Ухвала

від 31.10.2012 по справі 2а-19265/10/0570

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Бєломєстнов О.Ю.

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2012 року справа №2а-19265/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Білак С.В.

Сухарька М.Г.

при секретарі судового засідання Костроміній Г.С.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3,

від відповідача: КаледаА.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2012р. по справі № 2а-19265/10/0570 (головуючий І інстанції Беломєснов О.Ю.) за позовом Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Паливний союз/кредит» до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 20.04.2010 року № 0001082341/2 та від 06.07.2010 року № 0001082341/3,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 20.04.2010 року № 0001082341/2 та від 06.07.2010 року № 0001082341/3.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2012р. позов задоволено, внаслідок чого визнані недійсними податкові повідомлення-рішення від 20.04.2010 року № 0001082341/2 та від 06.07.2010 року № 0001082341/3.

В апеляційній скарзі Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Відповідач вважає, що ним правомірно було прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, оскільки при здійсненні перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Відповідач зазначив, що судом першої інстанції не було враховано, що встановлений перевіркою правочин щодо сплати за оприбутковані товарно-матеріальні цінності фізичною особою ОСОБА_3 іде всупереч п.5 ст.203ЦК України та згідно п.1 ст.215 ЦК України є нікчемним.

Представник позивач проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006р. по 30.06.2009 р., за результатами якої складено акт №3106-23-3/23343398 від 09.11.2009р. та прийнято податкове повідомлення-рішення №0001082341/0 від 01.12.2009 року, яким позивачеві визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 72 296 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 36 148 грн.

За наслідками розгляду скарги позивача була проведена позапланова виїзна перевірка, за результатами якої складено акт №259-23-3/23343398 від 09.02.2010р. та прийняте податкове повідомлення-рішення №0001082341/1 від 11.02.2010р., за змістом аналогічне попередньому.

Рішенням ДПА в Донецькій області від 13.04.2010р. №6012/10/25-013-5 наведені податкові повідомлення-рішення були скасовані в частині визначення податкових зобов'язань у сумі 42 556 грн. та штрафних санкцій у сумі 21 278 грн.

На підставі зазначеного рішення та за результатами розгляду скарги позивача ДПА України ( рішенням від 02.07.2010р. №6322/6/26-0445 відмовлено у задоволенні скарги) відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0001082341/2 від 20.04.2010р. та №0001082341/3 від 06.07.2010р., якими визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток у сумі 29 740 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 14 870 грн. .

Підставою для нарахування суми податкового зобов'язання послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Актом перевірки встановлено, що позивачем у період з січня по грудень 2008 року отримувались та оприбутковувалися товарно-матеріальні цінності на суму 77 595,70 грн. на підставі видаткових накладних, які додавалися до авансових звітів про використання коштів, отриманих ОСОБА_3 під звіт.

У акті зазначено, що згідно відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України від 02.02.2010р. сума доходу ОСОБА_3 з 1 кварталу 2007 по 4 квартал 2008 року склала 15 893 грн.

Вартість оприбуткованих товарно-матеріальних цінностей значно перевищує доходи ОСОБА_3, що на думку відповідача спростовує відомості про те, що фактичну сплату коштів за їх придбання здійснював ОСОБА_3 З урахуванням наведеного відповідач дійшов висновку про те, що ОСОБА_3 не мав можливості здійснити правочин, спрямований на реальне настання передбачених ним наслідків, а тому правочин щодо сплати за вказані товарно-матеріальні цінності ОСОБА_3грошових коштів в силу ч. 5 ст. 203 та ч.1 ст. 215 ЦК України є нікчемним. Отже існування заборгованості позивача перед ОСОБА_3 за вищевказані товарно-матеріальні цінності є безпідставним, а оприбуткування цих цінностей підпадає під ознаку безоплатного отримання та підлягає включенню до валових доходів позивача у відповідних податкових періодах.

Згідно до п.4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( чинний у спірний період) валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

За приписами п.п.4.1.6 наведеної норми валовий доход включає, зокрема, доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно,у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та

його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Як вбачається з п.1.23 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це: товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

В матеріалах справи не має жодного доказу на підтвердження безоплатного надання товарів (робіт, послуг), платнику податку у звітному періоді, а тому висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", колегія суддів вважає безпідставним.

На підтвердження неможливості придбання товарів ОСОБА_3 відповідач послався виключно на відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що задекларовані доходи підзвітної особи можуть бути не єдиним джерелом фінансування витрат на придбання спірних товарно-матеріальних цінностей. Відповідачем за допомогою належних та допустимих доказів не доведена відсутність можливості у підзвітної особи залучення грошових коштів з інших джерел використання доходів, одержаних раніш, а також відсутність у ОСОБА_3 заборгованості перед постачальниками спірних товарів.

Відповідачем встановлено, що усі перелічені в акті накладні на отримання товарно-матеріальних цінностей, додавалися до авансових звітів про використання коштів, отриманих ОСОБА_3 під звіт. Відповідач вважає, що відповідно до п. 3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затв. постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. N 637 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за N 40/10320), видаткова накладна не належить до розрахункових документів, а тому не може підтверджувати фактичну сплату грошових коштів ОСОБА_3

Згідно до п. 1.2 наведеного Положення касові операції це - операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку.

За приписами п.3.1. Положення (на порушення якого посилається відповідач) касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Тобто, оформлення перелічених документів є обов'язковим у випадку проведення розрахунків через касу підприємств (підприємців).

З акту перевірки вбачається, що відповідачем не були встановлені розрахунки за спірні товари між позивачем та ОСОБА_3 через касу позивача. Перед ОСОБА_3 у позивача обліковується заборгованість.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо недоведеності відповідачем правомірності прийнятих рішень .

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2012р. по справі № 2а-19265/10/0570 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2012р. по справі № 2а-19265/10/0570 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 31 жовтня 2012 року. Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 02 листопада 2012 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: С.В. Білак

М.Г. Сухарьок