Постанова

від 09.12.2008 по справі 5020-9/131-2/032

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

5020-9/131-2/032

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 09 грудня 2008 р.                                                                                    № 5020-9/131-2/032  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого      Овечкіна В.Е.,

суддів :Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,

за участю представників:

позивача - Вичівська О.Ю.,

відповідачатретіх осібпрокуратури- не з'явився, - Нанаров О.О., Петрушина О.В., Пилипенко Г.М.,- не з'явився,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні касаційні скарги

РВ ФДМ України в АР Крим та м.Севастополі, Міністерства оборони України, ТОВ "Севастопольмаринсервіс", Обслуговуючого кооперативу "Батіліман", ДП "Феодосійський судномеханічний завод", ТОВ "Спецсудноремонт"

на постанову    від 14.07.2008 Севастопольського апеляційного господарського суду

у справі№5020-9/131-2/032

за   позовом  ТОВ "Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу "Металіст"

до РВ ФДМ України в АР Крим та м.Севастополі

(треті особи –

за   участю   прокуратури1.Міністерство оборони України,2.ДП "Балаклавський судноремонтний завод "Металіст",3.Обслуговуючий кооператив "Батіліман",4.ВАТ "Кримзалізобетон",5.ТОВ "Об'єднання "Технохімкомплект",6.ТОВ "Спецсудноремонт",7.Приватне підприємство "Соріус",8.ТОВ "Севастопольмаринсервіс",10.ДП "Феодосійський судномеханічний завод")Військово-Морських    Сил     України

проспонукання укласти договір оренди

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду м.Севастополя від 01.04.2008 (суддя Шевчук Н.І.) в позов відмовлено.

Рішення мотивоване тими обставинами, що при зверненні до РВ ФДМ України в АР Крим та м.Севастополі позивачем всупереч положенню ч.1 ст. 9 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, не було надано повного переліку документів, затвердженого наказом ФДМ України від 17.04.2001 №649, майно цілісного майнового комплексу (надалі ЦМК) державного підприємства Міністерства оборони України „Балаклавський судоремонтний завод „Металіст” є майном Збройних Сил України, є військовим майном має загальнодержавне значення та не підлягає приватизації згідно ч.2 ст.5 Закону України „Про приватизацію державного майна”, тому це майно згідно з ч.2 ст.4 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” не може бути об'єктом оренди. Позивач не може вважатись товариством, створеним членами трудового колективу підприємства, так як учасниками цього товариства є тільки 18 осіб, хоча рішення про створення господарського товариства із членів трудового колективу для участі в оренді ДП „Балаклавський судноремонтний завод „Металіст” приймалось за участю 198 осіб. Розпорядженням КМ України від 24.12.2007 №1231-р „Про деякі питання розпорядження об'єктами державної власності” міністерствам, Фонду державного майна та іншим суб'єктам управління об'єктами державної власності, визначеними Законом України „Про управління об'єктами державної власності”, до прийняття Кабінетом Міністрів України окремого рішення заборонено, в тому числі, укладання нових договорів оренди державної власності.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.07.2008 (судді: Заплава Л.М., Антонова І.В., Лисенко В.А.) рішення скасовано, позові задоволено у зв'язку з обгрунтованістю позовних вимог.

Постанова мотивована тим, що згідно пункту 4.2 Статуту ДП „Балаклавський судоремонтний завод „Металіст” та ст.1 Закону України „Про правовий режим майна Збройних Сил України” ані ДП „Балаклавський судоремонтний завод „Металіст” ані ДП „Феодосійський судномеханічний завод” (правонаступник щодо спірного майна) не утримувались за кошти Державного бюджету України і не мають закріпленого за собою у повному господарському віданні військового майна. Вказані державні підприємства не були включені до переліку підприємств, які не підлягають приватизації. Позивач є товариством, створеним членами трудового колективу ДП „Балаклавський судоремонтний завод „Металіст”. Також вказує на те, що постановою Кабінету Міністрів України №313 від 02.04.2008 „Про заходи щодо удосконалення управління об'єктами державної власності" було визнано таким, що втратило чинність, розпорядження Кабінету Міністрів України №1231-р від 24.12.2007, дія якого розповсюджувалась тільки на Міністерства, Фонд державного майна та інших суб'єктів управління об'єктами державної власності. Позивачем не пропущений строк позовної давності, оскільки відповідь державного органу приватизації на заяву про укладання договору оренди цілісного майнового комплексу була отримана ним 08.11.2004 року.

