Постанова

від 27.09.2012 по справі 5/298-09

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2012 р. Справа № 5/298-09

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Бригинець Л.М.

суддів Савченко Г.І.

суддів Крейбух О.Г.

при секретарі судового засідання Риштун О.М.

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонанца" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ДА-Груп" на постанову господарського суду Вінницької області від 08.11.11 р. у справі № 5/298-09 (суддя Бенівський В.І.)

за заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "Бонанца"

про визнання банкрутом

за участю представників:

апелянта (боржника) - не з"явився

апелянта (ТОВ "ДА-ГРУП") - Кривда О.В. (довіреність від 12.03.2012р.)

кредитора ПАТ "Західінкомбанк" - Смалюх Р.Я. (довіреність № 917-19 від 12.03.2011р.)

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Вінницької області від 08.11.2011 року (суддя Бенівський В.І.) у справі №5/298-09 боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бонанца" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; зобов'язано заявника подати в 10-ти денний термін з дня винесення даної постанови до офіційного друкованого органу Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України оголошення про визнання боржника банкрутом; припинено провадження розпорядника майна у справі №5/298-09 арбітражного керуючого Мілованова А.В; призначено ліквідатором - арбітражного керуючого Василюка І. М.; скасовано заборону на відчуження майна.

Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції постановою, ТзОВ "Бонанца" та ТзОВ "ДА-Груп" звернулися до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять постанову місцевого господарського суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для повторного розгляду клопотання про перехід до ліквідаційної процедури та заяви про участь в санації.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.12.2011 року у справі №5/298-09 апеляційні скарги ТзОВ "Бонанца" та ТзОВ "ДА-Груп" задоволено; постанову господарського суду Вінницької області від 08.11.2011 року скасовано; справу №5/298-09 передано на розгляд до місцевого господарського суду.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.04.2012 року у справі №5/298-09 касаційну скаргу арбітражного керуючого - Василюка І.М. задоволено частково; постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.12.2011 року скасовано; справу №5/298-09 направлено на новий апеляційний розгляд до Рівненського апеляційного господарського суду в іншому складі суду.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.05.2012р. у справі №5/298-09 апеляційні скарги ТзОВ "Бонанца" та ТзОВ "ДА-Груп" задоволено; постанову господарського суду Вінницької області від 08.11.2011 року скасовано; справу №5/298-09 передано на розгляд до місцевого господарського суду.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.07.2012р. у справі №5/298-09 касаційну скаргу ПАТ "Західінкомбанк" задоволено частково; постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.05.2012р. у справі №5/298-09 скасовано; справу №5/298-09 направлено на новий апеляційний розгляд до Рівненського апеляційного господарського суду.

В постановах Вищого господарського суду України зверталась увага на недослідження судами безспірності вимог при порушенні провадження у справі.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від "13" серпня 2012 р. справа №5/298-09 прийнята до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя Бригинець Л.М., суддя Демидюк О.О., суддя Крейбух О.Г.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 28.08.2012р. внесено зміни до складу колегії судів у справі №5/298-09, колегію суддів визначено у складі: головуючий суддя Бригинець Л.М., суддя Савченко Г.І., суддя Крейбух О.Г.

Сторони у даній справі були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги. (Докази повідомлення долучені до матеріалів справи).

Згідно статті 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв"язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Відповідно до статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до статті 5 вказаного Закону, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

При новому розгляді апеляційної скарги апеляційним господарським судом встановлено: Апелянти ТзОВ "Бонанца" та ТзОВ "ДА-Груп" посилаються на порушення господарським судом Вінницької області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, ТзОВ "Бонанца" в апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції вирішив питання про перехід до ліквідаційної процедури на підставі клопотання кредитора ПАТ "Західінкомбанк", не взявши до уваги заяву ТОВ "Да-Груп" про участь у процедурі санації боржника.

Крім того, звертає увагу апеляційної інстанції на те, що як в клопотанні кредитора, так і в рішенні комітету кредиторів, зазначено, що ПАТ "Західінкомбанк" не володіє даними щодо стану фінансово-господарської діяльності боржника через ненандання даного аналізу арбітражним керуючим.

В свою чергу, ТзОВ "Да-Груп" в поданій апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції порушив його права, оскільки не розглянув подану заяву останнього про участь у процедурі санації боржника, і як наслідок, унеможливив в подальшому перехід до процедури санації та відновлення платоспроможності ТОВ "Бонанца".

Кредитор - ПАТ "Західінкомбанк" у відзиві на апеляційні скарги вважає постанову місцевого господарського суду законною та обгрунтованою, а тому просить залишити її без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Арбітражний керуючий - Василюк І.М. у відзиві на апеляційні скарги зазначав, що розгляд справи про банкрутство ТзОВ "Бонанца" здійснювався за загальною процедурою, а відтак, на його думку, помилкове посилання судом першої інстанції в постанові від 08.11.2011 року на ст. 51 Закону про банкрутство, не може бути підтвердженням реалізації спрощеної процедури банкрутства.

Обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Скасовуючи постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.05.2012р. у справі №5/298-09, в постанові від 31.07.2012р. Вищий господарський суд України зазначив, що всупереч вимогам ст. 111 12 ГПК України, суд апеляційної інстанції, незважаючи на обов'язкові вказівки суду касаційної інстанції, при новому апеляційному розгляді справи не перевірив обгрунтованість порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Бонанца" та не вирішив питання щодо можливості подальшого здійснення провадження у справі.

Відповідно до ст. 111 12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для судів попередніх інстанцій під час нового розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Вінницької області від 12.10.2009р. за заявою боржника порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонанца" за загальною судовою процедурою.

Згідно ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі, підписується керівником боржника чи кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами), громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності (його представником) і повинна містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; найменування (прізвище, ім'я та по батькові) боржника, його поштову адресу; найменування кредитора, його поштову адресу, якщо кредитором є юридична особа, якщо кредитор - фізична особа, в заяві зазначаються прізвище, ім'я та по батькові, а також місце його проживання; номер (код), що ідентифікує кредитора як платника податків і зборів (обов'язкових платежів); виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання; перелік документів, що додаються до заяви.

Заява боржника повинна містити крім відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, такі відомості: суму вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями у розмірі, який не оспорюється боржником; розмір заборгованості із єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування по податках і зборах (обов'язкових платежах); суму невикористаних та своєчасно не повернутих коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності; розмір заборгованості по відшкодуванню шкоди, заподіяної життю та здоров'ю, виплаті заробітної плати та вихідної допомоги працівникам боржника, виплати авторської винагороди; відомості про наявність у боржника майна, у тому числі грошових сум і дебіторської заборгованості; найменування банків, що здійснюють розрахунково-касове і кредитне обслуговування боржника.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до заяви боржника додаються: рішення власника майна (органу, уповноваженого управляти майном) боржника про звернення боржника до господарського суду з заявою, крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті; бухгалтерський баланс на останню звітну дату, підписаний керівником і бухгалтером підприємства-боржника; перелік і повний опис заставленого майна із зазначенням його місцезнаходження та вартості на момент виникнення права застави; рішення загальних зборів акціонерного товариства, учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю, яке визначає уповноважену особу акціонерів, учасників товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю, якщо це питання було вирішене ними; протокол загальних зборів працівників боржника, на якому обрано представника працівників боржника, уповноважену особу акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю для участі в арбітражному процесі під час провадження у справі про банкрутство, а в разі неможливості скликання таких зборів - рішення конференції (зборів) представників працівників боржника, уповноважених осіб акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю; інші документи, які підтверджують неплатоспроможність боржника.

Згідно ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство, якою встановлені наступні ознаки неплатоспроможності боржника: а) грошові вимоги, які повинні складати 300 мінімальних розмірів заробітної плати; б) вимоги мають бути безспірними; в) такі вимоги повинні бути не задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення боржника з заявою про порушення справи про власне банкрутство стало виявлення факту загрози неплатоспроможності , тобто виконання грошових зобов'язань перед рядом кредиторів призведе до неможливості задоволення вимог інших кредиторів. До такого висновку боржник дійшов на підставі аналізу власної господарської діяльності.

У відповідності абз. 8 ст. 1 Закону про банкрутство встановлено, що безспірними вимогами кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття виконавчого провадження державною виконавчою службою.

Відповідно, і встановлений Законом про банкрутство трьохмісячний строк починає свій відлік після пред'явлення виконавчих документів до виконання до державної виконавчої служби та відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, без порушеного щодо боржника виконавчого провадження відсутні ознаки неплатоспроможності боржника або загрози його неплатоспроможності. Зокрема, не вбачається строк виконання грошових зобов'язань перед кредиторами.

Наявність загрози неплатоспроможності боржника, тобто коли оплата вимог одного або декількох вимог кредиторів призведе до неможливості виконання зобов'язань перед іншими кредиторами, може мати місце лише у випадку конкуренції грошових вимог кредиторів у виконавчому провадженні . Отже, про загрозу неплатоспроможності боржника, яка є підставою для ініціювання справи про банкрутство, свідчить неможливість задоволення вимог кредиторів виключно у виконавчому провадженні.

Отже, у будь-якому випадку на момент подачі заяви про порушення провадження у справі про банкрутство повинні бути надані документи, які підтверджують наявність ознак неплатоспроможності або її загрози. Інакше таке банкрутство має ознаки фіктивного, тобто ініційованого з метою невиконання зобов'язань.

