Постанова

від 24.12.2012 по справі 5011-66/11271-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2012 р. Справа№ 5011-66/11271-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Авдеєва П.В.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 24.12.2012 року

розглянувши апеляційну скаргу Голосіївського парку культури та відпочинку імені Максима Рильського на рішення господарського суду міста Києва від 28.09.2012 року,

у справі № 5011-66/11271-2012 (суддя Гончаров С.А.)

за позовом Заступника прокурора Голосіївського району міста Києва в

інтересах держави в особі Київської міської ради

до Голосіївського парку культури та відпочинку імені Максима

Рильського

про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку

площею 0,12 га за адресою: проспект 40-річчя Жовтня, 87 у

Голосіївському районі міста Києва, привівши її у попередній

стан,

придатний для використання, шляхом демонтажу металевої

огорожі за власний рахунок

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.09.2012 року по справі № 5011-66/11271-2012 задоволено позовні вимоги Заступника прокурора Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Голосіївського парку культури та відпочинку ім. М. Рильського про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,12 га за адресою: проспект 40-річчя Жовтня, 87 у Голосіївському районі міста Києва, привівши її у попередній стан, придатний для використання, шляхом демонтажу металевої огорожі за власний рахунок.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 28.09.2012 року Голосіївський парк культури та відпочинку ім. М. Рильського звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить зазначене рішення господарського суду міста Києва скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2012 року апеляційну скаргу Голосіївського парку культури та відпочинку імені Максима Рильського на рішення господарського суду міста Києва від 28.09.2012 року повернуто скаржнику на підставі п.3 ч.1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.

Так, Голосіївський парк культури та відпочинку імені Максима Рильського повторно звернувся до суду апеляційної інстанції з вказаною вище апеляційною скаргою. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2012 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Лобаня О.І., суддів Майданевича А.Г., Федорчука Р.В. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2012 року у зв'язку з великою завантаженістю судді Майданевича А.Г. змінено склад колегії суддів: головуючий суддя - Лобань О.І., судді Авдеєв П.В., Федорчук Р.В.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор вважає подану апеляційну скаргу безпідставною та надуманою, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим та таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

У судових засіданнях 10.12.2012 року та 24.12.2012 року представники Голосіївського парку культури та відпочинку ім. М. Рильського надали суду свої пояснення по справі в яких, підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі та просили суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 28.09.2012 року по справі № 5011-66/11271-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити прокурору у задоволенні позову.

Прокурор судових засіданнях 10.12.2012 року та 24.12.2012 року також надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою та безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим та таким, що грутнується на нормах закону. Просив апеляційний господарський суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Київська міська рада будучи належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи в судові засідання 10.12.2012 року та 24.12.2012 року не направила свого представника, про причини неявки суд не повідомила.

Враховуючи викладене, заслухавши думку прокурора та представника скаржника, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки Київська міська рада про дату та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Участь представників позивача що не з'явились у судовому засіданні 24.12.2012 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи та витребування письмових доказів не надходило. В матеріалах справи міститься достатньо доказів для прийняття рішення по справі. Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

У відповідності до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.05.2012 року посадовою особою Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації відповідно до Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель міста Києва, затвердженого рішенням сесії Київської міської ради від 25.09.2003 року № 16/890, ст.ст. 187, 189 Земельного кодексу України, на підставі запиту прокуратури Голосіївського району м. Києва від 16.05.2012 року № 37- 8987вих-12, проведено обстеження земельної ділянки за адресою: пр. 40-річчя Жовтня, 87 у Голосіївському районі м. Києва (обліковий код ділянки 79:301:019).

За результатами обстеження встановлено та в акті обстеження зафіксовано, зокрема, що земельна ділянка (обліковий код ділянки 79:301:019) площею 8612,27 кв.м. на пр. 40-річчя Жовтня, 87 у Голосіївському районі м. Києва обліковується за Голосіївським парком культури та відпочинку імені Максима Рильського на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування; на частині зазначеної земельної ділянки площею 0,12 га знаходяться дитячі атракціони Голосіївського парку культури та відпочинку імені Максима Рильського.