РВ ФДМ України в АР Крим та м.Севастополі, ОК „Батіліман”, ТОВ „Севастопольмаринсервіс”, Міністерство оборони України, ДП „Феодосійський судномеханічний завод” та ТОВ „Спецсудноремонт” в поданих  касаційних скаргах просить постанову  скасувати, рішення залишити без змін, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.257,261 ЦК України (щодо пропуску строків позовної давності), ст.ст.4,9,10,11,12 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”,  положень Методики оцінки вартості об'єктів оренди, затвердженої постановою КМ України від 10.08.95 №629, та ст.ст.1,27,38,43,101 ГПК України. Зокрема, скаржники вважають, що судом не прийнято до уваги той факт, що на момент звернення до суду в інтересах трудового колективу ДП МОУ „БСРЗ „Металіст” цього колективу фактично не існувало, що підтверджується довідкою ДПІ у Балаклавському районі м.Севастополя від 29.11.2007. Суд залишив поза увагою обставину недотримання позивачем вимог ч.1 ст.9 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” (щодо надання необхідних документів) при зверненні до відповідача щодо укладання договору оренди цілісного майнового комплексу. На думку відповідача та третіх осіб, суд невірно застосував до спірних правовідносин положення п.4 ч.3 ст.9 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та порушив вимоги ст.ст.10,12 цього Закону, не перевіривши договір на предмет його відповідності вимогам закону, а також судом не з'ясовано правовий статус земельної ділянки, на якій знаходиться об'єкт оренди, чим порушено вимоги ч.1 ст.4 та ч.1 ст.10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”. Окрім того, треті особи вказують на те, що предмет договору відсутній, так як майно належить на праві власності іншим господарюючим суб'єктам, а орендар цілісного майнового комплексу (далі ЦМК) має визначатися на конкурсних засадах, як того вимагає постанова КМ України від 03.04.2008 №313 „Про заходи щодо удосконалення управління об'єктами державної власності”. В порушення ст.27 ГПК України суд не залучив до участі в справі третю особу без самостійних вимог –Кабінет Міністрів України, оскільки рішення у справі вплине на його права та обов'язки. При цьому, ОК „Батіліман” погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав віднесення майна ДП „Балаклавський судноремонтний завод „Металіст” до військового майна, а Міністерство оборони України з цього приводу заперечує.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судом апеляційної інстанції та заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників позивача і третіх осіб, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова –залишенню без змін з наступних підстав.

Скасовуючи первісне рішення про відмову в позові та приймаючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

24.11.2003 року Трудовим колективом Державного підприємства Міністерства Оборони України “Балаклавській судоремонтний Завод “Металіст” були проведені загальні збори, на яких було ухвалено рішення про створення господарського суспільства з членів трудового колективу, для можливості участі в оренді цілісного майнового комплексу, яке належало  Державному підприємству Балаклавський судоремонтний завод “Металіст”.

 Згідно статті 8 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” після прийняття рішення про оренду цілісного майнового комплексу члени трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу засновують відповідно до чинного законодавства господарське товариство.

Згідно статті 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України, відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону. 

29.12.2003р. товариство з обмеженою відповідальністю “Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу “Металіст”  звернулось з заявою до  Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі про укладання договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства “Балаклавський судноремонтний завод “Металіст”.

31.12.2003р. РВ ФДМ України в АР Крим та м.Севастополі відправило належний пакет документів для укладення договору оренди до Міністерства оборони України, як органу, уповноваженому управляти спірним майном.

Згідно частини 3 статті 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орган, уповноважений управляти державним майном, розглядає подані йому матеріали і протягом п'ятнадцяти днів після їх надходження надсилає орендодавцеві висновки про умови договору оренди або про відмову в укладенні договору оренди.

Якщо орендодавець не одержав у встановлений термін висновків органу, уповноваженого управляти державним майном, дозволу, відмови чи пропозицій від органу, уповноваженого управляти відповідним майном, укласти договір оренди нерухомого майна з бюджетною установою, організацією, висновків органу Антимонопольного комітету України, укладення договору оренди вважається з цими органами погодженим.

          Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що майно цілісного майнового комплексу державного підприємства  Міністерства оборони України “Балаклавський судноремонтний завод “Металіст” є майном Збройних Сил України (військовим майном) та має загальнодержавне значення, не підлягає приватизації згідно ч.2 ст.5 Закону України „Про приватизацію державного майна”, а тому це майно згідно ч.2 ст.4 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" не може бути об'єктом оренди.

          Апеляційна інстанція не погодилася з цим висновком з тих мотивів, що відповідно до пункту 4.2 Статуту Державного підприємства Міністерства оборони України “Балаклавський судноремонтний завод “Металіст” майно підприємства є державною власністю та закріплюється за ним на праві повного господарського ведення. Підприємство володіє, користується та розпоряджається вказаним майном на свій розсуд в порядку, встановленому чинним законодавством.  

Згідно статті 1 Закону України „Про правовий режим майна Збройних сил України” військове майно - це державне майно, яке закріплене за військовими частинами, органами, установами та організаціями Збройних сил України.

З матеріалів справи вбачається, що ані реорганізоване Державне підприємство  Міністерства оборони України “Балаклавський судноремонтний завод “Металіст”, ані державне підприємство Міністерства оборони України „Феодосійський судомеханічний завод” (правонаступник спірного майна) не утримувались за рахунок коштів Державного бюджету України і не мають закріпленого за собою у повному господарському віданні  військового майна. Вказані державні підприємства не були включені до переліку підприємств, які не підлягають приватизації, і з урахуванням відсутності закріпленого військового майна ці підприємства могли бути приватизовані на загальних засадах.    

Відповідно до вимог ч.2 ст.5 Закону України “Про приватизацію державного майна” загальнодержавне значення мають об'єкти, які забезпечують виконання державою своїх функцій, забезпечують обороноздатність держави, її економічну незалежність, зокрема, майно Збройних Сил України (крім майна, щодо якого цим Законом встановлено особливості приватизації).

Апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції про те, що господарське товариство не є товариством, створеним членами трудового колективу, так як у його створенні не приймали участі більш половини членів трудового колективу.

 Адже, до реєстрації у встановленому порядку статуту господарського товариства кожен член трудового колективу підприємства або його структурного підрозділу, цілісний майновий комплекс якого передається в оренду, має право вступити у зазначене господарське товариство на підставі особистої заяви.

          12.12.2003р. загальними зборами учасників, з числа членів трудового колективу,  було прийнято рішення про затвердження Статуту товариства з обмеженою відповідальністю “Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу “Металіст” та проведення державної реєстрації даного підприємства, яке не скасовано, та не визнано недійсним.

Посилаючись на розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.12.2007 №1231 „Про деякі питання розпорядження об'єктами державної власності”, яким було заборонено укладати нові договори оренди об'єктів державної власності, до прийняття Кабінетом Міністрів України окремого рішення по даним питанням, суд першої інстанції не врахував, що дія цього розпорядження розповсюджувалась тільки на міністерства, Фонд державного майна, та інших суб'єктів управління об'єктами державної власності.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України №313 від 02.04.2008 „Про заходи щодо удосконалення управління об'єктами державної власності" було визнано таким, що втратило чинність, розпорядження Кабінету міністрів України №1231-р від 24.12.2007.

            Суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем не пропущений строк позовної давності, так як відповідь державного органу приватизації на заяву про укладення договору оренди цілісного майнового комплексу була отримана позивачем лише 08.11.2004р.

           Колегія погоджується з висновками суду апеляційної  інстанції з огляду на таке.

