Постанова

від 22.08.2012 по справі 2а-5791/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 серпня 2012 року 09:21 № 2а-5791/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Макаренко О.С. та представників сторін:

від позивача: Богуш М.К.,

від відповідача: Шуневич В.В.,

від третьої особи : не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіатім» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю «Макротренд» про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000012340 від 10 січня 2012 року,- ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Медіатім»(далі -позивач, ТОВ «Медіатім») з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі -відповідач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва) про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.01.2012 року № 0000012340.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 квітня 2012 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послалися на те, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України, оскільки ТОВ «Медіатім»дотримано всіх вимог податкового законодавства. Як зазначав позивач, податковий кредит було сформовано ним на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Макротренд», яке на час проведення господарських операцій було зареєстроване платником ПДВ; здійснені господарські операції підтверджуються первинними документами, що дає право на формування податкового кредиту за наслідками таких операцій.

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених із вказаним контрагентом, позивач вважає безпідставними, оскільки зазначені договори не були визнані судом недійсними, а отже відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України презюмується їх правомірність.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення, винесене за наслідками даного Акта, є протиправним та підлягає скасуванню.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем в порушення п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України було безпідставно сформовано податковий кредит з ПДВ у сумі 75 153,00 грн. за наслідками проведених господарських операцій з ТОВ «Макротренд», оскільки вказане підприємство за податковою адресою не знаходиться, фактично господарські операції за його участі не проводилися, про що свідчить відсутність у контрагента адміністративно-господарських можливостей для виконання зобов'язань по поставці товарів (виконання робіт, надання послуг).

Зважаючи на викладене, відповідач вважає, що правочин між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Макротренд»було вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства (моральним засадам суспільства), а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України такий правочин є нікчемним, і не може бути підставою для формування податкового кредиту.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Враховуючи вибуття первинного відповідача (ДПІ у Голосіївському районі м. Києва) зі спірних правовідносин на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби»від 21.09.2011 року № 981 судом відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено заміну відповідача на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 липня 2012 року до участі в справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено ТОВ «Макротренд». Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, подав письмові пояснення, в яких просив розглядати справу без його участі.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 22 серпня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач -ТОВ «Медіатім»(код ЄДРПОУ 33936255) зареєстроване Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 20.02.2006 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 882919 від 23.04.2012 року, та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС.

У період з 12.12.2011 р. по 16.12.2011 р. ДПІ у Голосївському районі м. Києва було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Медіатім»з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість в частині нарахування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Макротренд»(код за ЄДРПОУ 36895070) за лютий 2011 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 596/1-23-40-33936255 від 23.12.2011 року (далі по тексту -Акт перевірки, Акт).

10 січня 2012 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000012340 , яким позивачу за порушення п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 75 154,00 грн., в тому числі з основного платежу у розмірі 75 153,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 грн.

Під час перевірки було встановлено, що позивачем задекларовано податковий кредит у розмірі 75 153,00 грн. за наслідками операцій з контрагентом -ТОВ «Макротренд», які не підтверджуються з урахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання таких операцій.

Як встановлено під час перевірки, ТОВ «Макротренд»відсутнє за своїм місцезнаходженням, що стало підставою для анулювання свідоцтва платника ПДВ, а податковий кредит ним сформовано на підставі операцій з ТОВ «Сіріусстайл», яке має ознаки фіктивності. До того ж, ТОВ «Макротренд»не має складських приміщень, автомобільного або іншого транспорту, а також устаткування, необхідного для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Кількість працюючих на підприємстві -1 особа. Основний вид діяльності -оптова торгівля будівельними матеріалами.

Викладене свідчить про відсутність у ТОВ «Макротренд»адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеному з ТОВ «Медіатім»договору та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

За таких обставин податковий орган дійшов висновку, що фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Макротренд»носять характер нікчемних правочинів, оскільки дані правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину, а саме: частинам 1, 3 та 5 ст. 203 ЦК України, так як суперечать моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України), волевиявлення учасників не відповідало їх внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України) та правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними (ч. 5 ст. 203 ЦК України).

Враховуючи викладене, відповідач зробив висновок про порушення ТОВ «Медіатім»п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість у лютому та березні 2011 року на суму 75 153,00 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає доводи податкового органу доведеними, а податкове повідомлення-рішення - правомірним, виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать, що 20 січня 2011 року між ТОВ «Макротренд»(Виконавець) та ТОВ «Медіатім»(Замовник) було укладено Договір № 20/01-МЕ про надання послуг (далі -Договір) , відповідно до якого Виконавець зобов'язався надати Замовнику послуги згідно умов даного Договору, а Замовник зобов'язався належним чином оплатити ці послуги згідно з умовами даного договору. Відповідно до п.1.2 всі послуги вказані в актах виконаних робі (наданих послуг).

