Постанова

від 16.12.2008 по справі 32/356

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

32/356

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 16 грудня 2008 р.                                                                                    № 32/356  

       Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів :

головуючого      Овечкіна В.Е.,

суддівЧернова Є.В.,

Цвігун В.Л.,

за   участю   представників:

позивача - не з'явився,

відповідача  - не з'явився,

третьої  особи- не з'явився,

скаржників- не з'явилися,

розглянувши у відкритому  судовому   засіданні  касаційні   скарги

Севастопольської міськради, ОК "ДБТ "Сяйво Севастополя", громадян Колєснікової Г.М., Арабаджі М.В. та Акперової І.А.

на  ухвалугосподарського суду м.Києва від 22.09.2008

у справі№32/356

за  позовом Дачного товариства "Плато"

доСевастопольської міськради

(третя особа- ОК "ДБТ "Сяйво Севастополя")

проскасування рішення від 10.06.2008 №4468

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.09.2008 (суддя Хрипун О.О.), винесеною на підставі ст.ст.66,67 Господарського процесуального кодексу України, в порядку забезпечення позову заборонено до вирішення спору по суті Севастопольській міській раді, Ленінській райдержадміністрації, Головному управлінню земельних ресурсів у м.Севастополі, Управлінню міського будівництва та архітектури Севастопольської міськдержадміністрації та Управлінню екології та природних ресурсів надавати згоду на розробку проекту відводу ОК "ДБТ "Сяйво Севастополя" земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва в районі Фіолентовського шосе м.Севастополя.

Севастопольська міська рада та ОК "ДБТ "Сяйво Севастополя" в поданих касаційних скаргах просять ухвалу скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Зокрема, відповідач та третя особа вважають, що питання про надання згоди на розробку проекту відводу земельних ділянок відносяться до компетенції саме Севастопольської міської ради, а не інших органів, стосовно яких також винесено оскаржувану ухвалу. Окрім того, вказане питання вже вирішено шляхом прийняття радою оспорюваного рішення.

Громадяни Колєснікова Г.М., Арабаджі М.В. та Акперова І.А. в поданих касаційних скаргах просять ухвалу скасувати, справу направити на розгляд із залученням їх в якості співвідповідачів, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала зачіпає права громадян-членів ОК "ДБТ "Сяйво Севастополя", зацікавлених в отриманні у власність земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва.

Колегія судді, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судом норм процесуального права, дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають відхиленню, а оскаржувана ухвала –залишенню без змін з наступних підстав.

На спірні процесуальні правовідносини, які склалися навколо вжиття заходів до забезпечення позову при вирішенні даного спору, поширюється дія ст.ст.66,67 Господарського процесуального кодексу України, що враховано судом. Відповідно до ст.66 цього Кодексу ухвала про забезпечення позову може бути винесена на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Оскаржуваною ухвалою накладено заборону відповідачу, як видавнику оспорюваного акта, та Ленінській райдержадміністрації, Головному управлінню земельних ресурсів у м.Севастополі, Управлінню міського будівництва та архітектури Севастопольської міськдержадміністрації та Управлінню екології та природних ресурсів надавати згоду на розроблення проекту відведення третій особі (ОК "ДБТ "Сяйво Севастополя") земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва. При цьому суд виходив з наявності зв'язку між предметом спору та заходами забезпечення позову, які є адекватними позовним вимогам та спрямовані на попередження порушень прав і охоронюваних законом інтересів позивача і забезпечення виконання рішення суду.

Колегія погоджується з висновками суду з огляду на таке.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд повинен оцінювати обгрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов:

- наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- імовірність ускладнення виконання або невиконання судового рішення у разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками судового розгляду.

Предметом даного спору є скасування рішення Севастопольської міської ради від 10.06.2008 №4468 "Про дачу згоди громадянам-членам  Обслуговуючого кооперативу "Дачно-будівельне товариство "Сяйво Севастополя" щодо передачі у власність земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва в районі Фіолентовського шосе та згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки".

Вибір способу забезпечення залежить від суті позовної вимоги та повинен бути співрозмірним, а заборона на вчинення дій може стосуватися лише предмета спору.

Вжиті заходи до забезпечення позову цілком відповідають предмету позову, оскільки спрямовані на зупинення виконання оспорюваного рішення, п.2.1 якого зобов'язано ОК "ДБТ "Сяйво Севастополя" у 6-місячний строк з дня прийняття рішення надати до міської ради розроблений та погоджений у встановленому порядку проект землеустрою по відведенню земельної ділянки.

Адже, згідно з ч.5 ст.123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) відповідна міська рада розглядає клопотання про відведення земельної ділянки у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки.