          27.03.2007 року товариство з обмеженою відповідальністю „Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу „Металіст” звернулось до господарського суду м.Севастополя з позовною вимогою до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м.Севастополю про спонукання укласти договір оренди цілісного майнового комплексу Державного підприємства „Балаклавський судноремонтний завод „Металіст” на умовах проекту договору, запропонованого позивачем.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" рішення трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу про оренду цілісного майнового комплексу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини членів трудового колективу підприємства. Після прийняття рішення про оренду цілісного майнового комплексу члени трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу засновують відповідно до чинного законодавства господарське товариство. До реєстрації у встановленому порядку статуту господарського товариства кожен член трудового колективу підприємства, цілісний майновий комплекс якого передається в оренду, має право вступити у зазначене господарське товариство на підставі особистої заяви. Створене членами трудового колективу господарське товариство має переважне перед іншими фізичними та юридичними особами право на укладення договору оренди майна того підприємства, структурного підрозділу, де створене це товариство.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 24.11.2003р. трудовим колективом ДП „Балаклавський судноремонтний завод „Металіст” (у кількості 198 осіб) були проведені загальні збори, на яких було прийнято рішення про створення господарського товариства з членів трудового колективу, для можливості участі в оренді цілісного майнового комплексу, який належав ДП „Балаклавський судноремонтний завод „Металіст”. При цьому, учасниками товариства виявили бажання стати лише 18 членів трудового колективу.

Зазначені дії трудового колективу ДП „Балаклавський судноремонтний завод „Металіст” по створенню товариства відповідають вимогам ст.8 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” (надалі - Закон).

Згідно ст.140 ЦК України товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлений статутом.

Цивільна правоздатність та дієздатність товариства виникає з моменту його державної реєстрації і в жодному випадку не пов'язана з кількістю членів трудового колективу, які скористались своїм правом на участь в заснованому ними товаристві.

           Зважаючи на це, апеляційний суд цілком обгрунтовано спростував помилковий висновок суду першої інстанції про те, що позивач не може вважатись товариством, створеним членами трудового колективу підприємства, так як учасниками цього товариства є тільки 18 осіб при прийнятті рішення про створення ТОВ "Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу "Металіст" за участю 198 осіб членів трудового колективу, оскільки їх вступ до товариства в якості співзасновників (учасників) має здійснюватися на добровільних засадах. Тобто участь членів трудового колективу у заснуванні ТОВ з подальшим розподілом часток у статутному фонді товариства є їх правом, а не обов'язком.

До того ж, стаття 8 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не містить жодних застережень щодо необхідності вступу у товариство всіх, переважної більшості чи простої більшості членів трудового колективу в якості обов'язкової передумови для того, щоб таке господарське товариство вважалося створеним членами трудового колективу та мало переважне право на укладення договору оренди цілісного майнового комплексу того державного підприємства, де створене це товариство.

Наведеним також спростовуються доводи скаржників щодо відсутності у позивача переважного права на укладення договору оренди цілісного майнового комплексу ДП „Балаклавський судноремонтний завод „Металіст”.

Колегія відхиляє посилання скаржників про пропуск товариством позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем, з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Апеляційний суд правильно зазначив про відсутність спливу позовної давності з тих мотивів, що лист-відповідь РВ ФДМ України по м.Севастополю №1711/01-06 (а.с.76 том 1) на заяву про укладення договору оренди цілісного майнового комплексу було отримано позивачем лише 08.11.2004р., а до цього часу позивач не був обізнаний з відсутністю погодження Міноборони України, як органу уповноваженого управляти державним майном, щодо оренди цілісного майнового комплексу ДП „Балаклавський судноремонтний завод „Металіст”.

Слід зазначити, що суд першої інстанції позовну давність також не застосовував та відмовив в позові зовсім з інших підстав (майно цілісного майнового комплексу державного підприємства Міністерства оборони України “Балаклавський судноремонтний завод “Металіст” є майном Збройних Сил України (військовим майном) та згідно з ч.2 ст.4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не може бути об'єктом оренди).

Водночас колегія не може прийняти до уваги твердження відповідача та третіх осіб-скаржників про те, що позивач міг та повинен був довідатися про порушення своїх прав ще в січні 2004 року внаслідок недотримання державним органом приватизації та Міноборони України строків, передбачених ст.9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки згідно імперативних вимог ч.2 ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, касаційна інстанція не вправі встановлювати правильність обчислення судами попередніх інстанцій строку позовної давності, визначати початок та закінчення перебігу цього строку, встановлювати наявність чи відсутність поважних причин пропуску строку позовної давності тощо.

Наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при касаційному перегляді судових рішень у справах, пов'язаних із застосуванням позовної давності (постанова ВСУ від 05.10.2004 у справі №6/195-03).