У серпні 2012 року заступник прокурора Голосіївського району міста Києва звернувся до суду в інтересах держави в особі Київської міської ради до Голосіївського парку культури та відпочинку ім. М. Рильського про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,12 га за адресою: проспект 40-річчя Жовтня, 87 у Голосіївському районі міста Києва, привівши її у попередній стан, придатний для використання, шляхом демонтажу металевої огорожі за власний рахунок. Обгрунтовуючи позовні вимоги прокурор послався на факт самовільного використання відповідачем спірної земельної ділянки, за відсутності документів, що посвідчують право власності або користування земельною ділянкою, що є порушенням вимог ст. ст. 9, 116, 125. 126 Земельного кодексу України.

В свою чергу відповідач, заперечив, проти позовних вимог, посилаючись на те, що спірна земельна ділянка на законних підставах належить відповідачу та не є такою, що зайнята самовільно, оскільки рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів трудящих № 1776 від 26.10.1954 року для створення Голосіївського парку культури і відпочинку відведено земельну ділянку площею 150 га; відповідно до технічного звіту саме спірна земельна ділянка визначена «для дитячого майданчику» та погоджено зовнішні межі в натурі, які визначені з урахуванням металевої огорожі, що вимагається до знесення. Крім того, відповідач вказує на те, що він не має державного акту на право власності чи користування земельною ділянкою у зв'язку з тим, що державні кошти на виконання відповідних робіт не виділялись.

Як зазначалося раніше, рішенням господарського суду міста Києва від 28.09.2012 року по справі № 5011-66/11271-2012 задоволено позовні вимоги Заступника прокурора Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради про зобов'язання Голосіївський парку культури та відпочинку ім. М. Рильського звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,12 га за адресою: проспект 40-річчя Жовтня, 87 у Голосіївському районі міста Києва, привівши її у попередній стан, придатний для використання, шляхом демонтажу металевої огорожі за власний рахунок.

Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду з таким висновком місцевого господарського суду про задоволення позову та звільнення земельної ділянки як такої що зайнята самовільно погодитися не може та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 126 Земельного Кодексу України - право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Дійсно, у Голосіївського парку культури та відпочинку ім. М. Рильського відсутній державний акт на закріплену за ним земельну ділянку, у тому числі і спірну земельну ділянку площею 0,12 га, який посвідчує право постійного користування цією земельною ділянкою. Зазначений факт також не заперечується й відповідачем у справі.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з доповідних записок першого заступника Голови КМДА від 12.06.2012 року № 16234/2 та від 24.05.2012 року (вх. № КМДА 16234/02 від 25.05.2012 року) та виконуючого обов'язки начальника юридичного управління КМДА від 05.04.2012 року № 20-26-194, які адресовані голові КМДА, із за відсутності коштів - парки культури та відпочинку, а також об'єкти зеленого господарства м. Києва не мають державних актів на право постійного користування закріпленими за ними земельними ділянками. При наявності коштів, такі акти будуть виготовлені. У вказаних доповідних записках також зазначається, що Державні грошові кошти на виконання робіт по розробці технічної документації зі складання державних актів на право постійного користування земельними ділянками протягом багатьох років не виділялися. У зв'язку з цим, жоден з існуючих у м. Києві парків відпочинку, у тому числі і Національний природний парк «Голосіївський», комунальні підприємства по уходу за зеленими насадженнями - таких актів не мають.

Таким чином, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що затримка з виготовлення та отриманням державного акта на право постійного користування на вказану земельну ділянку не з вини відповідача по справі - Голосіївського парку культури та відпочинку ім. М. Рильського.

Судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що відсутність державного акта на право власності чи право постійного користування земельною ділянкою не є підставою, вважати, що спірна земельна ділянка є самовільно зайнятою земельною ділянкою.

