Ухвала

від 20.09.2012 по справі 2а/0570/5077/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Бєломєстнов О.Ю.

Суддя-доповідач - Шишов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2012 року справа №2а/0570/5077/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шишова О.О.

суддів Дяченко С.П., Сіваченко І.В.,

при секретарі судового засідання Сульженко А.В.

за участю представника позивача Гончарова О.О.,

за участю представників відповідача Кандаленко С.В., Шилова С.М., Фатьянов Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької обласної Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2012 року у справі № 2а/0570/5077/2012 за позовом Автомобільного клубу «Патріот» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької обласної Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду задоволені позовні вимоги Автомобільного клубу «Патріот» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької обласної Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000031742/2 від 17.05.2010р., №0000241742/2 від 17.05.2010р., №0000031742/0 від 18.01.2010р., №0000031742/1 від 17.02.2010р., №0000241742/2 від 15.06.2010р.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька №0000031742/2 від 17.05.2010р., №0000241742/2 від 17.05.2010р., №0000031742/0 від 18.01.2010р., №0000031742/1 від 17.02.2010р., №0000241742/2 від 15.06.2010р..

З рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та звернувся з апеляційною скаргою у якій вказав, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права. Зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків та вказав, що Методика № 142 не застосовується при продажі транспортних засобів за договором комісії. Також зазначив, що суд першої інстанції невірно зробив висновки, щодо визначення відповідачем об'єкту оподаткування податком з доходів фізичних осіб. Просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

У судовому засіданні представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити, скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - автомобільний клуб «Патріот» є підприємством, заснованим на власності Донецького обласного комітету Товариства сприяння оборони України, є юридичною особою, код ЄДРПОУ 25341937.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Калінінському р-ні м. Донецька (після реорганізації - Державна податкова інспекція у Калінінському р-ні м. Донецька Донецької області Державної податкової служби) є органом Державної податкової служби, який у даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» владні управлінські функції.

Відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2005р. по 31.12.2008 р. За результатами перевірки складений акт №7561/17-313/25341937 від 28.12.2009 року (надалі - Акт перевірки, т. 1 а.с. 9-18).

У цьому акті зазначено, що відповідно до наданих до перевірки документів позивач здійснював комісійну торгівлю автомобілями у порядку, що передбачений Правилами роздрібної торгівлі транспортними засобами і номерними агрегатами, затвердженими наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 31 липня 2002 р. N 228.

Згідно з п. 12.3 ст. 13 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (надалі - Закон) якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу.

Пунктом 1.15 ст. 1 Закону визначено, що податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Обов'язок осіб, які мають статус податкових агентів, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок встановлений також п. 19.2 ст. 19 Закону.

Відповідач вказує, що спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 р. N 142/5/2092, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 р. за N 1074/8395 затверджена Методика товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів. Пункт 1.4 цієї методики передбачає можливість її застосування у разі визначення вартості відокремленого ДТЗ для встановлення розміру обов'язкових платежів до бюджету.

Тому відповідач зазначає, що з метою оподаткування операцій з продажу транспортних засобів дохід від продажу транспортного засобу повинний визначатися на підставі ціни, визначеної у договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості цього транспортного засобу.

Надані до перевірки договори комісії та довідки-рахунки передбачають продаж автомобілів за ціною, що не відповідає ринковій (оціночній) ціні, яка визначена у звітах спеціалістів -товарознавців. Дані звіти надані до перевірки прокуратурою Калінінського району м. Донецька та відділом податкової міліції ДПІ у Ленінському р-ні м. Донецька.

Крім того, впродовж 2007 року дохід від продажу рухомого майна - автомобілів оподатковувався за ставкою 1%, чим порушено п. 7.1 ст.7, п. 12.1 ст. 12 Закону.

