Постанова

від 26.09.2012 по справі 28/17-2699-2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2012 р. Справа № 28/17-2699-2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Козир Т.П., суддівГольцової Л.А., Губенко Н.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фірми "ІДЕЯ-ЛТД" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю на рішенняГосподарського суду Одеської області від 08.09.2011 та постановуОдеського апеляційного господарського суду від 05.07.2012 у справі№ 28/17-2699-2011 господарського судуОдеської області за позовомДепартаменту комунальної власності Одеської міської ради доФірми "ІДЕЯ-ЛТД" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю пророзірвання договору оренди, виселення та стягнення 1 208,29 грн. за участю представників сторін:

позивача: Наседкін О.І., дов. № 01-13/4620 від 17.08.2012;

відповідача: повідомлений, але н з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.09.2011 у справі № 28/17-2699-2011 (суддя Гуляк Г.І.) позов задоволено повністю.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.07.2012 (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Михайлов М.В., судді -Ярош А.І., Журавльов О.О.) рішення Господарського суду Одеської області від 08.09.2011 у справі № 28/17-2699-2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, Фірма "ІДЕЯ-ЛТД" у вигляді ТОВ звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняті у даній справі судові рішення залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

При вирішенні справи місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що нежитлове підвальне приміщення, загальною площею 77,40 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Єврейська 50, належить на праві комунальної власності територіальній громаді м. Одеси на підставі Свідоцтва про право власності, управління якими здійснює Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради.

Рішенням Одеської міської ради від 31.01.2011 "Про затвердження виконавчих органів, загальної чисельності апарату Одеської міської ради" змінено найменування Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради на Департамент комунальної власності Одеської міської ради, який, відповідно до Положення "Про департамент комунальної власності Одеської міської ради" є правонаступником Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради.

Між відповідачем (Орендар) та позивачем (Орендодавець) 02.01.1995 укладено договір оренди № 62/2, за умовами якого Орендарю надано в строкове платне користування в строк до 31.12.2009 об'єкт комунальної власності - нежитлове підвальне приміщення, загальною площею 77,40 кв. м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Єврейська, 50.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що Орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця незалежно від його господарської діяльності.

У випадку прострочення орендної плати, Орендар сплачує Орендодавцеві пеню у розмірі 2,5 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 3.15 договору).

Строк дії договору продовжений на підставі п.2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" на той саме строк і на тих самих умовах до 02.01.2023.

Як встановлено судами, зобов'язання щодо сплати орендної плати відповідач належним чином не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 1 189,46 грн.

За умовами п. 3.16 договору, у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань за даним договором однією із сторін, інша сторона має право в односторонньому порядку розірвати даний договір у відповідності з діючим законодавством.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень ст.ст. 188, 291 ГК України, ст.ст. 651, 759, 762, 782, 783 ЦК України, ст.ст. 10, 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та дослідивши матеріали справи в їх сукупності дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтями 10, 19 Закону України "Про оренду державного та комунальною майна" та статтями 284, 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.

Обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ч. 3 ст. 285 ГК України.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Судами досліджено та правомірно встановлено наявність обставин для задоволення позовних вимог про стягнення суми заборгованості та пені.

Згідно з ч. 3 ст. 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Статтею 783 ЦК України визначено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу иаймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

При цьому повинні враховуватися приписи ч. 2 ст. 651 ЦК України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

Статтею 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Визначена ст. 782 ЦК України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця.

Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене ч. 1 ст. 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Водночас орендоване майно є комунальним, тому на спірні правовідносини поширюється також дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з ч. 3 ст. 26 якого підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань.

При цьому, вказана норма застосовується з урахуванням наведених вище загальних положень ГК України та ЦК України.

Таким чином, істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 року № 15-рп/2002 (справа № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Зважаючи на викладене, норми ст. 188 ГК України та ст. 11 ГПК України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору.

Даної правової позиції дотримується Верховний Суд України (постанова від 08.05.2012 у справі № 5021/966/2011).

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч. 1 ст. 32 ГПК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 111 5 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 111 7 ГПК України).

Доводи Фірми "ІДЕЯ-ЛТД" у вигляді ТОВ, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження апеляційного господарського суду, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами першої та апеляційної інстанцій висновків. При цьому, в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 111 7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фірми "ІДЕЯ-ЛТД" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 08.09.2011 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.07.2012 у справі № 28/17-2699-2011-без змін.

Головуючий суддя Т.П. КОЗИР

Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА

Н.М. ГУБЕНКО