підприємства за винагороду, фактичного відношення до діяльності підприємств вони не мали, фінансово-господарських операцій не здійснювали.
Вказане, за висновками перевіряючих, свідчить про відсутність наміру у ТОВ «Корнест», ТОВ «ТС Альянс», ТОВ «Прістекс ЛТД», ТОВ «Преображеніє», ТОВ «Тібурон», ТОВ «Корон-Інвестгруп»на створення правових наслідків, які обумовлювались укладеними ними правочинами, тому договори, укладені між вказаними підприємствами та ТОВ «Торгова марка «Соня»є нікчемними, а податкові накладні, виписані від імені цих товариств, не можуть братися перевіркою до уваги.
Враховуючи вищевикладене, ДПІ зроблено висновок про порушення ТОВ «Торгова марка «Соня»пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 Цивільного кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 235 932,00 грн. та завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ у наступних податкових періодах всього на суму 473 954,00 грн.
Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Торгова марка «Соня»були проведені наступні господарські операції, за наслідками яких було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, у період з лютого 2009 року по жовтень 2010 року:
1) Між ТОВ «Торгова марка Соня»(Замовник) та ТОВ «Преображеніє» (Підрядник) було укладено Договір № 367 від 02 квітня 2010 року , відповідно до якого Замовник доручає, а Підрядник бере на себе відповідальність за виконання будівельних робіт з монтажу внутрішніх інженерних мереж (електропостачання та електроосвітлення) на виробничих площах Замовника. Згідно з умовами Договору № 367 вартість робіт та матеріалів за цим договором визначається розрахунком вартості ремонтно-будівельних робіт та може уточнюватися під час внесення Замовником змін та доповнень до узгодженого переліку робіт; Замовник зобов'язується оплачувати роботи та здійснити повний розрахунок відповідно до підписаних актів виконаних робіт; матеріали для виконання робіт надаються Підрядником. Підрядник надає Замовнику Акти виконаних робіт.
На виконання умов договору № 367 між сторонами було підписано локальний кошторис (форма № 4) на внутрішнє електроосвітлення та електропостачання, відповідно до якого кошторисна вартість робіт складає 158,113 тис.грн., кошторисна трудомісткість -2 922 тис. людино-годин, кошторисна заробітна плата - 42 956,00 грн. 02.04.2010 року сторонами було узгоджено вартість виконання монтажу внутрішніх інженерних систем, яка склала 207 022,80 грн., в тому числі ПДВ -34 503,80 грн. (том ІІ а.с.176-177).
01 червня 2010 року між сторонами було підписано акт приймання виконаних підрядних робіт № ОУ-2298 на загальну суму 207 022,80 грн., у т.ч. ПДВ -34 503,80 грн., згідно з яким ТОВ «Преображеніє»виконало для позивача роботи, передбачені договором (том ІІ а.с.181-188), та довідку про вартість виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-3) на загальну суму 207 022,80, в т.ч. ПДВ 34 503,80 грн.
Матеріалами справи підтверджується, що розрахунки між позивачем та ТОВ «Преображеніє»проведені у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками (том ІІ, а.с.224 ).
За наслідками виконання робіт ТОВ «Преображеніє»виписало на користь ТОВ «Торгова марка «Соня»податкову накладну № 2298 від 01 червня 2010 року на суму 207 022,80 грн. (в т.ч. ПДВ -34 503,80 грн.).
Вказана сума ПДВ відображена у складі податкового кредиту за червень 2010 року.
2) Між ТОВ «Торгова марка Соня»(Покупець) та ТОВ «Прістекс ЛТД» (Продавець) було укладено Договір купівлі-продажу № 39 від 07 липня 2010 року , відповідно до якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві, а Покупець прийняти та оплатити вартість товару (детальний перелік якого вказується в накладних) на умовах цього Договору. Згідно з умовами договору № 39 ціна товару вказується в накладних. (том ІІ а.с. 196-197).
На виконання вказаного договору протягом липня-серпня 2010 року ТОВ «Прістекс ЛТД»реалізувало позивачеві товари, що підтверджується видатковими накладними № 89 від 07 липня 2010 року на суму 63 777, 00 грн., в тому числі ПДВ -10 629,50 грн., № 104 від 08 липня 2010 року на суму 124 356,19 грн., в тому числі ПДВ -20 726,03 грн., № 273 від 16 липня 2010 року на суму 75 896,17 грн., в тому числі ПДВ -12 649,36 грн., № РН-672 від 03 серпня 2010 року на загальну суму 122 725,40 грн., в тому числі ПДВ -20 454,23 грн.
За наслідками проведених операцій ТОВ «Прістекс ЛТД»були виписані на користь ТОВ «Торгова марка «Соня»податкові накладні № 89 від 07 липня 2010 року на суму 63 777,00 грн. (в т.ч. ПДВ -10 629,50 грн.), № 104 від 08 липня 2010 року на суму 124 356,19 грн., в тому числі ПДВ -20 726,03 грн., № 273 від 16 липня 2010 року на суму 75 896,17 грн., в тому числі ПДВ - 12 649,36 грн., № 672 від 03 серпня 2010 року на суму 122 725, 40 грн., в тому числі ПДВ -20 454,23 грн.
Матеріалами справи підтверджується, що розрахунки між позивачем та ТОВ «Прістекс ЛТД»проведені у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками (том ІІ, а.с. 209-218).
Вказані суми ПДВ відображені у складі податкового кредиту в липні та серпні 2010 року.
