Постанова

від 18.09.2012 по справі 2а-19001/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 вересня 2012 року 11:13 № 2а-19001/11/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Хилі І.В. та представників сторін:

від позивача: Валько І.В.,

від відповідача: Литвиненко Л.В.,

від третьої особи : не прибув ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «УкрДах» до третя особа Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасна техніка» проскасування податкового повідомлення-рішення №0003232360 від 30 листопада 2011 року,- ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «УкрДах»з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва, в якому після остаточного уточнення позовних вимог заявою від 11.01.2011 року просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 30 листопада 2011 року № 00003232360 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 121 336,14 грн., винесене на підставі Акту документальної позапланової невиїзної перевірки №343/23-60/32112857 від 15 листопада 2011 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва 25 січня 2012 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2011 року на суму 121 335,14 грн., сформованого за наслідками господарських операцій з ТОВ «Сучасна техніка», оскільки податковий кредит за вказаний період було сформовано позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від контрагента, який на момент здійснення господарських операцій був зареєстрований платником податку на додану вартість.

Позивач зазначав, що отримані від ТОВ «Сучасна техніка»товари замовлялись з метою використання у власній господарській діяльності; операції з контрагентом є реальними та підтверджуються належним чином оформленими первинними документами.

На думку позивача, висновок органу податкової служби про заниження суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість ґрунтується виключно на припущеннях, які матеріалами справи не підтверджуються.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову. У запереченнях зазначив про порушення позивачем пп. пп.14.1.181 п.14.1 ст. 14, п.198.2 ст.198, п.198.3 ст.198, п. 200.1 ст.200 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим завищено суму податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 121 335,14 грн. за квітень 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ «Сучасна техніка», правочини з яким є нікчемними, оскільки фактично господарських операцій з поставки товарів не відбувалося, що свідчить про протиправність такого правочину, укладеного з метою зменшення позивачем обсягу податкових зобов'язань.

У судовому засіданні 01 березня 2012 року до участі у справі залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасна техніка»в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача.

Враховуючи вибуття первинного відповідача у справі зі спірних правовідносин на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби»від 21.09.2011 року № 981 судом відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України протокольною ухвалою від 02.07.2012 р. здійснено заміну відповідача на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 18 вересня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

В С Т АН О В И В:

Позивач - ТОВ «УкрДах»(код ЄДРПОУ 32112857) зареєстроване Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією 03 жовтня 2002 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи № 11307 від 03.10.2002 року, та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 04.11.2011 року по 10.11.2011 року ДПІ у Святошинському районі м. Києва було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «УкрДах»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Сучасна техніка» (код ЄДРПОУ 36592362) за період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 343/23-60/32112857 від 15.11.2011 року (далі по тексту -Акт перевірки, Акт) -том І, а.с. 19-23.

30 листопада 2011 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Святошинському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р»№ 0003232360 , яким позивачу за порушення пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14, п. 198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 121 336,14 грн., з яких 121 335,14 грн. основного платежу та 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (том І, а. с. 24).

Зазначене рішення в адміністративному порядку не оскаржувалось. Спір стосовно законності вказаного податкового повідомлення-рішення передано на розгляд суду.

Під час перевірки повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за квітень 2011 року, працівниками органу державної податкової служби встановлено заниження ТОВ «УкрДах»суми податкових зобов'язань на суму 121 335,14 грн. внаслідок неправомірного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у складі вартості товарів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасна техніка».

Висновок перевіряючих ґрунтується на тому, що листом № 11412/7/23-09 від 10.06.2011 ДПІ отриманий від ДПІ у Шевченківському районі міста Києва акт про результати перевірки ТОВ «Сучасна техніка», згідно якого встановлено неможливість фактичного здійснення останнім господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів та відсутність об'єктів оподаткування ПДВ по операціях купівлі-продажу ТОВ «Сучасна техніка»у квітні 2011 року.

