Постанова

від 11.07.2012 по справі 2270/3508/12

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Справа № 2270/3508/12

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2012 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіМатущака В. В. при секретарі Коновчук Т.В. за участі:представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Дочірньго підприємства "Старокостянтинівський молочний завод" до Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000052300 від 09.02.2012 року, -

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство «Старокостянтинівський молочний завод» звернулося з позовом до Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції (правонаступник Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000052300 від 09.02.2012 року Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції.

В обґрунтування позовних вимог вказує, працівниками Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача. Після чого було складено акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ДП «Старокостянтинівський молочний завод» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при взаємовідносинах із ТОВ «Таурус Газ» (код ЄДРПОУ 36084567) за жовтень 2011 року № 125/231/31952591 від 24.01.2012 року. На підставі акту було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та підтвердив обставини на які посилається у позовній заяві, просить суд задоволити позовні вимоги та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Повноважний представник відповідача проти позову заперечує, вважає оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення правомірним, оскільки перевіркою встановлено, що ДП "Старокостянтинівський молочний завод" в порушення п. 198.1, 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту за жовтень 2011 року на 296633,33 грн. Згідно договору поставки від 05.10.2011 року № 07-10 укладеного між ДП "Старокостянтинівський молочний завод" та ТОВ «Таурус Газ», останій зобов'язується поставити молочну продукцію. Враховуючи те, що у ТОВ "Таурус Газ" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні власні основні фонди, технічний персонал у необхідній кількості, власні виробничі активи, власні складські приміщення, транспортні засоби у необхідній кількості, первинні документи підписані з боку ТОВ "Таурус Газ" не уповноваженою особою, ТОВ «Таурус Газ» не знаходиться за місцем знаходження, перевіркою зроблено висновок про проведення операцій з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з ДП "Старокостянтинівський молочний завод" за жовтень 2011 року.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку і сукупності, суд вважає, що позов належить до задоволення у повному обсязі з наступних підстав.

Суд встановив, що ДП "Старокостянтинівський молочний завод" (код ЄДРПОУ 31952591) як суб'єкт підприємницької діяльності -юридична особа зареєстроване 27.03.2002 року виконавчим комітетом Старокостянтинівської міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 №218163, перебуває на обліку в Старокостянтинівській ОДПІ за №9729.

Основними видами діяльності підприємства є: перероблення молока, виробництво масла та сиру; виробництво маргарину і подібних харчових жирів; виробництво інших харчових продуктів н.в.і.у.; оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; неспеціалізована оптова торгівля; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

На підставі направлення від 11.01.2012р. №21 та відповідно до наказу Старокостянтинівської ОДПІ від 11.01.2012 року №24 працівником Старокостянтинівської ОДПІ проведена виїзна позапланова документальна ДП «Старокостянтинівський молочний завод» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при взаємовідносинах із ТОВ «Таурус Газ» за жовтень 2011 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт № 125/231/31952591 від 24.01.2012 року, відповідно до висновків акту, перевіркою встановлено порушення п. 198.1, 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту за жовтень 2011 року на 296633,33 грн.

На підставі висновків акту перевірки Старокостянтинівською об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.02.2012 року №0000052300.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до ДПС України. За результатами адміністративного оскарження вищевказаного податкового повідомлення-рішення, останнє залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення, в зв'язку з чим ДП "Старокостянтинівський молочний завод" оскаржено його в судовому порядку.

Згідно договору поставки № 07-10 від 05.10.2011 року ТОВ «Таурус Газ» зобов'язувалось поставити позивачу молочну продукцію.

Загальні вимоги до укладання договорів про надання послуг передбачено главою 63 Цивільного кодексу України. Відповідно до п. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Факт отримання позивачем товару (моноліту) підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних, накладних, товаро-транспортних накладних за №161 від 13.10.2011 року, №170 від 17.10.2011 року, № 172 від 18.10.2011 року, №183 від 26.10.2011 року, №185 від 27.10.2011 року, №186 від 27.10.2011 року, №188 від 28.10.2011 року, довіреностями на отримання ТМЦ за №№741, 750, 780, виписками з банку, оборотно-сальдовою відомістю.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст.198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, до податкового кредиту включаються суми ПДВ нараховані (сплачені) у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Продукція придбавалася у ТОВ «Таурус Газ» з метою її використання в оподатковуваних операціях, а саме: використання у виробничому процесі з метою подальшої реалізації. При продажу продукції, виробленої із сировини, придбаної у ТОВ «Таурус Газ», позивач нараховував податкові зобов'язання. І, при цьому, відповідач при проведенні перевірки не зазначив, що податкові зобов'язання нараховані безпідставно.

Отже, підприємство не включало до складу податкового кредиту суми ПДВ, нараховані у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не використовуються в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.. Згідно розділу 2 положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

До того ж, у відповідності з вимогами частин 2, 3 статті 215 ЦКУ недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно вимог статті 234 ЦКУ фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Таким чином, фіктивний правочин не є нікчемним правочином, а є оспорюваним правочином, тобто таким, визнання якого недійсним здійснюється тільки в судовому порядку.

Згідно з ч.1 ст.203 ЦКУ зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому підставою недійсності правочину у відповідності до ч.1 ст.215 ЦКУ є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч.1 ст.203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до вимог ст.228 ЦКУ правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Також, відповідно до ч.1 ст.207 ГКУ господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Отже, в силу вказаної норми, правочин, укладений недобросовісними платниками з метою ухилитися від оподаткування, є нікчемним, а тому не породжує правових наслідків та підлягає виключенню з податкового обліку усіх учасників такого правочину.

В судовому засіданні відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договору вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 ЦКУ, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Також відповідачем не наведено доказів, що свідчили б, що правочин позивача щодо придбання товару (моноліту) був укладений з метою, що суперечить інтересам держави, і в тому числі в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законодавством обсязі та отримання незаконної податкової вигоди.

Згідно ст.638 ЦКУ договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 627 ЦКУ передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

ТОВ «Таурус Газ» (ЄДРПОУ 36084567) зареєстровано як юридична особа 03.10.2008 року, що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідач не спростував доводи позивача про те, що на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість) продавець був включеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Статтею 18 Закону України від 15 травня 2003 року N 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" установлено таке. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Виходячи із аналізу зазначених відповідачем норм законодавства, суд приходить до висновку, що позивачем не допущено їх порушення, а отже податкове - повідомлення рішення винесено відповідачем необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Враховуючи судову практику: Постанову Верховного Суду України від 11 жовтня 2006 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 3384445 в якому зазначено, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбаченні законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Постанову Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 2362425 в якому зазначено, що аналіз норм Закону України "Про податок на додану вартість" дає підстави зробити висновок, що цим Законом передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної.

Посилання податкового органу на висновок експерта Міжрегіонального НДЕКЦ № 216-3/11 від 26.12.2011 року, яким встановлено, що зображення підписів від імені директора ТОВ "Таурус Газ" в наданих копіях документів не відповідають зразкам підпису ОСОБА_3 суд оцінює критично, оскільки факт здійснення господарських операцій підтверджуються накладними, товаро-транспортними накладними за №161 від 13.10.2011 року, №170 від 17.10.2011 року, № 172 від 18.10.2011 року, №183 від 26.10.2011 року, №185 від 27.10.2011 року, №186 від 27.10.2011 року, №188 від 28.10.2011 року, довіреностями на отримання ТМЦ за №№741, 750, 780, виписками з банку, оборотно-сальдовою відомістю, накладними на внутрішнє переміщення товарів № СК-09303 від 17.10.2011 року, 19.10.2011 року, 24.10.2011 року та 27.10.2011 року, тобто підтверджується факт здійснення господарських операцій.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відтак, доводи податкового органу про порушення позивачем норм податкового законодавства суд вважає необґрунтованими та не підтвердженими належним чином.

Завданням адміністративного судочинства, згідно ч.1 ст.2 КАС України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Разом з тим, відповідно до ст.ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи те, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, наявні всі підстави для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 158, 162, 163, 186, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задоволити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області за № 0000052300 від 09.02.2012 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 16 липня 2012 року

Суддя /підпис/ "Згідно з оригіналом" Суддя В. В. Матущак