3) Між ТОВ «Торгова марка Соня»(Покупець) та ТОВ «Корнест» (Продавець) було укладено Договір купівлі-продажу від 21 вересня 2009 року , відповідно до якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві, а Покупець прийняти та сплатити вартість товару на умовах цього Договору. Відповідно до умов договору купівлі-продажу, його предметом є товар в асортименті, детальний перелік якого вказується в накладних. (т ІІ а.с.228-229).
На виконання вказаного договору протягом жовтня -грудня 2009 року та лютого 2010 року ТОВ «Корнест»реалізувало позивачеві товари, що підтверджується видатковими накладними № РН-2597 від 01 жовтня 2009 року на суму 222 048, 66 грн., в тому числі ПДВ -37 008,11 грн., № РН-3295 від 02 листопада 2009 року на суму 633 423,24 грн., в тому числі ПДВ -105 570,54 грн., № РН-3936 від 01 грудня 2009 року на суму 130 913,48 грн., в тому числі ПДВ -21 818,91 грн., № РН-832 від 01 лютого 2010 року на суму 283 685,16 грн., в тому числі ПДВ -47 280,86 грн.
За наслідками поставки товарів ТОВ «Корнест»були виписані на користь ТОВ «Торгова марка «Соня»податкові накладні № 2597 від 01 жовтня 2009 року на суму 222 0482,86 грн. (в т.ч. ПДВ -37 008,11 грн.), № 3295 від 02 листопада 2009 року на суму 633 423,24 грн. (в т.ч. ПДВ -105 570,54 грн.), № 3936 від 01 грудня 2009 року на суму 130 913,48 грн. (в т.ч. ПДВ -21 818,91 грн.), № 832 від 01 лютого 2010 року на суму 283 685,16 грн. (в т.ч. ПДВ -47 280,86 грн.).
Матеріалами справи підтверджується, що розрахунки між позивачем та ТОВ «Корнест»проведені у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками (том ІІ, а.с. 167, 170-205,221).
Вказані суми ПДВ відображені у складі податкового кредиту в квітні, травні, червні та липні 2010 року.
4) Між ТОВ «Торгова марка Соня»(Покупець) та ТОВ «ТС Альянс» (Продавець) було укладено Договір купівлі-продажу від 20 липня 2009 року, відповідно до якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві, а Покупець прийняти та сплатити вартість товару на умовах цього Договору. Відповідно до умов договору купівлі-продажу, його предметом є товар в асортименті, детальний перелік якого вказується в накладних. (том ІІ а.с.228-229).
На виконання вказаного договору протягом серпня - листопада 2009 року ТОВ «ТС Альянс»реалізувало позивачеві товари, що підтверджується видатковими накладними : № РН-1177 від 03 серпня 2009 року на суму 107 991,79 грн., в тому числі ПДВ -17 998,63 грн., № РН-1778 від 01 вересня 2009 року на суму 597 668,66 грн., в тому числі ПДВ -99 611,44 грн., № РН-2445 від 01 жовтня 2009 року на суму 212 455,36 грн., в тому числі ПДВ -35 409,23 грн., № РН-3148 від 02 листопада 2009 року на загальну суму 354 856,38 грн., в тому числі ПДВ -59 142,73 грн.
За наслідками поставки товарів ТОВ «ТС Альянс»були виписані на користь ТОВ «Торгова марка «Соня»податкові накладні № 1177 від 03 серпня 2009 року на суму 107 991,79 грн. (в т.ч. ПДВ -17 998,63 грн.), № 1778 від 01 вересня 2009 року на суму 597 668,66 грн. (в т.ч. ПДВ -99 611,44 грн.), № 2445 від 01 жовтня 2009 року на суму 212 455,36 грн. (в т.ч. ПДВ -35 409,23 грн.), № 3148 від 02 листопада 2009 року на суму 354 856,38 грн. (в т.ч. ПДВ -59 142,73 грн.).
Матеріалами справи підтверджується, що розрахунки між позивачем та ТОВ «ТС Альянс»проведені у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками (том ІІ, а.с. 137-166).
Вказані суми ПДВ відображені у складі податкового кредиту в серпні, вересні, жовтні та листопаді 2009 року.
5) Між ТОВ «Торгова марка Соня»(Покупець) та ТОВ «Тібурон» (Продавець) було укладено Договір купівлі-продажу від 02 лютого 2009 року , відповідно до якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві, а Покупець прийняти та сплатити вартість товару на умовах цього Договору. Відповідно до умов договору купівлі-продажу, його предметом є товар в асортименті, детальний перелік якого вказується в накладних. (т ІІ а.с.211-212).
На виконання вказаного договору протягом лютого та квітня 2009 року ТОВ «Тібурон»реалізувало позивачеві товари, що підтверджується видатковими накладними : № РН-2638 від 02 лютого 2009 року на суму 474 284,84 грн., в тому числі ПДВ -79 047,47 грн., № РН-3966 від 01 квітня 2009 року на суму 256 356,77 грн., в тому числі ПДВ -42 726,13 грн.
За наслідками поставки товарів ТОВ «Тібурон»були виписані на користь ТОВ «Торгова марка «Соня»податкові накладні № 2638 від 02 лютого 2009 року на суму 474 284,84 грн. (в т.ч. ПДВ -79 047,47 грн.), № 3966 від 01 квітня 2009 року на суму 256 356,77 грн. (в т.ч. ПДВ -42 726,13 грн.).
Матеріалами справи підтверджується, що розрахунки між позивачем та ТОВ «Тібурон»проведені у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками (том ІІ а.с. 103-134).
Вказані суми ПДВ відображені у складі податкового кредиту в лютому та квітні 2009 року.
