Рішення

від 27.09.2012 по справі 7/5007/800/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "27" вересня 2012 р. Справа № 7/5007/800/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Герасимов М.В. - довіреність №14/20-82-12 від 20.01.12р.;

від відповідача: Фещенко С.А. - довіреність від 12.05.12р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (м. Київ)

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон-Агро" (м.Андрушівка, Житомирська область)

про стягнення 531416,09 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 531416,09 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу №6-10-408 стз-фл/603 від 26.08.10р., з яких: 168368,83 грн. - основний борг по сплаті лізингових платежів, 4805,45 грн. - пеня, 963,72 грн. - 3% річних, 64162,84 грн. - неустойка в розмірі подвійної плати за користування предметом лізингу, 293115,25 грн. - штраф згідно п.п. 7.6 договору за неповернення або/та користування предметом лізингу.

Ухвалою від 07.09.12р. продовжено строк розгляду справи на 15 днів у відповідності до вимог ч. 3 ст. 69 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні подав довідку про стан заборгованості, відповідно до якої сума основного боргу по сплаті лізингових платежів становить 52951,16 грн. Також підтримав представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням поданої довідки, з підстав, викладених в позовній заяві, просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважав, що боргу у відповідача перед позивачем немає та звертав увагу суду на те, що позивачем неправомірно зараховано сплачені лізингові платежі в рахунок погашення попередньої заборгованості. Також представник відповідача звертав увагу суду на те, що відповідачем здійснені проплати, тому невідшкодована вартість предмету лізинг зменшилась.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи між ВАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", правонаступником якого є Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (далі - лізингодавець/позивач) та Сільськогосподарським товариством з обмеженим відповідальністю "Еталон-Агро" (далі - лізингоодержувач/відповідач) укладено договір фінансового лізингу № 6-10-408 стз-фл/603 від 26.08.10р. (далі - договір) з додатками (а.с. 7-14), згідно якого лізингодавець (позивач) передає лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника, самостійно обраного лізингоодержувачем, та визначений у додатку до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу", що є специфікацією предмета лізингу, а останній сплачує за це лізингові платежі на умовах договору (п.п. 1 договору).

Відповідно до п.п. 2.1. договору, лізингодавець на письмове замовлення лізингоодержувача для потреб останнього купує у постачальника предмет лізингу згідно порядку використання коштів Державного бюджету України, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи за операціями фінансового лізингу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року № 1904.

Згідно з п.п. 2.2. договору, строк лізингу відраховується з дати підписання акту приймання-передачі між сторонами (далі-Акт), що укладається у 5 (п'яти) автентичних примірниках.

Відповідно до п.п. 2.3. договору, постачальник, перелік, кількість, ціна, вартість, строк лізингу, строк передачі і адреси місця передачі предмета лізингу встановлюються додатками до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу". Передача предмета лізингу здійснюється на умовах EXW (місце передачі визначається в додатку) згідно з Міжнародними правилами Інкотермс в редакції 2000 року.

Згідно з п.п. 3.4.3. договору, лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.

Також лізингоодержувач зобов'язаний в разі несплати частково або повністю лізингових платежів протягом 30 календарних днів або порушення правил утримання чи використання предмета лізингу на вимогу лізингодавця, надіслану згідно п.п. 8.5. договору, протягом 17 календарних днів повернути йому предмет лізингу у визначене лізингодавцем місце разом з технічною документацією, одержаною від постачальника, згідно акту в технічно справному та комплектному стані. В разі відсутності технічного паспорту та іншої документації, яка ідентифікує предмет лізингу, лізингоодержувач за власний рахунок в десятиденний термін поновлює та передає втрачені документи лізингодавцю. На дату повернення предмету лізингу лізингоодержувач зобов'язаний підписати акт приймання-передачі предмету лізингу та надати товарну та податкову накладні на суму залишкової вартості або на суму експертної оцінки предмету лізингу (п.п. 3.4.4. договору).

