Постанова

від 21.09.2012 по справі 2а-19265/10/0570

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2012 р. Справа № 2а-19265/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14.40

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді

при секретарі Симонові Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Паливний союз/кредит» до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання податкових повідомлень-рішень від 20.04.2010 року № 0001082341/2 та від 06.07.2010 року № 0001082341/3 недійсними

за участі представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Кузьміна М.В.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Паливний союз/кредит» звернулося до суду з адміністративним позовом до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання податкових повідомлень-рішень від 20.04.2010 року № 0001082341/2 та від 06.07.2010 року № 0001082341/3 недійсними.

В обґрунтування заявлених вимог позивач навів, що відповідачем була проведена планова виїзна перевірка позивача, за наслідками якої прийняті спірні податкові повідомлення-рішення. Підставою для їх прийняття був висновок відповідача про заниження позивачем валових доходів на суму 77 595,7 грн. та на суму 41 361,93 грн. через не включення до їх складу безоплатно одержаних ТМЦ. Позивач не погоджується з таким висновками, оскільки одержання товарів ним супроводжувалося виникненням заборгованості перед особою, яка їх придбавала - ОСОБА_1 Зауваження відповідача щодо дефектів документів, складанням яких супроводжувалося таке придбання на думку позивача не впливають на факт наявності заборгованості за них, а тому одержання цих ТМЦ не можна вважати безоплатним.

Крім того, посилається на фактичне заниження ним валових витрат на суму 63855грн., що підтверджується первинними документами, не врахованими відповідачем під час перевірки. Їх врахування відповідачем обов'язково вплинуло б на об'єкт оподаткування податком на прибуток, у зв'язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення вважає необґрунтованими.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, що наведені вище.

Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у запереченнях від 16.08.2010 За змістом вони збігаються з актом перевірки, на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення. Додатково зазначив про те, що валові витрати відповідача були ним самостійно задекларовані, а отже не можуть бути оспорені.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив відмовити у їх задоволенні з підстав, що наведені вище.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд встановив наступне.

Позивач - приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Паливний союз/кредит» є суб'єктом підприємницької діяльності - юридичною особою, код ЄДРПОУ 23343398.

Відповідач - Горлівська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби є правонаступником Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції, яка у спірних правовідносинах здійснювала повноваження, передбачені Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а тому є суб'єктом владних повноважень.

Відповідачем була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006р. по 30.06.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006р. по 30.06.2009 р., результати якої відображені у Акті перевірки №3106-23-3/23343398 від 09.11.2009р. (т.1 а.с. 145-180).

За результатами цієї перевірки відповідач дійшов висновку про порушення п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижений податок на прибуток підприємств у сумі 72 296 грн.

На підставі цього акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0001082341/0 від 01.12.2009 року, яким позивачеві визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 72 296 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 36 148 грн. (т.1 а.с. 135).

Позивачем оскаржене дане податкове повідомлення-рішення до Горлівської ОДПІ, якою за згодою позивача (лист від 25.01.2010р., т.2 а.с. 79) була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006р. по 30.06.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006р. по 30.06.2009 р., результати якої відображені у Акті перевірки №259-23-3/23343398 від 09.02.2010 (надалі - Акт перевірки).

За результатами цієї перевірки відповідач підтвердив свій висновок про порушення позивачем п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижений податок на прибуток у сумі 72 296 грн.

У зв'язку з цим відповідно до п. 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, який затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 р. N 253 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2003 р. N 247, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 липня 2001 р. за N 567/5758) було прийняте податкове повідомлення-рішення №0001082341/1 від 11.02.2010р., за змістом аналогічне попередньому (т.1 а.с. 136).

Позивач оскаржив дані податкові повідомлення-рішення до ДПА в Донецькій області, яка рішенням від 13.04.2010р. №6012/10/25-013-5 скасувала їх у частині податкових зобов'язань у сумі 42 556 грн. та штрафних санкцій у сумі 21 278 грн. (т.1 а.с. 26-29).

Відповідно до п. 6.5 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» дані податкові повідомлення-рішення вважаються відкликаними.

На підставі вказаних положень Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №0001082341/2 від 20.04.2010р. та №0001082341/3 від 06.07.2010р. (у зв'язку з відмовою ДПА України у задоволенні скарги позивача згідно з рішенням від 02.07.2010р. №6322/6/26-0445), якими визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток у сумі 29 740 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 14 870 грн. (т.1 а.с. 24, 25).

