Ухвала від 19.12.2012 по справі 2а-5947/12/2670

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5947/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

"19" грудня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й. СуддівБорисюк Л.П., Собків Я.М., При секретарі судових засідань:Валяєвій Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова марка «Соня»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова марка «Соня»пред'явило позов до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва, в якому після остаточного уточнення позовних вимог просило суд скасувати (визнати нечинними) податкові повідомлення-рішення від 12.12.2011 року № 0000350707, № 0000360707, № 0000370707, № 0000380707, від 15.12.2011 року № 0024071510, від 23.02.2012 року № 0000272305, № 00002822305.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 серпня 2012 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача та осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі актів перевірки, відповідачем винесено наступні податкові повідомлення рішення:

- №0024071510, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток у розмірі 841 609,00 грн;

- № 0000272305, яким позивачу за порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»було нараховано суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 294 915,00 грн., в тому числі основного платежу у розмірі 235 932,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 58 983,00 грн. (том І, а.с. 31);

- № 0000282305, яким позивачу за порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2010 року на суму 43 547,00 грн. (том І, а.с. 32).

- № 0000350707, яким позивачу яким позивачу за порушення пп. 7.7.1, пп. 7.7.2, пп. 7.7.3, абз. «б»пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень, липень 2010 року на суму 349 669,00 грн. (том І, а.с. 43);

- № 0000360707, яким позивачу яким позивачу за порушення пп. 7.7.1, пп. 7.7.2, пп. 7.7.3, абз. «а»пп. 7.7.7п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень, березень, квітень, червень 2010 року на суму 102 755,00 грн. (том І, а.с. 44);

- № 0000370707, яким позивачу яким позивачу за порушення пп. 7.7.1, пп. 7.7.2, пп. 7.7.3, абз. «б»пп. 7.7.7п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2010 року на суму 82 318,00 грн. (том І, а.с. 45);

- № 0000380707, яким позивачу яким позивачу за порушення пп. 7.7.1, пп. 7.7.2, пп. 7.7.3, абз. «б»пп. 7.7.7п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2010 року на суму 11 800,00 грн. (том І, а.с. 46).

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття податкових повідомлень-рішень відповідачем суду не доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог та скасування податкових повідомлень-рішень.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

З приводу правомірності податкового повідомлення-рішення №0024071510 від 15.12.2011 року слід зазначити наступне.

Підставою для прийняття вказаного рішення став акт камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток № 7373 від 10.11.2011 року, яким порушення позивачем вимог п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України , що призвело до завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 841 609,00 грн. Зміст порушення, зафіксованого вказаним актом перевірки, полягав у неправомірному врахуванні позивачем, на думку податкового органу, у складі витрат ІІ кварталу 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року у розмірі 841 609,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було подано до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 року (за формою в редакції наказу ДПА України від 29.03.2003 № 143 ), у рядку 06 якої «скориговані валові витрати»зазначені витрати визначені у розмірі 2 222 113,00 грн., яка складається в тому числі з відомостей за рядками: 04.9. «від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року»- 1 092 164,00 грн. (том 3, а.с. 1-4). Наведені відомості та правомірність їх формування відповідачем не спростовуються.

В подальшому, позивачем у встановлений строк законодавством, було подано до ДПІ податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за ІІ квартал 2011 року (за формою в редакції наказу ДПА України від 28.02.2011 № 114 ).

У рядку 06.6. цієї декларації «від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду «від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від'ємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) період або від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року)», визначено від'ємне значення у розмірі 729 156,00 грн. (том ІІІ, а.с. 5-6).

Згідно п.150.1 ст. 150 ПК України , якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення (розділ ІІІ Податкового кодексу України ).

Відповідно до пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Прикінцевих положень Податкового кодексу України пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Аналіз викладених положень ПК України свідчить про те, що в періоді з 01.01.2011р. по 01.04.2011р. правовідносини щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника цього податку регулювалися саме Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» , а починаючи з 01.04.2011 р. - положеннями ПК України .

Як встановлено судом першої інстанції, позивач при поданні податкової декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року у рядку 04.9 (від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року) визначив суму в розмірі 1 092 164,00 грн., яка сформована останнім на підставі від'ємних значень об'єктів оподаткування минулих податкових періодів, які перейшли до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року відповідно до п.6.1. ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» . Обставина правомірності та правильності формування рядку 04.9 податкової декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року податковим органом ні в судовому засіданні, в акті перевірки № 7373 від 10.11.2011 року під сумнів не ставилася.