Зведені відомості, що були використані під час перевірки, систематизовані відповідачем у додатках 5-11 до Акту перевірки (т.1 а.с.48-56). З них вбачається, що сума заниженого позивачем податку з доходів фізичних осіб за період 2005 рік складає 468709,06грн., 2006 рік - 399 353,28 грн., за 2007 рік - 230 123,53 грн.

У якості норм, які порушені позивачем, у Акті перевірки зазначені п. 1.2, 1.15 ст.1, п. 4.2.6 ст. 4, п. 7.1 ст.7, п.п. 8.1.1, 8.1.2 ст.8, п. 12.1 ст. 12, п. 19.2 «а» ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Відповідно до п. 17.1.9. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).

На підставі цієї норми та п.п. 4.2.2 «б» ст. 4 того самого Закону відповідачем 18.01.2010 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0000031742/0, яким позивачеві визначені податкові зобов'язання з ПДФО у сумі 230 123,53 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 460 247,06 грн. (що відповідає заниженню суми податку за 2007 рік).

Дане податкове повідомлення-рішення отримане позивачем 18.01.2010р. та оскаржене до ДПІ у Калінінському р-ні м. Донецька (т.2 а.с. 38-42). Рішенням від 12.02.2010р. №4213/10/25-013-3 цей податковий орган залишив скаргу позивача без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

У зв'язку з цим відповідно до п. 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 р. N 253 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2003 р. N 247, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 липня 2001 р. за N 567/5758) відповідачем було надіслано позивачеві податкове повідомлення-рішення №00003172/1 від 17.02.2010р., яке за змістом повторює податкове повідомлення-рішення від 18.01.2010р. (т.2 а.с. 50).

Позивач оскаржив ці податкові повідомлення-рішення до ДПА в Донецькій області, яка рішенням від 27.04.2010р. №6892/10/25-013-5 залишила скаргу позивача без задоволення. При цьому у рішенні зазначено про помилковість застосування строків давнини, встановлених ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», до податку з доходів фізичних осіб, нарахування та сплата якого не передбачає подання податкових декларацій.

У зв'язку з цим ДПА в Донецькій області дійшла висновку про необхідність прийняття рішення, яке є менш сприятливим для позивача та збільшила на 2604187,02 грн. суму податкового зобов'язання з ПДФО, у тому числі 868 062,34 грн. за основним платежем та 1736124,68 за штрафними (фінансовими) санкціями, що відповідає фактам заниження податкових зобов'язань за 2005, 2006 роки (т.2 а.с.64-70).

З цих підстав відповідно до п.п. 5.3 «б» зазначеного вище Порядку відповідачем 17.05.2010р. були прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000031742/2, яким позивачеві визначені податкові зобов'язання з ПДФО у сумі 230123,53 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 460 247,06 грн., а також №0000241742/2, яким позивачеві визначені податкові зобов'язання з ПДФО у сумі 868062,34 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 736 124,68 грн. (т.2 а.с. 77, 79).

Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення №0000241742/2 від 17.05.2010р. до ДПА в Донецькій області, яка 08.06.2010р. прийняла рішення про відмову у задоволенні його скарги (т.2 а.с. 81-85). У зв'язку з цим з аналогічних наведеним вище правових підстав відповідачем було направлене позивачеві податкове повідомлення-рішення від 15.06.2010р. №0000241742/2, яким визначені податкові зобов'язання з ПДФО у сумі 868 062,34 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 736 124,68грн. (т.2 а.с. 79).

Усі наведені вище податкові повідомлення-рішення були також оскаржені позивачем до ДПА України, яка рішенням від 02.07.2010р. №6299/6/25-0315 залишила їх без змін, а скаргу без задоволення (т.2 а.с.86-90).

Позивач оскаржує усі перелічені вище податкові повідомлення-рішення у повному обсязі.

Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги, виходячи з наступних підстав.

На час виникнення спірних правовідносин питання оподаткування ПДФО регулювалися Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 цього закону об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід. До складу загального місячного оподатковуваного доходу за правилами п.п. 4.2.6. п. 4.2 ст. 4 Закону включається частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 11 - 12 цього Закону.

