Постанова

від 26.09.2012 по справі 2а-3628/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2012 р. № 2а-3628/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд

в складі головуючого -судді Костіва М.В.,

за участю секретаря Билень Н.С.,

за участю представників

від позивача : Кардаш Н.Р.;

від відповідача: Гроцький Н.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "РА Люкс" до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області ДПС від 20.04.2012 р. №0001062 та від 20.04.2012 р. №0001072321,

встановив:

Адміністративний позов заявлено товариствома з обмеженою відповідальністю "РА Люкс" до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області ДПС від 20.04.2012 р. №0001062 з податку на прибуток на суму 565706 грн. (основний платіж) та 1 грн. -штрафні санкції; та від 20.04.2012 р. №0001072321 з податку на додану вартість на суму 474312 грн. -основний платіж, 8501 грн. -штрафні санкції.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 28.04.2012 р. відкрито провадження у справі. Розгляд справи відкладався з підстав, передбачених ст. 150 КАС України.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що за результатами проведеної перевірки був складений акт, у якому відповідач встановив факт завищення позивачем валових витрат за наслідками взаєморозрахунків з ПП "Неомаркет" на суму 584000 грн., ПП "Інтенція" на суму 428360 грн. та 679000 грн., ПП "Арикон" на суму 510200 грн., а також безпідставне включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість з податкових накладних, отриманих від вказаних суб'єктів внаслідок безпідставного твердження про їх неможливість здійснювати господарську діяльність внаслідок відсутності матеріальних ресурсів. Однак, вказані суб'єкти надавали послуги, а не відчужували товар, отримані послуги безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача -рекламною діяльністю, а факт їх надання підтверджений належно оформленими документами. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у письмовому запереченні, вважає що позивачем порушено вимоги чинного податкового законодавства, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Актом від 06.04.2011 р. №316/22-20/37277643 "Про результати позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "РА Люкс", код за ЄДРПОУ 37277643 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 28.08.2010 по 31.12.2011, валютного та іншого законодавства за період з 28.08.2010 по 31.12.2011" було встановлено факт порушення позивачем п. п. 5.1., 5.2.1., 5.3.9. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 565706 грн.; п.п. 198.3., 198.6., 201.1. ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 474312 грн.

На підставі вказаного акту були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області ДПС від 20.043.2012 р. №0001062 з податку на прибуток на суму 565706 грн. (основний платіж) та 1 грн. -штрафні санкції; та від 20.04.2012 р. №0001072321 з податку на додану вартість на суму 474312 грн. -основний платіж, 8501 грн. -штрафні санкції.

Зі змісту акту вбачається, що в основі висновків лежить твердження відповідача про відчутність фактичного придбання позивачем у ТзОВ "Неомаркет", ПП "Інтенція", ПП "Арикон" товару без мети настання реальних наслідків, отримання безпідставної податкової вигоди, що полягає в заниженні податку на додану вартість. Відповідач встановив факт завищення позивачем валових витрат за наслідками взаєморозрахунків з ТзОВ "Неомаркет" на суму 584000 грн., ПП "Інтенція" на суму 428360 грн. та 679000 грн., ПП "Арикон" на суму 510200 грн., а також безпідставне включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість з податкових накладних.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, висновки відповідача ґрунтуються на інформації відносно контрагентів позивача -ПП "Інтенція", отриманій з акту Алчевської ОДПІ від 11.11.2011 р. №1807/231/37156804; ПП "Арикон" -отриманій з акту Алчевської ОДПІ від 14.11.2011 р. №1812/236-37/37156815; інформації про недекларування діяльності за вказаний період ТзОВ "Неомаркет" та ПП "Інтенція", твердженні відносно відсутності у контрагентів позивача реальної можливості здійснювати господарську діяльність.

У відповідності до п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №984 від 22.12.2010 р. "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Законодавство не передбачає безспірності визнання висновків акту перевірки, у зв'язку із чим зазначені в цих актах факти підлягають перевірці доказами в ході судового розгляду. Згідно із ч. 1 ст. 72 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу. Згідно із ч. 2 ст. 69 КАС Україн, докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Однак, на вимогу суду відповідач не надав доказів, які б підтверджували викладені в актах висновки. Посилання відповідача на те, що порушення, вчинені контрагентами позивача тягнуть за собою як наслідок порушення і зі сторони позивача, не ґрунтується на законодавстві. Згідно із ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до вимог п.2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України за №88 від 24.05.1995р., первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Згідно із п.2.4 вказаного Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Доказів порушення порядку оформлення зазначених документів у встановленому порядку суду надано не було.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та вказаними контрагентами були укладені договори від 09.10.2010 р. №10.10-12, від 30.12.2010 р. №325-1, від 12.01.2011 р. №453-13, від 26.01.2011 р. №428-3, від 20.04.2011 р. №156, від 17.05.2011 р. №134-5 про надання послуг з проведення досліджень. Договори фактично виконувались сторонами, що підтверджується актами, податковими накладними, платіжними дорученнями. Результати отриманих послуг були використані позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується матеріалами справи.

Належних доказів нікчемності таких договорів та фіктивного характеру операцій суду надано не було.

У відповідності до п. п. 198.1. -198.3. ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із п. 4.1.1. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції, чинній на дату існування спірних відносин, валовий доход включає, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону). Відповідно до п. 5.1. вказаного закону, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Подібні положення містяться і в ПК України. Доказів порушення позивачем зазначених норм суду не надано.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вищенаведене, керуючись статтями 2, 11, 69-71, 86, 161-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області ДПС від 20.04.2012 р. №0001062 та від 20.04.2012 р. №0001072321.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "РА Люкс" (79005, м. Львів, пр. Шевченка 28; код ЄДРПОУ 37277643) 2146 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 01.10.2012 року.

Суддя Костів М.В.