Дані податкові повідомлення-рішення оскаржуються позивачем у повному обсязі. Суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з Акту перевірки, відповідач дійшов висновку про заниження податку на прибуток у сумі 72 296 грн., з яких висновки щодо заниження на суму 42 556 грн. були визнані неправомірним ДПА в Донецькій області. Залишок податкових зобов'язань складає 29 740 грн.

Даній сумі відповідають висновки відповідача про заниження валових доходів на суму 77 595,7 грн. (т.1 а.с.13-14) та на суму 41 361,93 грн. (т.1 а.с. 12-13).

1. Перший з цих висновків ґрунтується на тому, що позивачем у період з січня по грудень 2008 року отримувались та оприбутковувалися товарно-матеріальні цінності на суму 77 595,70 грн. на підставі первинних документів, перелік яких міститься у таблиці на сторінках 13-14 тому 1 справи. Відповідачем було встановлено, що ці первинні документи (видаткові накладні) додавалися до авансових звітів про використання коштів, отриманих ОСОБА_1 під звіт.

У Акті перевірки зазначено, що згідно відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України від 02.02.2010р. сума доходу ОСОБА_1 з 1 кварталу 2007 по 4 квартал 2008 року склала 15 893 грн.

Вартість оприбуткованих товарно-матеріальних цінностей значно перевищує доходи ОСОБА_1, що на думку відповідача спростовує відомості про те, що фактичну сплату коштів за їх придбання здійснював ОСОБА_1

З урахуванням цього відповідач дійшов висновку, що ОСОБА_1 не мав можливості здійснити правочин, спрямований на реальне настання передбачених ним наслідків. Тому правочин щодо сплати за вказані товарно-матеріальні цінності ОСОБА_1 грошових коштів в силу ч. 5 ст. 203 та ч.1 ст. 215 ЦК України є нікчемним. Отже існування заборгованості позивача перед ОСОБА_1 за вищевказані товарно-матеріальні цінності є безпідставним, а оприбуткування цих цінностей підпадає під ознаку безоплатного отримання та підлягає включенню до валових доходів позивача у відповідних податкових періодах.

При оцінці цих висновків суд виходить з наступного.

На час виникнення спірних правовідносин правила оподаткування податком на прибуток встановлювалися у Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з п. 3.1. ст. 3 цього Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 4.3. статті 4 того самого Закону скоригований валовий доход - валовий доход, визначений згідно з пунктом 4.1 цієї статті без врахування доходів, зазначених у пункті 4.2 цієї статті.

Підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» (порушення якого встановлене відповідачем) передбачено, що валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Визначення безоплатно наданих товарів (робіт, послуг) міститься у п. 1.23 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Згідно з ним це:

товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод;

роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості;

товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

Таким чином, у разі безоплатного надання товарів за приписами наведених норм Закону вартість таких товарів включається до складу валових доходів особи, яка їх надає.

У спірних правовідносинах позивач не надавав безоплатно товари іншим особам, а тому їх вартість не підпадає під визначення безоплатно наданих товарів, а отже не підлягає включенню до складу валових доходів позивача.

При вирішенні спору у цій частині суд керується принципом змагальності сторін, який закріплений у ст.. 11, 71 КАС України.

Відповідно до п. 2.3.4. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, який затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. N 327 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205) не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

На підтвердження неможливості придбання товарів ОСОБА_1 відповідач послався виключно на відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України. Суд не вважає такі докази беззаперечними, оскільки задекларовані доходи підзвітної особи можуть бути не єдиним джерелом фінансування витрат на придбання спірних товарно-матеріальних цінностей. Відповідачем за допомогою належних та допустимих доказів не доведена відсутність можливості у підзвітної особи залучення грошових коштів з інших джерел використання доходів, одержаних раніш, а також відсутність у ОСОБА_1 заборгованості перед постачальниками спірних товарів. З огляду на це суд вважає необґрунтованим твердження відповідача про безоплатність одержання позивачем ТМЦ на суму 77 595,70 грн.

Та обставина, що у позивача обраховується заборгованість перед ОСОБА_1 за отримані товари (яка наявна, але не визнається відповідачем через її нікчемність) сама по собі свідчить про їх оплатність.

Крім того, з Акту перевірки вбачається, що у якості підстави для визначення суми доходів відповідач використовував первинні документи (накладні), які були додані саме до авансових звітів ОСОБА_1 Твердження відповідача про нікчемність угод з придбання цих товарів виключає можливість застосування складених при такому придбанні документів для визначення вартості товарів. Адже нікчемні угоди у відповідності до ст. 216 ЦК України, на яку посилається відповідач, не мають юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. За таких умов висновки відповідача про суму валового доходу ґрунтуються на документах, які за твердженням того ж відповідача не можуть підтверджувати продаж товарів в силу нікчемності відповідної угоди. Отже такі висновки відповідача є взаємно суперечливими.