У зв'язку з тим, що спірні правовідносини, пов'язані з ухиленням державного органу приватизації від укладення договору оренди цілісного майнового комплексу ДП „Балаклавський судноремонтний завод „Металіст”, виникли у листопаді 2004 року, а позов в даній справі товариством пред'явлено в березні 2007 року, касаційна інстанція вважає передчасним застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.12.2007 №1231 „Про деякі питання розпорядження об'єктами державної власності”, яке не має зворотної дії в часі.

Окрім того, що постановою КМ України №313 від 02.04.2008 "Про заходи щодо удосконалення управління об'єктами державної власності" вказане розпорядження було визнано таким, що втратило чинність (це сталося на другий день після прийняття рішення судом першої інстанції), воно (розпорядження) також не входить до встановленого п.7 ч.4 ст.9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вичерпного переліку підстав для відмови у передачі об'єктів в оренду, серед яких, зокрема, визначено підстави, передбачені законами, а не підзаконними нормативно-правовими актами (постанови та розпорядження КМ України тощо).

Водночас не заслуговують на увагу помилкові твердження Міноборони України про те, що підставою для відмови у передачі в оренду об'єктів в даному випадку є прийняття Кабінетом Міністрів України на підставі п.7 ч.4 ст.9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" рішення про приватизацію спірного ЦМК у 2004-2006рр., оформленого розпорядженням від 02.10.2003 №594-р "Про затвердження плану заходів щодо демілітаризації, екологічного оздоровлення та подальшого економічного, соціального і культурного розвитку зони Балаклавської бухти м.Севастополя на 2003-2010 роки", оскільки, по-перше, вказаним розпорядженням було лише заплановано можливість такої приватизації, а відповідні зміни до Державної програми приватизації  внесені не були, що не заперечується скаржником. По-друге, вказане розпорядження взагалі не є рішенням про приватизацію або передприватизаційну підготовку об'єктів оренди в розумінні абзацу 8 частини 4 статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки виходячи зі змісту ст.12 Закону України "Про приватизацію державного майна" прийняття рішень про приватизацію державного майна відноситься до компетенції державних органів приватизації, а не Кабінету Міністрів України.

Колегія не може прийняти до уваги непослідовні доводи Міноборони України щодо віднесеності певних об'єктів спірного ЦМК до гідрографічних споруд (причали, пірси у портах тощо), які не можуть бути об'єктами оренди в силу вимог ч.2 ст.4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", які (доводи) суперечать попереднім посиланням третьої особи на те, що спірне майно за своїм призначенням є військовим майном, оскільки згідно імперативних вимог ч.2 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія враховує, що наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду постанов Вищого господарського суду України, прийнятих з порушенням вимог ч.2 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України (постанови ВСУ від 11.09.2007 у справі №1/151-3079 та від 11.09.2007 у справі №18/439).

Разом з тим, з огляду на положення ст.1 Закону України „Про правовий режим майна Збройних сил України” та п.4.2 Статуту ДП МОУ „Балаклавський судноремонтний завод „Металіст”, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що ані ДП „Балаклавський судоремонтний завод „Металіст”, ані ДП „Феодосійський судномеханічний завод” (правонаступник спірного майна) не утримувались за кошти Державного бюджету України і не мають закріпленого за собою у повному господарському віданні військового майна. Вказані державні підприємства не були включені до переліку підприємств, які не підлягають приватизації.

Частиною 3 статті 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що відносини оренди рухомого та нерухомого майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які ведуть його облік у спеціальному порядку, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України „Про господарську діяльність у Збройних Силах України”.

До того ж, відповідно до ст.3 Закону України „Про господарську діяльність у Збройних Силах України” суб'єктами господарської діяльності у Збройних Силах України є військові частини, заклади, установи та організації Збройних Сил України, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Отже, ДП „Балаклавський судноремонтний завод „Металіст” не є суб'єктом господарської діяльності у Збройних Силах України.