Також в Акті перевірки зазначено, що листом від 02.06.2011 року № 3527/007/26-10/3 від співробітників ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було отримано пояснення гр.-ки ОСОБА_3, згідно яких засновник та керівник ТОВ «Сучасна техніка»ОСОБА_4, який являється її сином, на даний час перебуває в Чехії, куди він виїхав близько трьох років тому. Перед виїздом до Чехії син загубив документи, а саме паспорт, Чорнобильське посвідчення та інші. Про те, що її син являється засновником та службовою особою ТОВ «Сучасна техніка» їй стало відомо від співробітників податкової міліції.

Крім того, згідно даних комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем ТОВ «Укрдах»має стан -«запит на встановлення місцезнаходження».

З огляду на наведені обставини відповідачем було зроблено висновок про проведення ТОВ «Укрдах» безтоварних операцій, спрямованих на отримання податкової вигоди підприємствами-вигодонабувачами, в т.ч. ТОВ «УкрДах», з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

Враховуючи викладене, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14, п. 198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 121 335,14 грн. за квітень 2011 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, виходячи з наступних мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи між ТОВ «УкрДах (Покупець) та ТОВ «Сучасна техніка»(Продавець) було укладено Договір постачання від 01 березня 2011 року , згідно якого Продавець на підставі заявки покупця зобов'язується передати у власність покупця матеріали будівельного призначення, асортимент, кількість, ціна яких визначена в рахунках-фактури до договору, що надані Продавцем та являють собою невід'ємну частину даного договору, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору.

Згідно п.п. 2.4, 4.5 договору Продавець зобов'язаний поставити товар покупцеві протягом 20 банківських днів із дня оплати рахунку-фактури покупцем. Постачання товару і його прийняття оформляються у накладній на відвантаження товару, що підписується уповноваженими представниками сторін.

На виконання вказаного договору протягом квітня 2011 року ТОВ «Сучасна техніка» поставило на користь позивача товари, що підтверджується видатковими накладними : № 000596/2 від 04.04.2011 року на суму 287 603,65 грн., в т.ч. ПДВ 47 933,94 грн., № 000599/1 від 05.04.2011 року на суму 91 644,86 грн., в т.ч. ПДВ 15 274,14 грн., № 00608 від 12.04.2011 року на суму 10 941,60 грн., в т.ч. ПДВ 1823,60 грн., № 00615 від 15.04.2011 року на суму 15 515,99 грн., в т.ч. ПДВ 2 586,00 грн., № 00619/2 від 20.04.2011 року на суму 16 091,06 грн., в т.ч. ПДВ 2 681,84 грн., № 00621/4 від 22.04.2011 року на суму 10 514,39 грн., в т.ч. ПДВ 1 752,40 грн., № 00626/1 від 27.04.2011 року на суму 3 881,50 грн., в т.ч. ПДВ 646,92 грн., № 00627/1 від 27.04.2011 року на суму 221 697,84 грн., в т.ч. ПДВ 36 949,64 грн., № 00629/1 від 28.04.2011 року на суму 70 119,96 грн., в т.ч. ПДВ 11 686,66 грн. (том І, а.с. 30,33, 36, 39, 41, 44, 47, 50, 53).

Матеріалами справи підтверджується, що розрахунки між ТОВ «УкрДах»та ТОВ «Сучасна техніка» проведені у безготівковій формі, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з банківського рахунку позивача (том І, а. с. 65 - 69).