6) Між ТОВ «Торгова марка Соня»(Покупець) та ТОВ «Корон-Інвестгруп» (Продавець) було укладено Договір купівлі-продажу від 30 вересня 2009 року , відповідно до якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві, а Покупець прийняти та сплатити вартість товару на умовах цього Договору. Відповідно до умов договору купівлі-продажу, його предметом є товар в асортименті, детальний перелік якого вказується в накладних. (том ІІ а.с.301-302).
На виконання вказаного договору протягом жовтня - листопада 2009 року ТОВ «Корон-Інвестгруп»реалізувало позивачеві товари, що підтверджується видатковими накладними : № РН-580 від 01 жовтня 2009 року на загальну суму 64 013,27 грн., в тому числі ПДВ -10 668,88 грн., № РН-1244 від 02 листопада 2009 року на загальну суму 194 885,90 грн., в тому числі ПДВ -32 480,98 грн.
За наслідками поставаки товарів ТОВ «Корон-Інвестгруп»були виписані на користь ТОВ «Торгова марка «Соня»податкові накладні № 1244 від 02 листопада 2009 року на суму 194 885,90 грн. (в т.ч. ПДВ -32 480,98 грн.), № 1818 від 01 грудня 2009 року на суму 133 013,69 грн. (в т.ч. ПДВ -22 168,69 грн.).
Розрахунки між позивачем та ТОВ «Корон-Інвестгруп»проведені у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками , наявними в матеріалах справи.
Вказані суми ПДВ відображені у складі податкового кредиту в листопаді та грудні 2009 року.
Правомірність включення вказаних сум до складу податкового кредиту відповідачем не визнається.
У роз'ясненнях, викладених в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»та в Інформаційному листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, Вищим адміністративним судом України сформовано позицію, відповідно до якої процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:
1) встановлення факту здійснення господарської операції (в т. ч. дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції);
2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції (в т.ч. з'ясування можливої обізнаності платника щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів);
3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (зокрема, наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку);
4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Спеціальним законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на час виникнення спірних правовідносин (в період до 01 січня 2011 року) був Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.
Вказаний Закон втратив чинність з 01.01.2011 року у зв'язку із вступом в дію Податкового кодексу України, однак положення даного Закону підлягають застосуванню до спірних правовідносин, які виникли у період з лютого 2009 по жовтень 2010 року , оскільки він визначав правила формування спірного податкового кредиту за вказаний період.
Згідно з пунктом 1.7. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7. Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
З аналізу наведених норм права та обставин справи суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення ТОВ «Торгова марка «Соня»до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів , робіт та послуг; використання зазначених товарів, робіт (послуг) у межах господарської діяльності ; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін .
З Акту перевірки вбачається, що позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за лютий, квітень, вересень-грудень 2009 року та лютий, червень-серпень 2010 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість, в тому числі на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Корнест», ТОВ «ТС Альянс», ТОВ «Прістекс ЛТД», ТОВ «Преображеніє», ТОВ «Тібурон»та ТОВ «Корон-Інвестгруп», які сплачені (нараховані) ним у зв'язку з придбанням (оплатою) товарів (робіт, послуг).
Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.
За приписом підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Оскільки податкові накладні на користь позивача були виписані в лютому, квітні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2009 року, лютому, червні, липні, серпні 2010 року, постачання товару (виконання робіт) відбулося в тих же податкових періодах, що підтверджується вищеописаними актами приймання виконаних будівельних робіт, видатковими накладними, то в силу приписів ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право ТОВ «Торгова марка «Соня»на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту виникло, відповідно вказаних періодах.
Закон України «Про податок на додану вартість»визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. До них відносяться: непов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність поставки, та відсутність у платника податків на момент перевірки податкових накладних або видача її особою, яка не є платником ПДВ.
Згідно з підпунктом 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Відповідно до вимог підпункту 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Отже, для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагентів платника податку на додану вартість в стані, власне, платників податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.
Судом встановлено, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «Корнест»було зареєстроване як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку згідно свідоцтва № 37116845 від 20.02.2002 року.
Свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Корнест»було анульоване 29 березня 2011 року на підставі рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя № 997 від 08.04.2011 року (том ІІ а.с. 139), в той час як податкові накладні на користь позивача зазначеним платником податку були видані у листопаді-грудні 2009 року та лютому 2010 року .
На момент складання податкових накладних інший контрагент позивача -ТОВ «ТС Альянс» також був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку згідно свідоцтва № 100087405 від 03.01.2008 року.
Свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «ТС Альянс»було анульоване 07 жовтня 2010 року на підставі рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва № 7077 від 08.10.2010 року (том ІІ, а.с. 99-100), в той час як податкові накладні на користь позивача були видані зазначеним платником податку у вересні- листопаді 2009 року .
Як встановлено судом (за інформацією, розміщеною на офіційному сайті ДПА України), на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ «Прістекс ЛТД»був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку згідно свідоцтва № 100138523 від 10.09.2008 року. Свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Прістекс Лтд»було анульоване 08 серпня 2011 року , в той час як податкові накладні на користь позивача були виписані у липні, серпні 2010 року.
ТОВ «Преображеніє»на момент складання податкових накладних на користь позивача також було зареєстроване як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, що підтверджується свідоцтвом № 100267629 від 04.02.2010 року про реєстрацію платника податку на додану вартість (том І, а.с. 105).
Згідно рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва № 173/29-526 від 17.03.2011 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість (том І а.с. 82-83) свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Преображеніє»було анульоване 15 березня 2011 року, в той час як податкові накладні на користь позивача були видані зазначеним платником податку у червні 2010 року .