Так, у ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» міститься визначення, що таке «самовільно зайнята земельна ділянка». А саме: будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно з п. 31 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», зазначено, що відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки. У вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки, як самовільного її зайняття.

У вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

Також, з даного питання є роз'яснення Державного комітету України із земельних ресурсів (лист від 11.11.2008 року №14-17- 4/12991) у якому зазначено, що слід розрізняти такі порушення земельного законодавства, як самовільне зайняття земельної ділянки та використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів. Якщо прийнято рішення про надання земельної ділянки в користування або про передачу її у власність громадянину чи юридичній особі, але ще не оформлено правовстановлюючі документи (договір оренди, акт на право власності тощо), а юридична особа чи громадянин уже використовують земельну ділянку, такі дії треба кваліфікувати як використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, а не як її самовільне зайняття.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів трудящих № 1776 від 26.10.1954 року «По відвід земельної ділянки Управлінню впорядкування міста під будівництво районного парку культури та відпочинку в Голосієво» - для утворення Голосіївського парку культури і відпочинку відведено земельна ділянка площею 150 га. (а.с. 61).

Також, на виконання Постанови Ради Міністрів Ураїнської PCP від 04.05.1957 року № 17 і постанови № 770 бюро Київського міського Комітету КП України та виконкому Київської міської Ради депутатів трудящих від 10.05.1957 року «Про будівництво і благоустрій парків м. Києва» та Рішення Виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів трудящих № 1088 від 25.06.1957 року з 01.07.1957 року утворено Голосіївський районний парк культури та відпочинку.(а.с. 60).

Рішенням Виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів трудящих № 1923 від 25.10.1958 року «Про введення в експлуатацію Голосіївського парку культури та відпочинку у Московському районі м. Києва» затверджено акти Державної приймальної комісії від 13.08.1958 року про прийняття в експлуатацію споруд і елементів впорядкування Голосіївського парку культури та відпочинку, у тому числі - п. 6 Атракціони для дорослих і дітей. (а.с.59).

25.06.2002 року Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією видане розпорядження № 705 щодо реконструкції і благоустрою Голосіївського парку культури та відпочинку. На підставі цього рішення заплановано здійснити реконструкцію, благоустрій та ремонтно-відновлювальні роботи Голосіївського парку культури та відпочинку з урахуванням порядкування діяльності існуючих об'єктів дозвілля, торгівлі та громадського харчування.(а.с. 109).

Згідно листа заступника Головного управління земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 13.07.2012 року №03-480/20007 - земельні ділянки 79:301:019 (спірна земельна ділянка), 79:301:020, 79:301:021, 79:301:023, 79:301:025, №301:028, 79:301:029, 79:301:030, 79:301:031, 79:301:032 обліковуються за Голосіївським парком культури та відпочинку ім. М.Рильського на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування, про що значиться в базі даних автоматизованої системи ПК «Кадастр» (а.с. 112).

Відповідно до Технічного звіту «По встановленню зовнішніх меж земельних ділянок Голосіївського парку культури та відпочинку ім. М. Рильського» саме оспорювана прокурором земельна ділянка, розташована по проспекті 40-річчя Жовтняя, 87 у м. Києві, визначена для «дитячого майданчику» і угоджені її зовнішні межі в натурі (а.с. 65-108).

Таким чином, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Враховуючи вищевикладене, оскільки під час розгляду даної справи у суді апеляційної інстанції, апеляційним господарським судом встановлено, що відповідач використовує земельну ділянку за згодою їх розпорядника, на підставі рішень відповідних органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади, а також відповідач здійснює оплату за користування земельними ділянками, та матеріалами справи підтверджено вжиття відповідачем всіх передбачених чинним законодавством заходів, спрямованих на оформлення права користування земельною ділянкою, судова колегія вважає, помилковим твердження прокурора щодо самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки та використання її не за цільовим призначенням.

Така ж, правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України, зокрема у постанові від 17.05.2011 року по справі № 9/146-10 та від 23.06.2011 року у справі № 32/114пн.

До того ж, під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, відповідачем було надано суду для долучення до матеріалів справи копію договору на виготовлення технічної документації № 1319 від 11.12.2012 року укладеного між відповідачем та КП «Київський інститут земельних відносин» (виконавець) за яким відповідач у даній справі, доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання по наданню замовнику технічної продукції - виготовлення кадастрового плану земельної ділянки що знаходиться в місті Києві по проспекту 40-річчя Жовтня, 87. Крім того, відповідачем надано копію підписаного акта виконаних робіт згідно зазначеного договору від 13.12.2012 року та копії чергових кадастрових планів - витяги з бази даних Державного земельного кадастру від 13.12.2012 року (а.с. 172-180).

Оскільки, зазначені документи виготовлені та датовані груднем місяцем 2012 року, відповідач не мав можливості надати їх до суду першої інстанції, судова колегія долучає їх до матеріалів справи. Колегія суддів звертає увагу, на те, що вказані документи - договір на виготовлення технічної документації № 1319 від 11.12.2012 року, акт виконаних робіт від 13.12.2012 року та чергові кадастрові плани - витяги з бази даних Державного земельного кадастру від 13.12.2012 року свідчить про вжиття відповідачем заходів, спрямованих на оформлення права користування земельною ділянкою.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при розгляді даної справи не повно було досліджено обставини по справі в з в'язку з чим прийняте невірне рішення про задоволення позову прокурора про зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,12 га за адресою: проспект 40-річчя Жовтня, 87 у Голосіївському районі міста Києва, привівши її у попередній стан, придатний для використання, шляхом демонтажу металевої огорожі за власний рахунок.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що спірна земельна ділянка зайнята відповідачем на підставі рішень відповідних органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади, тобто, на законних підставах, а отже твердження прокурора про самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки є помилковим та необґрунтованим. За таких обставин, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні заявленого позову прокурора про зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку слід відмовити. Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову про зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, то й позовна вимога прокурора про приведення спірної земельної ділянки у попередній стан, придатний для використання, шляхом демонтажу металевої огорожі за власний рахунок задоволенню не підлягає.

У відповідності до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 28.09.2012 року, прийняте після не повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з не правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що не відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, апеляційну скаргу Голосіївського парку культури та відпочинку імені Максима Рильського слід задовольнити, оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 28.09.2012 року скасувати. Прийняти нове рішення суду, яким в позовні Заступника прокурора Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Голосіївського парку культури та відпочинку ім. М. Рильського про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,12 га за адресою: проспект 40-річчя Жовтня, 87 у Голосіївському районі міста Києва, привівши її у попередній стан, придатний для використання, шляхом демонтажу металевої огорожі за власний рахунок - відмовити.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, господарський апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Голосіївського парку культури та відпочинку імені Максима Рильського на рішення господарського суду міста Києва від 28.09.2012 року по справі № 5011-66/11271-2012 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 28.09.2012 року по справі № 5011-66/11271-2012 скасувати повністю.

Прийняти нове рішення суду, яким в позовні Заступника прокурора Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Голосіївського парку культури та відпочинку ім. М. Рильського про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,12 га за адресою: проспект 40-річчя Жовтня, 87 у Голосіївському районі міста Києва, привівши її у попередній стан, придатний для використання, шляхом демонтажу металевої огорожі за власний рахунок - відмовити.

3. Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141) в дохід Державного Бюджету України 1073 грн. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції.

4. Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141) на користь Голосіївського парку культури та відпочинку імені Максима Рильського (03040, м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, 87, код ЄДРПОУ 02221320) 536,50 грн. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

5. Видачу наказів доручити господарському міста Києва.

6. Матеріали справи № 5011-66/11271-2012 повернути до господарському міста Києва.

Головуючий суддя Лобань О.І.

Судді Авдеєв П.В.

Федорчук Р.В.

Дата підписання 28.12.2012 року