Постанова

від 28.09.2012 по справі 2а/1270/6149/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 вересня 2012 року Справа № 2а/1270/6149/2012

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Твердохліба Р.С.,

за участю

секретаря судового засідання Андріасяна Е.А.,

та

представників сторін:

від позивача - Гондар Т.В., Сімахін Є.В. (довіреність від 22.08.2012 б/н),

від відповідача - Ліхачьова А.В. (довіреність від 05.09.2012 №2768/10-010/104),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Експерт-Транс» до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01 серпня 2012 року № 0000162201,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Експерт-Транс» до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01 серпня 2012 року № 0000162201.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до акта Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби від 16 липня 2012 року №150/22/36954041 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Експерт-Транс» (код ЄДРПОУ 36954041) з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за період з 01 квітня 2011 року по 31 травня 2012 року» та податкового повідомлення-рішення від 01 серпня 2012 року № 0000162201 позивачу донараховано суму податку на додану вартість у розмірі 694633,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 92889,50 грн., тільки за те, що при закупці горюче-мастильних матеріалів при здійснені вантажоперевезень сума чеків перевищувала 200,00 грн. в день.

Заправляючись на значні відстані, суми грошових коштів, вказаних у фіскальних чеках, значно перевищують 200,00 грн., а податкову накладну АЗС не видають.

Відповідно до ст. 201.1 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати покупцю по його вимоги підписану уповноваженим платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. У випадку відмови подавця товарів/послуг надати податкову накладну, покупець таких товарів/послуг має право прикласти до податкової декларації за звітній період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг (ст. 201.10 Податкового кодексу України).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Експерт-Транс» у своїй господарський діяльності керувалось вищезазначеною нормою Податкового кодексу України, у зв'язку з вищевикладеним вважає що у податкового органу відсутні підстави для донарахування позивачу податку на додану вартість у розмірі 694633,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 92889,50 грн.

У зв'язку з вищевикладеним, позивач просить суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 01 серпня 2012 року № 0000162201.

У судовому засіданні представники позивача позов підтримали, надала пояснення аналогічні, викладеному у позові, просили задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Державна податкова інспекція у м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби адміністративний позов не визнала, про що подала суду заперечення проти позову в яких відповідач у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю з таких підстав.

Попаснянським відділенням Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області відповідно до ст.74 Податкового кодексу України при проведенні перевірки аналізу наявної податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

З метою виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, керуючись п.п.20.1.6 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України та абз.2 п.14 «Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1245, товариству з обмеженою відповідальністю «Експерт-Транс», листом від 24 травня 2012 року № 807/10/15-109, було запропоновано надати до Попаснянського відділення Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області засвідчені підписом та скріплені печаткою копії документів, які підтверджують факт отримання таких товарів/послуг та надати пояснення та їх документальне підтвердження щодо віднесення до податкового кредиту касових чеків, які містять суму отриманих товарів/послуг, на загальну суму більше ніж 200,00 грн. за день.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Експерт-Транс» було надано лист від 26 червня 2012 року № 48, у якому повідомлено про проведений 28 квітня 2012 року обшук та виїмку документів співробітниками податкової міліції Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області та неможливість встановлення та надання документації. Листом від 18 червня 2012 року № 48 було проінформовано про неможливість надання первинних бухгалтерських документів у зв'язку з проведенням обшуком та вилученням документів та надіслано копію протоколу обшуку від 28 квітня 2012 року. Станом на 11 липня 2012 року до відповідача зазначені документи до перевірки не надано.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджується податковою накладною.

Відповідно до абз. «б» п.201.11 ст.201 Податкового кодексу України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної також є касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200,00 грн. за день (без урахування податку).

Позивачем натомість, до складу податкового кредиту за період з 01 квітня 2011 року по 31 травня 2012 року включено суми податку на додану вартість з придбання паливо мастильних матеріалів по фіскальним чекам без отримання податкових накладних, де загальна сума отриманих товарів перевищує 200,00 грн. за день, що призвело до завищення податного кредиту на загальну суму 694633,00 грн.