Згідно з п. 12.3 ст. 13 Закону якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу.

Пунктом 1.15 ст. 1 Закону визначено, що податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Обов'язок осіб, які мають статус податкових агентів, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок встановлений також п. 19.2 ст. 19 Закону.

Порядок оподаткування доходів, нарахованих (виплачених) платнику податку податковим агентом визначений п. 8.1 ст. 8 Закону, згідно з яким податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

З аналізу наведених положень Закону вбачається, що обов'язок нараховувати та сплачувати ПДФО залежить від наявності у юридичної особи статусу податкового агента. У свою чергу надання такого статусу залежить від факту посередництва при продажу рухомого майна та виплати (нарахування) доходів, з яких утримується податок.

При цьому сума податку сплачується податковим агентом за рахунок платника податку шляхом утримання податку з суми доходу.

Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" не розкриває змісту посередництва як ознаки податкового агента.

Відповідно до частини першої статті 295 Господарського кодексу України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що посередництво означає діяльність уповноваженого суб'єкта із вчинення юридичних дій в інтересах іншої особи від імені цієї особи або від власного імені. Визначенню посередництва відповідає діяльність комісіонера в межах договору комісії.

Матеріали справи містять копії укладених позивачем з фізичними особами договорів комісії та договорів про переоформлення транспортних засобів та номерних агрегатів, актів технічного огляду автомобілів до договорів комісії за 2005-2007 роки. Крім того, наявні копії довідок-рахунків за той самий період, складанням яких супроводжувалося зняття та постановлення на облік автомобілів, а також копії висновків та звітів суб'єктів оціночної діяльності про ринкову вартість цих автомобілів. Дані копії засвідчені прокуратурою Калінінського району м. Донецька, звідки вони були отримані судом (т.3 а.с. 28-250, т.4 а.с. -214. Сторонами не оспорюєтсья відповідність цих копій оригіналам, а тому вони оцінюються судом з урахуванням приписів ч.3 ст. 72, ст. 86 КАС України.

З цих документів вбачається, що позивач виступав посередником (комісіонером) при продажу автомобілів фізичними особами.

Крім того, позивачем були надані оригінали касових книг за період з 11.11.2004р. по 6.08.2007р. (т.1 пакети за а.с. 112-119), копії виписок руху коштів по банківським рахункам позивача за період з 01.01.2005р. по 29.12.2007р. (т.2 а.с. 90-250, т.3 а.с. 1-22), оригінали книг обліку розрахункових операцій за період з 17.05.2006р. по 29.04.2009р. (т.5 пакети за а.с. 23-24).

З перелічених документів вбачається та позивачем не заперечуються факти одержання коштів від продажу автомобілів та їх виплату комітентам за вирахуванням податку з доходів фізичних осіб. Сума податку, утриманого позивачем та перерахованого до бюджету від операцій з продажу автомобілів за період з 01.01.2005р. по 08.02.2008р. наведена у додатках 5-11 до Акту перевірки та врахована відповідачем при визначенні спірних податкових зобов'язань.

Таким чином позивач відповідає ознакам, які містяться у п. 1.15 ст.1, п. 8.1 ст.8 Закону, а тому є податковим агентом у спірних правовідносинах.

Як вже зазначалося, за приписами п. 1.15 ст. 1, п. 19.2 ст. 19, п. 8.1 ст. 8 Закону сума податку сплачується податковим агентом за рахунок платника податку - фізичної особи шляхом утримання податку з суми доходу, яка підлягає виплаті такій особі.

З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується той факт що позивач утримував податок з сум доходів, виплату яких здійснював на користь фізичних осіб - комітентів. При цьому позивач визначав розмір податку шляхом застосування його ставки до суми доходу, яка відповідає визначеній у договорі вартості автомобіля.

Відповідач заперечує правомірність такого розрахунку.