Сторонами підписано ряд додатків до договору № 20/01 МЕ від 20.01.2011 року:

- додаток № 1 від 09 лютого 2011 року, відповідно до якого Виконавець зобов'язувався надати послуги з проведення міні-виставкових заходів у період з 10 по 26 лютого 2011 року вартістю 158 415,50 грн.;

- додаток № 2 від 10 лютого 2011 року, відповідно до якого Виконавець зобов'язувався надати послуги з проведення виставкового заходу 12 лютого 2011 року на території клубу «D'lux»в місті Києві вартістю 178 080,00 грн.;

- додаток № 3 від 14 лютого 2011 року, відповідно до якого Виконавець зобов'язувався надати послуги з проведення виставкового заходу 18 лютого 2011 року на території клубу «Ліца»в місті Донецьку вартістю 47 600,00 грн.

- додаток № 4 від 18 лютого 2011 року, відповідно до якого послуги Виконавець зобов'язувався надати послуги з проведення виставкового заходу 20 лютого 2011 року на території клубу «D'lux»в місті Києві вартістю 66 820,00 грн.

З посиланням на договір № 20/01 МЕ від 20.01.2011 року та додатки до нього між позивачем та ТОВ «Макротренд»складено та підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): від 25 лютого 2011 року № ОУ-0000016 на загальну суму 158 415,00 грн., від 11 лютого 2011 року № ОУ-0000010 на загальну суму 178 080,00 грн, від 18 лютого 2011 року № ОУ-0000012 на загальну суму 47 600,00 грн., від 18 лютого 2011 року № ОУ-0000013 на загальну суму 66 820,00 грн. та звіти до актів здачі-прийняття робіт: до акту № 16 від 25.02.2011 року, до акту № 10 від 11.02.2011 року, до акту № 12 від 18.02.2011 року, до акту № 13 від 18.02.2011 року.

Крім того, на підтвердження виконання вказаних договорів, позивач надав суду податкові накладні № 9 від 25.02.2011 р. на суму 158 415,00 грн. (в т.ч. ПДВ 26 402,50 грн.), № 1 від 01.02.2011 р. на суму 127 650,00 грн. (в т.ч. ПДВ 21 275,00 грн.), № 3 від 11.02.2011 р. на суму 50 430,00 грн. (в т.ч. ПДВ 8 405,00 грн.), № 5 від 18.02.2011 р. на суму 47 600,00 грн. (в т.ч. ПДВ 7 933,33 грн.), № 6 від 18.02.2011 р. на суму 66 820,00 грн. (в т.ч. ПДВ 11 136,67 грн.) та платіжні доручення № 1103 від 17 березня 2011 р., № 1092 від 02 березня 2011 р., № 1093 від 02 березня 2011 р., № 1091 від 02 березня 2011 р., № 1089 від 11 лютого 2011 р., № 1080 від 01 лютого 2011 р.(а.с.34-39).

Суми ПДВ на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Макротренд», включені позивачем до складу податкового кредиту у розмірі 75 153,00 грн. в лютому та березні 2011 року.

Враховуючи надання до перевірки вищевказаних первинних документів, позивач вважає, що ним були дотримані всі умови, передбачені Податковим кодексом України для формування податкового кредиту, у зв'язку з чим ТОВ «Медіатім»має право на відображення у податковому обліку господарських операцій, здійснених з ТОВ «Макротренд».

Проте, надаючи правову оцінку обставинам справи, суд не може погодитись з доводами позивача та критично ставиться до наданих ТОВ «Медіатім»первинних документів бухгалтерського обліку, підтверджуючих здійснення господарських операцій з ТОВ «Макротренд», з огляду на нижченаведене.

Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли після 01 січня 2011 року, коли набув чинності Податковий кодекс України, судом при вирішенні справи застосовуються норми вказаного Кодексу.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом «а»пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено ДПІ у Голосіївського районі м. Києва під час проведення перевірки, надані позивачем первинні документи бухгалтерського обліку є формально складеними та не підтверджують фактичне здійснення господарської операції між ТОВ «Медіатім»та ТОВ «Макротренд», оскільки останнє, як виконавець, не мало трудових ресурсів (технічного персоналу), основних фондів, виробничих активів, інших матеріально-технічних ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності.