ТОВ «Тібурон»на момент складання податкових накладних також було зареєстроване як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку згідно свідоцтва № 100149119 від 05.11.2008 р. Вказане свідоцтво було анульоване 17.07.2009 року рішенням ДПІ у Оболонському районі м. Києва № 418/10/15-224 від 20.07.2009 року (том ІІ а.с. 129-130), в той час як податкові накладні на користь позивача були видані зазначеним платником податку у лютому та квітні 2009 року .
ТОВ «Корон-Інвестгруп»на момент складання податкових накладних також було зареєстроване як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку згідно свідоцтва № 100243222 (за інформацією, розміщеною на офіційному сайті ДПА України). Дата анулювання свідоцтва платника ПДВ- 06.12.2010 року , в той час як податкові накладні на користь позивача були видані зазначеним платником податку у жовтні - листопаді 2009 року .
Тобто, на момент здійснення господарських операцій та складання податкових накладних свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Корнест», ТОВ «ТС Альянс», ТОВ «Прістекс ЛТД», ТОВ «Преображеніє», ТОВ «Тібурон»та ТОВ «Корон-Інвестгруп»були чинними і вказані суб'єкти господарювання мали право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів (робіт, послуг).
На переконання суду, подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не позбавляє правового значення податкові накладні, які були видані вказаними підприємствами до прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ.
У свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи (том ІІ а.с.152, 190, 199, 201, 203, 205, 215, 218, 220, 222, 245-251, 255-257, 278-285, 291-294, 304, 306, 309) відповідають вимогам, установленим пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та Порядку заповнення податкової декларації з податку на додану вартість стосовно порядку їх оформлення та підстав видачі.
Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.
При цьому слід враховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Згідно наявних в матеріалах справи довідок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 01.08.2012 року № 14391793, № 14391772, № 14391815, № 14391832, № 14391330, № 14390884 та витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців від 01.08.2012 року № 14391793, № 14391772, № 14391815, № 14391832, № 14391330, № 14390884 ТОВ «Корнест», ТОВ «ТС Альянс», ТОВ «Прістекс ЛТД», ТОВ «Преображеніє», ТОВ «Тібурон»та ТОВ «Корон-Інвестгруп»станом на момент здійснення господарських операцій з позивачем були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (том ІІ а.с. 191, 206, 223, 262, 295, 300).
ТОВ «Корнест»згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців від 01.08.2012 № 14391963 та довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців від 01.08.2012 року № 14391963 було припинене 07.04.2011 року у зв'язку з визнанням його банкрутом (том І а.с. 207-210), а ТОВ «ТС Альянс»згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців від 01.08.2012 № 14391772 та довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців від 01.08.2012 року № 14391772 припинене 21.03.2011 року також у зв'язку з визнанням його банкрутом (том ІІ, а.с. 223-227).
ТОВ «Прістекс ЛТД»згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців від 01.08.2012 № 14391815 та довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців від 01.08.2012 року № 14391815 було припинене 29.08.2011 року у зв'язку з визнанням його банкрутом (том ІІ, а.с. 191-195).
ТОВ «Преображеніє згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців від 01.08.2012 № 14391832 та довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 01.08.2012 року № 14391832 було припинене 07.04.2011 року у зв'язку з визнанням його банкрутом (том ІІ, а.с. 144-148).
Діяльність ТОВ «Тібурон»згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців від 01.08.2012 № 14391330 та довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців від 01.08.2012 року № 14391330 станом на дату розгляду справи не припинена (том ІІ, а.с. 262-266).
ТОВ «Корон-Інвестгруп»згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців від 01.08.2012 № 14390884 та довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців від 01.08.2012 року № 14390884 було припинене 15.12.2010 року у зв'язку з визнанням його банкрутом (том ІІ, а.с. 295-300).
Тобто, станом на момент проведення господарських операцій з позивачем ТОВ «Корнест», ТОВ «ТС Альянс», ТОВ «Прістекс ЛТД», ТОВ «Преображеніє», ТОВ «Тібурон»та ТОВ «Корон-Інвестгруп»не були ліквідовані, діяльність їх в установленому законом порядку не була припинена, з ЄДРПОУ підприємства виключені не були.
Суд зазначає, що визнання банкрутом юридичної особи після здійснення господарських операцій та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не спричиняють недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру , та не позбавляють правового значення видані за цими господарськими операціями податкових накладних.
На момент вчинення господарських операцій записи про визнання банкрутами та ліквідацію вищезгаданих суб'єктів господарювання до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не вносились.
Відтак, контрагенти позивача не мали дефектів у своєму правовому статусі та мали право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії. До того ж, ТОВ «Преображеніє», яке виконувало будівельні роботи з монтажу внутрішніх інженерних мереж (електропостачання та електроосвітлення), має ліцензію серії АВ № 193887 , видану Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства 27.10.2006 р. на здійснення будівельної діяльності (згідно з переліком) (том ІІ, а.с. 178-180), що свідчить про набуття вказаним підприємством належної право та дієздатності.
Вирішуючи питання про реальність вчинення господарських операцій з надання послуг (робіт) та поставки товарів ТОВ «Корнест», ТОВ «ТС Альянс», ТОВ «Прістекс ЛТД», ТОВ «Преображеніє», ТОВ «Тібурон»та ТОВ «Корон-Інвестгруп»на користь позивача, а також придбання позивачем таких товарів, робіт з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.
Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Пункт 1.32. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(чинного на момент здійснення розглядуваних господарських операцій) визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15 травня 2012 року № 13777003 до основних виді діяльності ТОВ «Торгова марка «Соня»належать: «Оптова торгівля одягом» (код КВЕД 51.42.1), «Виробництво готових текстильних витягів, крім одягу» (код КВЕД 17.40.0), «Виробництво трикотажих пуловерів, кардиганів та аналогічного одягу», «Виробицтво іншого одягу та аксесуарів»(код КВЕД 18.24.0).
