Ухвала

від 11.10.2012 по справі 2270/3508/12

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/3508/12

Головуючий у 1-й інстанції: Матущак В.В.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Білоуса О.В. Залімського І. Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби (Старокостянтинівське відділення) на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод" до Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби (Старокостянтинівське відділення) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000052300 від 09.02.2012 року , -

В С Т А Н О В И В :

Дочірнє підприємство «Старокостянтинівський молочний завод» (далі - ДП «Старокостянтинівський молочний завод») у травні 2012 року звернулось до суду з позовом до Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення №0000052300 від 09.02.2012 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду позов задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення №0000052300 від 09.02.2012 року.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невірним встановленням обставин справи. Зокрема, відповідач зазначає, що в ТОВ "Таурус Газ" (контрагента позивача) відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні власні основні фонди, технічний персонал у необхідній кількості, власні виробничі активи, власні складські приміщення, транспортні засоби у необхідній кількості, первинні документи підписані з боку ТОВ "Таурус Газ" не уповноваженою особою, ТОВ "Таурус Газ" не знаходиться за місцем знаходження. Перевіркою зроблено висновок про проведення операцій з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, операції не мають реального товарного характеру, тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з позивачем за жовтень 2011 року.

Позивач у судове засідання не з'явився, надавши заяву в якій просить відкласти розгляд справи у зв'язку з неможливістю направити на розгляд справи представника підприємства та підготовкою додаткових пояснень.

Відповідач у судове засідання не з'явився, причини неявки суду невідомі, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлено завчасно і належним чином.

Враховуючи те, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, обставини справи полягають у наступному.

ДП «Старокостянтинівський молочний завод» (код ЄДРПОУ 31952591) як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа зареєстроване 27.03.2002 року виконавчим комітетом Старокостянтинівської міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 №218163, перебуває на обліку в Старокостянтинівській ОДПІ за №9729.

Основними видами діяльності підприємства є: перероблення молока, виробництво масла та сиру; виробництво маргарину і подібних харчових жирів; виробництво інших харчових продуктів н.в.і.у.; оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; неспеціалізована оптова торгівля; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

На підставі направлення від 11.01.2012р. №21 та відповідно до наказу Старокостянтинівської ОДПІ від 11.01.2012 року №24 працівником Старокостянтинівської ОДПІ проведена виїзна позапланова документальна ДП «Старокостянтинівський молочний завод» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при взаємовідносинах із ТОВ «Таурус Газ» за жовтень 2011 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт № 125/231/31952591 від 24.01.2012 року, відповідно до висновків акту, перевіркою встановлено порушення п. 198.1, 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту за жовтень 2011 року на 296633,33 грн.

На підставі висновків акту перевірки Старокостянтинівською об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.02.2012 року №0000052300.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до ДПС України. За результатами адміністративного оскарження вищевказаного податкового повідомлення-рішення, останнє залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення, в зв'язку з чим ДП «Старокостянтинівський молочний завод» оскаржено його в судовому порядку.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не допущено порушення норм законодавства, а отже податкове - повідомлення рішення винесено відповідачем необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

05.10.2011 року між ТОВ «Таурус-Газ» та ДП «Старокостянтинівський молочний завод» укладеного договір поставки №07-10, відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставити у зумовлені договором строки молочну продукцію, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму за умовами цього договору.

Реальність здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи документами, зокрема: податковими накладними та накладними №186 від 27.10.2011 р. та товарно-транспортною накладною (далі - ТТН) від 27.10.2011 р., №188 від 28.10.2011 р. та ТТН від 28.10.2011 р., №170 від 17.10.2011 р. та ТТН від 17.10.2011 р., № 172 від 18.10.2011 р. та ТТН від 18.10.2011 р., №183 від 26.10.2011 р. та ТТН від 26.10.2011 р., №185 від 27.10.2011 р. та ТТН від 27.10.2011 р., №161 від 13.10.2011 р. та ТТН від 13.10.2011 р.; довіреностями на отримання ТМЦ за №741 від 12.10.2011 р., №750 від 17.10.2011 р., №780 від 28.10.2011 р., виписками з банку, оборотно-сальдовою відомістю.

Придбана у ТОВ «Таурус-Газ» продукція використовувалась підприємством у виробництві, що підтверджується накладними на внутрішнє переміщення товарів № СК- 9303 від 17.10.2011 р., від 19.10.2011 р., від 24.10.2011 р., від 27.10.2011 р.

Отже, до податкового кредиту включалися суми ПДВ нараховані у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в матеріалах справи міститься довідка № 1383/231/31952591 від 22.12.2011 р. про результати документальної позапланової виїзної перевірки ДП «Старокостянтинівський молочний завод» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з податку на додану вартість по декларації за червень 2011року та жовтень 2011 року, у якій зазначено, що при досліджені взаємовідносин позивача з ТОВ «Таурус-Газ» не встановлено порушень застосування ставок оподаткування податком на додану вартість у звітному періоді.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, до податкового кредиту включаються суми ПДВ нараховані (сплачені) у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.. Згідно розділу 2 положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Загальні вимоги до укладання договорів про надання послуг передбачено главою 63 Цивільного кодексу України. Відповідно до п. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

До того ж, у відповідності з вимогами частин 2, 3 статті 215 ЦКУ недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно вимог статті 234 ЦКУ фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Таким чином, фіктивний правочин не є нікчемним правочином, а є оспорюваним правочином, тобто таким, визнання якого недійсним здійснюється тільки в судовому порядку.

Відповідно до вимог ст.228 ЦКУ правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Також, відповідно до ч.1 ст.207 ГКУ господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Отже, в силу вказаної норми, правочин, укладений недобросовісними платниками з метою ухилитися від оподаткування, є нікчемним, а тому не породжує правових наслідків та підлягає виключенню з податкового обліку усіх учасників такого правочину.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договору вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 ЦКУ, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Податковий орган не довів, що на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість) продавець був включеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Статтею 18 Закону України від 15 травня 2003 року N 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Що також підтверджується правовим позиціями Верховного Суду України, зокрема постановою від 11 жовтня 2006 року, у якій зазначено, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбаченні законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Окрім того, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, якими критично оцінено посилання податкового органу на висновок експерта Міжрегіонального НДЕКЦ № 216-3/11 від 26.12.2011 року, яким встановлено, що зображення підписів від імені директора ТОВ "Таурус Газ" в наданих копіях документів не відповідають зразкам підпису ОСОБА_2, оскільки даний висновок для суду не є обов'язковим. Висновок експерта може бути доказом у справі лише тоді, коли експертиза здійснена на підставі ухвали суду відповідними судово-експертними установами, згідно зі ст. ст. 81-85 КАС України.

З огляду на викладене, апелянтом документально не підтверджено правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення №0000052300 від 09.02.2012 року.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби (Старокостянтинівське відділення), - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 липня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Білоус О.В.

Залімський І. Г.