Звертаючись до господарського суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бонанца" посилався на ст.ст. 1, 6, 7, 11, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В ухвалі від 12.10.2009р. про порушення справи суд першої інстанції крім ст.ст. 1, 3-11,12 покликався на п.4 ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який передбачає, що у разі, якщо справу про банкрутство порушено за заявою власника майна боржника (уповноваженої ним особи), яка подана до створення ліквідаційної комісії (призначення ліквідатора), розгляд справи про банкрутство здійснюється без урахування особливостей, передбачених цією статтею. Тобто, за загальними судовими процедурами.

В обгрунтування своїх вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Бонанца" покликається на неможливість погашення кредиторської заборгованості за банківськими кредитами станом на 01.09.2009р. в сумі 10677103грн.63коп. та іншими кредиторами - 12445529грн.93коп.

Загальна сума вказаної боржником заборгованості - 23122633грн.56коп.

Розрахунок суми боргу з визначенням пені, штрафу, відсутні. Зазначено загальну суму заборгованості без визначення пені та штрафу.

Згідно інвентаризаційних описів товарно - матеріальних цінностей від 01.09.2009р. №1 та №2 вартість майна на складах товариства - 40279грн. та 4281843грн.50коп. Вартість майна, що перебуває в заставі ПАТ Західінкомбанк - 3246593,50грн., та ПАТ "Приватбанк" 1035250 грн., вартість основних засобів, що знаходяться на балансі ТОВ "Бонанца" 1449416,66 грн.

В ухвалі від 03.11.2009р. зазначено, що вимоги є безспірними, в той час, як безспірність не підтверджена належними доказами.

До заяви про порушення справи про банкрутство боржником долучались довідки про відкриття рахунків в банківських установах (т. 1 а.с. 31-34) та довідку про залишки на розрахункових рахунках ( т. 1 а.с.35), підписані директором боржника. Довідки банків про заборгованість боржника та документи, які підтверджували вжиття банками заходів щодо стягнення заборгованості з боржника в примусовому порядку до заяви не долучено (виконавчі документи). Не долучались також боржником і самі кредитні договори, на існування заборгованості по сплаті за якими зазначав боржник в заяві про порушення провадження у справі.

Крім того, боржник вказує на заборгованість перед іншими кредиторами на суму 12445529грн.93коп. також без підтвердження цієї заборгованості виконавчими документами. Тобто, наявність загрози неплатоспроможності боржника не є доведеною (відсутня конкуренції грошових вимог кредиторів у виконавчому провадженні).

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 03.11.2009р., за результатами підготовчого засідання було задоволено заяву про порушення провадження у справі про банкрутство та зобов'язано ТОВ "Бонанца" у десятиденний термін подати до офіційних друкованих органів оголошення про порушення справи про банкрутство товариства (т.1, а.с.88-89).

21.11.2009 року в газеті "Голос України" №221 (4721) було здійснено публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонанца" (т.1, а.с.97).

Після публікації оголошення до суду звернулись кредитори з грошовими вимогами до боржника.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 18.11.2010р. у справі №5/298-09 визнано вимоги кредиторів та затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Бонанца": - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" з сумою вимог 219419,77 грн. (в т.ч. 165991,55 грн. основного боргу -четверта черга, 53428,22 грн. штрафних санкцій -шоста черга) та 85,00 грн. державного мита і 40,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення - перша черга; а також включено до реєстру заставних кредиторів: комерційний банк "Західінкомбанк" з сумою вимог 3 255 399,58 грн. основного боргу - перша черга (т.3, а.с. 122-124).

Отже, норми ч. 5 ст. 7 Закону про банкрутство (посилаючись на які, Боржник звернувся із заявою про порушення даної справи про банкрутство) встановлюють обставини, за яких боржник зобов'язаний звернутись із заявою про порушення справи про банкрутство. Поряд з цим, необхідність дотримання загальних умов щодо порушення справи про банкрутство, визначені ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство (безспірність кредиторських вимог, розмір цих вимог не менше 300 мінімальних заробітних плат та незадоволення цих вимог більш ніж три місяці після встановленого для їх погашення строку), зберігає свою обов'язковість і при зверненні боржника із заявою про порушення справи про банкрутство за обставин, визначених ч. 5 ст. 7 Закону про банкрутство.

Положеннями абз. 8 ст. 1 Закону про банкрутство встановлено, що безспірними вимогами кредиторів є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття останньою виконавчого провадження та саме з цього моменту починає свій перебіг визначений в ст. 1 та ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство трьохмісячний термін.

