Рішення

від 28.09.2012 по справі 5011-66/11271-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-66/11271-2012 28.09.12

Суддя господарського суду міста Києва Гончаров С.А.

при секретарі судового засідання Якубовській О.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Заступника прокурора Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до відповідача : Голосіївського парку культури та відпочинку імені Максима Рильського

про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,12 га за адресою: проспект 40-річчя Жовтня, 87 у Голосіївському районі міста Києва, привівши її у попередній стан, придатний для використання, шляхом демонтажу металевої огорожі за власний рахунок

за участю представників сторін:

від прокуратури: Пилипенко Т.А.- посв. №64

від позивача : не з'явився

від відповідача: Зубчинський М.П.-предст. дов. № 125 від 27.09.12р.

Лисенко Л.О-директор, наказ № 497-к від 13.11.07р.

СУТЬ СПОРУ:

Заступник прокурора Голосіївського району міста Києва звернувся до господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради до Голосіївського парку культури та відпочинку імені Максима Рильського про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,12 га за адресою: проспект 40-річчя Жовтня, 87 у Голосіївському районі міста Києва, привівши її у попередній стан, придатний для використання, шляхом демонтажу металевої огорожі за власний рахунок.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на факт самовільного використання відповідачем спірної земельної ділянки, за відсутності документів, що посвідчують право власності або користування земельною ділянкою, що є порушенням вимог ст.ст. 9, 116, 125, 126 Земельного кодексу України.

Відповідач, згідно з відзивом на позовну заяву, проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що спірна земельна ділянка на законних підставах належить відповідачу та не є такою, що зайнята самовільно, оскільки рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів трудящих № 1776 від 26.10.1954 року для створення Голосіївського парку культури і відпочинку відведено земельну ділянку площею 150 га; відповідно до технічного звіту саме спірна земельна ділянка визначена «для дитячого майданчику»та погоджено зовнішні межі в натурі, які визначені з урахуванням металевої огорожі, що вимагається до знесення. Відповідачем зазначено, що він не має Державного акту на право власності чи користування земельною ділянкою у зв'язку з тим, що державні кошти на виконання відповідних робіт не виділялись.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

18.05.2012 року посадовою особою Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації відповідно до Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель міста Києва, затвердженого рішенням сесії Київської міської ради від 25.09.2003 року № 16/890, ст.ст. 187, 189 Земельного кодексу України, на підставі запиту прокуратури Голосіївського району м. Києва від 16.05.2012 року № 37-8987вих-12, проведено обстеження земельної ділянки за адресою: пр. 40-річчя Жовтня, 87 у Голосіївському районі м. Києва (обліковий код ділянки 79:301:019). Результати обстеження викладені в акті обстеження земельної ділянки № 847/01 від 18.05.2012 року.

За результатами обстеження встановлено та в акті обстеження зафіксовано, зокрема, що земельна ділянка (обліковий код ділянки 79:301:019) площею 8612,27 кв.м. на пр. 40-річчя Жовтня, 87 у Голосіївському районі м. Києва обліковується за Голосіївським парком культури та відпочинку імені Максима Рильського на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування; на частині зазначеної земельної ділянки площею 0,12 га знаходяться дитячі атракціони Голосіївського парку культури та відпочинку імені Максима Рильського.

Щодо дій Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації з проведення обстеження земельної ділянки, то у відповідності ст. 189 Земельного кодексу України, ст.ст. 12, 20 Закону України „Про охорону земель", Закону України „Про місцеве самоврядування України", органами місцевого самоврядування здійснюється самоврядний контроль за використанням та охороною земель.

Рішенням сесії Київської міської ради від 25.09.2003 року № 16/890 затверджено Порядок здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель міста Києва (надалі - Порядок).

Так, згідно п. 2. Порядку повноваження щодо здійснення самоврядного контролю за додержанням земельного законодавства, використанням та охороною земель покладено на Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації).

Пунктом 2.5. Порядку визначено, що самоврядний контроль за виконанням вимог земельного законодавства здійснюється шляхом, зокрема проведення перевірок.

Згідно пункту 3.2. Порядку Посадові особи Головного управління мають право, зокрема, складати акти перевірок дотримання вимог земельного законодавства та подавати в установленому порядку матеріали про результати перевірок до відповідних органів для притягнення винних осіб до відповідальності, а також подавати зібрані документи до Київської міської ради.

При здійсненні самоврядного контролю Головне управління перевіряє, зокрема, наявність правових підстав для використання земель, в тому числі документів, що посвідчують право власності або користування землею (п. 4.1. Порядку).

Відповідно до п. 6.1. Порядку Головне управління після виявлення порушень земельного законодавства складає акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства та дає вказівку про необхідність усунення порушень земельного законодавства.

Дослідження судом акту обстеження земельної ділянки № 847/01 від 18.05.2012 року свідчить про те, що він відповідає вимогам щодо порядку проведення самоврядного контролю та оформлення його результатів, та, з огляду на викладене, суд робить висновок про те, що наведений акт є належним доказом у справі.