Відповідно до п.п. 4.1. договору, за користування предметом лізингу лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі, що включають:

- попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості предмета лізингу в розмірі 10 (десяти) відсотків його вартості (включаючи ПДВ), на який не нараховується лізинговий платіж в частині одноразової комісії за організацію поставки предмета лізингу;

- відшкодування вартості предмета лізингу рівними частинами за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмета лізингу;

- комісію за супроводження договору в розмірі 7 (семи) відсотків річних (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем та черговими платежами вартості предмета лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість;

- одноразову комісію за організацію поставки предмета лізингу в розмірі 7 (семи) відсотків (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмету лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п.п. 4.3. договору, черговість сплати лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу та сплати комісії за супроводження договору кратна трьом місяцям. Термін сплати кожного лізинговою платежу встановлюється числом дати підписання акту. Перший лізинговий платіж сплачується через три місяці з дати підписання акту, подальші платежі - через кожні три місяці.

Відповідно до п.п. 4.4. договору, розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюються додатком до договору "Графік сплати лізингових платежів".

Також відповідно до п.п. 7.1. договору за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожен календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до п.п. 8.3. договору лізингодавець має право повністю або частково відмовитись від договору за несплату лізингоодержувачем протягом 30 календарних днів лізингового платежу.

При цьому договір вважається розірваним починаючи з 10 (десятого) дня дати відправлення цінного листа, з повідомлення про відмову від договору на адресу лізингоотримувача, зазначену у договорі, з врахуванням п.п. 9.2. договору.

З моменту відправлення лізингодавцем цінного листа з повідомленням про відмову від договору, лізингоодержувач протягом 17 (сімнадцяти) календарних днів зобов'язаний повернути лізингодавцю предмет лізингу в технічно справному і комплектному стані на підставі акту приймання-передачі та сплатити заборгованість згідно чергових лізингових платежів та неустойку в розмірі подвійного лізингового платежу за фактичний строк користування предметом лізингу лізингодавцем (п.п. 8.5. договору).

Згідно п.п. 7.6. договору за неповернення та/або користування предметом лізингу з дати, зазначеної п.п. 3.4.4. або п.п. 8.5. договору, лізингоодержувач сплачує подвійну плату з розрахунку, проведеного на підставі графіку сплати лізингових платежів та штраф у розмірі 20% від невідшкодованої вартості предмету лізингу.

Відповідно до додатку №1 (а.с. 15) до договору фінансового лізингу №6-10-408стз-фл/603 від 26.06.10р. предметом лізингу є комплект обладнання для утримання підсосних свиноматок з поросятами типу СТМ (175*12261,03), вартість якого становить разом з ПДВ - 2145680,25 грн. Постачальником предмету лізингу являється ТОВ "ВО "Техна".

Додатком №2 до вищезгаданого договору (а.с. 16) визначений графік сплати лізингових платежів.

24.09.10р. між ТОВ "ВО "Техна" (постачальник), НАК "Украгролізинг" та СТОВ "ЕТАЛОН-АГРО" підписано акт приймання-передачі комплекту обладнання для утримання підсосних свиноматок з поросятами типу СТМ (175*12261,03) (а.с. 17).

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 27.02.12р. по справі №16/5007/156/11 за позовом Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" до СТОВ "Еталон-Агро" стягнуто з останнього 166903,89 грн. основного боргу по сплаті лізингових платежів за період з 24.12.10р. по 24.12.11р., 2989,79 грн. - пені, 578,66 грн. - 3% річних. Дане рішення господарського суду Житомирської області залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.06.12р.

В подальшому позивач направив лист за вих. №14/1207 від 22ю05.12р. (а.с. 24-25), відповідно до якого відмовився від договору фінансового лізингу №6-10-408стз-фл/603 від 26.08.10р. та вимагав від відповідача протягом 17 днів, а саме до 8 червня 2012 року повернути предмет лізингу (для чого протягом 2-х днів з дня отримання даної вимоги повідомити НАК "Украгролізинг" (листом, телеграмою) дату, час та місце повернення предмета лізингу.