Як вже зазначалося, у Акті перевірки та у судовому засіданні представники відповідача зазначали, що спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 р. N 142/5/2092, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 р. за N 1074/8395 затверджена Методика товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів.

Пункт 1.4 цієї методики передбачає можливість її застосування у разі визначення вартості відокремленого ДТЗ для встановлення розміру обов'язкових платежів до бюджету. Тому відповідач у Акті перевірки зазначив, що з метою оподаткування операцій з продажу транспортних засобів дохід від продажу транспортного засобу повинний визначатися на підставі ціни, визначеної у договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості цього транспортного засобу.

Останнє твердження не ґрунтується на приписах податкового законодавства.

Частиною 2 статті 92 Конституції України визначено, що система оподаткування встановлюються виключно законами України.

Частиною 3 статті 1 Закону України «Про систему оподаткування» (був чинним під час існування спірних правовідносин) передбачено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Об'єкт оподаткування є обов'язковим елементом механізму справляння податку, у зв'язку з чим правила його визначення можуть встановлюватися виключно Законами України.

Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» не містить положень, які б передбачали застосування оціночної вартості автомобіля при визначенні об'єкту оподаткування ПДФО при продажу автомобіля.

Крім того, відповідно до ст. 22 цього Закону він набирає чинності з 1 січня 2004 року. Згідно з пунктом 22.2 статті 22 Закону у разі, якщо норми інших законів чи інших законодавчих актів, що містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми цього Закону.

Методика товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, на яку посилається відповідач, діяла на час набрання чинності вказаним Законом є підзаконним нормативно-правовим актом, а отже не має пріоритету у застосуванні до спірних правовідносин. Закон не передбачає застосування оціночної вартості транспортного засобу при визначенні об'єкту оподаткування, а тому протилежні висновки відповідача є неправомірними.

На користь висновку про відсутність підстав для нарахування ПДФО із застосуванням ставки податку до оціночної вартості автомобіля свідчить також те, що за приписами п. 1.15 ст. 1, п. 19.2 ст. 19, п. 8.1 ст. 8 Закону сума податку сплачується податковим агентом шляхом утримання податку з суми доходу, яка підлягає виплаті такій особі. З наведених у додатках 5-11 до Акту перевірки відомостей вбачається, що сума податку, визначена на підставі оціночної вартості автомобіля, є більшою, ніж суми виплаченого позивачем доходу. Тому у такому разі неможливим є утримання податковим агентом сум податку саме за рахунок платника податку.

Не приймаються до уваги посилання відповідача на заниження ціни автомобілів у договорах комісії, оскільки така ціна не належить до державних регульованих цін та відповідно до ст. 3 ЦК України може вільно визначатися його сторонами.

Що стосується посилання у Акті перевірки на те, що позивач протягом 2007 року дохід від продажу рухомого майна (дорожніх транспортних засобів) оподатковував за ставкою 1%, чим було порушено п. 7.1 ст.7, п. 12.1 ст.12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» суд першої інстанції зазначив наступне.

Чинним на час проведення перевірки позивача Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, який затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. N 327 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205) передбачено (п. 2.3.2.), що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю.

Відповідно до п.п. 2.4.2. п. 2.4 того самого Порядку виявлені порушення податкового та іншого законодавства відображаються у гривнях у розрізі податків, зборів та інших обов'язкових платежів з розбивкою за роками та податковими періодами, у межах періоду, що перевіряється.

Також п.п. 2.3.3. п. 2.3 зазначеного Порядку встановлено, що виявлені факти однотипних порушень та порушень, які повторюються, групуються у відомості або таблиці, що додаються до акта. Зазначені відомості або таблиці повинні містити повний перелік однотипних порушень податкового, валютного та іншого законодавства із зазначенням звітного періоду, до якого вони відносяться (назву, дату і номер документа, відповідно до якого здійснено операцію, суть операції, а також посилання на нормативно-правові акти, їх пункти і статті, положення яких порушені).

