Постанова

від 12.09.2012 по справі 2а-7763/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2012 року 17:38 справа № 2а-7763/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Клименчук Н.М. при секретарі судового засідання Павлюк О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Ірбіс»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.02.2012р. №0000802312, №0000812312

за участю представників сторін:

від позивача: Компанець М.Б.,

від відповідача: Калашнікова О.В.

На підставі ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

ТОВ «Виробничо комерційна фірма «Ірбіс»(далі-Позивач, Товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000802312, №0000812312 від 09.02.2012р., винесені ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС (далі-Відповідач).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 червня 2012 року відкрито провадження по справі №2а-7763/12/2670.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на те, що згідно з податковим повідомленням - рішенням від 09.02.2012 № 00802312, податковим органом позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість у розмірі 12 729,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 3 182, 00 грн.

Згідно з податковим повідомленням - рішенням від 09.02.2012 №0000812312, податковим органом позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за податком на прибуток підприємств у розмірі 24 914,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 6 228,00 грн.

Позивач у позовній заяві посилався на відсутність порушення вимог податкового законодавства, а саме: Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», оскільки на думку Позивача до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість правомірно включено валові витрати та податковий кредит внаслідок господарських операцій з Приватним підприємством «ЧОСО»(код за ЄДРПОУ 33654415) у період з 30.10.2008р. по 01.01.2011р.

У судових засіданнях представником позивача підтримано позовні вимоги, заявлено про підтримання позовних вимог у повному обсязі та просив їх задовольнити, надано документи, які витребовувались судом, письмові пояснення по справі, заяву про забезпечення доказів та клопотання.

Відповідач проти позову заперечував, подав письмове заперечення, мотивуючи це тим, що ТОВ «Виробничо комерційна фірма «Ірбіс»мала взаємовідносини з Приватним підприємством «Чосо», яке має ознаки фіктивності, за період 30.10.2008р.-01.01.2011р.

У судовому засіданні Відповідачем надано та залучено до матеріалів справи лист Генеральної прокуратури України про призначення позапланової перевірки щодо дотримання податкового законодавства ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Ірбіс».

Відповідач також надав, а суд залучив до матеріалів справи протокол допиту обвинуваченого ОСОБА_3 та протокол допиту свідка ОСОБА_4

В письмовому запереченні та в ході судового засідання Відповідач пояснив наступне.

Генеральною прокуратурою України проводиться досудове слідство у кримінальній справі №49-3296 за обвинуваченням ОСОБА_5 та ОСОБА_3, у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.205, ч.З ст.209 КК України. У ході досудового слідства встановлено, що ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_3 та іншими невстановленими особами, вирішили створити та придбати ряд суб'єктів підприємницької діяльності, з метою здійснення фіктивного підприємництва, шляхом укладання фіктивних (безготівкових) правочинів, тобто таких по яким будуть оформлятися лише первинні бухгалтерські документи, а товари фактично передаватися не будуть та з метою послідуючого незаконного переводу безготівкових грошових коштів в готівку за винагороду, а також здійснювати фінансові операції з грошовими коштами, здобутими в результаті фіктивного підприємництва.

ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_3 та іншими невстановленими особами, у листопаді 2007 року, придбали суб'єкт підприємницької діяльності ПП «ЧОСО»(код ЄДРПОУ 33654415) та перереєстрували його на ОСОБА_4

Так, за період з 30.10.2008 по 31.12.2008 ОСОБА_5 та ОСОБА_3, здійснюючи протиправну діяльність, використовуючи розрахунковий рахунок ПП «ЧОСО»відкритий у філії ВАТ «Укрексімбанк»в м. Маріуполь, за попередньою змовою з відповідальними особами підприємств реального сектору економіки, з метою здійснення фіктивного підприємництва та легалізації доходів отриманих злочинним шляхом, шляхом укладання фіктивних (безготівкових) операцій, тобто таких, по яких оформлятимуться лише первинні бухгалтерські документи, а товари фактично передаватися не будуть, з метою подальшого незаконного переказу безготівкових грошових коштів в готівку, по фіктивних (безготівкових) операціях, без відома директора вказаного підприємства ОСОБА_4, перерахували на рахунок ПП «ЧОСО»грошові кошти у сумі 6 420 929,89грн. за нібито придбані товари та надані послуги, серед яких ТОВ «ВКФ «ІРБІС», (код за ЄДРПОУ 21639249) в сумі 29 938,44грн., за напої, кондитерські вироби та багато інших суб'єктів господарювання.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

19.01.2012 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ «Ірбіс»(код ЄДРПОУ 21639249) щодо фінансово - господарських взаємовідносин з Приватним підприємством «ЧОСО»(код ЄДРПОУ 33654415) за період з 30.10.2008р. по 01.01.2011р., про що складено Акт від 19.01.2012 № 57/23-12/21639249 (далі - Акт перевірки).

