Постанова

від 24.09.2012 по справі 5011-59/5013-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2012 № 5011-59/5013-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Новікова М.М.

Мартюк А.І.

при секретарі Романовій Ю.М.

за участю представників

за первісним позовом:

від позивача: Биков Д.М. - дов. б/н від 10.01.2012р.;

від відповідача: Новицький М.З. - дов. №297 від 30.05.2012р.;

за зустрічним позовом:

від позивача: Новицький М.З. - дов. №297 від 30.05.2012р.;

від відповідача: Биков Д.М. - дов. б/н від 10.01.2012р.;

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „АБС-Гарант Сервіс"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 16.07.2012р.

у справі №5011-59/5013-2012 (суддя Картавцева Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „АБС-Гарант Сервіс"

до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України №90/01-П від 17.11.2011р. по справі №110-01/09.11

за зустрічним позовом Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України

до Товариства з обмеженою відповідальністю „АБС-Гарант Сервіс"

про стягнення штрафу у розмірі 6758, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „АБС-Гарант Сервіс" (далі - позивач зва первісним позовом) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - відповідач за первісним позовом) про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України №90/01-П від 17.11.2011р. по справі №110-01/09.11, обґрунтовуючи свої вимоги наступним (том справи - 1, аркуші справи - 16-19):

- в порушення пункту 27 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, відповідач за первісним позовом повідомив позивача про слухання справи №110-01/09.11 за два дні, а не за п'ять, як передбачено вказаними Правилами, у зв'язку з чим позивач за первісним позовом був позбавлений можливості з'явитись до відповідача та надати свої пояснення, докази та заперечення по справі №110-01/09.11;

- позивач за первісним позовом у розумінні ст. 22 Закону України „Про Антимонопольний комітет України" і на виконання вимоги відповідача за первісним позовом надав інформацію відповідачу та просив останнього роз'яснити деякі питання. Однак звернення позивача за первісним позовом було залишено без належного реагування;

- позивач за первісним позовом отримав від відповідача повторну вимогу від 05.09.2011р., але в оскаржуваному рішенні ця вимога взагалі не згадується;

- оскаржуване рішення відповідача за первісним позовом є незаконним і таким, що прийняте без дослідження та урахування дійсних обставин справи, які б мали бути встановлені ним під час розгляду справи №110-01/09.11, тобто в даному випадку наявні передбачені частиною першою ст. 59 Закону України „Про захист економічної конкуренції" підстави для його скасування.

Відповідач за первісним позовом заперечував проти вимог позивача, зазначаючи наступне:

- оскаржуване рішення №90/01-П від 17.11.2011р. прийняте з додержанням вимог чинного законодавства, є законним та обґрунтованим;

- про дату слухання справи №110-01/09.11 позивач за первісним позовом був повідомлений у встановлений 7-денний строк;

- вимога про надання документів була отримана позивачем за первісним позовом 09.09.2011р. і підлягала виконанню у 10-денний строк, але витребувані документи надані не були;

- відповідь на вимогу, про яку зазначає позивач за первісним позовом, не може вважатись виконанням вимоги відповідача за первісним позовом, оскільки позивач не надав витребувану інформацію. Клопотань про продовження строку надання цієї інформації до відповідача за первісним позовом також не надходило;

- повноваження відповідача за первісним позовом не ставляться в залежність від наявності чи відсутності заяв (скарг) споживачів щодо порушення конкурентного законодавства.

18.05.2012р. до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „АБС-Гарант Сервіс" штрафу у розмірі 6 758,00 грн., обґрунтована тим, що рішенням №90/01-П від 17.11.2011р. на позивача за первісним позовом накладено штраф у розмірі 6 758,00 грн. за вчинення порушення, передбаченого п.13 ст. 50 Закону України „Про захист економічної конкуренції". Строк сплати штрафу сплинув 23.01.2012р., але рішення відповідача за первісним позовом не виконано, штраф не сплачено (том справи - 1, аркуші справи - 84-86).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2012р. зустрічний позов прийнято до сумісного розгляду з первісним позовом (том справи - 1, аркуш справи - 96).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.07.2012р. у справі №5011-59/5013-2012 в задоволенні вимог за первісним позовом відмовлено повністю. Позовні вимоги за зустрічним позовом задоволено повністю, присуджено до стягнення з відповідача до доходів загального фонду Державного бюджету України штраф у розмірі 6 758,00 грн. та в дохід Державного бюджету України 1 609,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач за первісним позовом звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2012р. у справі №5011-59/5013-2012 та прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити, а в зустрічному позові відмовити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, позивач за первісним позовом звертав увагу суду апеляційної інстанції на наступні обставини:

- запити про надання інформації були направлені відповідачем за первісним позовом не у зв'язку з проведенням перевірки чи розглядом заяви щодо порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а у зв'язку з плановим дослідженням ринку, що суперечить п.5 ч.1 ст. 17 Закону України „Про Антимонопольний комітет України";

- посилання відповідача за первісним позовом на ст. ст. 22, 22 1 Закону України „Про антимонопольний комітет України", як на підставу притягнення позивача за первісним позовом до відповідальності, є безпідставним;

- суд не повинен був задовольняти вимоги зустрічного позову, оскільки перегляд рішення Антимонопольного комітету України (його відділень) в судовому порядку зупиняє його виконання, тобто стягнення штрафу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2012р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 24.09.2012р.

20.09.2012р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача за первісним позовом надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він наголошував на безпідставності та непідтвердженості належними доказами доводів позивача за первісним позовом і просив суд залишити скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 24.09.2012р. представник позивача за первісним позовом підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2012р. у справі №5011-59/5013-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити, а в зустрічному позові відмовити.

В судовому засіданні 24.09.2012р. представник відповідача за первісним позовом заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, з підстав, наведених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу, просив суд в задоволенні скарги відмовити та залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні 24.09.2012р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

По первісному позову:

Рішенням відповідача за первісним позовом №90/01-П від 17.11.2011р. "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі №110-01/09.11 дії позивача за первісним позовом, які полягають у неподанні інформації на вимогу голови відділення №26-01/2642 від 05.09.2011р. у встановлені ним строки, визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п.13 ст. 50 Закону України „Про захист економічної конкуренції". За вказане порушення на позивача за первісним позовом відповідно до ст. 52 Закону України „Про захист економічної конкуренції" накладено штраф у розмірі 6 758,00 грн.

На думку позивача за первісним позовом, рішення №90/01-П від 17.11.2011р. у справі №110-01/09.11 прийняте з порушенням норм матеріального права, зокрема, конкурентного законодавства, а висновки, викладені у ньому, не відповідають дійсним обставинам справи, що свідчить про неповне їх з'ясування. З урахуванням викладеного, позивач просив суд визнати вказане рішення недійсним.

Місцевий господарський суд відмовив в задоволенні вимог первісного позову, визнавши їх нормативно та документально непідтвердженими.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення первісного позову, вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Згідно з приписами ст. ст. 22, 22-1 Закону України „Про Антимонопольний комітет України" розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

В процесі розгляду справи було встановлено, що в ході здійснення контролю за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, під час проведення дослідження ринку надання послуг з паркування транспортних засобів у м. Києві, відповідач за первісним позовом направив позивачу вимогу №26-01/2642 від 05.09.2011р. про надання інформації та завірені належним чином копії документів, перелік яких наведений у вказаній вимозі.

Вимога була отримана позивачем за первісним позовом 09.09.2011р., що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (том справи - 1, аркуш справи - 75), тобто витребувану інформацію та документи позивач за первісним позовом повинен був надати до 19.09.2011р.

Листом №9 від 16.09.2011р. позивач за первісним позовом просив відповідача повідомити, на підставі яких правових актів та рішень він вимагає у позивача інформацію і документи. Окрім того, позивач за первісним позовом просив надіслати копію плану перевірок про те, що ринок з надання послуг з паркування транспортних засобів у м. Києві включений до переліку ринків товарів, який підлягає перевірці у 2011 році.

Натомість витребувані відповідачем за первісним позовом документи та інформація надані не були. Заяв (клопотань) відносно продовження строку для виконання вимоги №26-01/2642 від 05.09.2011р., роз'яснення питань, зазначених у вимозі, до відповідача за первісним позовом не надходило.

Посилання позивача за первісним позовом про відсутність у відповідача правових підстав для витребування інформації, вказаної у вимозі №26-01/2642 від 05.09.2011р., не приймаються судом до уваги з наступних підстав.

Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель (ст. 1 Закону України „Про антимонопольний комітет України").