Відповідно до вищенаведеного листа та умов п.п. 8.3 договору останній вважається розірваним з 01.06.12р.

Також відповідачем не сплачено лізингові платежі, строк сплати яких настав згідно графіку лізингових платежів - 24.03.12р. та частково платіж, який мав бути сплачений 24.06.12р., що становить - 168368,83 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" №723/97-ВР від 16.12.1997р., лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно ст.16 даного Закону, сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати:

а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

в) компенсацію відсотків за кредитом;

г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.ст. 525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відносно усних заперечень представника відповідача щодо неправомірності зарахування позивачем платежів, сплачених відповідачем в період з 01.06.12р. по 14.08.12р., в рахунок попередньої заборгованості за тим же договором №6-10-408 стз-фл/603 від 26.08.10р. суд зазначає наступне .

Згідно з частиною 5 статті 51 Закону України „Про банки та банківську діяльність", платіжні інструменти (платіжні доручення, платіжні вимоги, вимоги-доручення) мають бути оформлені належним чином і містити інформацію про їх емітента, платіжну систему, в якій вони використовуються, правові підстави здійснення розрахункової операції і, як правило, держателя платіжного інструмента та отримувача коштів, дату валютування, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення банком розрахункової операції, що цілком відповідають інструкціям власника рахунку або іншого передбаченого законодавством ініціатора розрахункової операції.

Згідно з положеннями п.3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 р. №22 (в редакції постанови Правління Національного банку України від 30.03.2012 р. № 122) реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів одержувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Платіжні доручення, які не містять конкретно визначеного періоду призначення платежу, зараховані позивачем на погашення старої заборгованості на власний розсуд. Відповідно до вимог ч.3 ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідальність за забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів, а згідно з ч.8 ст.9 цього ж Закону відповідальність за недостовірність даних, відображених в первинних документах та регістрах бухгалтерського обліку, несуть особи, які склали та підписали ці документи.

З огляду на наведені норми законодавства і ту обставину, що відповідач мав раніше заборгованість за договором фінансового лізингу №6-10-408 стз-фл/603 від 26.08.10р. (визначену рішенням господарського суду Житомирської області від 27.02.12р. по справі №16/5007/156/11), визначаючи суму грошового зобов'язання за поточний розрахунковий період , позивач відповідно до умов договору правомірно враховує в цій сумі (включає до неї) заборгованість відповідача за попередні розрахункові періоди. В зв'язку з цим кошти, які сплачуються відповідачем без чіткого зазначення призначення платежу, в першу чергу спрямовуються на погашення боргу, який виник раніше.

Аналогічний підхід в частині права отримувача коштів спрямовувати їх на погашення боргу закріплено в листі Комітету ВР України з питань фінансів і банківської діяльності від 29.10.2004 р. №06-10/10-1215. Так, у вказаному листі зазначається, що в разі отримання платежів, у призначенні яких зазначено лише вид послуг та не вказано періоду, протягом якого ці послуги надавалися, грошові кошти мають бути зараховані наступним чином: у разі наявності заборгованості за цей вид послуг, в тому числі і заборгованості, що підлягає стягненню на підставі судових рішень, платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку, тобто починаючи з такої, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Отже, вказані вище дії позивача по зарахуванню коштів, що надійшли без конкретно визначеного періоду призначення платежу, на погашення заборгованості попередніх періодів не порушують вимог законодавства та відповідають його положенням, оскільки:

по-перше, законодавство (в тому числі фінансово-банківське) не забороняє здійснювати таке зарахування,

по-друге, законодавство містить вимоги щодо заповнення реквізиту "Призначення платежу" платіжного доручення платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу, а отже, можна зробити висновок, що негативні наслідки для відповідача незазначення в реквізиті "Призначення платежу" конкретного розрахункового періоду, за який здійснюється оплата несе сам платник, тобто у даному випадку - відповідач (лізингоодержувач).

