Рішення

від 01.10.2012 по справі 5011-36/12246-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-36/12246-2012 01.10.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Безпека Інтерконтинент»

до Приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад

«Міжрегіональна академія управління персоналом»

про стягнення 96 317, 00 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

від позивача: Степаненко К.С. -по дов. №б/н від 20.09.2012р.

Терещенко В.М. -по довю №98 від 29.08.2012р.

від відповідача: не з'явились

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Безпека Інтерконтинент»про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна академія управління персоналом»96 317, 00 грн., із яких: 91 000 грн. основний борг по договору на надання послуг охорони №2167 від 01.01.2009р., 5 317,00 грн. -інфляційні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2012 порушено провадження у справі № 5011-36/12246-2012 та призначено її до розгляду на 01.10.2012р.

Представник позивача в судовому засіданні 01.10.2012р. позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судове засідання 01.10.2012р. не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 07.09.202р. не виконав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвала суду про порушення провадження у справі представник відповідача отримав 13.09.2012р.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

В судовому засідання 01.10.2012, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.01.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Безпека Інтерконтинент»(надалі позивач) та Приватним акціонерним товариством «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна академія управління персоналом» (надалі відповідач) було укладено договір №2167 на надання послуг охорони.

Відповідно до п. 2.1. договору предметом відповідач доручає, а позивач приймає на себе обов»язки по забезпеченню охорони рухомого та нерухомого майна, здійсненню контрольно -перепускного режиму та підтримці громадського порядку на території об'єкту силами співробітників охорони в будівлях та на території місцевості за адресами: м. Київ. вул.. Фрометівська, 2 та 18, пров. Червонозоряний, 1/9, що належать відповідачу на правах власності та оренди.

Сторони визначили, що даний договір набирає чинності з дати його укладання в діє до 01 січня 2010 року (п.11.1 договору).

По закінченні строку , вказаного в п.11.1 цього договору, строк дії договору на кожний наступний 1(один) рік, за умови, що не пізніше ніж за 3(три) місяці до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не направить іншій стороні повідомлення про припинення цього договору.

Оскільки після закінчення строку дії договору ні одна із сторін не заявила про його припинення, тому відповідно до п. 11. 1 договір був пролонгований на новий строк.

Відповідно до умов даного договору (п.6.1 договору) позивач щомісячно надає відповідачу рахунок за охоронні послуги, які були протягом минулого місяця та акт прийому - передачі виконана них робіт. Поданий рахунок підлягає оплаті відповідачем протягом трьох банківських днів з моменту підписання акту прийому -передачі виконаних робіт, шляхом перерахування зазначеної суми на рахунок позивача.

Оплата послуг здійснюється відповідачем на підставі підписаного сторонами акту шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання акту (п.6.6 договору).

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не були в повному обсязі сплачені вартість наданих послуг за грудень 2009 року в сумі 35 000 грн. та квітень 2012року в сумі 56 000 грн., в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 91 000 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до умов даного договору (п.6.1 договору) позивач щомісячно надає відповідачу рахунок за охоронні послуги, які були протягом минулого місяця та акт прийому - передачі виконана них робіт. Поданий рахунок підлягає оплаті відповідачем протягом трьох банківських днів з моменту підписання акту прийому -передачі виконаних робіт, шляхом перерахування зазначеної суми на рахунок позивача.

Оплата послуг здійснюється відповідачем на підставі підписаного сторонами акту шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання акту (п.6.6 договору).

В матеріалах справи наявні підписані та скріплені печатками обох сторін договору акти прийому-здачі виконаних робіт (надання послуг) за грудень 2009р. на суму 140 552, 00 грн. (дата підписання 10.01.2010р.), за квітень 2012 року на суму 92 751, 00 грн. (дата підписання 24.04.2012р.).

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Тобто, обов'язковою підставою для здійснення замовником свого обов'язку щодо оплати послуг є надання цих послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, замовник в порушення взятих на себе зобов'язань за договором вартість наданих послуг у визначений договором строк не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем у період з грудень 2009 року та квітень 2012року в сумі 91 000 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 978 Цивільного кодексу України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням існування належних доказів надання позивачем послуг, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача їх вартості в загальному розмірі 91 000 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки при розгляді справи судом встановлено, що акти прийому-здачі виконаних робіт (надання послуг) за грудень 2009р. на суму 140 552, 00 грн. підписаний 10.01.2010р., а за квітень 2012 року на суму 92 751, 00 грн. 24.04.2012р., тобто оплату відповідач повинен був здійснити до 13.01.2010р. та до 17.04.2012р. відповідно.

При перевірці нарахування інфляційних судом встановлено, що позивачем не вірно проведено нарахування інфляційних, тобто позивач безпідставно нарахував інфляційні за період за період з 29.12.2009р. по 31.12.2009р. та з 01.01.2010р. по 13.01.2010р. в сумі 1638, 40 грн.

З огляду на вищевикладене позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в сумі 3 678, 60 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. 49, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, - суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна академія управління персоналом»(03039, м. Київ, вул.. Фрометівська, 2, ЄДРПОУ 00127522) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Безпека Інтерконтинент»(03115, м. Київ, пл.. Святошинстка, 1, к. 272, ЄДРПОУ 34585149) 91 000 грн. 00 коп. основного боргу, 3 678 грн. 60 коп. інфляційних, 1 893 грн. 59 коп. витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.10.2012р.

Суддя Т. Ю. Трофименко