Після цього проект відведення земельної ділянки має бути погоджений з місцевими органами державної виконавчої влади, зазначеними в ухвалі, як це передбачено ч.6 ст.123 Земельного кодексу України.

Таким чином, хоча в даному випадку надання згоди на розробку проекту землевідведення і належить до виключної компетенції Севастопольської міської ради, на чому остання наполягає, проте, подальше виконання цього рішення передбачає отримання відповідних погоджень від органів державної виконавчої влади, зазначених в оскаржуваній ухвалі. Відтак, застосування судом першої інстанції відповідної заборони щодо інших органів, до повноважень яких відноситься надання необхідних погоджень, є адекватним та відповідає сутності заявлених позовних вимог і не виходить за їх межі..

В зв'язку з цим, не має істотного значення та обставина, що питання про надання згоди на розробку проекту землевідведення вирішено відповідачем ще в червні 2008 року.

Отже, між предметом позову та вжитим заходом до забезпечення позову існує причинно-наслідковий зв'язок.

Що стосується касаційних скарг громадян-членів ОК "ДБТ "Сяйво Севастополя", то вони підлягають відхиленню з наступних підстав.

У відповідності до ст.107 ГПК України касаційну скаргу мають право подати також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав в обов'язків.  Тобто, особи, які не є сторонами по справі (ст.21 ГПК України) та третіми особами (ст.ст.26, 27 ГПК України) повинні доводити той факт, що оскаржуване рішення стосується їх прав та обов'язків.

Судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Крім того, в силу приписів статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями стосовно дослідження та оцінки правомірності доводів особи, яка не приймала участі в розгляді справи щодо наявності у неї матеріального права, яке підлягає захисту, оскільки така оцінка пов'язана з необхідністю встановлення та перевірки фактичних обставин, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, але якими скаржник обґрунтовує підставність власних вимог.

Проте, фізичними особами-скаржниками не доведено, що оскаржувана ними ухвала стосується їх прав та обов'язків в спірних земельних правовідносинах з огляду на таке.

Відповідно до ч.ч.6,7,9,10,11 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Вказані громадяни-скаржники, які є членами Обслуговуючого кооперативу "Дачно-будівельне товариство "Сяйво Севастополя", лише претендують на одержання в майбутньому у власність земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва. Оскаржуваною ухвалою заборонено відповідачу та компетентним органам вчиняти дії по виконанню оспорюваного рішення Севастопольської міської ради, яким, зокрема, надано згоду громадянам-членам ОК "ДБТ "Сяйво Севастополя" на передачу у власність земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва.

Тобто в оспорюваному рішенні йдеться про вчинення органом місцевого самоврядування підготовчих дій щодо подальшої можливої передачі земельних ділянок у майбутньому у власність громадян під індивідуальне дачне будівництво, а не про передачу земельних ділянок у власність чи користування громадян на даний час.

Таким чином, оскаржувана ухвала не може порушувати права власності громадянина на земельну ділянку для індивідуального дачного будівництва, яке (право) ще не виникло. Не можна задовольняти позовні вимоги щодо захисту права, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде чи не буде воно порушено.

Доказів прийняття Севастопольською міською радою рішення про відмову у передачі земельної ділянки у власність матеріали справи також не містять та скаржниками не надано.

При цьому, господарський суд не зобов'язував громадян-скаржників вчиняти будь-які юридично значимі дії стосовно спірного рішення ради, або утримуватися від їх вчинення.

Отже, оскаржувана ухвала не стосується прав і обов'язків громадян Колєснікової Г.М., Арабаджі М.В., Акперової І.А., а тому відсутні підстави для залучення їх до участі в даній справі в якості інших відповідачів чи третіх осіб. Належним відповідачем у даній справі є саме Севастопольська міська рада як видавник оспорюваного акта.

             Касаційна інстанція враховує, що наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду постанов Вищого господарського суду України, пов'язаних із застосуванням ст.107 ГПК України (постанови ВСУ від 30.11.2004 у справі №1/50-03-1133, від 26.02.2008 у справі №2-17/5421-2007, від 24.06.2008 у справі №2/164-35/246 та від 02.09.2008 у справі №23/294).

Зважаючи на вищенаведене, касаційна інстанція не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111,11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду м.Києва від 22.09.2008 у справі №32/356 залишити без змін, а касаційні скарги Севастопольської міської ради, ОК "ДБТ "Сяйво Севастополя" та громадян Колєснікової Г.М., Арабаджі М.В., Акперової І.А. –без задоволення.

Головуючий, суддя                                                                                            В.Овечкін

Судді:                                                                                                           Є.Чернов

                                                                                                       В.Цвігун