Постанова

від 27.02.2013 по справі 7/5007/800/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2013 р. Справа № 7/5007/800/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Мирошниченка С.В., суддів:Барицької Т.Л., Хрипуна О.О., розглянувши касаційну скаргуСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон-Агро" на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 26.11.2012 та на рішеннягосподарського суду Житомирської області від 27.09.2012 у справі№ 7/5007/800/12 господарського суду Житомирської області за позовомДержавного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" доСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон-Агро" простягнення 531 416,09 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Єремов М.С., - відповідача повідомлений, але не з'явився; Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 26 . 02.2013 №02-05/86 змінено склад колегії суддів, в провадженні якої знаходилась дана справа та сформовано наступний склад суддів: головуючий суддя - Мирошниченко С.В., судді - Барицька Т.Л., Хрипун О.О.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 27.09.2012 у справі № 7/5007/800/12 (суддя Кудряшова Ю.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.11.2012, позов Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (надалі позивач) до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон-Агро" (надалі відповідач) задоволено частково; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 415 998,42 грн. заборгованості, з яких : 52 951,16 грн. - основного боргу по сплаті лізингових платежів, 4 805,45 грн. - пені за порушення строків сплати лізингових платежів, 963,72 грн. - 3% річних, 64 162,84 грн. - неустойки та 293 115,25 грн. - штрафу згідно з п.п. 7.6. договору; в частині стягнення 115 417,67 грн. основного боргу по сплаті лізингових платежів провадження у справі припинено.

Відповідач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.11.2012 та рішення господарського суду Житомирської області від 27.09.2012 у справі № 7/5007/800/12 та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

27.02.2013 від позивача у справі надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній заперечує проти її задоволення, просить оскаржувані судові рішення у даній справі залишити без змін.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи 26.08.2010 між ВАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", правонаступником якого є позивач (лізингодавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженим відповідальністю "Еталон-Агро" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №6-10-408 стз-фл/603 з додатками, відповідно до пункту 1 якого лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника, самостійно обраного лізингоодержувачем, та визначений у додатку до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу", що є специфікацією предмета лізингу, а останній сплачує за це лізингові платежі на умовах договору.

Згідно з додатком №1 до договору фінансового лізингу предметом лізингу є комплект обладнання для утримання підсосних свиноматок з поросятами типу СТМ (175*12261,03), вартість якого разом з ПДВ становить 2 145 680,25 грн.; постачальником предмету лізингу є ТОВ "ВО "Техна".

Відповідно до пункту 2.2. договору, строк лізингу відраховується з дати підписання акту приймання-передачі між сторонами.

Пунктом 4.1. договору встановлено, що за користування предметом лізингу лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі, що включають: попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості предмета лізингу в розмірі 10 (десяти) відсотків його вартості (включаючи ПДВ), на який не нараховується лізинговий платіж в частині одноразової комісії за організацію поставки предмета лізингу; відшкодування вартості предмета лізингу рівними частинами за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмета лізингу; комісію за супроводження договору в розмірі 7 (семи) відсотків річних (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем та черговими платежами вартості предмета лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість; одноразову комісію за організацію поставки предмета лізингу в розмірі 7 (семи) відсотків (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмету лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до пункту 4.4. договору, розмір лізингових платежів та їх складових частин встановлюються додатком до договору "Графік сплати лізингових платежів".

Пунктом 3.4.3. договору визначено обов'язок лізингоодержувача своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.

За порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожен календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня (пункт 7.1. договору).

Відповідно до пункту 8.3. договору за несплату лізингоодержувачем лізингового платежу протягом 30 календарних днів, лізингодавець має право повністю або частково відмовитись від договору. При цьому договір вважається розірваним, починаючи з 10 (десятого) дня дати відправлення цінного листа, з повідомлення про відмову від договору на адресу лізингоотримувача, зазначену у договорі, з врахуванням пункту 9.2. договору

Крім того, відповідно до пункту 3.4.4. договору у разі несплати повністю або частково лізингових платежів протягом 30 календарних днів або порушення правил утримання чи використання предмета лізингу на вимогу лізингодавця, надіслану згідно з пунктом 8.5. договору, лізингоодержувач зобов'язаний протягом 17 календарних днів повернути йому предмет лізингу у визначене лізингодавцем місце разом з технічною документацією, одержаною від постачальника, згідно з актом в технічно справному та комплектному стані.

З моменту відправлення лізингодавцем цінного листа з повідомленням про відмову від договору, лізингоодержувач протягом 17 (сімнадцяти) календарних днів зобов'язаний повернути лізингодавцю предмет лізингу в технічно справному і комплектному стані на підставі акту приймання-передачі та сплатити заборгованість згідно з черговими лізинговими платежами та неустойку в розмірі подвійного лізингового платежу за фактичний строк користування предметом лізингу лізингодавцем (пункт 8.5. договору).

Відповідно до пункту 7.6. договору за неповернення та/або користування предметом лізингу з дати, зазначеної в пунктах 3.4.4. або 8.5. договору, лізингоодержувач сплачує подвійну плату з розрахунку, проведеного на підставі графіку сплати лізингових платежів та штраф у розмірі 20% від невідшкодованої вартості предмету лізингу.

