Постанова

від 01.10.2012 по справі 8/23/2012/5003

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2012 р. Справа № 8/23/2012/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Грязнов В.В. ,

суддя Савченко Г.І.

при секретарі судового засідання Яремі Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Регіон" на рішення господарського суду Вінницької області від 16.07.2012 року у справі № 8/23/2012/5003

за позовом Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Регіон"

про стягнення коштів

За участю представників:

позивача - Усков С.В.

відповідача - Загородній Є.С.

ВСТАНОВИВ:

Вінницьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулось в місцевий господарський суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Регіон" про стягнення штрафу в сумі 46073 грн. та пені у розмірі 46073 грн..

Рішенням господарського суду Вінницької області від 16 липня 2012 року (суддя Грабик В.В.) позов задоволено повністю.

Своє рішення суд першої інстанції нормативно обґрунтував, зокрема, положеннями ст.ст. 3, 15-1, 28-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" в частині визначення складу правопорушення за поширення інформації, що вводить в оману, ст.ст 48, 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" щодо порядку притягнення до відповідальності даного виду, нарахування та стягнення штрафу та пені. Судом також прийнято до уваги положення п. 21 пленуму ВГСУ № 15 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства", щодо неможливості прийняття до уваги судом доводів особи, стосовно якої прийняте рішення з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення строків, встановлених ч. 2 ст. 47 та ч. 1 ст. 60 названого Закону "Про захист економічної конкуренції", оскільки дана особа не скористалася своїм правом на оскарження відповідного акта державного органу, а перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України. Місцевий суд зауважив, що рішення Антимонопольного комітету про вчинення відповідачем порушень антимонопольного законодавства є чинним і не оскаржувалось у встановленому законом порядку.

Відповідач з прийнятим рішенням господарського суду не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою в позові відмовити повністю. Апеляційна скарга обґрунтована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що зміст поширеної у газетах реклами не водить в оману, а підвищує обізнаність про послуги, які пропонує відповідач. Повна інформація про послуги складається не тільки з реклами, а також з консультації, договорів та додатків до них про надання послуг. Вважає відсутнім виявлений позивачем у його діях склад правопорушення, у зв'язку з чим - безпідставним притягнення його до відповідальності. Крім того, апелянт вказує на пропуск визначеного ст. 38 КУпАП строку притягнення його до адміністративної відповідальності.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки винесено в повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права, при цьому були належним чином з'ясовані та доведені всі обставини, що мають значення для справи.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 16.07.2012 року слід залишити без змін, апеляційну скаргу відповідача без задоволення, виходячи з наступного.

Апеляційним судом встановлено, що 09.12.2011 року адміністративною колегією Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято рішення №107-рш "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції", яким визнано дії відповідача, що полягають у безпосередньому повідомленні невизначеному колу осіб в рекламі неповних та неправдивих відомостей, зокрема внаслідок замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) послуг з надання позик - порушенням, передбаченим статтею 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", тобто поширенням інформації, що вводить в оману, внаслідок чого на підставі Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" на позивача накладено штраф у розмірі 46073 грн..

Вінницьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету прийшло до висновку, про порушення позивачем ст. 15-1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" на підставі аналізу змісту рекламних оголошень про надання позик у друкованих засобах масової інформації у Вінницькій обласній щотижневій газеті "33-й канал", у всеукраїнському інформаційно-аналітичному тижневику "Вісник+к", в обласній незалежній громадсько-політичній газеті "Волинь", в рекламно - інформаційній газеті "Город на лодонях".

Апеляційним господарським судом встановлено, що рішення Вінницького обласного територіального відділення АМК України від 09.12.2011 № 107-рш вручене відповідачу 20.12.2011 року, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення № 20483417 (т.1 а.с.198).

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" відповідач має право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Відповідачем рішення Вінницького обласного територіального відділення АМК України від 09.12.2011 № 107-рш до господарського суду оскаржене не було.

Судом першої інстанції вірно прийнято до уваги правову позицію ВГСУ, що міститься в п. 21 постанови пленуму № 15 від 26.12.2011 року, згідно якої господарським судом не можуть братися до уваги доводи особи, стосовно якої прийнято рішення (заявника, відповідача, третьої особи в розумінні статті 39 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення строку , встановленого, зокрема, частиною першою статті 60 названого Закону, оскільки дана особа не скористалася своїм правом на оскарження відповідного акта державного органу, а перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України.

Отже, за вірно встановлених судом першої інстанції обставин, підстав для відмови в позові в частині стягнення з відповідача визначеного рішенням Вінницького обласного територіального відділення АМК України від 09.12.2011 № 107- рш штрафу - немає.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. В даному разі, відповідач був зобов'язаний оплатити штраф у строк до 21.02.2012 року.

Згідно ч. 2, ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання, й за кожен день прострочення сплати штрафу, стягується пеня у розмірі 1,5 % від суми штрафу, але її розмір не може перевищувати розміру самого штрафу.

Враховуючи те, що граничний строк сплати штрафу для відповідача припадав на 21.02.2012 року, й період нарахування позивачем пені закінчувався 15.05.2012 року (день звернення з позовом до суду), прострочення сплати штрафу складає - 84 дні, що з урахуванням положень ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" про неможливість перевищення розміру пені розміру штрафу складає 46073 грн..

Щодо посилань скаржника на пропуск строків давності притягнення до адміністративної відповідальності встановлених ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, колегія суддів зазначає, що штраф, передбачений Законом "Про захист економічної конкуренції" не є видом адміністративного стягнення, передбаченим КУпАП, який не регулює спірні правовідносини та не передбачає відповідальності суб'єктів господарювання за порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Отже, визначений ст. 38 КУпАП строк притягнення до адміністративної відповідальності не стосується спірних правовідносин та є відмінним від визначеного ст. 28-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" строку притягнення до відповідальності зазначеного виду суб'єктів господарювання.

Крім того, суд не бере до уваги твердження відповідача, викладені в апеляційній скарзі, щодо відсутність часу для оскарження рішення антимонопольного комітету, оскільки проведення у відповідача перевірки Державною податковою службою не позбавляє відповідача права звернення до суду.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 16.07.2012 року у справі № 8/23/2012/5003 залишити без змін, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Регіон" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Савченко Г.І.