Постанова

від 10.12.2008 по справі 14/102пд(2/1пд)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

14/102пд(2/1пд)

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 10 грудня 2008 р.                                                                                    № 14/102пд(2/1пд)  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого судді      Кривди Д.С. –(доповідача у справі),

суддів:Жаботиної Г.В.,Уліцького А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавного підприємства  “Луганськвантажтранс”

на постанову Луганського апеляційного господарського суду від  04.09.2008 року

у справі№14/102пд(2/1пд) господарського суду Луганської області   

за позовомДержавного підприємства  “Луганськвантажтранс”  

доЗАТ “Групова збагачувальна фабрика “Луганська”

проврегулювання розбіжностей до договору,  

за участю представників сторін від:

позивача:Ковалюк О.В. –за довіреністю від 02.10.2008р., Завгородній М.П. –за довіреністю від 04.12.2008р., Беседа С.Ю. –за довіреністю від 07.11.2008р.

відповідача:Жидков  Л.В. –за довіреністю від 18.04.2008р.

ВСТАНОВИВ:

Справа в господарських судах розглядалась неодноразово.

Рішенням господарського суду Луганської області від 27.07.2008р. (суддя Лісовицький Є.А.), залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 04.09.2008р. (судді Журавльова Л.І. –головуючий, Баннова Т.М., Якушенко Р.Є.), у задоволенні позову відмовлено; судові витрати покладено на позивача.

Позивач в касаційній скарзі та поясненні до неї просить скасувати рішення та постанову і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити постанову без змін, а скаргу –без задоволення.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, Державне підприємство „Луганськвугілля” в особі відокремленого підрозділу „Луганськвантажтранс”, правонаступником якого є позивач у даній справі, 30.11.2006 передало ЗАТ „Групова збагачувальна фабрика „Луганська” проект договору №23 від 30.11.2006 на подачу та прибирання залізничних вагонів по ЗАТ „ГЗФ „Луганська”.

          Листом №3893 від 22.12.2006 відповідач проект договору повернув позивачеві з протоколом розбіжностей від 22.12.2006р., за результатами якого сторони 04.01.2007р. узгодили певні пункти та склали протокол врегулювання розбіжностей.

Відповідно до статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору (п.3 ст.181 ГК України).

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором (п.4 ст.181 ГК України).

Згідно п.5 ст.181 ГК України сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо) (п.6 ст.181 ГК України).

За змістом п.7  ст.181 ГК України якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до господарського суду з позовом, з урахуванням уточнень, про врегулювання розбіжностей до договору №23 від 30.11.2006р. та просив викласти в його редакції п.3.3 абз. 1, 2, 3; п.3.5; п.5.1; п.5.9; п.7.1.

При цьому суди встановили, що протокол розбіжностей, який сторони склали 04.01.2007р., позивач передав на розгляд господарського суду 10.01.2007р., але позовну заяву було повернуто у зв'язку з недотриманням вимог ст.57 ГПК України. Вдруге позивач звернувся до суду 22.01.2007р.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що позивач звернувся до суду з пропуском строку, встановленого ст.181 Господарського кодексу України, доказів поважності причин пропуску строку позивач не надав, а тому договір №23 від 30.11.2006 на подачу та прибирання залізничних вагонів по ЗАТ „ГЗФ „Луганська" є укладеним у редакції відповідача з протоколом розбіжностей від 22.12.2006р.

Однак, окрім Господарського кодексу України є спеціальне законодавство, зокрема, стаття 21 Закону України "Про залізничний транспорт", встановлює, що відносини підприємств залізничного транспорту з власниками залізничних під'їзних колій, порядок і умови експлуатації цих колій, обігу рухомого складу, що не належить до залізничного транспорту загального користування, визначаються Статутом залізниць України та укладеними на його основі договорами.

Пункт 73 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, встановлює, що порядок обслуговування  контрагентів  -  підприємств,  що мають у межах залізничної під'їзної колії іншого підприємства свої склади або залізничні колії, які до неї примикають, встановлюється договорами, що укладаються без участі залізниці, безпосередньо між контрагентами і підприємством, якому належить залізнична під'їзна колія. Відповідальність перед залізницею за користування вагонами контрагентом, збереження вантажів та вагонів несе підприємство, якому належить залізнична під'їзна колія.

У пункті 3.4 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000. № 644, зареєстрованому у Міністерстві юстиції 24.11.2000 за №875/5096, передбачено порядок врегулювання розбіжностей, які виникають при укладанні договору: якщо при підписанні договору в підприємства виникнуть заперечення стосовно його умов, то незалежно від цього воно підписує договір, складає протокол розбіжностей і направляє його у двох примірниках залізниці одночасно з підписаним договором. Наявність розбіжностей оговорюється в договорі. У разі неповернення залізниці підписаного проекту договору у двадцятиденний термін, договір набирає чинності в редакції залізниці; залізниця не пізніше ніж через 20 днів після отримання цього протоколу розбіжностей зобов'язана призначити день розгляду розбіжностей, про що вона має повідомити підприємство у десятиденний термін після отримання протоколу і не пізніше ніж за 10 днів до призначеної дати розгляду. Якщо залізниця у вказаний термін не призначить дату розгляду розбіжностей, договір набирає чинності в редакції підприємства. У випадку неприбуття представника підприємства у призначений термін для розгляду розбіжностей договір набуває чинності в редакції залізниці; розбіжності, що залишилися неврегульованими, оформлюються новим протоколом і у двадцятиденний термін після дня їх розгляду передаються залізницею до господарського суду.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні рішень по суті спору наведеним правовим положенням юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин надано не було, в той час, як у даному випадку необхідно було керуватися вказаними нормами в комплексі. Відтак, дотримання вказаного порядку позивачем суди мали перевірити при розгляді спору.

Відповідно, суди не дали оцінки тій обставині, що 04.01.2007р. сторони підписали протокол розгляду розбіжностей від 22.12.2006р. (а.с.24 т.1), а позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою від 22.01.2007, яка отримана господарським судом 23.01.2007р. (а.с.3 т.1).

Неповне дослідження судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин, які входять до предмету доказування у цій справі, є порушенням норм процесуального права, зокрема, ст.43 ГПК України, що призвело до помилкових судових рішень.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини у даній справі, перевірити дотримання позивачем спеціального законодавства щодо порядку укладення договору, дослідити обставини підписання 04.01.2007р. сторонами протоколу розгляду розбіжностей від 22.12.2006р. до договору №23 від 30.11.2006 на подачу та прибирання залізничних вагонів по ЗАТ „ГЗФ „Луганська", і в залежності від встановленого та у відповідності до закону вирішити спір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, п.3 ч.1 ст.1119, 11110, ст.11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,  –

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 04.09.2008 року та рішення господарського суду Луганської області від 28.07.2008р. у справі №14/102пд(2/1пд) скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддя                                                                      Д.Кривда

           Судді                                                                                         Г.Жаботина

       А.Уліцький