Рішення

від 25.09.2012 по справі 25/078-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" вересня 2012 р. Справа № 25/078-12

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський механічний завод",

09114, Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського, 87

до Приватного підприємства "Бізнес -центр",

08000, Київська область, смт. Макарів, вул. Богдана Хмельницького, 66

про стягнення 103 254,73 грн.

за участю представників:

позивача -Рижкова О.В. (довіреність від 01.07.2012 № 1/Д);

відповідача - Дорошенко С.П. (директор, наказ від 01.10.2000 № 77).

Обставини справи:

До господарського суду Київської області 09.07.2012 надійшла позовна заява Малого приватного підприємства "Автекс" (далі -позивач) до Приватного підприємства "Бізнес - центр" (далі -відповідач) про стягнення 103 254,73 грн., з яких: 74 700,00 грн. -основний борг, 9 261,73 грн. -3% річних, 19 293,00 грн. -інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.07.2012 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 26.07.2012.

У судовому засіданні 26.07.2012 оголошено перерву на 14.08.2012 на підставі частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.07.2012 на підставі частини 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк вирішення спору у справі на п'ятнадцять днів.

14.08.2012 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. №12842 від 14.08.2012 та вх. №12843 від 14.08.2012) представниками сторін подані клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що керівництвом сторін узгоджуються умови мирової угоди.

Крім того, 14.08.2012 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. №12804 від 14.08.2012) позивачем подані письмові пояснення, в яких, серед іншого, міститься клопотання про витребування доказів. У задоволенні вказаного клопотання судом відмовлено, у зв'язку з його невідповідністю статті 38 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 14.08.2012 оголошено перерву на 28.08.2012 на підставі частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

14.08.2012 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. №12805 від 14.08.2012) надійшло клопотання позивача про процесуальне правонаступництво.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.08.2012 у задоволенні клопотання позивача про процесуальне правонаступництво від 14.08.2012 відмовлено.

У судовому засіданні 28.08.2012 оголошено перерву на 11.09.2012 на підставі частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

11.09.2012 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. №14336 від 11.09.2012) надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський механічний завод" про процесуальне правонаступництво.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.09.2012 здійснено заміну позивача -Малого приватного підприємства "Автекс" на його правонаступника -Товариство з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський механічний завод". Розгляд справи відкладено на 25.09.2012.

У судовому засіданні 25.09.2012 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів, викладених у позові.

Відповідачем подано заяву вх. №15109 від 25.09.2012, в якій позов не визнається повністю з підстав, вказаних у заяві, представником відповідача заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи. Заяву вх. №15109 від 25.09.2012 залучено до матеріалів справи. У задоволенні клопотання судом відмовлено.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 25.09.2012 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Малим приватним підприємством "Автекс" (далі - продавець) та Приватним підприємством "Бізнес -центр" (далі - покупець) укладено договір поставки від 01.06.2009 (далі -Договір), відповідно до умов якого, продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця ТЕП-65 в гранулах (далі -товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (пункт 1.1. Договору).

На виконання умов Договору, на підставі узгодженого сторонами рахунку-фактури від 09.06.2009 № СФ-0000010, позивач передав відповідачу товар на загальну суму 180 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною від 10.06.2009 № РН-000001, яка містить назву підприємства, від імені якого складено документ, прізвища і підписи осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і складання первинного документа, підпис уповноваженої особи позивача, що відвантажила товар, та підпис уповноваженої особи відповідача, що отримала товар. До матеріалів справи долучено копії зазначених видаткової накладної та рахунка-фактури.

Таким чином, накладна від 10.06.2009 № РН-000001 містить необхідні реквізити, визначені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пунктом 2.4. Положення про документарне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, а тому є первинним документом, який в розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України є належним доказом того, що господарська операція з передачі товару від позивача відповідачу відбулась.

Як зазначається позивачем, не заперечується відповідачем та підтверджується матеріалами справи, відповідач частково оплатив отриманий товар на загальну суму 105 300,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 14-18, том 1), що засвідчені підписом уповноваженої особи банківської установи та скріплені відбитками її печатки (копії в матеріалах справи). Судом взято до уваги, що відповідно до вказаних банківських виписок, відповідачем при перерахуванні коштів на рахунок позивача зазначено в призначеннях платежів, що оплата відбувається за товар, який відповідає Договору та здійснюється за рахунком від 09.06.2009 № СФ-0000010.