Як пояснили представники позивача, діяльність з виробництва та продажу дитячого одягу та постільної білизни є регулярною та суттєвою для позивача.
Судом встановлено, що придбані у ТОВ «Корнест», ТОВ «ТС Альянс», ТОВ «Прістекс ЛТД», ТОВ «Преображениє», ТОВ «Тібурон»та ТОВ «Корон-Інвестгруп»товари в подальшому були реалізовані іншим контрагентам за договорами, копії яких наявні в матеріалах справи (том ІІІ, а.с.31-100), зокрема:
- ТОВ «Страйдер»на підставі договору поставки № 77 від 17.10.2007 р. Передача товару підтверджується видатковими накладними № РН-0000137 від 11.06.2009 р. на загальну суму 134 690,64 грн. (в т.ч. ПДВ -22 448,44 грн.), № РН-0000642 від 22.09.2009 р. на загальну суму 34 320,00 грн. (в т.ч. ПДВ -5 720,00 грн.), № РН-0000749 від 20.10.2009 р. на загальну суму 12 099,60 грн. (в т.ч. ПДВ -2 016,00 грн.), № РН-0000750 від 20.10.2009 р. на загальну суму 38 545,92 грн. (в т.ч. ПДВ -6 424,32 грн.), № РН-0000784 від 11.11.2009 р. на загальну суму 143 539,56 грн. (в т.ч. ПДВ -23 923,26 грн.), № РН-0000840 від 09.12.2009 р. на загальну суму 47 296,56 грн. (в т.ч. ПДВ -7 882,76 грн.), № РН-0000052 від 25.01.2010 р. на загальну суму 81 620,78 грн. (в т.ч. ПДВ -13 603,46 грн.), № РН-0000118 від 17.02.2010 р. на загальну суму 32 403,38 грн. (в т.ч. ПДВ -5 400,00 грн.), № рн-0000216 від 25.03.2010 р. на загальну суму 80 711,72 грн. (в т.ч. ПДВ -13 451,95 грн.) (том ІІІ, а.с. 31-45);
- ТОВ «Планета дитинства»на підставі договору № 4/10409/К від 01.04.2009 р. Поставка товару підтверджується видатковими накладними № РН-0000150 від 11.06.2009 р. на загальну суму 125 160,64 грн. (в т.ч. ПДВ -20 860,11 грн.), № РН-0000474 від 16.07.2009 р. на загальну суму 3 989,90 грн. ( т.ч. ПДВ - 664,98 грн.), № РН-00005111 від 18.09.2009 р. на загальну суму 8 200,68 грн. (в т.ч. ПДВ -1 366,78 грн.), № РН-0000786 від 02.12.2009 р. на загальну суму 46 106,24 грн. (в т.ч. ПДВ - 7 684,37 грн.), № РН-0000241 від 08.04.2010 р. на загальну суму 9 344,46 грн. (в т.ч. ПДВ -1 557,41 грн.), № РН-0000338 від 26.05.2010 р. на загальну суму 5 704,39 грн. (в т.ч. ПДВ -950,73 грн.) (т.ІІІ а.с 46-82).
- ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.»на підставі договору поставки № П439 від 14.09.2007 р. Поставка товару підтверджується видатковою накладною № РН-0000187 від 06.04.2010 р. на загальну суму 9 358,92 грн. (в т.ч. ПДВ -1 559,82 грн.) (том ІІІ, а.с.83-100).
Ремонтні роботи з монтажу внутрішніх інженерних мереж (електропостачання та електроосвітлення), виконані ТОВ «Преображеніє» на виробничих площах позивача, а отже, зазначені послуги замовлялися ТОВ «Торогова марка «Соня» з метою використання їх у господарській діяльності.
Реальність придбання товарів, їх господарський і товарний характер підтверджується ідентичністю товарів, придбаних ТОВ «Торгова марка «Соня» у ТОВ «Корнест», ТОВ «ТС Альянс», ТОВ «Прістекс ЛТД», ТОВ «Преображениє», ТОВ «Тібурон»та ТОВ «Корон-Інвестгруп», та товарів, реально переданих ТОВ «Страйдер», ТОВ «Планета дитинства»та ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.», а також близькістю проміжків часу, протягом якого ці товари реалізовувалися позивачем.
Таким чином, придбання позивачем товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Корнест», ТОВ «ТС Альянс», ТОВ «Прістекс ЛТД», ТОВ «Преображение», ТОВ «Тібурон»та ТОВ «Корон-Інвестгруп»здійснювалось позивачем з метою здійснення звичайної для нього господарської діяльності, пов'язаної з реалізацією текстильних виробів, яка спрямована на отримання доходу.
Вказане, на думку суду, спростовує твердження відповідача про фіктивність спірних операцій позивача.
Не приймаються судом до уваги доводи відповідача про порушення кримінальної справи за фактом створення контрагентів позивача ТОВ «Корнест», ТОВ «ТС Альянс», ТОВ «Прістекс ЛТД», ТОВ «Преображеніє», ТОВ «Тібурон»та ТОВ «Корон-Інвестгруп»(ч.2 ст.205 КК України) оскільки, на переконання суду, порушення кримінальної справи не може призводити до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації цих юридичних осіб до моменту виключення їх з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.
Суд також звертає увагу, що порушення кримінальної справи відносно особи не є доказом її вини у вчиненні злочину. Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду .
Згідно статті 70 КАСУ належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Як вказано у пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
В той же час, відповідачем не було надано суду вироку суду, якими би було встановлено, що ТОВ «Корнест», ТОВ «ТС Альянс», ТОВ «Прістекс ЛТД», ТОВ «Преображеніє», ТОВ «Тібурон»та ТОВ «Корон-Інвестгруп»були зареєстровані в державних органах влади з метою прикриття незаконної діяльності, а не з метою здійснення господарської діяльності, передбаченої чинним законодавством України; що вказаними юридичними особами укладались фіктивні господарські угоди, в тому числі з ТОВ «Торргова марка «Соня»(з метою суперечною інтересам держави і суспільства, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо), підроблялись первинні документи або що товари, роботи (послуги) від вказаних контрагентів позивачу фактично не передавались.
Враховуючи наведене, посилання відповідача на протоколи допиту директорів вказаних підприємств -ОСОБА_6 (ТОВ «Корнест»), ОСОБА_7 (ТОВ «Прістекс ЛТД»), ОСОБА_8 (ТОВ «Преображеніє»), ОСОБА_9 (ТОВ «Тібурон»), ОСОБА_10 (ТОВ «Корон-Інвестгруп»), допитаних під час досудового слідства у якості свідків, не можуть вважатися доказами, що доводять обґрунтованість заперечень відповідача, оскільки відсутній вирок суду, який набрав законної сили та зміст якого відображає зазначені обставини як такі, що мали місце.
Також суд вважає безпідставним висновок відповідача про неможливість виконання контрагентами позивача спірних господарських операцій у зв'язку із відсутністю основних фондів та людського ресурсу.
Як вбачається з Акту перевірки, підставою для висновку контролюючого органу щодо відсутності у ТОВ «Корнест», ТОВ «ТС Альянс», ТОВ «Прістекс ЛТД», ТОВ «Преображение», ТОВ «Тібурон»та ТОВ «Корон-Інвестгруп»трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного, торгівельного обладнання слугувала лише податкова звітність цих підприємств.
Суд вважає, що подана до податкового органу податкова звітність не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємстві основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку , доказів аналізу яких відповідачем суду не надано.
Крім того, такі висновки відповідача не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди на виконання певного виду робіт та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності. Чинним законодавством не заборонено використовувати залучені трудові ресурси, тощо.
Відповідачем не проаналізовано, які ресурси потрібні були б підприємствам для виконання взятих на себе зобов'язань з поставки товарів (виконання робіт).
До того ж, факт відсутності вказаних ресурсів у підприємств податковим органом не перевірявся , а такий висновок зроблений на підставі податкової звітності, яка не містить достатньої інформації, на підставі якої можливо обґрунтувати такі висновки.
В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій , незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити, про фіктивність вчинених операцій , відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагенту були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.
Як вбачається з Акту перевірки, вказані обставини під час проведення перевірки відповідачем взагалі не досліджувались та жодні обґрунтовані доводи з цього приводу в Акті перевірки не наведено.
Що стосується посилання відповідача на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Корнест», ТОВ «ТС Альянс», ТОВ «Прістекс ЛТД», ТОВ «Преображение», ТОВ «Тібурон», ТОВ «Корон-Інвестгруп», суд дійшов висновку, що зміст зазначених правочинів не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.
З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини суд вважає, що податковий орган безпідставно прийшов до висновку про нікчемність договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Корнест», ТОВ «ТС Альянс», ТОВ «Прістекс ЛТД», ТОВ «Преображение», ТОВ «Тібурон», ТОВ «Корон-Інвестгруп», оскільки відсутні належні підстави вважати, що правочини між вказаними особами є такими, що порушують публічний порядок, та були спрямовані на незаконне заволодіння майном держави.
Окрім цього, з 01.01.2011 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного кодексу України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.
В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсним в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.
Викладені вище обставини справи в їх сукупності дають підстави для висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «Корнест», ТОВ «ТС Альянс», ТОВ «Прістекс ЛТД», ТОВ «Преображение», ТОВ «Тібурон»та ТОВ «Корон-Інвестгруп» є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товари та послуги, що придбавалися позивачем у зазначених підприємств, отримувались з метою використання та були використані у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ТОВ «Торгова марка «Соня»правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за квітень, серпень, вересень та жовтень 2010 року, а висновки Акту перевірки про порушення позивачем пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а відтак донарахування суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 235 932,00 грн. та зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2010 року на суму 43 547,00 грн. згідно повідомлень-рішень від 23.02.2012 р. № 0000272305, № 0000282305 є протиправним.
Оскільки суд встановив відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то накладення штрафних санкцій на підставі підпункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у розмірі 58 983,00 грн. згідно податкового повідомлення-рішення № 0000272305 також є протиправним.
З приводу правомірності податкових повідомлень-рішень № 0000350707, № 0000360707, № 0000370707, № 0000380707 від 12.12.2011 року суд зазначає наступне.
Вказані податкові повідомлення-рішення були прийняті на підставі акту перевірки ТОВ «Торгова марка «Соня»від 25.10.2011 р. № 6420/07-032/34875911, яким встановлено порушення позивачем пп. 7.7.1, пп. 7.7.2, пп. 7.7.3, абз. «б»пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та пп. 5.12.6 п. 5.12 Наказу ДПА України від 30.05.1997р. № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення та подання», внаслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування в розмірі 349 669,00 грн. за червень, липень 2010 року, завищено залишок від'ємного значення ряд. 26 декларації з податку на додану вартість на суму 11 800,00 грн., відмовлено у наданні бюджетного відшкодування за червень 2010 року на суму 82 318,00 грн., занижено суму бюджетного відшкодування за січень 2010 р. в розмірі 61 273,00 грн., березень 2010 р. в розмірі 10 997,00 грн., квітень 2010 р. в розмірі 12 625,00 грн., червень 2010 р. в розмірі 17 860,00 грн. (том І, а.с. 33-42).