Згідно зі ст. 3 Закону України „Про антимонопольний комітет України" основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині:

1) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;

2) контролю за концентрацією, узгодженими діями суб'єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій;

3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції;

4) методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції;

5) здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель.

Правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності визначені Законом України „Про захист економічної конкуренції", який спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

Згідно зі ст. 1 названого Закону економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Інформація - відомості в будь-якій формі й вигляді та збережені на будь-яких носіях (у тому числі листування, книги, помітки, ілюстрації (карти, діаграми, органіграми, малюнки, схеми тощо), фотографії, голограми, кіно-, відео-, мікрофільми, звукові записи, бази даних комп'ютерних систем або повне чи часткове відтворення їх елементів), пояснення осіб та будь-які інші публічно оголошені чи документовані відомості.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про захист економічної конкуренції" останнім регулюються відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб'єктами господарювання; суб'єктів господарювання з іншими суб'єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв'язку з економічною конкуренцією. Цей Закон застосовується до відносин, які впливають чи можуть вплинути на економічну конкуренцію на території України.

Згідно з п.п.4, 5 ч.1 ст. 7 Закону України „Про Антимонопольний комітет України" у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України „Про захист економічної конкуренції", „Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів (ст. 5 Закону України „Про Антимонопольний комітет України").

В ст. 36 Закону України „Про захист економічної конкуренції" передбачено, що органи антимонопольного відомства можуть розпочати розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (що в свою чергу обумовлює витребування необхідної інформації) не тільки за зверненнями громадян, установ, організацій, але і за власною ініціативою.

Таким чином, положення Законів України „Про Антимонопольний комітет України" та „Про захист економічної конкуренції" не ставлять можливість реалізації органом комітету своїх повноважень щодо витребування інформації в залежність від наявності чи відсутності заяв або скарг з приводу порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Витребовуючи у позивача за первісним позовом інформацію, відповідач діяв в межах наданих йому чинним законодавством повноважень. Окрім того, у вимозі №26-01/2642 від 05.09.2011р. позивач за первісним позовом був повідомлений як про обов'язковість виконання вказаної вимоги у визначені в ній строки відповідно до ст. 22 Закону України „Про Антимонопольний комітет України", так і про відповідальність за її невиконання згідно зі ст. ст. 50, 52 Закону України „Про захист економічної конкуренції".

Як вірно зазначив місцевий господарський суд у своєму рішенні, у вимозі №26-01/2642 від 05.09.2011р. було наведено статті Закону України „Про Антимонопольний комітет України", на підставі яких вимагалась інформація. Окрім того, діючим законодавством не надано повноважень (прав) суб'єкту господарювання на власний розсуд вирішувати, чи стосується витребувана головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформація певного питання та чи є вона необхідною для вирішення останнього.

Відносно посилання позивача за первісним позовом про те, що він не був своєчасно повідомлений про дату розгляду відповідачем його справи №110-01/09.11, судом було встановлено наступне.

Згідно з п.27 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених Розпорядженням Антимонопольного комітету України із змінами №84-р від 14.02.2011р., про дату, час та місце розгляду справи особи, що беруть участь у справі, повідомляються не пізніше ніж за п'ять днів до дня її розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач за первісним позовом факсограмою №26-01/3496 від 10.11.2011р. повідомив позивача про те, що 17.11.2011р. о 11 год. 20 хв. відбудеться засідання Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (відповідача за первісним позовом) стосовно розгляду питання про порушення законодавства про захист економічної конкуренції позивачем за первісним позовом (том справи - 1, аркуш справи - 76).

Окрім того, про дату засідання Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України позивач з первісним позовом був повідомлений листом №26-01/3522 від 11.11.2011р. (том справи - 1, аркуш справи - 77), який отримано представником позивача Комарницькою О.Б. - 11.11.2011р.

Наведене свідчить про те, що позивач за первісним позовом був повідомлений відповідачем про дату розгляду справи №110-01/09.11 у встановленому законодавством порядку і строки, а отже він мав можливість реалізувати свої права та вчинити необхідні процесуальні дії, передбачені ст. 40 Закону України „Про захист економічної конкуренції", зокрема: ознайомлюватися з матеріалами справи (крім інформації з обмеженим доступом, а також інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які беруть (брали) участь у справі, або перешкодити подальшому розгляду справи); наводити докази, подавати клопотання, усні й письмові пояснення (заперечення), пропозиції щодо питань, які виносяться на експертизу; одержувати копії рішень у справі (витяги з них, крім інформації з обмеженим доступом, а також інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі).