На підставі наведеного суд дійшов висновку про неправомірність висновків відповідача про заниження позивачем валових доходів на суму 77 595,70 грн.

2. Що стосується висновків відповідача про заниження валових доходів на суму 41361,93 грн. (т.1 а.с. 12-13) судом встановлено наступне.

Як вбачається з Акту перевірки, відповідачем встановлено, що підприємством в період з січня 2007 по грудень 2009 року отримувались та оприбутковувались товарно-матеріальні цінності, перелічені у таблиці, яка наведена на сторінках 12-13 тому 1 справи. Відповідачем встановлено, що усі перелічені накладні додавалися до авансових звітів про використання коштів, отриманих ОСОБА_1 під звіт.

Відповідач зазначає, що відповідно до п. 3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке затверджене постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. N 637 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за N 40/10320) касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

За твердженням відповідача видаткова накладна не належить до розрахункових документів, а тому не може підтверджувати фактичну сплату грошових коштів ОСОБА_1 З урахуванням цього відповідач дійшов висновку, що позивачем не доведено те, що вказані товарно-матеріальні цінності він одержав від ОСОБА_1 та має сплатити кошти за оприбутковані товарно-матеріальні цінності саме ОСОБА_1

Відповідачем встановлено, що на підприємстві кредиторська заборгованість перед постачальниками товарно-матеріальних цінностей відсутня, операції з цими постачальниками не проводилися.

За таких обставин відповідач дійшов висновку, що позивачем не підтверджений зв'язок наявної заборгованості перед ОСОБА_1 з отриманням товарно-матеріальних цінностей за накладними, перелік яких наведений у Акті перевірки. Тому останні вважаються отриманими безоплатно та підлягають включенню до складу валових доходів позивача.

При вирішенні спору у цій частині суд виходить з наступного.

Преамбулою до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке затверджено постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. N 637 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за N 40/10320, надалі - Положення) визначено, що дане Положення визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.

У відповідності до п. 1.2 цього Положення касові операції - операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку.

Як вже зазначалося, згідно з 3.1. Положення (на порушення якого посилається відповідач) касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Тобто оформлення перелічених документів є обов'язковим у випадку проведення розрахунків через касу підприємств (підприємців).

Як вбачається зі змісту Акту перевірки, розрахунки між позивачем та ОСОБА_1 через касу позивача за спірні товари відповідачем не були встановлені. Перед ОСОБА_1 у позивача обліковується заборгованість, що визнається у Акті перевірки (відповідач не погоджується з правомірністю існування цієї заборгованості через відсутність належного підтвердження витрачання коштів ОСОБА_1).

Суд зауважує, що відповідно до п.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, застосовується штраф у розмірі сплачених коштів.

З аналізу сукупності наведених норм можливо дійти висновку, що тільки у разі у разі виплати ОСОБА_1 готівкових коштів без підтвердження ним зазначеними документами понесених витрат, можливо стверджувати про порушення Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

До моменту проведення розрахунків касові операції між позивачем та ОСОБА_1 не мають місця, а тому норми Положення до них не застосовуються.

Крім того, пунктом 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. N 87 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 червня 1999 р. за N 391/3684) визначено, що витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

У відповідності до п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. N 87 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 червня 1999 р. за N 396/3689) зобов'язання - заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди.

У Акті перевірки зазначено, що видаткові накладі, на підставі яких були оприбутковані спірні ТМЦ додавалися до авансових звітів ОСОБА_1, перед яким у позивача обліковується заборгованість.

Як вбачається зі змісту накладних, копії яких наявні у матеріалах справи, (т.1 а.с. 52-77, т.3 а.с. 8-195) отримувачем у них зазначений ОСОБА_1 Отже одержання спірних ТМЦ пов'язане з виникненням заборгованості перед ОСОБА_1, що виключає твердження про безоплатність надходження цих ТМЦ.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність документів, які б підтверджували сплату за ці товари коштів саме ОСОБА_1 Як вже зазначалося, таке може складати зміст окремого порушення касової дисципліни. Однак з урахуванням зазначення у накладних ОСОБА_1 як одержувача товарів, додавання цих накладних до авансових звітів та наявності заборгованості перед ОСОБА_1 у позивача, твердження про не підтвердження джерела надходження товарів є необґрунтованим. Тому висновок відповідача про одержання ТМЦ безоплатно також є необґрунтованим.

Судом приймаються до уваги висновки проведеної у справі судової економічної експертизи.

Так, окрім доводів про неправомірність висновків відповідача щодо заниження валового доходу, позивач у позовній заяві зазначав про наявність у нього первинних документів, які підтверджують заниження ним валових витрат на суму 63855 грн. За його твердженням ці документи повинні були враховуватися відповідачем при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток під час перевірки.

З метою їх дослідження, у справі була призначена судова економічна експертиза, на вирішення якої поставлене питання: «Чи підтверджуються документально висновки акту перевірки Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції № 259-23-3/23343398 від 09.02.2010р. з урахуванням наданих Приватним підприємством "Виробничо-комерційна фірма "Паливний союз/кредит" документів на підтвердження валових витрат у сумі 63855 грн.? Проведення експертизи доручене Донецькому науково-дослідницькому інституту судових експертиз.

Згідно з висновком судової економічної експертизи № 2575/24 від 28.03.2012 року (т.2 а.с. 189-194) експертом не підтверджуються висновки зазначеного Акту перевірки щодо заниження податку на прибуток у сумі 57 359,26 грн. У зв'язку з недостатністю наявних у матеріалах справи первинних документів бухгалтерського обліку, а також з неповним виконанням підприємством клопотання експерта про надання додаткових документів експерту не надається можливим документально обґрунтовано відповісти на питання відносно підтвердження або ні висновків Акту перевірки щодо заниження податку на прибуток у сумі 14 925,90 грн. та врахування у складі валових витрат суми 63 855 грн. за наданими підприємством документами.

Допитаний у судовому засіданні експерт Донецького науково-дослідницькому інституту судових експертиз Бодягін Є.Є. пояснив, що позивачем до матеріалів справи не було надано достатньо первинних документів, які б підтверджували його валові витрати на суму 63 855 грн. Що стосується висновків Акту перевірки без врахування вказаних доводів позивача, у експерта була можливість надати оцінку їх обґрунтованості тільки у частині, щодо якої у матеріалах справи були наявні документи.

Частина висновків відповідача, яку експерт мав можливість дослідити, стосувалася як порушень щодо заниження валових доходів на суму 77 595,7 грн. так і порушень на суму 41 361,93 грн. (т.2 а.с.191). Про це свідчить зазначення у таблиці, яка наведена у висновку експерта, первинних документів з обох таблиць Акту перевірки, що стосуються спірних порушень. За результатами дослідження наявної частини документів експерт дійшов висновків про відсутність підстав для збільшення валових доходів на суму 59 254,02 грн. та як наслідок - заниження податкових зобов'язань на суму 14 813,51 грн. Оцінити іншу частину висновків Акту перевірки експерт не мав можливості через брак необхідних документів.

Суд приймає до уваги, що експертом у клопотанні від 09.08.2011р. (т.2 а.с. 109) не вимагалося від позивача надання первинних документів бухгалтерського обліку що були наведені у Акті перевірки. Тому після одержання висновків експертизи судом були залучені до матеріалів справи оригінали цих документів у повному обсязі (т.3 а.с. 7 - 205). Оцінка частини цих документів надана у висновку експерта, та загалом - у мотивувальній частині даної постанови.

Таким чином один з наведених у позовній заяві доводів позивача (щодо фактичного заниження ним валових витрат на суму 63 855 грн.) документально не підтвердився, у той час як інший (щодо безпідставності висновків відповідача про заниження ним валових доходів на суму 77 595,7 грн. та 41 361,93 грн.) є обґрунтованим та правомірним.

З урахуванням цього суд вважає безпідставними висновки Акту перевірки у частині, яка відповідає сумі визначених у спірних податкових повідомленнях-рішення податкових зобов'язань. Таке обумовлює висновок про протиправність та необґрунтованість податкових повідомлень-рішень від 20.04.2010 року № 0001082341/2 та від 06.07.2010 року №0001082341/3 та задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України підлягають стягненню з державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись, ст. ст. 2-15, 17-18, 69-71, 86, 87, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Паливний союз/кредит» до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання податкових повідомлень-рішень від 20.04.2010 року № 0001082341/2 та від 06.07.2010 року № 0001082341/3 недійсними задовольнити.

Визнати недійсними податкові поділення - рішення Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції від 20.04.2010 року № 0001082341/2 та від 06.07.2010 року №0001082341/3.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Паливний союз/кредит» (84601, Донецька область м. Горлівка, вул. Капітана Остапенка, 46/51, код ЄДРПОУ 23343398) судовий збір у сумі 3,40 грн. (три гривні 40 копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому 21 вересня 2012р. Постанова виготовлена в повному обсязі 26 вересня 2012р.

Суддя Бєломєстнов О. Ю.