У зв'язку з вищевикладеним, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду, товариство з обмеженою відповідальністю «Експерт-Транс» зареєстровано в якості юридичної особи 19 липня 2010 року за № 13721020000001250 (т.1 а.с. 17).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200002709 товариство з обмеженою відповідальністю «Експерт-Транс» є платником податку на додану вартість і йому присвоєно індивідуальний податковий номер 369540412266 (т.1 а.с. 18).

Первомайською об'єднаною державною податковою інспекцією Луганської області Державної податкової служби проведена документальна позапланова невиїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Експерт-Транс» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за період з 01 квітня 2011 року по 31 травня 2012 року за результатами якої складено акт від 16 липня 2012 року № 150/22/36954041 (т. 1 а.с. 7-13).

Згідно висновків акта від 16 липня 2012 року № 150/22/36954041 перевіркою встановлено порушення пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, абзацу «б» пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту та внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає перерахуванню до бюджету на загальну суму 694633,00 грн., у тому числі: за квітень 2011 року на суму 244335,80 грн., за травень 2011 року на суму 78743,18 грн., за червень 2011 року на суму 0,00 грн., за липень 2011 року на суму 36561,00 грн., за серпень 2011 року на суму 27483,37 грн., за вересень 2011 року на суму 6991,86 грн., за жовтень 2011 року на суму 17191,94 грн., за листопад 2011 року на суму 41942,51 грн., за грудень 2011 року на суму 28436,42 грн., за січень 2012 року на суму 44403,60 грн., за лютий 2012 року на суму 28733,42 грн., за березень 2012 року на суму 49518,90 грн., за квітень 2012 року на суму 50287,90 грн. та за травень 2012 року на суму 40003,60 грн.

До таких висновків відповідач дійшов з огляду на те, що товариством з обмеженою відповідальністю «Експерт-Транс» за період з 01 квітня 2011 року по 31 травня 2012 року до складу податкового кредиту було включено суми податку на додану вартість з придбання паливно-мастильних матеріалів по фіскальним чекам без отримання податкових накладних, де загальна сума отриманих товарів перевищує 200 грн. за день.

На підставі акта від 16 липня 2012 року № 150/22/36954041 Первомайською об'єднаною державною податковою інспекцією Луганської області Державної податкової служби згідно з підпунктами 54.3.2, 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення - рішення від 01 серпня 2012 року № 0000162201 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Експерт-Транс» суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 787522,50 грн., у тому числі 694633,00 грн. - за основним платежем, 92889,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т. 1 а.с. 14).

Вирішуючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 193.6 статті 193 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Абзацом «б» пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно декларацій з податку на додану вартість за період 01 квітня 2011 року по 31 травня 2012 року товариством з обмеженою відповідальністю «Експерт-Транс» до складу податкового кредиту згідно додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» було включено суми податку на додану вартість з придбання паливно-мастильних матеріалів, по фіскальним чекам без отримання податкових накладних, де загальна сума отриманих товарів перевищує 200 грн. за день, що підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість за період з 01 квітня 2011 року по 31 травня 2012 року (т.1 а.с. 96-98, 126-128, 130-132, 160-161, 184-185, 219-220; т.2 а.с. 1-2, 42-43, 90-91, 146-147, 233-234; т.3 а.с. 94-95, 161-162, 219-220) та розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту (т.7 а.с. 242-246, 248-250, т.8 а.с. 2-5, 7-10, 12-14, 15-19, 21-24, 26-28, 30-32, 34-36, 38-40, 42-44).

Придбання паливно-мастильних матеріалів товариством з обмеженою відповідальністю «Експерт-Транс» підтверджуються копіями фіскальних чеків за період з 01 квітня 2011 року по 31 травня 2012 року, з яких вбачається, що загальна сума отриманих паливно-мастильних матеріалів перевищує 200 гривень на день (т.4 а.с. 1-250, т.5 а.с. 1-250, т.6 а.с. 1-250, т.7 а.с. 1-231) та розшифровками сум податку на додану вартість зайво включених до податкового кредиту згідно чеків касових апаратів за квітень 2011 року (т.8 а.с. 45-60), за травень 2011 року (т.8 а.с. 61-66), за червень 2011 року (т.8 а.с. 67-68), за липень 2011 року (т.8 а.с. 69-72), за серпень 2011 року (т.8 а.с. 73-75), за вересень 2011 року (т.8 а.с. 76-85), за жовтень 2011 року (т.8 а.с. 86-94), за листопад 2011 року (т.8 а.с. 95-107), за грудень 2011 року (т.8 а.с. 108-123), за січень 2012 року (т.8 а.с. 124-166), за лютий 2012 року (т.8 а.с. 167-200), за березень 2012 року (т.8 а.с. 201-246), за квітень 2012 року (т.8 а.с. 247-250, т.9 а.с. 1-42), за травень 2012 року (т.9 а.с. 43-76).