Посилання позивача за первісним позовом про те, що він надав витребувану відповідачем інформацію листом №9 від 16.09.2011р., не можуть бути прийняті до уваги, оскільки у вищезгаданому листі позивач просив надати роз'яснення на певні питання, а витребувану інформацію по жодному з поставлених відповідачем питань не надав. За таких обставин, лист позивача за первісним позовом №9 від 16.09.2011р. не може вважатись відповіддю на вимогу відповідача №26-01/2642 від 05.09.2011р.

Твердження позивача за первісним позовом про те, що відповідач направив йому повторну вимогу, але, не дочекавшись відповіді, прийняв розпорядження про початок розгляду справи №110-01/09.11, не приймається до уваги, оскільки кожний запит (вимога) голови відділення Антимонопольного комітету України є окремим юридичним фактом, який породжує нові правовідносини між суб'єктом господарювання та відділенням. Невиконання суб'єктом господарювання своїх зобов'язань, які випливають із зазначених правовідносин, є порушенням і тягне встановлену законодавством про захист економічної конкуренції відповідальність.

Згідно з п.13 ч.1 ст. 50 Закону України „Про захист економічної конкуренції" порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.

В ст. 51 Закону України „Про захист економічної конкуренції" передбачено, що порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з абзацом 4 ч.2 ст. 52 Закону України „Про захист економічної конкуренції" за порушення, передбачені пунктами 9, 13 - 18 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Позивач за первісним позовом не надав належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності порушення ним п.13 ч.1 ст. 50 Закону України „Про захист економічної конкуренції" (неподання витребуваної відповідачем інформації).

У відповідності до ст. 59 Закону України „Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Позивачем не наведено підстав для зміни чи скасування рішення відповідача №90/01-П від 17.11.2011р. "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі №110-01/09.11 в розумінні ст. 59 Закону України „Про захист економічної конкуренції", у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

По зустрічному позову:

Предметом розгляду зустрічного позову є вимоги про стягнення штрафу у розмірі 6 758,00 грн., застосованого згідно з п.2 резолютивної частини рішення позивача за зустрічним позовом №90/01-П від 17.11.2011р. по справі №110-01/09.11.

За твердженням позивача за зустрічним позовом, рішення №90/01-П від 17.11.2011р. "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі №110-01/09.11, яке є обов'язковим до виконання, не виконано відповідачем і штраф не оплачений, а тому він підлягає стягненню у примусовому порядку за рішенням суду.

Згідно зі ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

У відповідності до ст. 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції" рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. Протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

В процесі судового розгляду було встановлено, що відповідач за зустрічним позовом рішення №90/01-П від 17.11.2011р. "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі №110-01/09.11 отримав 23.11.2011р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (том справи - 1, аркуші справи - 20-21).

Як уже зазначалось вище, термін сплати відповідачем за зустрічним позовом штрафу закінчувався 23.01.2012р.

Однак у встановлені законодавством порядку і строки відповідач за зустрічним позовом штраф не сплатив.

Доказів, які б свідчили про протилежне, ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що місцевий господарський суд не міг розглянути в одному провадженні спір про визнання недійсним рішення про застосування штрафу та вимоги про стягнення цього штрафу є безпідставними, оскільки в процесі судового розгляду не було встановлено підстав, з якими законодавець пов'язує необхідність зміни або скасування рішення Антимонопольного комітету України.

Оскільки судом було підтверджено відповідність рішення позивача за зустрічним позовом №90/01-П від 17.11.2011р. "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі №110-01/09.11 вимогам законодавства, вирішення вимог про виконання цього рішення шляхом стягнення штрафу є правомірним і колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість зустрічного позову.

Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Апелянт не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи та/або невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Враховуючи обставини справи в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2012р. у справі №5011-59/5013-2012.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача за первісним позовом (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „АБС-Гарант Сервіс" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2012р. у справі №5011-59/5013-2012 - без змін.

2. Матеріали справи №5011-59/5013-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Зубець Л.П.

Судді Новіков М.М.

Мартюк А.І.