Як свідчать матеріали справи 09.06.2008р. між Позивачем та ПП «ЧОСО» укладено господарській договір поставки № 09/06-2008 (далі-Договір) щодо постачання товарів. Відповідно до пункту 1.1. статті 1 Договору постачальник (ПП «ЧОСО») зобов'язується поставити у зумовлені строки товар, а покупець (ТОВ «ВКФ «ІРБІС») зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 2.1. цього Договору поставка товару здійснюється на умовах СРТ, місце поставки - склад покупця, розташований за адресою: м. Київ, вул. Б.Хмельницького,23.

Згідно пункту 8.1, пункту 8.2 статті 8 Договору покупець повинен сплатити за поставлений товар не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати поставки товару постачальником. Оплата здійснюється у розмірі повної вартості поставленої партії товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах постачальника в цьому Договорі.

Відповідно до матеріалів справи товар нібито було поставлено згідно виписаних ПП «ЧОСО»на користь позивача видаткових та податкових накладних.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для визначення Позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, виходячи з наступних мотивів.

В частині висновків Акта перевірки щодо порушення норм Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств" та "Про податок на додану вартість" Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Як свідчать матеріали справи статут та реєстраційні документи ПП «Чосо»(код за ЄДРПОУ 33654415) не можуть бути дійсними, оскільки реєстрація даного підприємства була здійснена на підставі неправдивих відомостей про підприємство, ціль його утворення, без наміру займатися підприємницькою діяльністю.

Допитана слідчим директор ПП «Чосо»(код ЄДРПОУ 33654415) ОСОБА_4 пояснила, що за час діяльності вказаного підприємства ніякої господарської діяльності не здійснювала, договори не укладала, товари та послуги не поставляла, печаткою підприємства не розпоряджалась, документи бухгалтерського та податкового обліку не виготовляла та не підписувала, тобто до діяльності підприємства відношення не мала.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у

бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704.

Відповідно до п.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із частиною 1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Статтею 9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704. первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно пп. 3.1.1 п.3.1. ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: „поставки товарів та послуг місце надання яких знаходиться на митній території України". Продаж (поставка) товарів (робіт, послуг), згідно п. 7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість . Платник податку, відповідно до пп.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»зобов'язаний надати покупцю податкову накладну , яка складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Згідно пп. 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 Закону).

Відповідно до пп. 7.5.1. п.7.5. Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.97р. (зі змінами і доповненнями) передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом .

Згідно пп.7.2.4. п.7.2 ст.7 Закону передбачено, що "право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку".

Пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними .

П. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997 року, із змінами та доповненнями, визначено, що валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно до вимог п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997 року, із змінами та доповненнями, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, виходячи з вищезазначеного видаткові накладні (№ 1198 від 07.11.2008р., № 1346 від 10.12.2008р., № 1347 від 10.12.2008р., № 1388 від 23.12.2008р., № 1370 від 23.12.2008р., №50 від 13.01.2009р., №84 від 26.01.2009р., №144 від 11.02.2009р., №252 від 25.02.2009р., №324 від 19.03.2009р., №395 від 07.04.2009р.) видані та підписані від імені ПП «ЧОСО»(код за ЄДРПОУ 33654415) не мають юридичної сили і доказовості, не є первинним документом бухгалтерського обліку відповідно до вимог встановлених ст.2, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями), складені в порушення п.п.1.2 п.1, п.п.2.1, п.2, п.п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до наданих посадовими особами ТОВ «ВКФ «ІРБІС»пояснень відносно включення ПП «ЧОСО»до валових витрат до декларацій з податку на прибуток підприємства і в яких періодах, повідомило наступне: товар отриманий від ПП «ЧОСО»був оприбуткований згідно накладних постачальника та включений до валових витрат відповідних періодів.

Позивач не навів належних обґрунтувань та доводів, які б підтверджували реальність здійснених між Позивачем і ПП «ЧОСО»господарських операцій, що свідчить про неправомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши наявні в матеріалах справи докази та керуючись внутрішнім переконанням, суд вважає, що заявлені позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Керуючись статтями 2, 9, 11, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.М. Клименчук