Таким чином, без порушеного щодо боржника виконавчого провадження та без доказів невиконання боржником своїх зобов'язань щодо безспірних вимог протягом трьох місяців з моменту порушення такого провадження відсутні ознаки його неплатоспроможності.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду.

Тобто, грошові вимоги набувають характеру безспірних за умови підтвердження цих вимог виконавчими чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з розрахунків боржника та є підставою для визначення та включення до встановленого ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство розміру в триста мінімальних розмірів заробітних плат, якщо до цієї суми не включені суми штрафів та пені.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 11 Закону про банкрутство, господарський суд у підготовчому засіданні остаточно досліджує обставини та докази у справі, заперечення боржника та вирішує питання про наявність та підтвердження підстав для порушення справи про банкрутство та, відповідно, обґрунтованість порушення провадження у даній справі.

Встановлені висновки в підготовчому засіданні стосуються не лише стадії порушення справи про банкрутство, а має безпосереднє правове значення в інших судових процедурах банкрутства.

Дотримання та підтвердження належними доказами у справі умов, передбачених нормами ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство, є обов'язком при зверненні із заявою про порушення справи про банкрутство та складає предмет спору у справі про банкрутство, недотримання ж будь-якої із передбачених вказаною нормою вимог виключає подальше провадження у справі про банкрутство, якщо справа вже була порушена.

Згідно ст.ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З матеріалів справи вбачається, що до заяви ТОВ "Бонанца" про порушення справи про банкрутство, в порушення норм ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство, не були надані докази на підтвердження наявності безспірних кредиторських вимог до боржника в розмірі триста мінімальних заробітних плат, а відповідно і не доведені визначені нормами ч. 3 ст. 6 та частин 1-5 ст. 7 Закону про банкрутство підстави та умови для порушення провадження у справі про банкрутство за заявою боржника.

У заяві ТОВ "Бонанца" відсутнє посилання на докази (у розумінні згаданих вище норм -виконавчі документи), які б підтверджували безспірність кредиторських вимог до Боржника. Відповідно і виконавчі документи до заяви не долучені боржником не долучались.

Отже, ознаки неплатоспроможності боржника не були підтверджені боржником належними та допустимими доказами, а тому підстави для порушення провадження у даній справі були відсутні.

Про можливість припинення незаконно порушеного провадження у справі про банкрутство з інших підстав, окрім тих, які передбачено статтею 40 Закону наголошується в частині 5 Рішення Конституційного суду України №5-рп/2007 від 20.06.2007року у справі №1-14/2007 за конституційним зверненням ВАТ "Кіровоградобленерго" про офіційне тлумачення положень частини восьмої статті 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою Пленуму Верховного Суду України №15 "Про судову практику в правах про банкрутство" від 18.12.2009року (пункт 36) роз'яснено: "Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору)".

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що заявником при зверненні до господарського суду з заявою про порушення провадження у справі не надано доказів в підтвердження його неплатоспроможності (безспірність кредиторських вимог, розмір цих вимог не менше 300 мінімальних заробітних плат та незадоволення цих вимог більш ніж три місяці після встановленого для їх погашення строку), як передбачає ч. 3 ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". А тому, провадження у даній справі підлягає припиненню на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону про банкрутство та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

Отже, враховуючи відсутність підстав для порушення справи про банкрутство, вимоги апеляційних скарг в частині скасування постанови господарського суду про визнання ТОВ "Бонанца" банкрутом підлягають задоволенню, вимоги щодо направлення справи до суду першої інстанції для повторного розгляду клопотання про перехід до ліквідаційної процедури та заяви про участь в санації - задоволенню не підлягають.

Крім того, колегія суддів зазначає, що дані про скасування постанови господарського суду Вінницької області від 08.11.2011р. та ухвали за результатами підготовчого засідання від 03.11.2009р. у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонанца" та припинення провадження у справі №5/298-09 підлягають внесенню державним реєстратором до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців.

Керуючись п.7 ч. 1 ст. 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 99,101,103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонанца" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ДА-Груп" на постанову господарського суду Вінницької області від 08.11.11 р. у справі № 5/298-09 задовольнити частково.

2. Постанову господарського суду Вінницької області від 08.11.11 р. та ухвалу за результатами підготовчого засідання від 03.11.2009р.у справі № 5/298-09 скасувати.

3. Провадження у справі № 5/298-09 припинити.

4. Державному реєстратору за місцезнаходженням боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонанца" (23210 смт. Стрижавка Вінницького р-ну , Вінницької області, Житлове містечко , будинок, 2 кв. 8, код ЄДРПОУ 33708051) внести до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців дані про припинення провадження у справі №5/298-09.

5. Матеріали справи №5/298-09 повернути до господарського суду Вінницької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Бригинець Л.М.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Крейбух О.Г.