За наслідками поставки товарів ТОВ «Сучасна техніка»виписало на користь ТОВ «УкрДах»податкові накладні: № 34 від 04.04.2011 року на суму 287 603,65 грн., в т.ч. ПДВ 47 933,94 грн., № 50 від 05.04.2011 року на суму 91 644,86 грн., в т.ч. ПДВ 15 274,14 грн., № 114 від 12.04.2011 року на суму 10 941,60 грн., в т.ч. ПДВ 1 823,60 грн., № 166 від 18.04.2011 року на суму 15 515,99 грн., в т.ч. ПДВ 2 586,00 грн., № 189 від 20.04.2011 року на суму 16 091,06 грн., в т.ч. ПДВ 2 681,84 грн., № 215 від 22.04.2011 року на суму 10 514,39 грн., в т.ч. ПДВ 1 752,40 грн., № 272 від 27.04.2011 року на суму 3 881,50 грн., в т.ч. ПДВ 646,92 грн., № 273 від 27.04.2011 року на суму 221 697,84 грн., в т.ч. ПДВ 36 949,64 грн., № 307 від 28.04.2011 року на суму 70 119,96 грн., в т.ч. ПДВ 11 686,66 грн. (том І, а.с. 32, 34, 37, 40, 42, 45, 48, 51, 54, 55-64), які складено в момент виникнення податкових зобов'язань продавця, тобто оформлення документів, якими підтверджується факт передачі товарів (видаткових накладних).

Вказані податкові накладні включені до реєстру отриманих податкових накладних ТОВ «УкрДах»за квітень 2011 року №04/11, а суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у відповідному податковому періоді (том І, а. с. 177 - 187).

Правомірність включення вказаних сум до складу податкового кредиту не визнається відповідачем.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню в контексті наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України суд виходить із наступного.

У роз'ясненнях, викладених в Інформаційному листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 Вищим адміністративним судом України сформовано позицію, відповідно до якої процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1) встановлення факту здійснення господарської операції (в т. ч. дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції);

2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції (в т.ч. з'ясування можливої обізнаності платника щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів);

3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (зокрема, наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку);

4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли після 01 січня 2011 року, коли набув чинності Податковий кодекс України, судом при вирішенні справи застосовуються норми вказаного Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 ПК України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями пункту 3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

З Акту перевірки вбачається та матеріалами справи підтверджується, що позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за квітень 2011 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість, в тому числі на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Сучасна техніка», які сплачені (нараховані) ним, в зв'язку з придбанням (оплатою) товарів.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту , відповідно до підпункту абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна , яка видається платником податку , який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

У податковій накладній повинні бути зазначені наступні реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, -покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Отже, для вирішення спору важливе значення має встановлення факту реєстрації та перебування контрагенту платника податку на додану вартість в стані, власне, платника податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Судом встановлено, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «Сучасна техніка»був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку згідно свідоцтва № 100243170 від 04.09.2009 року (том ІІ, а.с. 160).

Даних стосовно анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Сучасна техніка»на запит суду ДПІ у Шевченківському районі м. Києва (за місцем обліку платника податків) суду не повідомлено.

Тобто на момент здійснення господарських операцій та складання податкових накладних ТОВ «Сучасна техніка» мало право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів.

В свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 р. за № 1401/18696 (які набули чинності на момент оформлення податкових накладних, складених після 01.01.2011 року) стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Таким чином, позивачем було дотримано і вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід враховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Згідно наявної в матеріалах довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 21 березня 2012 року № 13379343, ТОВ «Сучасна техніка»станом на момент здійснення господарських операцій з позивачем було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців та продовжує перебувати у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на момент розгляду даної справи (том І, а.с. 21-23).

Станом на момент на момент проведення господарських операцій з позивачем ТОВ «Сучасна техніка»не було ліквідовано, діяльність його в установленому законом порядку не була припинена, з ЄДРПОУ підприємство не виключено.

Відтак, контрагент позивача не мав дефектів у своєму правовому статусі та мав право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Посилання відповідача на те, що до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність ТОВ «Сучасна техніка» за місцезнаходженням, судом до уваги не приймаються, оскільки вказаною вище довідкою з ЄДР від 21 березня 2012 року № 13379343 внесення вказаного запису до ЄДР станом на момент здійснення операцій не підтверджується (том ІІ, а.с. 21-23).

До того ж, на переконання суду, дані обставини можуть мати значення для вирішення питання про анулювання реєстрації суб'єкта господарювання платником ПДВ чи для припинення юридичної особи, однак вони не стосуються належного виконання господарських зобов'язань постачальником товарів (виконавцем робіт) за укладеними договорами.

