Постанова

від 20.11.2008 по справі 11/678/07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

11/678/07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 20 листопада 2008 р.                                                                                    № 11/678/07  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,

суддівГоголь Т.Г.,

Швеця В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Приватного підприємства "МСР"

на постановуЗапорізького апеляційного господарського судувід 11 червня 2008 року

у справі№ 11/678/07

господарського судуЗапорізької області

за позовомЗапорізького природоохоронного міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Запорізькій області

доПриватного підприємства "МСР"

простягнення 833,00 грн

Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча їх представники належним чином повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

          У жовтні 2007 року Запорізький природоохоронний міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Запорізькій області звернувся з позовом до Господарського суду Запорізької області до Приватного підприємства "МСР"  про  стягнення 833 грн збитків, спричинених внаслідок незаконного знесення зелених насаджень.

          Рішенням Господарського суду запорізької області від 21.02.08 (суддя Гончаренко С.А.) у задоволенні позову відмовлено. Рішення вмотивоване посиланнями на той факт, що відповідач здійснює земельні роботи у відповідності до вимог чинного земельного законодавства, у останнього наявні всі необхідні документи для проведення вказаних робіт, а відтак відсутні правові підстави для стягнення з відповідача збитків. Відмовляючи у позові, суд  також послався на приписи частини 5 статті 49 ГПК України, згідно з якою суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката покладаються у випадку відмови в позові –на позивача.

          Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 11.06.08 (колегією суддів у складі: Кричмаржевського В.А. –головуючий, Мірошниченко М.В., Хуторний В.М.) апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції Запорізької області задоволено. Рішення Господарського суду Запорізької області від 21.02.08 змінено, в резолютивній частині рішення виключено другий абзац щодо стягнення з позивача 1000 грн витрат на послуги адвоката. В частині відповідних змін апеляційна постанова вмотивована порушенням господарським судом cтатей 44, 49 ГПК України у зв'язку з відсутністю належного обґрунтування підстав  покладання витрат на послуги адвоката у розмірі 1000 грн у випадку відмови у позові на позивача.

          Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, ПП "МСР" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати. Касаційна скарга вмотивована доводами щодо невірного застосування судом апеляційної інстанції положень статей 44, 49, що призвело до винесення незаконного та необґрунтованого судового акта.

Заслухавши доповідь судді Швеця В.О., розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.

Враховуючи те, що скаржник оскаржує апеляційну постанову в частині розподілу судових витрат, тому оскаржувана апеляційна постанова переглядається касаційною інстанцією в межах заявлених касаційних вимог.

Касаційна інстанція не погоджується із правовою позицією господарського суду апеляційної інстанції щодо застосування норм статті 49 ГПК України, виходячи з наступного.

Як вбачається з рішення та апеляційної постанови, позивачу було відмовлено в позові по суті розгляду його позовних вимог до відповідача.  У зв'язку з чим, посилаючись на частину 5 статті 49 ГПК України господарським судом стягнуто з позивача на користь відповідача, понесені ним витрати на послуги адвоката.

Не погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині розподілення судових витрат, апеляційний суд змінив рішення місцевого суду в цій частині і відмовив у стягненні з позивача витрат на послуги адвоката. При цьому, суд виходив з того, що адвокат відповідача неналежно виконував свої обов'язки за договором від 04.11.07, зокрема, не був присутнім на всіх судових засіданнях під час розгляду справи в суді першої інстанції. Крім того, апеляційний суд зазначив, що підставами відмови у позові є неправильні дії позивача, а відтак суд не вбачає підстав для покладання витрат на послуги адвоката на Державну екологічну інспекцію.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 04.11.07 відповідач  в зв'язку з підготовкою і розглядом даної справи у суді уклав з адвокатом Кузнєцовим А.О. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльності № 357) договір про надання адвокатських послуг, у зв'язку з чим Приватним підприємством "МСР" було перераховано адвокату 1000 гривень, що підтверджується квитанцією № 74/07-к від 04.11.07.

Згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

За таких обставин можна погодитись з висновком суду апеляційної інстанції щодо підставного віднесення витрат на послуги адвоката до судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Проте, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у стягненні з позивача витрат на послуги адвоката, не врахував наступне.

Відповідно до частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, при відмові в позові –на позивача.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. При цьому за правилами частини З статті 48 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат, що підлягають сплаті за послуги адвоката визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Частиною 1 статті 12 Закону України "Про адвокатуру" визначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Суд апеляційної інстанції вищезазначеного не врахував, і відмовляючи в задоволені вимог про стягнення 1 000 грн з оплати послуг адвоката, обмежився загальними посиланнями на те, що “розмір заявленої до стягнення суми необґрунтований”. При цьому суд не визначив суму витрат, яку можна визнати розумною.

Колегія суддів касаційної інстанції не погоджується також з висновками місцевого суду. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має  враховувати, що розмір відшкодування названих витрат з позивача не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову, а відтак суд з урахуванням матеріалів конкретної справи може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Разом з тим, слід дотримуватись принципу "розумного обґрунту вання" розміру оплати юридичної допомоги, закріпленого в Правилах адвокат ської етики, які схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України протоколом № 6/VІ від 12.10.99. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка. В той же час, господарським судом не використане право надане йому з урахуванням обставин конкретної справи обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Враховуючи, що судові витрати не входять до суми позову, а надані до прийняття рішення у справі документи про сплату судових витрат на адвокатські послуги не є доказами по суті позовних вимог, та користуючись правом касаційної інстанції змінити рішення місцевого і постанову апеляційного господарського суду у разі неправильного застосування процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду України задовольняє касаційну скаргу частково. При цьому колегія бере до уваги, що розглянутий у даній справі спір не відноситься до категорії надто складних. З урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин, колегія суддів касаційної інстанції визнає, що розумні судові витрати на сплату послуг адвоката у цій справі не повинні перевищувати 200 грн.  

Відповідно до вище викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119,  11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "МСР" задовольнити частково.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 11 червня 2008 року і рішення Господарського суду Запорізької області від 21 лютого 2008 року в частині розподілу судових витрат змінити. Стягнути з Державної екологічної інспекції в Запорізькій області 200 гривень судових витрат на послуги адвоката на користь Приватного підприємства "МСР". Доручити видати наказ Господарському суду Запорізької області із зазначенням розрахункових рахунків сторін.

Головуючий суддя                                                                      Т. Добролюбова                                

Судді                                                                                           

                                                                                                   Т. Гоголь

В. Швець