Починаючи з II кварталу 2011 року до доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, застосовуються норми Податкового кодексу України .

У ІІ кварталі 2011 року платники податків мають подавати декларацію з податку на прибуток підприємств, затверджену Наказом ДПА України № 114 від 28.02.2011 . Згідно даної декларації до рядка 06.6 вносяться такі відомості: "Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від'ємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) період або від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року).

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Зазначене застереження слід розуміти таким чином, що розрахунок першого кварталу 2011 року є кінцевим результатом розрахунку об'єкта оподаткування (аналогічно як річний розрахунок) за законом, який втрачав чинність.

Тобто, від'ємне значення об'єкта оподаткування, сформоване у першому кварталі 2011 року з урахуванням від'ємного значення, що увійшло до складу І кварталу 2011 року з 2010 року, повністю враховується при розрахунку (формуванні) об'єкта оподаткування за 2-3 квартал 2011 року.

Декларацію з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року позивач подав до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва вже за новою формою, де в рядку 06.6 позивач включив валові витрати задекларовані у рядку 04.9 податкової декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року, і визначив суму в розмірі 729 156,00 грн.

Виходячи з системного аналізу вищевказаних законодавчих норм, колегія суддів зазначає, збитки минулих років є складовою частиною від'ємного об'єкта оподаткування І кварталу 2011 року, отже позивачем був правомірно сформований склад об'єкту оподаткування за І квартал 2011 року з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року. Пункт 3 підрозділу 4 Розділу XX «Перехідні положення»Кодексу не містить заборони на врахування у 2011 та 2012 роках збитків, які виникли до 01.01.2011 р., а отже, такі збитки повинні враховуватись у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення.

Апелянт зазначає, що до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2-ий квартал 2011 року підлягає включенню лише від'ємне значення створене в першому кварталі, в той же час не зазначає, куди слід включити від'ємне значення (збитки) минулих періодів, зокрема, 2010 року, що ніяким чином не узгоджується із вище проаналізованими положеннями нормативно-правових актів.

Враховуючи, що відповідачем не ставилося під сумнів правильність визначення позивачем від'ємного значення об'єкту оподаткування встановленого у податковій декларації за І квартал 2011 року, колегія суддів приходить до висновку, що при декларуванні від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду, в рядок 06.6 податкової декларації з податку на прибуток за 2-3 квартал 2011 року позивач правомірно включив валові витрати задекларовані у рядку 04.9 податкової декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року, оскільки останні набули статусу саме валових витрат І кварталу 2011 року, після їх декларування позивачем, та відсутності будь-яких коригувань контролюючого органу.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що у позивача наявні всі правові підстави для формування рядку 06.6 податкової декларації з податку на прибуток за 2-ий квартал 2011 року за рахунок рядку 04.9 (від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року) податкової декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року.

П. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України передбачено що, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу , або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Отже, враховуючи суперечливе тлумачення положень пункту 3 підрозділу 4 Розділу XX «Перехідні положення»Податкового кодексу України та враховуючи системний взаємозв'язок їх із приписами п.150.1 ст. 150 ПК України та приписами п.6.1. ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , податковому органу в даному випадку слід керуватися положеннями п. 56.21 ст. 56 ПК України .

Крім того, правомірність включення до складу валових витрат другого кварталу 2011 року суми від'ємного значення об'єкту оподаткування за перший квартал 2011 року, яке, в свою чергу, розраховується з урахуванням у складі валових витрат першого календарного кварталу сум від'ємного значення, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, а також тих, що виникли протягом 2010 року, підтверджується і практикою Вищого адміністративного суду України (ухвала від 17.07.2012 року у справі № К/19991/32014/12).

Таким чином, висновок ДПІ у Дніпровському районі м. Києва про завищення позивачем суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств на суму 841 609,00 грн. є необґрунтованим та безпідставним .

Стосовно податкових повідомлень-рішень від 23.02.2012 р. № 0000272305, № 0000282305 слід зазначити наступне.