Вирішуючи питання про реальність вчинення господарських операцій з поставки товарів «Сучасна техніка»на користь позивача, а також придбання позивачем таких товарів з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно підпункту 14.1.36. статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За даними довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 04 квітня 2009 року № 266600 до основних видів діяльності ТОВ «Сучасна техніка»належать: «посередництво у торгівлі товарами широкого асортименту»(код КВЕД 51.19.0); «надання інших комерційних послуг»(код КВЕД 74.87.0); «інші види оптової торгівлі»(код КВЕД 51.90.0); «оптова торгівля будівельними матеріалами» (код КВЕД 51.53.2); «інша поліграфічна діяльності»(код КВЕД 22.22.0); «Будівництво будівель»(код КВЕД 45.21.1).

Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 14722273 до основних видів діяльності ТОВ «УкрДах»належать: «оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням»(код КВЕД 46.73); діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії»(код КВЕД 71.12); «неспеціалізована оптова торгівля»(код КВЕД 46.90); «будівництво житлових і нежитлових будівель (код КВЕД 41.20), «покрівельні роботи»(код КВЕД 43.91).

Згідно ліцензії №557369, виданої позивачу Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, яка діє до 23 листопада 2015 року, позивач здійснює господарську діяльність, що пов'язана зі створенням об'єктів архітектури за переліком робіт згідно з додатком (проектні роботи, архітектурне та будівельне проектування, конструювання несучих та огороджувальних конструкцій, проектування зовнішніх та внутрішніх інженерних мереж, систем і споруд, будівельні та монтажні роботи, роботи з опорядження конструкцій та устаткування і ін.) -том ІІ, а.с. 24-26.

Як зазначалось вище, предметом поставки ТОВ «Сучасна техніка»на користь позивача згідно видаткових накладних були різного роду будівельні матеріали : ребра жорсткості, панелі цоколя, бокові та верхні нащільники, кутники, столешниці, анкери, привід димовиведення, люки алюмінієві, кутники, руберойд, мін вата тощо.

Судом встановлено, що придбані у ТОВ «Сучасна техніка»товари позивач купував з метою подальшого використання при виконанні підрядних (будівельних) робіт за договорами підряду від 05.12.11, №55/39/10 від 07.11.10, №55/23/11 від 18.07.11, №55/18/11 від 15.07.11, №55/14/11 від 25.05.11, №55/19/11 від 28.04.11, №55/43/10 від 20.10.10, субпідряду №55/04/11 від 14.03.11, №15/02-11 від 15.02.2011 на виконання робіт по виготовленню касетонів з давальницької сировини, за якими позивач як субпідрядник зобов'язався виконати власними силами і засобами, з використанням своїх матеріалів роботи по улаштування об'єктів будівництва, визначених вказаними договорами. Крім того, придбані у ТОВ «Сучасна техніка»товари позивач купував з метою подальшого продажу (передавання) іншим особам, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, а саме: видатковими накладними, актами прийому - передачі матеріалів (том І а.с. 247, 255).

Враховуючи вказаний вище договір та види діяльності позивача та його контрагента, з огляду на характер поставлених ТОВ «Сучасна техніка»товарів, надані позивачем документи, у суду є підстави вважати, що господарські операції позивача з ТОВ «Сучасна техніка»є реальними та підтверджуються необхідними документами, а придбані ТОВ «Укрдах»товари були використані у його власній господарській діяльності.

В контексті наведеного суд також зазначає, що відповідач під час розгляду справи не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій , незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити, про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Посилання відповідача на відсутність у ТОВ «Сучасна техніка»найманих працівників, виробничого обладнання, транспортного, торгівельного обладнання тощо не може бути взяте судом до уваги на підтвердження «безтоварності»угод, оскільки підставою для вказаного висновку контролюючого органу слугувала лише податкова звітність цього підприємства.

Суд вважає, що подана до податкового органу податкова звітність не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємстві основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку , які в ході перевірки відповідачем не аналізувались.