Як вбачається зі змісту актів виконаних робіт та звітів про проведені роботи, складених між позивачем та ТОВ «Маркотренд»на виконання Договору № 20/01-МЕ від 20.01.2011 року, їх предметом було надання послуг з проведення чотирьох виставкових заходів, які проводились у різних містах України -Києві та Донецьку - протягом короткого проміжку часу: міні-виставкові заходи у період з 10 по 26 лютого 2011 року , виставкові заходи 12 лютого 2011 року на території клубу «D'lux»в місті Києві, виставкові заходи 18 лютого 2011 року на території клубу «Ліца»в місті Донецьку, виставкові заходи 20 лютого 2011 року на території клубу «D'lux»в місті Києві.

При цьому згідно звітів про надані послуги виконавцем надавались різнопланові послуги: консультування споживачів, розробка відео та фото контенту, забезпечення наявності необхідного технічного устаткування (декорацій, стендів, конструкцій), мультимедійного, світлового, звукового та відео і фото обладнання , забезпечення наявності необхідних матеріалів (інформаційних листівок, банерів, тощо) для проведення спеціалізованих виставкових заходів.

Виконання вказаних послуг вимагало від виконавця наявності управлінського та технічного персоналу, матеріально-технічних ресурсів (спеціального обладнання, устаткування, транспортних засобів, складських приміщень, тощо).

В той же час, як вбачається з інформації, наданої на запит суду Бориспільською ОДПІ, в якій на податковому обліку перебуває ТОВ «Макротренд», стосовно ТОВ «Макротренд»до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням (а.с.89).

З наданих ДПІ матеріалів, вбачається, що реєстрація платника ПДВ ТОВ «Макротренд»анульована 05 грудня 2011 року з підстав незнаходження платника за місцем реєстрації, а подана до податкового органу декларація з податку на прибуток ТОВ «Макротренд»за І квартал 2011 року свідчить про відсутність на підприємстві основних засобів та залишків товарно-матеріальних цінностей (у зв'язку з відсутністю додатку К1 до декларацій з податку на прибуток) - а.с.100.

Крім того, в декларації з податку на прибуток в рядку 7 «амортизаційні відрахування»відсутні будь-які нарахування.

Відповідно до даних звіту 1-ДФ на підприємстві у І кварталі 2011 року працювала 1 особа -ОСОБА_4 (який є одночасно директором та головним бухгалтером), що додатково підтверджується даними рядку 04.3 «витрати на оплату праці»декларації з податку на прибуток за цей період.

Вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ «Макротренд» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності.

В свою чергу, як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу , основних коштів, виробничих активів , складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

З метою з'ясування обставин щодо реальності господарських операцій з надання рекламних послуг судом було витребувано у контрагента позивача - ТОВ «Макротренд»докази фактичного виконання Договору № 20/01-МЕ від 20.01.2011 року: копії договорів з третіми особами, якими фактично виконувались послуги, акти виконаних робіт, банківські виписки про оплату послуг виконавців, банківські виписки про зняття коштів з рахунку, видаткові ордери, касову книгу підприємства за 2011 рік (у випадку залучення фізичних осіб), копії договорів з культурно- розважальними закладами «D'lux»(м. Київ), «Ліца»(м. Донецьк), на території яких проводились відповідні заходи.

На запит суду ТОВ «Макротренд»було надано копії договорів про надання послуг, укладених з фізичними особами - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, копії актів виконаних робіт та видаткових ордерів.

В ході судового розгляду судом викликано вказаних громадян -ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в якості свідків, для чого їм було направлено повістки про виклик до суду за адресами, зазначеними у договорах, наданих ТОВ «Макротренд».

Однак, повістка на ім'я гр. ОСОБА_8 повернулася з відміткою «за зазначеною адресою не проживає», повістка на ім'я гр. ОСОБА_3 повернулася з відміткою про те, що «в будинку відсутній вказаний номер квартири», повістка на ім'я гр. ОСОБА_7 повернулася з відміткою «вулиця з такою назвою відсутня»(а.с.244-246).

Інформація щодо вручення повісток ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_9 станом на момент розгляду справи до суду не надходила.

За неведених обставин суд критично розцінює надані ТОВ «Макротренд»документи, оскільки відображені у них дані стосовно третіх осіб, які нібито залучалися контрагентом позивача до проведення робіт, викликають сумнів у їх достовірності.

При цьому банківські виписки про зняття готівки з банкіського рахунку підприємства, касову книги за 2011 рік, яким б підтверджувалась фактична виплата коштів на користь фізичних осіб, суду надано не було, рівно як і договорів з культурно- розважальними закладами «D'lux»(м. Київ), «Ліца»(м. Донецьк), на території яких мали проводитись відповідні заходи.