Зазначені фіскальні чеки були включені товариством з обмеженою відповідальністю «Експерт-Транс» до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за період з 01 квітня 2011 року по 31 травня 2012 року (т.1 а.с.75-94, 115-124, 134-140, 142-158, 165-182, 189-217, 226-255; т.2 а.с. 8-40, 50-88, 98-144, 162-231; т.3 а.с. 1-92, 111-159, 180-217).

Максимальна сума податку на додану вартість, яку дозволено включити на підставі таких касових чеків до складу податкового кредиту за день, складає 40,00 грн. (200 х 20 %). Сума, що перевищує цей розмір протягом дня на підставі касового чека до податкового кредиту не може бути віднесена. Зазначене обмеження не залежить від того, оформлено розрахунки одним касовим чеком чи кількома.

Висновок суду, що за день загальна вартість отриманих позивачем товарів, дійсно, перевищує 200 грн. ґрунтується на висновках акту перевірки, а також підтверджений в ході судового розгляду справи копіями фіскальних чеків та не заперечувались представниками позивача.

Відповідно до пункту 201.1, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, серед іншого встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Таким чином, суд зазначає, що податкова накладна видається лише платником податку на додану вартість, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

Аналізуючи наведені сторонами доводи та оцінюючи матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до висновку, що у даному випадку, фактично покупцем паливно-мастильних матеріалів був водій вантажного автомобіля, а продавцем - оператор автозаправної станції.

З огляду на приписи статті 201 Податкового кодексу України, в рамках здійснення зазначених господарсько-правових відносин, податкова накладна на отримане пальне не могла бути видана продавцем. З огляду на що, і факт відмови у видачі податкової накладної не міг мати місця.

Позивач звертає увагу суду на той факт, що податкове законодавство ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (п.п. 4.1.4 Податкового кодексу України). При оскарженні рішень контролюючих органів у разі коли норма Податкового кодексу України чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі Податкового кодексу України, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків (п. 56.21 Податкового кодексу України).

Проте суд із зазначеними посиланнями представника позивача не погоджується та вважає, що позивачем насамперед було передбачено виникнення зазначених обставин, проте не було вчинено жодних законодавчо встановлених заходів щодо підтвердження свого права на податковий кредит без підтвердження сум податку на додану вартість податковими накладними (шляхом укладання відповідних договорів з постачальниками паливно-мастильних матеріалів та ін.), витребування при придбанні товарів готівкою податкової накладної незалежно від суми розрахунків, що в свою чергу позбавило б самого позивача необхідності стежити за сумою розрахунків на підставі касових чеків на кожен день.

Крім того, позивачем на підтвердження доводів щодо відмови контрагентів - продавців паливно-мастильних матеріалів, як платників податку на додану вартість, надати податкову накладну не надано будь-яких доказів такої відмови зі сторони контрагентів та підстав, з яких відповідні податкові накладні повинні бути видані покупцю.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

З приписів ст.ст.71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що збільшення податковим органом у податковому повідомленні-рішенні від 01 серпня 2012 року № 0000162201 суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» за основним платежем в сумі 694633,00 грн. узгоджується з нормами податкового законодавства. Правомірність визначення податкових зобов'язань доводить правомірність застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання відповідно до абзацу 2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у розмірі 92889,50 грн.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, довів суду правомірність свого рішення, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Судові витрати по справі покладаються на позивача.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 28 вересня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 02 жовтня 2012 року, про що згідно вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Експерт-транс» до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01 серпня 2012 року № 0000162201 - відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 02 жовтня 2012 року.

Суддя Р.С. Твердохліб