Підставою для прийняття вказаних рішень став акт позапланової виїзної перевірки ТОВ «Торгова марка «Соня» від 02.02.2012 р. № 229/23-522-34875911 з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Бета Трейдінг»(код ЄДРПОУ 36925445), ТОВ «Преображеніє»(код ЄДРПОУ 34480840), ТОВ «Прістекс ЛТД»(код ЄДРПОУ 37144380), ТОВ «Профіткомпані»(код ЄДРПОУ 37313178) ТОВ «Профінком»(код ЄДРПОУ 37378214), ТОВ «Екобудтехнолоджи»(код ЄДРПОУ 37194007), ТОВ «Трейд-Фокс»(код ЄДРПОУ 36186021), ТОВ «Корнест»(код ЄДРПОУ 36530699), ТОВ «ТС Альянс»(код ЄДРПОУ 35429446), ТОВ «Тібурон»(код ЄДРПОУ 34760055), ТОВ «Профіт-Голд»(код ЄДРПОУ 37378832), ТОВ «Вестком-Груп»(код ЄДРПОУ 36678233).

Вказаним актом перевірки встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1 п. 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , що полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту суми ПДВ від вартості отриманих товарів (послуг).

Відповідач дійшов висновку про відсутність наміру у ТОВ «Корнест», ТОВ «ТС Альянс», ТОВ «Прістекс ЛТД», ТОВ «Преображеніє», ТОВ «Тібурон», ТОВ «Корон-Інвестгруп»на створення правових наслідків, які обумовлювались укладеними ними правочинами, а тому договори, укладені між вказаними підприємствами та ТОВ «Торгова марка «Соня»є нікчемними, а податкові накладні, виписані від імені цих товариств, не можуть братися перевіркою до уваги.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Торгова марка «Соня»були проведені господарські операції, за наслідками яких було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, у період з лютого 2009 року по жовтень 2010 року: з ТОВ «Преображеніє» (Підрядник), ТОВ «Прістекс ЛТД»(Продавець), ТОВ «Корнест»(Продавець) ТОВ «ТС Альянс»(Продавець) ТОВ «Тібурон»(Продавець) ТОВ «Корон-Інвестгруп»(Продавець).

Реальність товарності угод, укладених між позивачем та контрагентами підтверджується матеріалами справи, а саме: договорами, актами приймання виконаних підрядних робіт, податковими накладними, видатковими накладними, банківськими виписками з рахунків.

Крім того, колегія суддів зазначає, що суми ПДВ по даним взаємовідносинам відображені у складі податкового кредиту за 2009 -2010 роки.

У роз'ясненнях, викладених в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»та в Інформаційному листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, Вищим адміністративним судом України сформовано позицію, відповідно до якої процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції (в т. ч. дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції); 2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції (в т.ч. з'ясування можливої обізнаності платника щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів); 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (зокрема, наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку); 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Аналізуючи норми законодавства, колегія суддів зазначає, що достатніми підставами для включення ТОВ «Торгова марка «Соня»до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг; використання зазначених товарів, робіт (послуг) у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

З Акту перевірки вбачається, що позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за лютий, квітень, вересень-грудень 2009 року та лютий, червень-серпень 2010 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість, в тому числі на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Корнест», ТОВ «ТС Альянс», ТОВ «Прістекс ЛТД», ТОВ «Преображеніє», ТОВ «Тібурон»та ТОВ «Корон-Інвестгруп», які сплачені (нараховані) ним у зв'язку з придбанням (оплатою) товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Оскільки податкові накладні на користь позивача були виписані в лютому, квітні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2009 року, лютому, червні, липні, серпні 2010 року, постачання товару (виконання робіт) відбулося в тих же податкових періодах, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт, видатковими накладними, то в силу приписів ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право ТОВ «Торгова марка «Соня»на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту виникло, відповідно вказаних періодах.

Як встановлено судом першої інстанції, на час укладання та виконання правочинів, контрагенти позивача були зареєстровані юридичними особами та платниками податку на додану вартість. Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва платників податку на додану вартість контрагентів були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду як на дату укладання чи виконання договорів так і на дату складання податкових накладних.

Колегія суддів зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість , покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Вирішуючи питання про реальність вчинення господарських операцій з надання послуг (робіт) та поставки товарів ТОВ «Корнест», ТОВ «ТС Альянс», ТОВ «Прістекс ЛТД», ТОВ «Преображеніє», ТОВ «Тібурон»та ТОВ «Корон-Інвестгруп»на користь позивача, а також придбання позивачем таких товарів, робіт з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15 травня 2012 року № 13777003 до основних виді діяльності ТОВ «Торгова марка «Соня»належать: «Оптова торгівля одягом»(код КВЕД 51.42.1), «Виробництво готових текстильних витягів, крім одягу»(код КВЕД 17.40.0), «Виробництво трикотажих пуловерів, кардиганів та аналогічного одягу», «Виробництво іншого одягу та аксесуарів»(код КВЕД 18.24.0).