За таких обставин, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 74 700,00 грн. -різниця між загальною вартістю товару та перерахованими коштами.

Позивачем на адресу відповідача надіслано претензію (від 17.01.2012 № 1) щодо заборгованості відповідача з оплати за поставлений за Договором товар (копію претензії залучено до матеріалів справи), надіслання якої підтверджується описами вкладення в цінний лист та фіскальними чеками від 17.01.2012 №№6094, 6093. Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву від 20.07.2012 заявлено про сплив позовної давності тривалістю у три роки до вимоги про стягнення заборгованості за Договором відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України.

Проте, суд дійшов висновку, що строк позовної давності до позовних вимог у справі не сплинув, зважаючи на наступне.

З огляду на умови Договору, строк повної оплати товару -20 банківських днів з дня поставки товару.

Відповідно до пункту 5 статті 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Враховуючи, що поставку товару позивачем здійснено за накладною від 10.06.2009, строк оплати за Договором у 20 банківських днів сплинув 09.07.2009, який і являється днем початку перебігу строку позовної давності по стягненню заборгованості з оплати поставленого товару.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Зважаючи на вищевикладене, строк позовної давності мав би сплинути 10.07.2012, проте, позовну заяву у даному провадженні відправлено 06.07.2012, про що свідчить відбиток календарного штемпелю поштового відділення на конверті та зареєстровано в канцелярії господарського суду 09.07.2012.

Крім того, у ході розгляду справи відповідачем неодноразово заявлялися клопотання про надання часу за для вирішення спору мирним шляхом, а саме: 08.08.2012 через канцелярію господарського суду подано клопотання про надання можливості ознайомлення з матеріалами справи у зв'язку з новими пропозиціями позивача та 14.08.2012 через канцелярію господарського суду подано клопотання про відкладення розгляду справи для укладання мирової угоди у зв'язку з усною домовленістю з керівництвом позивача. Крім того, в усних поясненнях у судових засіданнях представником відповідача неодноразово заявлялось про ведення переговорів керівництвом сторін про погодження змісту мирової угоди у справі.

Враховуючи вищевикладене, суд неодноразово відкладав розгляд справи.

У судовому засіданні 25.09.2012 представником відповідача заявлено усне клопотання про відкладення розгляду спору для погодження керівництвом сторін умов мирової угоди. У задоволенні вказаного клопотання судом відмовлено, з огляду на закінчення строку розгляду спору, з урахуванням його продовження за клопотанням сторін, а також з урахуванням заперечення проти вказаного клопотання представником позивача, який зауважив про безпідставність відкладень розгляду спору, оскільки представники відповідача поза межами судових засідань уникають переговорів про укладання мирової угоди.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України господарським судом взято до уваги у якості письмових доказів: видаткову накладну від 10.06.2009 № РН-000001 -у якості письмового доказу передачі товару позивачем та прийняття товару відповідачем, банківські виписки (а.с. 14-18, том 1) -у якості письмових доказів для встановлення розміру перерахованих відповідачем позивачу коштів і, відповідно, наявності заборгованості.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем грошове зобов'язання перед позивачем виконане частково, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.09.2012 на підставі статті 25 Господарського процесуального кодексу України та договору відступлення права вимоги від 01.08.2012 №01/08 між позивачем (далі -первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський механічний завод»(далі - новий кредитор, позивач), за умов якого первісний кредитор передає, а новий кредитор набуває всі права вимоги та інші права, що належать первісному кредитору на підставі договору поставки від 01.06.2009 з додатком до нього від 15.08.2012, здійснено заміну позивача -Малого приватного підприємства "Автекс" на його правонаступника -Товариство з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський механічний завод".

З огляду на зміну позивача у справі, відповідачем стверджувалось, що новий кредитор не має права стягувати 3% річних та інфляційні втрати, оскільки, це не передбачене договором про відступлення права вимоги від 01.08.2012 №01/08, однак, суд не приймає вказане до уваги, як таке, що суперечить пункту 1.1. договору про відступлення права вимоги, в якому зазначено, що новий кредитор отримує право вимагати у відповідача суму інфляційних втрат і 3 % річних за весь період прострочення.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладення між ними відповідного договору. Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до пункту 1.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" процесуальне правонаступництво в розумінні норми Господарського процесуального кодексу України допускається на будь-якій стадії судового процесу і здійснюється господарським судом без виклику сторін у справі, якщо їх явка не зумовлена необхідністю з'ясування судом тих чи інших обставин.

Також, відповідачем подано письмову заяву (вх. №15109 від 25.09.2012), в якій позов не визнається повністю, з підстав того, що представник володіє достовірною інформацією щодо уникнення первісним позивачем сплати боргових зобов'язань перед Промінвестбанком у зв'язку з чим і було укладено договір відступлення права вимоги.

Твердження, що викладені відповідачем у заяві, яку подано суду в судовому засіданні в останній день строку розгляду спору, з урахуванням його продовження, оцінюються судом критично та до уваги не беруться, оскільки, відповідачем доказів вказаного не надано, представником заявлено, що зазначене він випадково почув у приватній бесіді.

Крім того, питання про процесуальне правонаступництво позивача у справі вирішувалось судом двічі: ухвалою від 14.08.2012 у задоволенні клопотання позивача про процесуальне правонаступництво відмовлено, з огляду на матеріали справи, а ухвалою від 11.09.2012 здійснено заміну позивача -Малого приватного підприємства "Автекс" на його правонаступника -Товариство з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський механічний завод", з огляду на наданий суду новий письмовий доказ -додаткову угоду від 14.08.2012 № 01, якими сторони за Договором погодили право передавати свої права і обов'язки за спірним договором третім особам.

Підстав, що перешкоджають зміні позивача у справі його правонаступником відповідачем не наводилось, докази недійсності договору відступлення права вимоги від 01.08.2012 або додаткової угоди від 14.08.2012 № 01 суду не надані.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи вищевикладене, наявні у справі докази, досліджені судом, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 74 700,00 грн. заборгованості за поставлений товар є доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою, а, відтак, підлягає задоволенню.

Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення інфляційні втрати в розмірі 19 293,00 грн. та 3% річних в розмірі 9 261,73 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру інфляційних втрат за період прострочення з 09.07.2009 по 04.07.2012 та 3 % річних за періоди прострочення з 09.07.2009 по 04.07.2012 та з'ясував, що надані позивачем розрахунки є арифметично вірними і відповідають обставинам справи, а тому, позовні вимоги про стягнення 19 293,00 грн. інфляційних втрат та 9 261,73 грн. 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 74 400,00 грн., 19 293,00 грн. інфляційних втрат та 9 261,73 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню.

09.07.2012 через канцелярію господарського суду Київської області (вх.№1802 від 09.07.2012) позивачем подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову від 04.07.2012 № 7 шляхом накладення арешту на нерухоме майно та грошові кошти, що належать відповідачу.

Вимогами статті 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. До предмета доказування в даному випадку входять: факти про наявність у боржника-відповідача майна (зокрема, грошових сум); ймовірність припущення, що майно (зокрема, грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися на момент виконання рішення. Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Окрім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності відповідача. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. При цьому, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Між тим, всупереч положенням статті 66 Господарського процесуального кодексу України, заява позивача про забезпечення позову нічим не обґрунтована. Заявляючи про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, позивач не навів обставин для вжиття таких заходів, не підтвердив їх належними доказами, у зв'язку з чим, судом відмовлено в задоволені вимоги позивача щодо застосування заходів до забезпечення позову.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 2 065,10 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Бізнес - центр" (08000, Київська область, смт. Макарів, вул. Богдана Хмельницького, 66, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 19417151) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський механічний завод" (09114, Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського, 87, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32926101) 74 700 (сімдесят чотири тисячі сімсот) грн. 00 коп. основної заборгованості, 19 293 (дев'ятнадцять тисяч двісті дев'яносто три) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 9 261 (дев'ять тисяч двісті шістдесят одна) грн. 73 коп. 3% річних та 2 065 (дві тисячі шістдесят п'ять) грн. 10 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 01.10.2012.

Суддя С.О. Саванчук