Що стосується посилання ОК "Батіліман" на обов'язковість конкурсних засад оренди ЦМК державних підприємств, встановлену абзацом 3 підпункту 3 пункту 1 постанови КМ України №313 від 02.04.2008 "Про заходи щодо удосконалення управління об'єктами державної власності", чинної на момент прийняття оскаржуваної постанови, то такі доводи вважаються безпредметними, оскільки дію вказаного абзацу постанови КМ України №313 від 02.04.2008 на час апеляційного перегляду справи було зупинено Указом Президента України від 11.04.2008 №321/2008. Окрім того, в даній правовій ситуації передбачене зазначеною постановою КМ України положення щодо укладення нових договорів оренди цілісних майнових комплексів підприємств з визначенням орендаря виключно на конкурсних засадах суперечить вимогам ч.4 ст.8 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" яким закріплено переважне перед іншими фізичними та юридичними особами право господарського товариства, створеного членами трудового колективу, на укладення договору оренди майна того підприємства, де створене це товариство. Відтак, на підставі ч.2 ст.4 ГПК України вказане положення постанови КМ України №313 від 02.04.2008 не підлягає застосуванню при вирішенні даного спору.

31.12.2003р. відповідач направив належний пакет документів для укладання договору оренди до Міністерства оборони України, як органу уповноваженого управляти майном, про відсутність відповіді якого державний орган приватизації повідомив позивача 08.11.2004р. (а.с.76 том 1).

Частиною 2 ст.9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" саме на орендодавця покладається обов'язок надсилати копії матеріалів щодо оренди цілісного майнового комплексу органу, уповноваженому управляти відповідним майном, а також у встановлених Законом випадках Антимонопольному комітету України.

Колегія вважає, що у випадку недотримання позивачем вимог ч.1 ст.9 Закону відповідач мав би повернути заяву позивача для усунення недоліків. Факт надсилання копій матеріалів щодо оренди цілісного майнового комплексу до органу, уповноваженого управляти відповідним майном, спростовує вказане твердження скаржників. Крім того, відповідач не наголошує на існуванні такого порушення.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" об'єктами оренди за цим законом є цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць). Цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання. У разі виділення цілісного майнового комплексу структурного підрозділу підприємства складається розподільчий баланс.

Згідно зі ст.ст.4,10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" земля не є об'єктом оренди та не належать до істотних умов договору оренди. Предметом спору не є земельна ділянка, на якій розташований цілісний майновий комплекс. Спір виник з орендних, а не земельних правовідносин.

Отже, даному випадку суд не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог та з'ясовувати статус земельної ділянки, на якому знаходиться об'єкт оренди.

Спір з приводу користування позивачем земельною ділянкою в разі його виникнення може бути лише предметом іншого провадження.

Відповідно до Декрету КМ України №8-92 „Про управління майном, що є у загальнодержавній власності”, на який також посилається Міністерство оборони України в обгрунтування своїх заперечень, вказане Міністерство є органом, уповноваженим управляти державним майном, та самостійно приймає рішення стосовно реорганізації підпорядкованих йому підприємств. Отже, рішення у справі зі спору, що виник з орендних правовідносин, ніяким чином не стосується прав та обов'язків Кабінету Міністрів України, що виключає підстави для його залучення до участі у даній справі та, як наслідок, спростовує твердження Міноборони України про порушення апеляційним судом ст.27 ГПК України.

Враховуючи те, що позивачем пред'явлено позов про спонукання укласти договір оренди, а не позов про визнання договору оренди укладеним, безпредметними вважаються твердження скаржників про порушення судом апеляційної інстанції ст.ст.10,11,12 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та положень 4-7 Методики оцінки вартості об'єктів оренди, затвердженої постановою КМ України від 10.08.95 №629.

Зважаючи на вищенаведене, апеляційний суд правомірно задовольнив позов, а тому касаційна інстанція не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.07.2008 у справі №5020-9/131-2/032 залишити без змін, а касаційні скарги РВ ФДМ України в АР Крим та м.Севастополі, ОК „Батіліман”, ТОВ „Севастопольмаринсервіс”, Міністерства оборони України, ДП „Феодосійський судномеханічний завод” та ТОВ „Спецсудноремонт” –без задоволення.

Головуючий, суддя                                                                                                                                       В.Овечкін

Судді:                                                                                                                                                      Є.Чернов

                                                                                                                                               В.Цвігун