Судом першої інстанції встановлено, що придбані у ТОВ «Корнест», ТОВ «ТС Альянс», ТОВ «Прістекс ЛТД», ТОВ «Преображеніє», ТОВ «Тібурон»та ТОВ «Корон-Інвестгруп»товари в подальшому були реалізовані іншим контрагентам за договорами, копії яких наявні в матеріалах справи (том ІІІ, а.с.31-100).

Вказане, на думку суду, спростовує твердження відповідача про фіктивність спірних операцій позивача.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В судовому засіданні представник відповідача подав клопотання про залучення до матеріалів справи копії постанови Деснянського районного суду м. Києва від 18 липня 2012 року. Даною постановою дійсно встановлено факт порушення директором ТОВ «Преображеніє»податкового законодавства та вказано про створення ним фіктивного підприємства для прикриття незаконної діяльності інших осіб.

Проте, колегія суддів звертає увагу на той факт, що даною постановою не встановлено, що саме відносини ТОВ «Преображеніє»та ТОВ «Торгова марка «Соня»призводили до мінімізації податкових зобов'язань і не встановлено умислу та обізнаності посадових осіб позивача щодо порушення директором ТОВ «Преображеніє»податкового законодавства.

Крім того, колегія суддів зазначає, що факт легітимності правовідносин між позивачем та контрагентом підтверджується матеріалами справи, а саме: договорами, актами приймання виконаних підрядних робіт, податковими накладними, видатковими накладними, банківськими виписками з рахунків.

Слід також зазначити, що якщо контрагент не викопав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо контрагента, а не до позивача. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має усі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, що відповідає вимогам Закону України №168.

В той же час, відповідачем не надано суду доказів, якими би було встановлено, що контрагентами укладались фіктивні господарські угоди, в тому числі з ТОВ «Торргова марка «Соня»(з метою суперечною інтересам держави і суспільства, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо), підроблялись первинні документи або що товари, роботи (послуги) від вказаних контрагентів позивачу фактично не передавались.

Викладені вище обставини справи в їх сукупності дають підстави для висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «Корнест», ТОВ «ТС Альянс», ТОВ «Прістекс ЛТД», ТОВ «Преображение», ТОВ «Тібурон»та ТОВ «Корон-Інвестгруп»є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товари та послуги, що придбавалися позивачем у зазначених підприємств, отримувались з метою використання та були використані у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

А відтак донарахування суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 235 932,00 грн. та зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2010 року на суму 43 547,00 грн. згідно повідомлень-рішень від 23.02.2012 р. № 0000272305, № 0000282305 є протиправним.

Оскільки, встановлено відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то накладення штрафних санкцій на підставі підпункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у розмірі 58 983,00 грн. згідно податкового повідомлення-рішення № 0000272305 також є протиправним.

З приводу правомірності податкових повідомлень-рішень № 0000350707, № 0000360707, № 0000370707, № 0000380707 від 12.12.2011 року суд зазначає наступне.

Вказані податкові повідомлення-рішення були прийняті на підставі акту перевірки ТОВ «Торгова марка «Соня»від 25.10.2011 р. № 6420/07-032/34875911, яким встановлено порушення позивачем пп. 7.7.1, пп. 7.7.2, пп. 7.7.3, абз. «б»пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та пп. 5.12.6 п. 5.12 Наказу ДПА України від 30.05.1997р. № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення та подання» , внаслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування в розмірі 349 669,00 грн. за червень, липень 2010 року, завищено залишок від'ємного значення ряд. 26 декларації з податку на додану вартість на суму 11 800,00 грн., відмовлено у наданні бюджетного відшкодування за червень 2010 року на суму 82 318,00 грн., занижено суму бюджетного відшкодування за січень 2010 р. в розмірі 61 273,00 грн., березень 2010 р. в розмірі 10 997,00 грн., квітень 2010 р. в розмірі 12 625,00 грн., червень 2010 р. в розмірі 17 860,00 грн. (том І, а.с. 33-42).

Відповідно до п.85.7 ст.85 Податкового кодексу отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи органу державної податкової служби, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису.

