Рішення

від 10.11.2008 по справі 29/457

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

29/457

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  29/457

10.11.08

За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича фірма  "Дніпронафта"

до                   Товариства з обмеженою відповідальністю “Приватпромсервіс”

про                 стягнення 110605,22 грн.

                                                                                                               Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін:

від позивача:       не з"явились;

від відповідача:  Мушинський О.Ю.;  

В судовому засіданні 10.11.2008р. на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача  на користь позивача суму основного боргу у розмірі 99619,00 грн., процентів у розмірі 2240,14 грн., пені у розмірі 8746,08 грн.

Позивач подав заяву про уточнення позовних вимог від 12.09.2008, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача суму індексації грошового боргу у розмірі 20619,00 грн., процентів в сумі 2240,14 грн., пеню у розмірі 8746,08 грн. та зазначає, що 10.09.2008 відповідач перерахував грошові кошти у розмірі 79000,00 грн. на рахунок позивачу.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до умов укладеного з відповідачем  договору позики № 1/1 від 11.09.2006, відповідач зобов'язувався повернути позику позивачу у розмірі 79000,00 грн. у строк до 11.09.2007. Заборгованість за договором, яка не сплачена після закінчення строку повернення позики, вважається простроченою. Відповідно до розрахунку заборгованості, заборгованість відповідача станом на 21.08.2008 складає: - основна заборгованість у розмірі 79000,00 грн.,  індекс інфляції 20619,00 грн.,  проценти у розмірі 2240,14 грн., пеня у розмірі 8746,08,60 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.  

Відповідач проти позову заперечує, оскільки між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду від 20.11.2006р. до договору № 1/1 від 11.09.2006, якою строк повернення позики змінено на 18.08.2008,  яку відповідач повернув позивачу у повному обсязі 10.09.2008, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог та  стягнення штрафних санкцій та пені.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

11 вересня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю виробнича фірма "Дніпронафта" (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Приватпромсервіс" (позичальник) було укладено договір № 1/1, згідно умов якого позикодавець передає позичальнику 79000,00 грн., а останній зобов"язується їх повернути по закінченню строку позики.

Позивач 11.09.2006 перерахував на рахунок відповідача 79000,00 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача.

Строк повернення позики –11.09.2007 (п. 3.1 договору).

20.11.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю виробнича фірма "Дніпронафта" (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Приватпромсервіс" (позичальник) укладено додаткову угоду № 1 до договору позики № 1/1 від 11.09.2006, відповідно до якої п. 3.1 договору змінено та викладено у новій редакції "строк повернення позики позичальником позикодавцю 18.08.2008".

10.09.2008 відповідач платіжним дорученням № 785 перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 79000,00 грн.

Таким чином, судом  встановлено, що відповідачем обов'язки по договору № 1/1  щодо повернення позики у розмірі 79000,00 грн. виконані повністю, проте не у строки встановлені додатковою угодою від 20.11.2006. Відповідач прострочив виконання своїх обов'язків на  23 дні.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст.14, 526 Цивільного кодексу України між сторонами у справі виникли цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (ст. 1050 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Поданий позивачем розрахунок суми боргу з урахуванням інфляції визнається судом неправильним, оскільки позивачем строк  повернення відповідачем позики визначений без урахування умов додаткової угоди від 20.11.2006, якою сторонами погоджено строк повернення позики –18.08.2008.

Таким чином, індекс інфляції та 3% річних  повинні бути нараховані на суму боргу починаючи з 19.08.2008 по 21.08.2008 (дата, по яку позивач здійснив розрахунок індексу інфляції та 3% річних).

Оскільки, згідно з розрахунком позивача, сума боргу з урахуванням індексу інфляції розрахована з вересня 2007 року по липень 2008 року, тоді як повинна була розрахована з 19.08.2008 по 10.09.2008, а суд обмежений підставами та розмірами позовних вимог, то  позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції у розмірі  20619,00 грн. не підлягають задоволенню.

Розрахунок 3% річних на суму боргу у розмірі 79000,00 грн., здійснюється судом самостійно за період з 19.08.2008 по 21.08.2008 та становить 19,43 грн. (79000,00 *3%*3 дня /366 =19,43 грн.).

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних підлягає задоволенню частково, в частині 19,43 грн.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними    санкціями    у   цьому   Кодексі   визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні  санкції   за   порушення   грошових   зобов'язань встановлюються  у  відсотках,  розмір  яких визначається обліковою ставкою Національного банку України,  за  увесь  час  користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які   боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

Позивач надав до матеріалів справи розрахунок суми пені за період з 24.02.2008 по 21.08.2008р., який визнається судом неправильним, оскільки судом встановлено, що відповідач прострочив виконання свого зобов'язання з 19.08.2008, тому розрахунок пені робиться судом з 19.08.2008  по 21.08.2008 (дата, по яку позивач здійснив розрахунок пені).

За таких обставин, розмір пені становить 155,41 грн. (79000,00*24%/366*3 дня).

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню частково, а саме в частині 155,41 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно частини другої п.5 Інформаційного листа 01-8/453 від 26.06.1995р. “Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів” якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати пов'язані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 ГПК України.

Керуючись  ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Приватпромсервіс” (01133  м. Київ, провулок Лабораторний, буд. 1, секція 3,4, кімната 300 п/р 26007060096157 в ЗАТ КБ "ПриватБанк", МФО 305299, код ЄДРПОУ 20203656 з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення), - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Дніпронафта"  (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Короленка,1 р/р 26007060096157 в ЗАТ КБ "ПриватБанк", МФО 305299, код ЄДРПОУ 20203656) суму 3% річних у розмірі  19 (дев"ятнадцять ) грн. 43 коп., пені у розмірі 155 (сто п"ятдесят п"ять) грн. 41 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Приватпромсервіс” (01133  м. Київ, провулок Лабораторний, буд. 1, секція 3,4, кімната 300 п/р 26007060096157 в ЗАТ КБ "ПриватБанк", МФО 305299, код ЄДРПОУ 20203656 з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення), - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Дніпронафта"  (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Короленка,1 р/р 26007060096157 в ЗАТ КБ "ПриватБанк", МФО 305299, код ЄДРПОУ 20203656) 791 (сімсот дев"яносто одна) грн. 71 коп. державного мита та 84 (вісімдесят чотири) грн. 46 коп.. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                            І.В. Усатенко

дата підписання рішення 25.11.2008