Не приймаються судом до уваги доводи відповідача про відсутність об'єктів оподаткування ПДВ по операціях купівлі-продажу, проведених з ТОВ «Сучасна техніка»у квітні 2011 року, з огляду на пояснення гр.-ки ОСОБА_3, оскільки вказана особа не є засновником та/або директором чи іншою посадовою особою ТОВ «Сучасна техніка», тому достовірних відомостей стосовно створення та діяльності ТОВ «Сучасна техніка»нею надано бути не може.

З огляду на покликання в Акті перевірки на пояснення гр. ОСОБА_3 щодо того, що ОСОБА_4 є її сином та виїхав за кордон, суд витребував у Державної прикордонної служби України інформацію щодо перетинання даною особою державного кордону України у період здійснення спірних операцій.

З відповіді Державної прикордонної служби України (лист №0.254-11257/0/15-12 від 16.08.2012 року вбачається, що у період з 01.03.2011 р. по 01.05.2011 р. інформації про перетинання державного кордону гр.-ном України ОСОБА_4 не виявлено (том ІІ, а.с. 196).

Крім того, як вбачається з протоколу допиту ОСОБА_4, допитаного о/у ГВПм ДПІ у Шевченківському районі міста Києва старшим лейтенантом податкової міліції ОСОБА_7, ОСОБА_4 було підтверджено факт створення ним в якості засновника ТОВ «Сучасна техніка», в тому числі підписання установчих документів, формування статутного фонду та проведення державної реєстрації підприємства у відповідних державних органах. ОСОБА_4 підтвердив також, що обіймає посаду директора ТОВ «Сучасна техніка»з 25.07.2009 року, підписував та подавав до органів державної податкової служби податкову звітності, безпосередньо здійснював фінансово-господарської діяльності з постачання товарів, а також підписував в якості директора первинні бухгалтерські документи від імені підприємства (том І, а.с. 135-140).

Також в матеріалах справи наявна заява ОСОБА_4, як директора ТОВ «Сучасна техніка», підпис якого засвідчено нотаріально, про те, що вся податкова звітність товариства, яка подавалась до ДПІ Шевченківського району міста Києва, була підписана ним власноручно (том І, а.с. 144).

Згідно із ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ «Сучасна техніка», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання товарів для здійснення господарської статутної діяльності, спрямованої на отримання прибутку; враховуючи інші здобуті під час судового розгляду справи докази, суд приходить до висновку про те, що висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених позивачем за участю ТОВ «Сучасна техніка», з мотивів не спрямованості правочинів на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. В спірному акті перевірки та в судовому засіданні відповідачем не наведено допустимих та достатніх доказів на підтвердження висновку про порушення позивачем податкового законодавства.

Що стосується посилання відповідача на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Сучасна техніка», суд дійшов висновку, що зміст зазначених правочинів не суперечить актам цивільного законодавства; а відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

Окрім цього, з 01.01.2011 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного кодексу України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.

Викладені вище обставини справи в їх сукупності дають підстави для висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «Сучасна техніка»є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товари, що надавалися позивачу були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що доводи податкового органу про неправомірне формування податкового кредиту з ПДВ за наслідками операцій з ТОВ «Сучасна техніка»не підтверджені належними доказами, ґрунтуються лише на припущеннях, які не можуть бути самостійною підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог податкового законодавства.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ТОВ «Сучасна техніка»правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за квітень 2011 року, а висновки Акту перевірки про порушення позивачем пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14, п. 198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України є помилковим, а відтак збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 121 335,14 грн. є неправомірним.

Оскільки суд встановив відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то накладення штрафних санкцій у розмірі 1,00 грн. є також протиправним.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ТОВ «УкрДах»підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує всі здійснені позивачем та документально підтверджені витрати у розмірі 28,23 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва від 30 листопада 2011 року № 00003232360.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрДах»судові витрати у розмірі 28,23 грн. (двадцять вісім гривень 23 коп.).

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Повний текст постанови складено та підписано: 24 вересня 2012 року.