Рішення

від 19.09.2008 по справі 50/207

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

50/207

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  50/207

19.09.08

За позовом     приватного підприємства «Націонал»

до                    товариства з обмеженою відповідальністю «МСТ Регіон»

про                 стягнення 76 511,97грн.          

Суддя  Головатюк Л.Д.

Представники:         Аракелян Д.Б. (дов. від 18.09.2008 б/н)

від відповідача          Міцерук А.В. (дов. від 17.09.2008 № 201/1)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги приватного підприємства «Націонал»до товариства з обмеженою відповідальністю МСТ Регіон»про стягнення 76 511,97грн. за невиконання грошового зобов'язання за договором поставки від 19.05.2008.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.08.2008 порушено провадження у справі №50/207 та призначено її до розгляду на 26.08.2008.

26.08.2008 в судове засідання  представники позивача та відповідача не з'явились, витребувані судом докази не подали. Проте через відділ діловодства господарського суду 19.08.2008 від позивача надійшла телеграма про відмову від заявлених позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу. Розгляд справи було відкладено на 19.09.2008.

19.09.2008 в судовому засіданні позивач надав належним чином оформлені докази сплати відповідачем суми основного боргу та просив суд розглянути вимоги про стягнення штрафних санкцій, а саме 618,73грн. –сума 3% річних, 4 668,00грн. пені, індекс інфляції в розмірі 914,04грн. та судові витрати в сумі 883,12грн. Представник відповідача у судовому засіданні надав відзив на позовну заяву, відповідно до умов якого просить суд переглянути та зменшити суму штрафних санкцій на 50% та, керуючись ст. 49 ГПК України, розподілити судові витрати на обидві сторони спору пропорційно до задоволених вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.05.2008 між приватним підприємством «Націонал»(далі-позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «МСТ Регіон»(далі-відповідач) було укладено договір поставки товару (далі - договір).

Відповідно до умов п. 1.1 договору позивач зобов'язався  поставити, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити вартість томатної пасти (далі-товар).

Згідно з п.п. 2.1 та 3.1 договору термін поставки та вартість товару визначається відповідно до специфікацій на кожну партію товару.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що оплата здійснюється в безготівковій формі  шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача відповідно до умов специфікації на кожну партію товару, в якій передбачена кінцева оплата товару протягом 1-го дня з моменту пере адресації товару на станцію призначення.

Як встановлено судом, на виконання умов договору, позивачем було здійснено поставку товару відповідачу відповідно до товарно-транспортної накладної від 02.04.2008     № 526 на загальну суму 481 581,20грн. Свої зобов'язання по оплаті отриманого товару відповідач виконав частково в розмірі 411 270,00грн. Тобто на момент подачі позову сума основної заборгованості складала 70 311,20грн.

Належним чином засвідчені копії вказаних документів наявні в матеріалах справи та підтверджують вищевикладене.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач після порушення провадження у справі повністю сплатив суму основної заборгованості, яка виникла відповідно до договору від 19.05.2008 в розмірі 70 311,20грн., сплата боргу відбулась із порушенням строків встановлених договором.

Факт оплати існуючої заборгованості підтверджується наданим платіжним дорученням від 31.07.2008.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлено та по суті не оспорений відповідачем.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором,  позивач просить суд стягнути з відповідача  на свою користь пеню в сумі 4 668,00грн. за період  прострочення вказаний в розрахунку.

Відповідно до п. 4.3 договору за порушення строків оплати отриманого товару, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача пеню в розмірі 0,05% від вартості простроченого платежу за кожен день прострочки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору (п.4.3) та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, тому позовні вимоги в частині стягнення пені за період прострочення, вказаний в розрахунку, підлягають задоволенню згідно розрахунку позивача в сумі 4 668,00грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього 3% річних у розмірі 618,73 грн. та індекс інфляції в розмірі 914,04грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних в сумі 618,73грн. та індексу інфляції  в сумі 914,04грн.підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача.

В судовому засіданні позивач надав належним чином оформлені докази сплати відповідачем суми основного боргу.

Згідно з п. 1.1. ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Частиною 2 статті 80 ГПК України встановлено, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Розглянувши докази позивача про сплату відповідачем суми основного боргу, дослідивши матеріали справи, зважаючи на те, що спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу і між ними у зв'язку з цим не залишилось неврегульованих питань, суд вважає за доцільне припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу. При цьому суд враховує, що дане припинення провадження у справі не суперечить вимогам чинного законодавства і не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.

Щодо клопотання відповідача про зменшення суми штрафних санкцій на 50%, то суд дійшов висновку про таке:

Згідно з п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 2.4. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 N 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань» вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Арбітражного процесуального кодексу України), арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Виходячи з наведеного та об'єктивно оцінивши всі обставини справи суд прийшов до висновку про відмову позивачу у задоволенні його клопотання про зменшення суми штрафних санкцій на 50%, оскільки суд не вбачає підстав для такого зменшення.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у відповідності до наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Згідно частини другої п.5 Інформаційного листа 01-8/453 від 26.06.1995р. “Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів” якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати пов'язані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження по справі № 50/207 за позовом приватного підприємства «Націонал»до товариства з обмеженою відповідальністю «МСТ Регіон»в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 70 311,20 грн.

2. В іншій частині позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «МСТ Регіон»(02105,                 м. Київ, вул. Павла Ксенко, 8; код ЄДРПОУ 31168558) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь приватного підприємства «Націонал»(49035, м. Дніпропетровськ, вул. Юдіна, 6; код ЄДРПОУ 13465746) пеню в сумі 4 668 (чотири тисячі шістсот шістдесят вісім)грн. 00 коп., 3 % річних в сумі 618(шістсот вісімнадцять)грн. 73коп.; 914(дев'ятсот чотирнадцять)грн. 04 коп.- інфляційної складової боргу, витрати по сплаті державного мита в сумі 765 (сімсот шістдесят п'ять) грн. 12 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.  

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

          Суддя                                                                                     Головатюк Л.Д.

Дата підписання рішення 20.10.2008