Як вбачається зі змісту Акту перевірки (т.1 а.с. 17) відповідач всупереч вказаних вище вимог законодавства не зазначив, яка сума податкових зобов'язань відповідає порушенню п. 7.1 ст.7, п. 12.1 ст.12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Складені ним додатки до Акту перевірки також не містять відомостей про конкретні господарські операції, які відображені у податковому обліку позивача з порушенням вказаних приписів Закону, не визначають суму заниженого у зв'язку з цим податку.

У додатках 9-10 (т.1 а.с. 55) наведений перелік укладених у 2007 році договорів комісії, при виконанні яких позивачем виплачувалися доходи на користь власників автомобілів - комітентів. З них вбачається, що сума податку розрахована відповідачем виходячи з оціночної вартості автомобіля із застосуванням ставки податку - 15 %. У свою чергу сума податку, визначена позивачем, розрахована із застосуванням ставки податку 1% від договірної вартості автомобіля.

У випадку відсутності відомостей про оціночну вартість автомобіля (пункти 1-7 додатку 10 до Акту перевірки, т.1 а.с.55) відповідачем не визначалася сума заниження податкових зобов'язань з ПДФЛ.

Як пояснив у судовому засіданні представник відповідача, сума заниження податкових зобов'язань, яка утворилася внаслідок порушення п. 7.1 ст.7, п. 12.1 ст.12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» окремо не розраховувалась у зв'язку з тим, що така сума увійшла до складу інших порушень цього Закону.

Тобто на відміну від позивача, відповідач при розрахунку суми податку застосовував як іншу базу оподаткування (оціночну вартість замість договірної) так і іншу ставку податку (15 % замість 1%). У зв'язку з цим при викладені переліку норм, які порушені, відповідач зазначив п. 7.1 ст.7, п. 12.1 ст.12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Дане порушення призвело до визначення податкових зобов'язань податковим органом саме у сукупності з іншими встановленими під час перевірки порушеннями.

Зважаючи на те, що у Акті перевірки та додатках до нього не відображені факти заниження податкових зобов'язань з ПДФЛ у випадку відсутності інших порушень (даних про оціночну вартість автомобілів), суд дійшов висновку про те, що порушення п. 7.1 ст.7, п. 12.1 ст.12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» не було самостійною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень - рішень.

Не приймаються до уваги наданий відповідачем окремий розрахунок суми заниження податкових зобов'язань з ПДФЛ внаслідок порушення п. 7.1 ст.7, п. 12.1 ст.12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (т.5 а.с. 33-34), оскільки він містить випадки заниження, що не були відображені у Акті перевірки та додатках до нього.

Ці суми фактично окремо не входять до суми податкових зобов'язань, які визначені у спірних податкових повідомлення-рішеннях. Суд не може підміняти податковий орган та на власний розсуд визначати суми заниження податкових зобов'язань, які не встановлені відповідачем під час перевірки.

Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку, що твердження про обов'язок платника податків з метою обрахування податкових зобов'язань з ПДФО визначати суму доходів фізичної особи на підставі висновків експертів про ринкову вартість автомобілів не ґрунтуються на положеннях податкового законодавства та суперечать приписам п. 1.15 ст. 1, п. 19.2 ст. 19, п. 8.1 ст. 8 Закону, відповідно до яких сума податку сплачується податковим агентом шляхом утримання податку з суми доходу, яка підлягає виплаті такій особі.

З урахуванням цього відповідачем за результатами перевірки неправомірно визначений об'єкт оподаткування ПДФО, що обумовлює висновок про необґрунтованість спірного донарахування. Відтак вимоги про визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень - рішень є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з чим погоджується колегія суддів.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.

Повний текст рішення складений 25 вересня 2012 року.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької обласної Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2012 року у справі № 2а/0570/5077/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2012 року у справі № 2а/0570/5077/2012 - залишити без змін.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України складення рішення у повному обсязі відкласти на строк - до 5 днів.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий О.О.Шишов

Судді І.В.Сіваченко

С.П.Дяченко