Окрім того, суд вказує на невідповідність умов додатків до договору № 20/01-МЕ інформації, викладеній в актах виконаних робіт, в частині дати надання послуг, зокрема:

- згідно з додатком № 1 до договору спеціалізовані міні-заходи повинні були проходити з 10 по 26 лютого 2011 року, у той час як вже 25 лютого 2011 року підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) та складено звіт до акту;

- згідно з додатком № 2 до договору спеціальний виставковий захід повинен був проводитись 12 лютого 2011 року, у той час як вже 11 лютого 2011 року було підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) та складено звіт до акту;

- згідно з додатком № 4 до договору спеціальний виставковий захід повинен був проводитись 20 лютого 2011 року, у той час як 18 лютого 2011 року вже підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) та складено звіт до акту.

Наведене вище додатково свідчить про те, що оспорювані операції відбувались виключно на папері, без мети настання реальних наслідків.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні»від 16.07.1999р № 996-XIY.

Частина 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні»висуває до первинних документів такий обов'язковий реквізит як зміст та обсяг господарської операції .

Згідно наданих позивачем актів здачі-прийняття робіт, складених на виконання Договору про надання послуг № 20/01-МЕ від 20.01.2011р., виконавцем були надані послуги з проведення виставкових заходів.

Дослідивши вказані акти, суд встановив, що зазначені акти наданих послуг не містять достатньої інформації про обсяг господарських операцій, а лише відображають найменування робіт, посилання на договір та вартість послуг.

При цьому вказані акти не містять будь-якого розрахунку щодо змісту і обсягу щодо кожної окремо взятої господарської операції (як передбачено ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») не вказано, які конкретно надані послуги (які виставкові заходи були здійснені), хто їх надавав, в який період часу, місце надання послуг, загальна кількість годин, витрачених виконавцем, і т. д., тому надані акти не можуть бути належним підтвердженням одержання послуг.

Крім того, з наданих позивачем актів надання послуг не вбачається, які саме критерії використовувались сторонами для визначення вартості послуг та, відповідно, необхідність та доцільність використання їх в господарській діяльності (направленість на отримання прибутку, а не зловживання по формуванню податкового кредиту) і правомірність формування податкового кредиту.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивачем в порушення вимог законодавства не надано належних первинних документів, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік», на підтвердження реальності здійснення господарських операцій по наданню послуг.

З огляду на вказане, приймаючи до уваги, що ТОВ «Макротренд» людських та матеріальних ресурсів для виконання договорів не мало, суд у сукупності з іншими вищезазначеними обставинами приходить до висновку про відсутність реального виконання Договору про надання послуг № 20/01-МЕ від 20.01.2011р., укладеного з ТОВ «Медіатім».

За таких обставин суд приходить до висновку, що у товариства з обмеженою відповідальністю «Медіатім», незважаючи на наявність формально оформлених первинних документів, відсутнє право на відображення у податковому обліку господарської операції з отримання послуг у ТОВ «Макротренд», оскільки реальність цих господарських операцій спростована матеріалами справи.

Відсутність судового рішення про визнання недійсними договорів між позивачем та ТОВ «Макротренд»сама по собі не свідчить про реальність виконання цих договорів зазначеним суб'єктом господарювання, а укладення договорів не є доказом їх виконання.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину , який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності .

Жодних доказів на підтвердження факту реальності (фактичності) господарських операцій між ТОВ «Медіатім»та ТОВ «Макротренд»представником позивача надано не було, зокрема, не було надано доказів здійснення контрагентом позивача реальної фінансово-господарської діяльності та доказів використання результатів послуг у власній господарській діяльності позивача.

Суд не приймає до уваги надані позивачем договори, укладені з ТОВ «Аква Партнерс», якому позивачем було передано результати послуг, оскільки зазначені документи можуть свідчити тільки про те, що послуги фактично надавались позивачем, однак доказів того, що зазначені послуги були надані позивачу саме ТОВ «Макротренд»суду надано не було.

Наведені обставини та досліджені судом докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з постачання товарів та надання послуг фактично не мали реального характеру, надання послуг оформлене лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

У зв'язку з цим, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав, з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ та віднесення сум витрат до валових витрат підприємства.

Враховуючи те, що судом встановлено правомірність винесення податковим органом податкового повідомлення-рішення від 10 січня 2012 року № 0000012340, суд приходить до висновку про достатність підстав у податкового органу для прийняття спірного повідомлення-рішення, яким визначено позивачу податкові зобов'язання з податку на додану вартість за розглядуваними господарськими операціями, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання вказаного рішення протиправним та його скасування.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Повний текст постанови складено та підписано: 03 вересня 2012 року.