З матеріалів справи вбачається, що 24.09.2010 між ТОВ "ВО "Техна", НАК "Украгролізинг" та СТОВ "Еталон - Агро" підписано акт приймання - передачі комплекту зазначеного обладнання.

Судами попередніх інстанцій встановлено порушення відповідачем своїх зобов'язань зі сплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу, що підтверджується рішенням господарського суду Житомирської області від 27.02.2012 у справі №16/5007/156/11, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.06.2012, за позовом Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" до СТОВ "Еталон-Агро", яким вирішено стягнути з останнього 166 903,89 грн. основного боргу по сплаті лізингових платежів за період з 24.12.2010 по 24.12.2011, 2 989,79 грн. - пені, 578,66 грн. - 3% річних.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, посилаючись на порушення відповідачем умов договору фінансового лізингу щодо сплати лізингових платежів, направив відповідачу лист за вих. №14/1207 від 22.05.2012, відповідно до якого відмовився від договору фінансового лізингу №6-10-408стз-фл/603 від 26.08.2010 та вимагав від відповідача протягом 17 днів, а саме: до 08.06.2012, повернути предмет лізингу.

Судами на підставі вищенаведеного листа та умов пункту 8.3. договору встановлено, що останній вважається розірваним з 01.06.2012.

Предметом даного спору є вимога позивача (лізингодавця) про стягнення з відповідача (лізингоодержувача) 531 416,09 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу №6-10-408 стз-фл/603 від 26.08.2010, з яких: 168 368,83 грн. - основний борг по сплаті лізингових платежів, 4 805,45 грн. - пеня за порушення строків сплати лізингових платежів, 963,72 грн. - 3% річних, 64 162,84 грн. - неустойка в розмірі подвійної плати за користування предметом лізингу згідно з пунктами 7.6. та 8.5. договору та 293 115,25 грн. - штраф згідно з пунктом 7.6. договору за неповернення або/та користування предметом лізингу.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позовні вимоги є частково правомірними та обґрунтованими.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з вказаними висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Стаття 806 ЦК України передбачає, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

У статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" зазначається, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Пункт 1 статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В той же час, як встановлено судами попередніх інстанцій, та що стало причиною звернення із даним позовом, відповідач порушив виконання своїх договірних зобов'язань в частині сплати лізингових платежів, у зв'язку з чим суди попередніх інстанцій, врахувавши часткове погашення боргу під час розгляду справи в суді першої інстанції та наданої позивачем довідки за вих. № 14/2201 від 26.09.2012 щодо суми боргу, дійшли до правомірних висновків про існування заборгованості та обґрунтовано задовольнили вимогу позивача про стягнення з відповідача 52 951,16 грн. основного боргу по сплаті лізингових платежів, а також щодо наявності підстав для припинення провадження у справі в частині погашеної суми боргу.

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Враховуючи зазначене, умови пункту 7.1. договору та перевірений судами попередніх інстанцій розрахунок сум неустойки та 3% річних, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про стягнення з відповідача 4 805,45 грн. пені за порушення строків сплати лізингових платежів та 3% річних в сумі 963,72 грн.

Колегія суддів касаційної інстанції також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог про стягнення штрафу у розмірі 20% від невідшкодованої вартості предмету лізингу у відповідності до пункту 7.6. договору, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що договір фінансового лізингу припинив свою дію 01.06.2012, проте лізингоодержувач не виконав обов'язку щодо повернення предмета лізингу у визначений строк.

Враховуючи невиконання відповідачем обов'язку щодо повернення предмету лізингу у визначений строк та погодження сторонами у пунктах 7.6. та 8.5. договору обов'язку відповідача сплатити у такому випадку на користь позивача неустойки у розмірі подвійного лізингового платежу за час прострочення, враховуючи передбачений ст. 627 ЦК України принцип свободи договору, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення на підставі пунктів 7.6. та 8.5. договору з відповідача на користь позивача неустойки у розмірі 64 162,84 грн. Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитися з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для застосування у даному випадку до спірних правовідносин положень ч. 2 ст. 785 ЦК України про відповідальність наймача у разі неповернення предмета найму. Вказані положення не застосовуються до правовідносин, які виникають із договору фінансового лізингу, оскільки останні регулюються спеціальним законом, а саме: наслідки неналежного виконання договору фінансового лізингу зі сторони лізингоодержувача визначені у ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг", яка передбачає право лізингодавця на відшкодування збитків (вказаної позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 29.01.2013 у справі № 12/149).

Проте, враховуючи, що вказане порушення не вплинуло на правильність висновків, зроблених за результатом розгляду позовних вимог у вказаній частині, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий та апеляційний господарські суди в порядку ст.ст. 4 7 , 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін.

Отже, доводи касаційної скарги не спростовують правомірних висновків судів попередніх інстанцій, що покладені в основу прийнятих у даній справі судових рішень, а тому не є підставою для їх скасування.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон-Агро" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.11.2012 та рішення господарського суду Житомирської області від 27.09.2012 у справі № 7/5007/800/12 залишити без змін.

Головуючий С.В. Мирошниченко

Судді: Т.Л. Барицька

О.О. Хрипун