Постанова

від 06.11.2012 по справі 25/078-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2012 р. Справа№ 25/078-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

за участю представників сторін:

від позивача - Лиценко З.В.

від відповідача - не з'явився.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «Бізнес - центр»

на рішення господарського суду Київської області від 25.09.2012 року.

у справі № 25/078-12 (суддя: Саванчук С.О.)

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський механічний завод»

до Приватного підприємства «Бізнес - центр»

про стягнення 103 254, 73 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 25.09.2012 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного підприємства "Бізнес - центр" (08000, Київська область, смт. Макарів, вул. Богдана Хмельницького, 66, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 19417151) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський механічний завод" (09114, Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського, 87, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32926101) 74 700 (сімдесят чотири тисячі сімсот) грн. 00 коп. основної заборгованості, 19 293 (дев'ятнадцять тисяч двісті дев'яносто три) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 9 261 (дев'ять тисяч двісті шістдесят одна) грн. 73 коп. 3% річних та 2 065 (дві тисячі шістдесят п'ять) грн. 10 коп. судового збору.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, Приватне підприємство «Бізнес - центр» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 25.09.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2012 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання 06.11.2012 року представник відповідача не з'явився про причини неявки суд не повідомив.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача, враховуючи що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між Малим приватним підприємством "Автекс" (далі - продавець) та Приватним підприємством "Бізнес - центр" (далі - покупець) укладено договір поставки від 01.06.2009 (далі - Договір), відповідно до умов якого, продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця ТЕП-65 в гранулах (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (пункт 1.1. Договору).

На виконання умов Договору, на підставі узгодженого сторонами рахунку-фактури від 09.06.2009 № СФ-0000010, позивач передав відповідачу товар на загальну суму 180000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною від 10.06.2009 № РН-0000010, яка містить назву підприємства, від імені якого складено документ, прізвища і підписи осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і складання первинного документа, підпис уповноваженої особи позивача, що відвантажила товар, та підпис уповноваженої особи відповідача, що отримала товар. До матеріалів справи долучено копії зазначених видаткової накладної та рахунка-фактури.

Таким чином, накладна від 10.06.2009 № РН-0000010 містить необхідні реквізити, визначені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пунктом 2.4. Положення про документарне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, а тому є первинним документом, який в розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України є належним доказом того, що господарська операція з передачі товару від позивача відповідачу відбулась.

Як зазначається позивачем, не заперечується відповідачем та підтверджується матеріалами справи, відповідач частково оплатив отриманий товар на загальну суму 105300,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 14-18, том 1), що засвідчені підписом уповноваженої особи банківської установи та скріплені відбитками її печатки (копії в матеріалах справи). Судом взято до уваги, що відповідно до вказаних банківських виписок, відповідачем при перерахуванні коштів на рахунок позивача зазначено в призначеннях платежів, що оплата відбувається за товар, який відповідає Договору та здійснюється за рахунком від 09.06.2009 № СФ-0000010.

За таких обставин, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 74 700,00 грн. -різниця між загальною вартістю товару та перерахованими коштами.

Позивачем на адресу відповідача надіслано претензію (від 17.01.2012 № 1) щодо заборгованості відповідача з оплати за поставлений за Договором товар (копію претензії залучено до матеріалів справи), надіслання якої підтверджується описами вкладення в цінний лист та фіскальними чеками від 17.01.2012 №№ 6094, 6093. Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву від 20.07.2012 заявлено про сплив позовної давності тривалістю у три роки до вимоги про стягнення заборгованості за Договором відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України.

З огляду на умови Договору, строк повної оплати товару -20 банківських днів з дня поставки товару.

Відповідно до пункту 5 статті 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Враховуючи, що поставку товару позивачем здійснено за накладною від 10.06.2009, строк оплати за Договором у 20 банківських днів сплинув 09.07.2009, який і являється днем початку перебігу строку позовної давності по стягненню заборгованості з оплати поставленого товару.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Зважаючи на вищевикладене, строк позовної давності мав би сплинути 10.07.2012, проте, позовну заяву у даному провадженні відправлено 06.07.2012, про що свідчить відбиток календарного штемпелю поштового відділення на конверті та зареєстровано в канцелярії господарського суду 09.07.2012.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.09.2012 на підставі статті 25 Господарського процесуального кодексу України та договору відступлення права вимоги від 01.08.2012 №01/08 між позивачем (далі - первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський механічний завод»(далі - новий кредитор, позивач), за умов якого первісний кредитор передає, а новий кредитор набуває всі права вимоги та інші права, що належать первісному кредитору на підставі договору поставки від 01.06.2009 з додатком до нього від 15.08.2012, здійснено заміну позивача - Малого приватного підприємства "Автекс" на його правонаступника -Товариство з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський механічний завод".

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи вищевикладене, наявні у справі докази, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 74700,00 грн. заборгованості за поставлений товар є доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою, а, відтак, підлягає задоволенню.

Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення інфляційні втрати в розмірі 19 293,00 грн. та 3% річних в розмірі 9 261,73 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів перевіривши здійснений судом першої інстанції перерахунок розміру інфляційних втрат за період прострочення з 09.07.2009 по 04.07.2012 та 3 % річних за періоди прострочення з 09.07.2009 по 04.07.2012 погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем розрахунки є арифметично вірними і відповідають обставинам справи, а тому, позовні вимоги про стягнення 19 293,00 грн. інфляційних втрат та 9261,73 грн. 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи вищенаведені норми, межі заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 74 400,00 грн., 19 293,00 грн. інфляційних втрат та 9 261,73 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.07.2012 позивачем до суду першої інстанції подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову від 04.07.2012 № 7 шляхом накладення арешту на нерухоме майно та грошові кошти, що належать відповідачу.

Вимогами статті 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Між тим, всупереч положенням статті 66 Господарського процесуального кодексу України, заява позивача про забезпечення позову нічим не обґрунтована. Заявляючи про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, позивач не навів обставин для вжиття таких заходів, не підтвердив їх належними доказами, у зв'язку з чим, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено в задоволені вимоги позивача щодо застосування заходів до забезпечення позову.

Інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями (штрафом, пенею), а виступають способом захисту майнового/ права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Три відсотки річних - це частина грошового зобов'язання боржника, як спеціальна відповідальність перед кредитором за порушення грошового зобов'язання; стягнення трьох відсотків річних є правом кредитора, встановленим Законом (ст. 625 Цивільного кодексу України). Щодо стягнення трьох відсотків річних застосовується позовна давність та ж, що і до суми основного боргу. Три відсотки річних не є штрафом, неустойкою або способом забезпечення виконання зобов'язань.

Апелянт росить визнати договір № 01/08 від 01.08.2012 року. Вказана вимога не розглядалась судом першої інстанції і може бути предметом окремого судового розгляду.

Крім того, твердження апелянта про порушення прав третьої особи не обґрунтовано належними доказами.

Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Київської області від 25.09.2012 року у справі № 25/078-12 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 25/078-12 повернути до господарського суду Київської області.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя Баранець О.М.

Судді Калатай Н.Ф.

Пашкіна С.А.