Як свідчать матеріали справи та підтверджується позивачем, первинні документи, які підтверджують фактичну сплату ним суму ПДВ у попередніх податкових періодах постачальникам товарів (робіт, послуг) відповідно до отриманих та включених до складу податкового кредиту податкових накладних, під час перевірки не досліджувалися та податковим органом не витребовувалися. Крім того, у матеріалах справи відсутній опис документів, наданих до перевірки, як це передбачено пунктом 85.7 статті 85 Податкового кодексу .

Натомість, в матеріалах справи наявні первинні документи, що підтверджують фактичну сплату позивачем зазначених сум ПДВ - банківські виписки (том ІІ, а.с. 53-241).

Крім того, правомірність віднесення спірних сум ПДВ до складу податкового кредиту за операціями в межах господарської діяльності позивача підтверджено первинними документами, які містяться в матеріалах справи: рахунки-фактури, видаткові накладні, тощо (том ІІ, а.с.53-241).

Зазначене свідчить про те, що висновки податкового органу про непідтвердження фактичної сплати сум ПДВ у липні-серпні 2008 року, листопаді 2008 року, лютому-березні 2009 року та червні 2009 року є передчасними, а отже, податкові повідомлення-рішення від 12.12.2011 р. № 0000360707 про збільшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 102 755,00 грн., № 0000370707 про відмову у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 82 318,00 грн. та № 0000350707 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на суму 349 669,00 грн. не можуть бути визнані судом правомірними.

Крім того, в матеріалах справи наявна копія податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2009 року, яка не визнається відповідачем як податкова звітність.

Так, 18.12.2009 року позивач направив поштою податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2009 року. 15.01.2010 р. ним було отримано лист ДПІ № 27029/10/28-011 від 24.12.2009 р., в якому зазначалося, що вказана декларація не відповідає вимогам діючого законодавства, а саме -Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. за № 166 . Відповідачем наголошувалося на тому, що ТОВ «Торгова марка «Соня»не зазначило в декларації один з обов'язкових реквізитів -номери рядків декларації, до яких подаються додатки (том ІІ, а.с.32).

15.01.2010 р. позивачем повторно надіслану податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2009 року, усунувши порушення, зазначене в листі ДПІ, тобто, проставивши в декларації номери рядків, до яких подаються додатки.

10.03.2010 р. ДПІ було складено акт № 1663-15/34875911 про порушення податкового законодавства, а саме -порушення терміну подання декларації з податку на додану вартість за листопад 2009 р., за що відповідно до пп.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено застосування штрафних санкцій.

Листом від 22.03.2010 р. позивач утретє надіслав декларацію з ПДВ за листопад 2009 року до ДПІ.

Листом від 30.03.2010 р. № 8247/10/28-011 відповідач не визнав вказану декларацію як податкову звітність з причин подачі не її оригіналу, а копії (том ІІ, а.с. 38).

07.04.2010 р. ДПІ було складено акт № 1799-15/34875911 про порушення податкового законодавства, а саме -несвоєчасне подання декларації з податку на додану вартість за листопад 2009 року, за що відповідно до пп.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено застосування штрафних санкцій.

Відповідно до пп. 4.1 п. 4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 166 (зареєстровано в Мін'юсті 09.07.1997 р. за № 250/2054) (далі за текстом -Порядок № 166) декларація подається платником у визначений у пункті 2.6 цього Порядку строк до підрозділу державної податкової інспекції (адміністрації), яким здійснюється приймання звітності, для реєстрації. До декларації вносяться дані податкового обліку платника окремо за кожний звітний (податковий) період, без наростаючого підсумку. Згідно з пп. 4.1.1 п.4.1 ст.4 Порядку № 166 декларація подається платником незалежно від того, виникло у звітному (податковому) періоді в нього податкове зобов'язання чи ні, тобто незалежно від стану фінансово-господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп.4.3 п.4.3 Порядку № 166 податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому разі, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією (письмове звернення надсилається поштою з повідомленням про його вручення) надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: - надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; - оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Відповідно до пп.4.4 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затвердженого наказом ДПА України від 31.12.2008 р. № 827 працівники ОДПС при прийманні податкової звітності на паперових та електронних носіях з доданням роздрукованих оригіналів контролюють наявність: обов'язкових реквізитів.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем дотримано всіх необхідних умов щодо заповнення податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2009 року, а саме: зазначено всі необхідні реквізити, декларацію підписано посадовою особою підприємства та скріплено печаткою.

Відтак, доводи відповідача про невідповідність податкової декларації з ПДВ за листопад 2009 року Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу .

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України , в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

З огляду на викладене, колегія суддів, ретельно дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 серпня 2012 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 серпня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.