Перевіркою встановлено, що позивачем подано податкову декларацію з ПДВ за червень 2010 року (вх. ДПІ від 05.08.2011 р. № 9007021267) та розрахунок бюджетного відшкодування ПДВ, відповідно до яких сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань у наступних (звітних) податкових періодах складає 439 223,00 грн.
Позивачем також подано податкову декларацію з ПДВ за липень 2010 року (вх. ДПІ від 05.08.2011 р. № 9007021150) та розрахунок бюджетного відшкодування ПДВ, відповідно до яких сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань у наступних (звітних) податкових періодах складає 182 040,00 грн.
Перевіркою встановлено, що частина залишку від'ємного значення за червень 2010 року, фактично сплачена позивачем постачальникам (за наслідками періоду, в якому виникло від'ємне значення), складає 439 223,00 грн., за липень 2010 р. -182 040,00 грн.
При цьому, в акті перевірки зазначено, що посадовими особами ТОВ «Торгова марка «Соня»до перевірки не надано оригінали первинних документів щодо сплати сум ПДВ (платіжні доручення, виписки банку та інші платіжні документи) за попередні періоди, в яких було сформовано від'ємне значення, а саме: за липень-серпень 2008 р., листопад 2008 р., лютий-березень 2009 р. та за червень 2009 р.
Крім того, податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2009 року не визнано ДПІ як податкову звітність та не взято до уваги відображені в ній суми податкового кредиту з ПДВ.
Відтак, відповідач вважає, що позивачем не підтверджено фактично сплачену суму ПДВ отримувачем товарів (робіт, послуг) у попередніх податкових періодах постачальником таких товарів (послуг) відповідно до отриманих та включених до складу податкового кредиту податкових накладних, а отже, він не має права на отримання бюджетного відшкодування.
Порядок формування сум бюджетного відшкодування на час існування спірних правовідносин регулювався п.7.7 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість».
Так, згідно п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 вказаного Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).
Таким чином, платнику податків надано право на формування бюджетного відшкодування у межах сум сплачених ним сум ПДВ у попередніх податкових періодах, не обмежуючи останнього у кількості таких періодів .
Відповідно до п.п.7.7.3 п.7.7ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.
Відповідно до п.п. 7.7.7 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:
а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.
Документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Торгова марка «Соня»з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань у наступних (звітних) податкових періодах за червень-липень 2011 року, за результатами якої були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 12 грудня 2011 року № 0000350707, 000036070, 0000370707, 0000380707 проводилася в період з 28.09.2011 р. по 11.10.2011 р., а отже порядок її проведення регламентується Податковим кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.
Згідно з п. 85.2 ст.85 Податкового кодексу платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
При цьому великий платник податків зобов'язаний також надати в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб копії документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів (якщо такі документи створюються ним в електронній формі), не пізніше робочого дня, наступного за днем початку документальної виїзної планової, позапланової перевірки, документальної невиїзної перевірки.
Відповідно до п.85.4 ст.85 Податкового кодексу при проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Згідно з п.85.6 ст.85 Податкового кодексу у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови , із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
Відповідно до п.85.7 ст.85 Податкового кодексу отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи органу державної податкової служби, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису.
Згідно з п.85.8 ст.85 Податкового кодексу посадова (службова) особа органу державної податкової служби, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Як свідчать матеріали справи та підтверджується позивачем, первинні документи, які підтверджують фактичну сплату ним суму ПДВ у попередніх податкових періодах постачальникам товарів (робіт, послуг) відповідно до отриманих та включених до складу податкового кредиту податкових накладних, під час перевірки не досліджувалися та податковим органом не витребовувалися. Крім того, у матеріалах справи відсутній опис документів, наданих до перевірки, як це передбачено пунктом 85.7 статті 85 Податкового кодексу.
Натомість, в матеріалах справи наявні первинні документи, що підтверджують фактичну сплату позивачем зазначених сум ПДВ - банківські виписки (том ІІ, а.с. 53-241).
Крім того, правомірність віднесення спірних сум ПДВ до складу податкового кредиту за операціями в межах господарської діяльності позивача підтверджено первинними документами, які містяться в матеріалах справи: рахунки-фактури, видаткові накладні, тощо (том ІІ, а.с.53-241).
Зазначене свідчить про те, що висновки податкового органу про непідтвердження фактичної сплати сум ПДВ у липні-серпні 2008 року, листопаді 2008 року, лютому-березні 2009 року та червні 2009 року є передчасними, а отже, податкові повідомлення-рішення від 12.12.2011 р. № 0000360707 про збільшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 102 755,00 грн., № 0000370707 про відмову у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 82 318,00 грн. та № 0000350707 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на суму 349 669,00 грн. не можуть бути визнані судом правомірними.
Крім того, в матеріалах справи наявна копія податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2009 року, яка не визнається відповідачем як податкова звітність.
Так, 18.12.2009 року позивач направив поштою податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2009 року. 15.01.2010 р. ним було отримано лист ДПІ № 27029/10/28-011 від 24.12.2009 р., в якому зазначалося, що вказана декларація не відповідає вимогам діючого законодавства, а саме -Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. за № 166. Відповідачем наголошувалося на тому, що ТОВ «Торгова марка «Соня»не зазначило в декларації один з обов'язкових реквізитів -номери рядків декларації, до яких подаються додатки (том ІІ, а.с.32).