Також судом взято до уваги ту обставину, що відповідачем на підтвердження своїх заперечень щодо остаточної суми заборгованості зі сплати лізингових платежів в ході розгляду справи не надано достатніх доказів.

Натомість представник позивача в свою чергу подав суду довідку за вих. №14/2201 від 26.09.12р., відповідно до якої сума заборгованості за лізинговими платежами становить 52951,16 грн.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вимоги стосовно основної суми заборгованість - 52951,16 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 4805,45 грн. - пені та 963,72 грн. - 3% річних.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки (штраф, пеня).

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно з ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача, розміри пені та 3% річних становлять 4805,45грн. та 963,72грн. (а.с. 28).

Розрахунки обґрунтовані та відповідають чинному законодавству.

Крім вищезазначеного позивач просить стягнути з відповідача 64162,84 грн. - неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (розрахунок - а.с. 28-29) та 293115,25 грн. - штрафу згідно п.п. 7.6 договору за неповернення або/та користування предметом лізингу.

Невідшкодована вартість предмета лізингу станом на дату розірвання договору (01.06.12р.), тобто лізингові платежі в частині відшкодування вартості предмета лізингу за період з 24.06.2012р. по 24.09.2017р., які на дату розірвання договору не наступили у лізингоодержувача, відповідно до розрахунку становить 1465576,27грн. (а.с. 30).

Отже, загальна сума штрафу у відповідності до пункту 7.6 договору за неповернення або/та користування предметом лізингу з дати, зазначеної в п.3.4.4 або 8.5 договору, становить 1 465 576,27*0,2(20%)=293 115,25 грн.

Усні заперечення відповідача щодо зменшення суми штрафу у зв'язку зі зменшенням суми невідшкодованої вартості предмету лізінгу (погашенням заборгованості після подачі позовної заяви до суду) не приймаються судом, оскільки сума штрафу була нарахована позивачем до початку сплати заборгованості та подачі позову до суду, а відтак станом на день звернення до суду була обгрунтованою.

Відповідно до ст. 785 ЦК України в разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

В ході розгляду справи судом встановлено, що договір фінансового лізингу №6-10-408 стз-фл/603 від 26.08.10р. припинив свою дію з 01.06.12р., а відповідач не повернув позивачу предмет лізингу. З вказаних підстав суд вважає вимоги щодо стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення та штрафу згідно п.п. 7.6. договору такими, що підлягають до задоволення.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідачем не подано до суду достатніх доказів на спростування позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 52951,16 грн. - основного боргу по сплаті лізингових платежів, 4805,45 грн. - пені, 963,72 грн. - 3% річних, 64162,84 грн. - неустойки за користування предметом лізингу, 293115,25 грн. - штрафу за неповернення та/або користування предметом лізингу обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову, а саме стягненні 115417,67 грн. основного боргу по сплаті лізингових платежів суд припиняє провадження у справі на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору, оскільки даний борг був сплачений відповідачем після звернення позивача до суду.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон-Агро" (13400, вул. Зозулінського, 30, м. Андрушівка, Житомирська область, ідентифікаційний код 32784424)

- на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (01023, вул. Мечникова, 16-а, м.Київ, ідентифікаційний код 30401456) 415998,42 грн. заборгованості, з яких: 52951,16 грн. - основний борг по сплаті лізингових платежів, 4805,45 грн. - пеня, 963,72 грн. - 3% річних, 64162,84 грн. - неустойка за користування предметом лізингу, 293115,25 грн. - штраф за неповернення та/або користування предметом лізингу, а також 10628,32 грн. - сплаченого судового збору.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 115417,67 грн. основного боргу по сплаті лізингових платежів.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 02.10.12

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу