Постанова

від 27.09.2012 по справі 24/5005/2873/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2012 року Справа № 24/5005/2873/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Лисенко О.М. (доповідач)

суддів: Джихур О.В., Тищик І.В. (зміна складу судової колегії відбулася на підставі розпорядження секретаря судової палати Лотоцької Л.О. № 1437 від 26.09.2012 року)

при секретарі судового засідання:Ковзикові В.Ю.

за участю представників сторін:

від скаржника: Агафонов Д.В., довіреність № 8725/10/10-039 від 08.05.12, представник;

від ініціюючого кредитора: Агапова К.С., довіреність № б/н від 17.01.12, представник;

інші учасники процесу у судове засідання не з"явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська, м.Дніпропетровськ на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2012 року у справі №24/5005/2873/2012

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервіс Інк.",м.Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Модуль", м.Дніпропетровськ

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2012 року у справі № 24/5005/2873/2012 (суддя Калиниченко Л.М.) за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервіс Інк.», м.Дніпропетровськ до боржника товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Модуль", м.Дніпропетровськ про визнання банкрутом було визнано товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-Модуль", м.Дніпропетровськ банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на шість місяців, ліквідатором товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Модуль»призначено ініціюючого кредитора - товариство з обмеженою відповідальністю «Будсервіс Інк.», якого зобов'язано вчинити певні дії; копію цієї постанови ухвалено направити до органу державної податкової служби за місцезнаходженням банкрута для розгляду питання щодо проведення позапланової перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), матеріали за результатами перевірки зобов'язано направити для долучення до справи про банкрутство (а.с.22).

Вищевказану постанову господарського суду мотивовано в якості норм матеріального права ст.ст.22-32,52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Не погодившись з вищевказаною постановою, її оскаржила в апеляційному порядку Державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська, яка просить скасувати постанову та припинити провадження по справі, посилаючись на те, що боржником до ДПІ було подано документи податкової звітності від 06.01.2012 року, що є свідченням того, що ТОВ «Еко-Модуль»здійснювало свою господарську діяльність та не було жодних підстав для визнання його банкрутом.

Тобто, зазначає скаржник, факт здійснення боржником підприємницької діяльності та подання до органів ДПІ звітності взагалі не був предметом дослідження господарським судом Дніпропетровської області при винесенні оскаржуваної ухвали, що протирічить приписам ст. 52 Закону.

Незаконне визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою унеможливлює встановлення податковим органом зобов'язань по сплаті податків відповідно до податкових повідомлень-рішень, прийнятих після введення ліквідаційної процедури, оскільки з моменту визнання боржника банкрутом у нього не виникають податкові зобов'язання.

Боржник правом участі в судовому засіданні (ст.22 ГПК України) не скористався, про час та місце судового засідання останній був сповіщений належним чином, що підтверджується ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.09.2012 року (а.с.77) з штампом канцелярії суду про розсилку, вчиненим згідно з Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75.

Враховуючи факт належного сповіщення усіх учасників процесу про час та місце судового засідання, будь-які клопотання від сторін щодо відкладення розгляду справи не надходили, неявка боржника не перешкоджає розгляду справи за апеляційною скаргою по суті в цьому судовому засіданні, то колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в цьому судовому засіданні (ст.ст.75,99 ГПК України) за наявними матеріалами справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови господарського суду Дніпропетровської області, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників ініціюючого кредитора та скаржника, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувану постанову слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

26.03.2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Будсервіс Інк.», м.Дніпропетровськ звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із заявою про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Модуль», м.Дніпропетровськ відповідно до вимог ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2012 року вказана заява прийнята до розгляду та порушено провадження по справі №24/5005/2873/2012, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 10.04.12 року о 10 годині 30 хвилин, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, який згідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»передбачає зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів ( обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань щодо сплати податків і зборів( обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію, сторони зобов'язувальсь вчинити певні дії.

Частиною 1 ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності , а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, зазначеною нормою передбачена наявність хоча б однієї із умов, які можуть бути підставами визнання боржника банкрутом за ознаками ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ":

- фактичне припинення підприємницької діяльності, зокрема, ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно з законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності тощо ;

- відсутність боржника або його керівних органів за місцезнаходженням; поняття місцезнаходження юридичної особи визначено в ст.93 ЦК України .

Тобто, враховуючи вимоги ст.52 цього Закону, в якості підстави ініціювання справи про банкрутство боржника, за заявою будь-кого з суб'єктів підприємницької діяльності, може бути доведений належними доказами факт відсутності за місцезнаходженням.

Відповідно до ст.93 ЦК України (в редакції ЗУ від 02.12.2010р. №2756-V1) місцезнаходження юридичної особи є фактично місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльності юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснюється управління та обліку.

Згідно зі ст.1 Закону України від 15.05.2003 року №755-1V "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" місцезнаходження юридичної особи це -адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Частинами 1,2 ст.17 цього ж Закону передбачено, що відомості про юридичну особу включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами держреєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно закону; при цьому до Єдиного держреєстру вносяться, зокрема, відомості щодо місцезнаходження, відомості про органи управління юридичної особи та такі відомості вважаються достовірними згідно з ч.1 ст.18 ЗУ від 15.05.2003р. № 755, №755-1V (редакції з 04.02.2011р., що діяли на час прийняття оскаржуваної ухвали) та можуть бути використані у справі з 3-ю особою, доки до них не внесено відповідних змін .

Пунктом 105 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009 року "Про судову практику в справах про банкрутство" передбачено, що згідно зі статтею 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (частина друга), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (частина п'ята). Згідно з частиною першою статті 18 цього Закону відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А в статті 20 вказаного Закону визначено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру та довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується. Тому відповідно до вимог статті 34 ГПК допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка .

Ініціюючим кредитором і скаржником до суду надані Витяг і Довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб станом на 19.03.2012 року та 05.09.2012 року, відповідно до яких боржник відсутній за адресою: м.Дніпропетровськ, АНД район, вул.Білостоцького, будинок 143.

Отже, відповідно до ст.ст.33,34 ГПК України належними доказами по справі доведено факт відсутності керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням.

Як докази безспірності грошових вимог до боржника ініціюючим кредитором надані до матеріалів справи: Договір купівлі-продажу цінних паперів №110/1Б від 09.03.2011 року, відповідно до пункту 1.1 якого ТОВ «Спікер-Брок-Інвест»зобов'язувалося передати у власність ТОВ «Будсервіс-Інк.»простий вексель серії АА №2189522, номінальною вартістю 10 500,0 грн., виданий ТОВ «Еко-Модуль»31.01.2011 року зі строком платежу 29.03.11 року; Акт прийому-передачі цінних паперів №110/1Б від 09.03.2011 року; Акт пред'явлення векселя до платежу від 29.03.2011 року; Протест про неоплату векселя від 30.03.2011 року; Виконавчий напис №1704 від 31.03.2011 року, Постанова АНД ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції від 29.12.2011 року про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" безспірними вимогами визнаються вимоги кредиторів, визнані боржником , інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами , за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Таким чином, відповідно до вимог ст.ст.33,34 ГПК України ініціюючий кредитор належними доказами по справі -Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 19.03.2012 року доведений факт відсутності керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, та безспірність грошових вимог ініціюючого кредитора до боржника доведена наданими Договором купівлі-продажу цінних паперів №110/1Б від 09.03.2011 року; простим векселем серії АА №2189522, номінальною вартістю 10 500,0 грн., виданим ТОВ «Еко-Модуль»31.01.2011 року зі строком платежу 29.03.11 року; Актом прийому-передачі цінних паперів до Договору купівлі-продажу цінних паперів №110/1Б від 09.03.2011 року; Актом пред'явлення векселя до платежу від 29.03.2011 року ; Протестом про неоплату векселя від 30.03.2011 року; Виконавчим написом №1704 від 31.03.2011 року, Постановою АНД ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції від 29.12.2011 року про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Отже, господарським судом зроблено правильний висновок про те, що вимоги ініціюючого кредитора є безспірними, ґрунтуються на вимогах закону, підтверджені відповідними документами в розумінні ст.ст.32,33,36 ГПК України.

Згідно до частини 1 статті 22 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

Відповідно до частини 2 статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи в сукупності на підставі ст.43 ГПК України подані докази, матеріали, обставини справи, господарським судом зроблено правильний висновок щодо необхідності визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури по відношенню до останнього на підставі ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Доводи апеляційної скарги не спростовують ніяким чином вищенаведену правову оцінку матеріалів, обставин справи, отже, не є правовими підставами зміни чи скасування оскаржуваної постанови господарського суду.

Щодо посилань ДПІ на те, що боржник протягом року до порушення провадження у справі звітував до податкових органів (остання податкова звітність подана 06.01.2012 року), то ці доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, як зазначалось вище, однією з підстав порушення справи про банкрутство за ознаками ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є доведений належними доказами факт відсутності боржника за місцезнаходженням, що і було визначено в якості підстав порушення провадження у справі; при цьому ст.52 вищевказаного Закону не вимагає того, щоб усі наведені підстави ініціювання банкрутства за ознаками цієї норми мали місце в сукупності (як відсутність за місцезнаходженням, так і неподання податкової звітності протягом 1 року); крім цього, зазначена податкова звітність подавалась до вчинення запису в Єдиний державний реєстр про відсутність боржника за місцезнаходженням (19.03.2012 року) та до порушення провадження у справі -28.03.2012 року.

Розглядаючи апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська, по суті, а не припиняючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка хоча і не набула статусу кредитора у справі в розумінні ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів зазначає, що у відповідності до ст.91 ГПК України органи ДПІ мають право подавати апеляційні скарги, оскільки оскаржувана постанова господарського суду стосується їх прав та обов'язків в зв'язку з наступним.

Згідно ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.1 ст.91 ГПК України право апеляційного оскарження мають не лише сторони у справі, а й особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Згідно ст.2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Відповідно до приписів ст.41 Податкового кодексу органи державної податкової служби є контролюючими органами, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень.

Крім того, статтею 129 Конституції України регламентовано принцип забезпечення апеляційного та касаційногооскарження рішення суду, крім випадків встановлених законом. Таким чином, основним завданням суду апеляційної інстанції є забезпечення права на апеляційне оскарження.

Отже, в процедурі банкрутства відсутнього боржника, в порядку ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", доки не буде встановлено фактична наявність або відсутність податкового боргу у платника податків -відсутнього боржника, постанова про визнання його банкрутом стосується обов'язку органів Державної податкової інспекції на встановлення податкових зобов'язань перед бюджетом у такого платника податків.

Відтак, постанова про визнання боржника банкрутом стосується прав або обов'язків органів ДПІ, та остання не може бути позбавлена права оскарження постанови господарського суду; а порушення прав органів ДПІ полягає в тому, що у разі неправомірного визнання платника податків банкрутом за судовим рішенням у справі про банкрутство, ДПІ може бути позбавлена здійснити перевірку цього платника, що призводить до неможливості виконання функцій органів ДПІ по контролю за правильністю обчислення та сплати податків.

Отже, розглядаючи по суті апеляційну скаргу ДПІ, яка хоча і не підтвердила належними доказами по справі наявність кредиторських вимог до боржника, колегія суддів апеляційного господарського суду, бере до уваги вказане вище , ст.1 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст.91,106 ГПК України, зазначає, що апеляційне провадження не підлягає припиненню на підставі п.1 1 ч.1 ст.80, ст.91,106 ГПК України. Крім цього, по даній категорії справ також існує сформована певна судова практика розгляду по суті апеляційних та касаційних скарг органів ДПІ при відсутності податкової заборгованості банкрута (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2011р. по справі № 27/96б, постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. по справі № Б29/295-10, постанови Вищого господарського суду від 15.11.2011р. по справі №14/3257, по справі № 5005/3584/2011).

Враховуючи вищевикладене, правові підстави щодо зміни або скасування оскаржуваної постанови господарського суду Дніпропетровської області -відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105-106 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська, м.Дніпропетровськ -залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2012р. у справі № 24/5005/2873/2012 - залишити без змін.

Матеріали справи направити до господарського суду Дніпропетровської області

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя О.М.Лисенко

Суддя О.В.Джихур

Суддя І.В.Тищик

Повний текст постанови підписаний 28.09.2012 року.