15.01.2010 р. позивачем повторно надіслану податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2009 року, усунувши порушення, зазначене в листі ДПІ, тобто, проставивши в декларації номери рядків, до яких подаються додатки.
10.03.2010 р. ДПІ було складено акт № 1663-15/34875911 про порушення податкового законодавства, а саме -порушення терміну подання декларації з податку на додану вартість за листопад 2009 р., за що відповідно до пп.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено застосування штрафних санкцій.
Листом від 22.03.2010 р. позивач утретє надіслав декларацію з ПДВ за листопад 2009 року до ДПІ.
Листом від 30.03.2010 р. № 8247/10/28-011 відповідач не визнав вказану декларацію як податкову звітність з причин подачі не її оригіналу, а копії (том ІІ, а.с. 38).
07.04.2010 р. ДПІ було складено акт № 1799-15/34875911 про порушення податкового законодавства, а саме -несвоєчасне подання декларації з податку на додану вартість за листопад 2009 року, за що відповідно до пп.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено застосування штрафних санкцій.
Відповідно до пп. 4.1 п. 4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 166 (зареєстровано в Мін'юсті 09.07.1997 р. за № 250/2054) (далі за текстом -Порядок № 166) декларація подається платником у визначений у пункті 2.6 цього Порядку строк до підрозділу державної податкової інспекції (адміністрації), яким здійснюється приймання звітності, для реєстрації. До декларації вносяться дані податкового обліку платника окремо за кожний звітний (податковий) період, без наростаючого підсумку. Згідно з пп. 4.1.1 п.4.1 ст.4 Порядку № 166 декларація подається платником незалежно від того, виникло у звітному (податковому) періоді в нього податкове зобов'язання чи ні, тобто незалежно від стану фінансово-господарської діяльності платника податку.
Пунктом 4.2 статті 4 Порядку № 166 передбачено, що у складі декларації повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено цим Порядком, у тому числі розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої)/(переробного підприємства)/(спеціальної)).
Згідно з пп.4.3 п.4.3 Порядку № 166 податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення , може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків . У цьому разі, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією (письмове звернення надсилається поштою з повідомленням про його вручення) надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право:
- надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;
- оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
Відповідно до пп.4.4 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затвердженого наказом ДПА України від 31.12.2008 р. № 827 працівники ОДПС при прийманні податкової звітності на паперових та електронних носіях з доданням роздрукованих оригіналів контролюють наявність:
підписів посадових осіб;
печатки платника податків;
обов'язкових реквізитів;
обов'язкових додатків до податкової звітності, передбачених порядком заповнення відповідної звітності, які є невід'ємною частиною податкової декларації або уточнюючої звітності та не можуть бути самостійним документом;
прокреслень у значеннях показників, що не заповнюються через відсутність інформації.
У цьому контексті під обов'язковими реквізитами розуміються :
тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);
звітний (податковий) період;
назва платника податків;
код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року N 118 "Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України" або реєстраційний (обліковий) номер з ТРДПАУ;
ідентифікаційний номер згідно з ДРФО або, у разі відмови від нього - серія та номер паспорта для фізичної особи;
місцезнаходження платника податків;
назва ОДПС, до якого подається звітність;
дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);
підписи посадових осіб, засвідчені печаткою.
Для звітів, у яких це передбачено формою:
звітний (податковий) період, що уточнюється, у разі надання платником податків уточнюючого розрахунку;
ініціали, прізвища та ідентифікаційні номери посадових осіб;
код виду економічної діяльності (КВЕД);
код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ;
індивідуальний податковий номер та номер Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними Реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.
Отже, з системного аналізу наведених вище норм суд доходить висновку, що законодавець не відносить до переліку обов'язкових реквізитів податкової декларації з податку на додану вартість рядок декларації, в якому зазначаються номери рядків, до яких додаються додатки.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем дотримано всіх необхідних умов щодо заповнення податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2009 року, а саме: зазначено всі необхідні реквізити, декларацію підписано посадовою особою підприємства та скріплено печаткою .
Відтак, доводи відповідача про невідповідність податкової декларації з ПДВ за листопад 2009 року Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Суд вважає за необхідне зауважити, що відповідачем під час розрахунку від'ємного значення суми податку на додану вартість показник рядку 21 декларації «від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (від'ємне значення суми рядків 18 і 19)»86 709,00 грн. до уваги не бралося, натомість при розрахунку зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість вказана сума була врахована ДПІ, що свідчить про відсутність однозначної правової позиції податкового органу з цього питання.
Отже, на думку Окружного адміністративного суду м. Києва відмова ДПІ у Дніпровському районі м. Києва у прийнятті декларації з податку на додану вартість за листопад 2009 року та, як наслідок, неврахування її показників під час проведення перевірки є безпідставними, а відтак, податкове повідомлення-рішення № 0000370707 від 12.12.2011 року про відмову у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є протиправним.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень - рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ТОВ «Торгова марка «Соня»підлягає задоволенню.
Окрім того, згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати (судовий збір) з Державного бюджету України.
Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.
Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.
Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
П О С Т А Н О В И В:
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва № 0024071510 від 15 грудня 2011 року .
3. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва № 0000272305, № 0000282305 від 23 лютого 2012 року .
4. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва № 0000350707, № 0000360707, № 0000370707, №0000380707 від 12 грудня 2011 року .
5. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова марка «Соня»судові витрати у розмірі 2 146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень 00 копійок).
Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Патратій О.В.
Повний текст постанови складено та підписано: 03 вересня 2012 року.
Суд | Окружний адміністративний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 21.08.2012 |
Оприлюднено | 02.10.2012 |
Номер документу | 26209846 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Окружний адміністративний суд міста Києва
Патратій О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні