Постанова

від 26.09.2012 по справі 64/70

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2012 р. Справа № 64/70

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіБожок В.С., суддівДанилової Т.Б., Сибіги О.М. розглянувши матеріали касаційної скаргиКолективного підприємства "Промінь-2", м. Київ на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 08.08.2012 року у справі господарського суду міста Києва за позовомКолективного підприємства "Промінь-2", м. Київ до 1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Київ, 2. Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва, м. Київ за участюПрокуратури міста Києва провизнання права власності та спонукання вчинити певні дії

за участю представників

прокуратури: Ступак Д.В., посвідчення ГПУ від 24.07.2012 року № 000404,

позивача: ОСОБА_6,

відповідача-1: не з'явився,

відповідача-2: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Колективне підприємство "Промінь-2" (далі за текстом -КП "Промінь-2") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі за текстом -ФОП ОСОБА_4.) та Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва (далі за текстом -Інспекції ДАБК м. Києва) про визнання права власності за КП "Промінь-2" на групу нежилих приміщень під кафе-магазин НОМЕР_1 (в літ. „А"), загальною площею 199,3 кв.м. по АДРЕСА_1, зобов'язання Інспекції ДАБК м. Києва видати КП "Промінь-2" сертифікат відповідності на групу нежилих приміщень під кафе-магазин НОМЕР_1 (в літ. „А"), загальною площею 199,3 кв.м. по АДРЕСА_1.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.04.2011 року позовні вимоги було задоволено: визнано право власності за КП "Промінь-2" на групу нежилих приміщень під кафе-магазин НОМЕР_1 (в літ. „А"), загальною площею 199,3 кв.м. по АДРЕСА_1, зобов'язано Інспекцію ДАБК м. Києва видати КП "Промінь-2" сертифікат відповідності на групу нежилих приміщень під кафе-магазин НОМЕР_1 (в літ. „А"), загальною площею 199,3 кв.м. по АДРЕСА_1.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що оскільки позивачем доведено наявність в нього права власності на майно, таке право позивача на реконструйоване ним майно може бути захищено шляхом визнання за ним права власності на це майно та, крім того, за наявності у позивача затвердженого проекту, висновків про відповідність об'єкту нерухомого майна вимогам законодавства у сфері містобудування, нормам та правилам, встановленим у сфері будівництва, позовні вимоги про зобов'язання Інспекції ДАБК видати сертифікат відповідності на вищевказане нерухоме майно також є обгрунтованими і такими, що необхідно задовольнити.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2012 року рішення господарського суду міста Києва від 22.04.2011 року було скасовано та прийнято нове рішення у справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено, а провадження у справі в частині зобов'язання Інспекції ДАБК м. Києва видати КП "Промінь-2" сертифікат відповідності на групу нежилих приміщень під кафе-магазин НОМЕР_1 (в літ. „А"), загальною площею 199,3 кв.м. по АДРЕСА_1 було припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Постанову апеляційного господарського суду мотивовано тим, що з огляду на приписи ст. 392 Цивільного кодексу України в матеріалах справи відсутні докази оспорювання або не визнання відповідачами права власності на нерухоме майно, що є предметом позовних вимог, та, крім того, враховуючи суб'єктний склад та характер правовідносин позовні вимоги в частині зобов'язання Інспекції ДАБК м. Києва видати КП "Промінь-2" сертифікат відповідності на нерухоме майно повинні розглядатись відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Не погоджуючись із судовими актами попередніх інстанцій, КП "Промінь-2" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить направити справу на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Розпорядженням від 25.09.2012 року № 03.08-05/884 сформовано новий склад колегії суддів: головуючий суддя -Божок В.С., судді -Данилова Т.Б., Сибіга О.М.

Відповідачами відзивів на касаційну скаргу подано не було.

В судовому засіданні представник позивача просив касаційну скаргу задовольнити, рішення місцевого господарського суду від 22.04.2011 року та постанову апеляційного господарського суду від 08.08.2012 року -скасувати і направити справу на новий розгляд до господарського суду міста Києва, а прокурор проти доводів касаційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду -без змін.

Відповідачів згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що КП "Промінь-2" є власником нежилих приміщень № 1 -№ 5 (групи приміщень НОМЕР_1 літ. "А"), загальною площею 78,80 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Договору купівлі-продажу нежилого приміщення, орендованого КП "Промінь-2" від 05.09.2006 року, реєстраційне посвідчення Київського міського бюро технічної інвентаризації права власності на об'єкти нерухомого майна № 025006 від 21.11.2006 року.

У зв'язку з необхідністю реконструкції нежилих приміщень під кафе-магазин КП "Промінь-2" було укладено з ФОП ОСОБА_4. Договір про здійснення реконструкції нежитлових приміщень від 01.02.2010 року

Згідно з п. 2.2 зазначеного Договору фінансування всіх заходів та робіт з завершення будівництва об'єкта, в тому числі внутрішнього оздоблення та забезпечення виконання цих заходів та робіт у відповідності до умов Договору, покладається на забудовника (ФОП ОСОБА_4.).

Сторони Договору в пункті 5.1 узгодили, що після прийняття об'єкта в експлуатацію і належного виконання сторонами своїх зобов'язань замовник (КП "Промінь-2") отримує 100 % збудованої загальної площі об'єкта за актом приймання-передачі, що підписується належним чином уповноваженими представників сторін.

В п. 4.2.3 Договору зазначено, що після отримання повідомлення забудовника про закінчення будівництва об'єкта, замовник у встановлені законодавством строк і порядок зобов'язаний надати забудовнику всі необхідні документи у відповідності до вимог чинного законодавства України, які необхідні для прийняття в експлуатацію та оформлення права власності на об'єкт забудовником.

В вересні 2010 року було завершено реконструкцію нежилих приміщень під кафе-магазин НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, в результаті якої загальна площа реконструйованих об'єктів становить 199,3 кв.м.

За результатами проведеної реконструкції 10.09.2010 року КП "Промінь-2" та ФОП ОСОБА_4. на виконання умов Договору про здійснення реконструкції нежитлових приміщень від 01.02.2010 року було підписано Акт передачі об'єкту завершеного будівництва.

Проте, ФОП ОСОБА_4. ухиляється від виконання умов Договору щодо надання необхідних документів, для оформлення належним чином реконструйованих приміщень, у зв'язку з чим позивач вирішив звернутись до суду.

Крім того, в 2011 році на замовлення КП "Промінь-2" НДПІМДП "НДПІ МІСТОБУДУВАННЯ" було розроблено проект "Розширення нежилого приміщення № 1 -№ 5 по АДРЕСА_1, відповідно до якого технічні рішення реконструкції відповідають вимогам екологічних, санітарно-гігієнічних, протипожежних та інших діючих норм і правил та забезпечують безпечне для життя і здоров'я людей експлуатацію об'єкта, про що було складено відповідні висновки.

З метою належного володіння нежитловими приміщеннями, в березні 2011 року КП "Промінь-2" звернулось до Інспекції ДАБК у м. Києві з заявою про видачу сертифіката відповідності на нежилі приміщення № 1 -№ 5 групи приміщень НОМЕР_1 літ. "А", загальною площею 199,3 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Інспекцією ДАБК у м. Києві листом від 17.03.2011 року № 7/26-1753/11 КП "Промінь-2" було відмовлено у видачі сертифіката відповідності на закінчений будівництвом об'єкт у зв'язку з невідповідністю поданих документів вимогам п. п. 3, 4 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 року № 293.

КП "Промінь-2" вважає, що вказаною відмовою було порушені його права щодо законного володіння нежилими приміщеннями НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутись до суду.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 2 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтею 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто, позов про визнання права власності подається у випадках, коли належне певній особі майно або набуття цією особою права на майно не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності у неї документів (у зв'язку з втратою), що засвідчують належність їй такого права.

З урахуванням вищенаведених правових норм та тієї обставини, що з наявних у матеріалах справи документів не вбачається порушення відповідачем-1 законних прав позивача як власника майна, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про те, що позивачем не було надано доказів того, що вказане право власності на майно оспорюється або не визнається відповідачем-1 чи іншими особами.

Як зазначалось вище, Інспекцією ДАБК в м. Києва 17.03.2011 року було відмовлено КП "Промінь-2" у видачі сертифікату відповідності на нежилі приміщення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 у зв'язку з не відповідністю поданих позивачем документів вимогами чинного законодавства.

Відповідно до п. п. 1, 15 Порядку надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2009 року (чинного на час здійснення реконструкції), дозвіл на виконання підготовчих робіт - документ, що засвідчує право замовника, підрядника на виконання до будівництва об'єкта таких робіт, як підготовка земельної ділянки, влаштування огородження будівельного майданчика та знесення будівель і споруд, порушення елементів благоустрою в межах відведеної земельної ділянки під забудову, спорудження тимчасових виробничих та побутових споруд, необхідних для організації і обслуговування будівництва, підведення тимчасових інженерних мереж, улаштування під'їзних шляхів, складування будівельних матеріалів.

Виконання підготовчих робіт на об'єктах містобудування без відповідного дозволу забороняється.

Правове регулювання питань проектування об'єкта будівництва передбачено в Законі України "Про архітектурну діяльність" від 20.05.1999 року № 687-XIV.

Статтею 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" визначено, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Механізм та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів передбачено Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 923 від 08.10.2008 року (чинним, на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до п. 2 якого прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, що видається Держархібудінспекцією та її територіальними органами.

Сертифікат відповідності - документ, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації.

Пунктом 3 вказаного Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів передбачався перелік документів, що подаються із заявою замовником або уповноваженою особою для одержання сертифіката відповідності до інспекції, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт, а саме: проектна документація, затверджена в установленому законодавством порядку; акт готовності об'єкта до експлуатації, підписаний генпроектувальною та генпідрядною організаціями, субпідрядними організаціями, що здійснювали будівництво, замовником, страховою компанією (у разі, коли об'єкт застрахований).

В пунктах 19, 20 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів закріплено, що експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, що не відповідають проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам та не прийнятих у встановленому порядку, забороняється.

Сертифікат відповідності є підставою для укладення договорів про постачання на прийняті в експлуатацію закінчені будівництвом об'єкти, необхідних для їх функціонування ресурсів -води, газу, тепла, електроенергії тощо, включення даних про такий об'єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на зазначений об'єкт.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що однією з обов'язкових підстав для звернення замовника або уповноваженої ним особи до Інспекції ДАБК для одержання сертифікату відповідності є наявність у замовника дозволу на виконання будівельних робіт, виданого Інспекцією в установленому законом порядку.

Апеляційним господарським судом встановлено, що Інспекцією ДАБК дозвіл на виконання будівельних робіт та сертифікат відповідності спірних будівель не видавались.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що відмова Інспекції ДАБК м. Києва у видачі сертифікату відповідності у зв'язку з невідповідністю поданих позивачем документів до Інспекції ДАБК м. Києва не може розцінюватись як порушення, невизнання та оспорювання Інспекцією ДАБК м. Києва права власності позивача на майно.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що статтею 12 Господарського процесуального кодексу України не передбачено розгляду питань, пов'язаних із зобов'язанням суб'єкта владних повноважень видати сертифікат відповідності на об'єкт нерухомості.

Натомість спори, пов'язані із зобов'язанням суб'єкта владних повноважень вчинити дії належать до компетенції адміністративних судів, оскільки Інспекція ДАБК виконує повноваження державного органу щодо прийняття нерухомого майна до експлуатації та видає сертифікат відповідності, у зв'язку з чим їй на підставі вимог законодавства делеговані владні повноваження у сфері правовідносин, пов'язаних із здійсненням від імені держави дій щодо прийняття нерухомого майна до експлуатації та видачі сертифікатів відповідності.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Суб'єкт владних повноважень згідно зі ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України -це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відтак, необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, причому ці функції повинні здійснюватися відповідним суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про архітектурну діяльність" для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи.

Враховуючи суб'єктний склад та характер правовідносин, а саме те, що в даному випадку відсутній спір про право між суб'єктами господарювання, даний спір підвідомчий суду, до компетенції якого належить розгляд адміністративних справ.

З урахуванням викладеного, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що позовні вимоги в частині зобов'язання Інспекції ДАБК м. Києва видати позивачу сертифікат відповідності на нежитлову будівлю повинні розглядатись відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду щодо необхідності припинення провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України в частині зобов'язання Інспекції ДАБК м. Києва видати позивачу сертифікат відповідності на нежилі приміщення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 з огляду на те, даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки апеляційного господарського суду відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу -без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2012 року у справі № 64/70 -залишити без змін.

Головуючий суддя В.С. Божок

Судді: Т.Б. Данилова

О.М. Сибіга