Господарський суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Основним законом, яким регулюються земельні відносини, є Конституція України. Крім цього, земельні відносини регулюються іншими, прийнятими відповідно до Конституції законами і підзаконними актами, а саме законами України "Про землеустрій", "Про державний контроль за використанням та охороною земель", "Про місцеве самоврядування" та іншими законами, також Земельним кодексом України, прийнятим Верховною Радою України 25.10.2001 року, який набув чинності з 01.01.2002 року.

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого це право здійснюють органи державної влади і органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, іншими законодавчими актами України.

Статтею 2 Земельного Кодексу України передбачено, що земельні відносини -це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Стаття 12 Земельного кодексу України встановлює повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин. Зокрема, до їх повноважень належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності; додержання земельного та екологічного законодавства.

Підстави набуття права на землю передбачені статтею 116 Земельного кодексу України. У цій статті врегульовані відносини щодо набуття громадянами та юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності. Підставою набуття права на землю у таких випадках є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

На підставі рішень сільських, селищних, міських рад, а в окремих випадках -районних і обласних рад, земельні ділянки передаються у власність громадян і юридичних осіб із земель комунальної власності шляхом відведення їх в натурі (на місцевості) та оформлення відповідних правовстановлюючих документів.

Порядок надання у постійне користування земельних ділянок встановлений статтею 123 Земельного кодексу України. Так, згідно ч. 1 цієї статті надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Відповідно ст. 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Згідно статті 125 Земельного кодексу України Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону, або договором оренди землі та договором відчуження права оренди землі, зареєстрованими відповідно до закону.

Визначення терміну „самовільне зайняття земельних ділянок" наведене в ст. 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель". За приписами цієї статті, самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Прокурором пояснено суду, що документи, що посвідчують право власності чи користування спірною земельною ділянкою відсутні.

Виходячи з матеріалів справи, рішення Київської міської ради про передачу Голосіївському парку культури та відпочинку імені Максима Рильського у власність спірної земельної ділянки або надання її у користування (оренду), відсутнє.

Як зазначалось, відповідач стверджує, що використовує спірну земельну ділянку на підставі рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів трудящих № 1776 від 26.10.1954 року, яким земельну ділянку площею 150 га відведено для створення Голосіївського парку культури і відпочинку. Проте, такі твердження відповідача суд спростовує з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів трудящих № 1776 від 26.10.1954 року відведено Управлінню впорядкування міста Києва земельну ділянку в Голосієво Кагановичського району площею біля 150 гектар, в межах проекту відводу Управління в справах архітектури міста Києва, під будівництво районного парку культури і відпочинку.

Разом з тим, доказів надання спірної земельної ділянки саме відповідачу у даній справі, Голосіївському парку культури та відпочинку імені Максима Рильського, матеріали справи не містять. За таких обставин, суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо правомірного використання ним спірної земельної ділянки.

За таких обставин, судом встановлено, що спірна земельна ділянка використовується відповідачем самовільно, з порушенням земельного законодавства, та матеріалами справи підтверджується самовільне використання відповідачем спірної земельної ділянки, що не спирається на закон і відбувається з порушенням визначеного порядку надання земельних ділянок, що здійснюється без наявності відповідного рішення та/або вчинення правочину щодо спірної земельної ділянки.

Судом встановлено, що заходів щодо усунення порушень земельного законодавства відповідачем не вжито, самостійно спірну земельну ділянку не звільнено.

Згідно статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Підприємства, установи, організації та громадяни, винні у самовільному зайнятті земель, зобов'язані самостійно (за власний рахунок) привести ділянку до стану, придатного для використання, відновити порушені межові знаки, знести самовільно зведені будівлі.

Відповідно до ч.3 ст.212 цього Кодексу повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

З огляду на таке, враховуючи встановлені обставини справи, суд робить висновок про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 13 Конституції України, ст.ст. 2, 12, 116, 123, 125, 126, 212 Земельного кодексу України, ст. 16 Закону України „Про оренду землі", ст. 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель", ст.ст. 1, 2, 22, 32, 33, 35, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Заступника прокурора Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Голосіївського парку культури та відпочинку імені Максима Рильського про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,12 га за адресою: проспект 40-річчя Жовтня, 87 у Голосіївському районі міста Києва, привівши її у попередній стан, придатний для використання, шляхом демонтажу металевої огорожі за власний рахунок -задовольнити.

Зобов'язати Голосіївський парк культури та відпочинку імені Максима Рильського (03040, м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, 87, ЄДРПОУ 02221320) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,12 га за адресою: проспект 40-річчя Жовтня, 87 у Голосіївському районі міста Києва, привівши її у попередній стан, придатний для використання, шляхом демонтажу металевої огорожі за власний рахунок.

Стягнути з Голосіївського парку культури та відпочинку імені Максима Рильського (03040, м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, 87, ЄДРПОУ 02221320) на користь Державного бюджету України (р/р 31215206783001, одержувач - ГУ ДКСУ у м. Києві, банк одержувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, ЄДРПОУ 37993783, МФО 820019, код платежу 22030001) судовий збір в розмірі 1073,00 грн.

В судовому засіданні 28.09.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення складено в повному обсязі та підписане 01.10.2012р.

Суддя С.А. Гончаров