Рішення

від 02.10.2012 по справі 6/085-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" жовтня 2012 р. Справа № 6/085-12

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша сміттєва компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Києво-Святошинський комбінат комунальних послуг" про стягнення боргу,

представники:

позивача: Мусієнко О.Г. (дов. № 000/102-12 від 11.06.2012р.),

відповідача: Завальнюк В.В. (дов. № 11/01 від 23.01.2012р.).

СУТЬ СПОРУ:

У серпні 2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша сміттєва компанія" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Києво-Святошинський комбінат комунальних послуг" (далі - відповідач) про стягнення боргу.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг із вивезення твердих побутових відходів № 110401 від 15.03.2011р., щодо оплати наданих відповідачу послуг з вивезення твердих побутових відходів за період з 15.03.2011р. по 20.12.2011р. У зв'язку з цим, позивач просить суд стягнути з відповідача борг з вивезення твердих побутових відходів у сумі 126 500 грн, а також 9 564,10 грн пені.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.08.2012р. порушено провадження у справі № 6/085-12 та призначено її до розгляду на 25.09.2012р.

24 вересня 2012 року через канцелярію господарського суду Київської області надійшла зустрічна позовна заява №1/09 від 24 вересня 2012 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Києво-Святошинський комбінат комунальних послуг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша сміттєва компанія" про стягнення боргу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.09.2012р. зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Києво-Святошинський комбінат комунальних послуг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша сміттєва компанія" про стягнення боргу повернуто без розгляду.

У зв'язку з неявкою в судове засідання 25.09.2012р. представника відповідача, неподанням сторонами витребуваних документів та враховуючи клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд виніс ухвалу про відкладення розгляду справи на 02.10.2012р.

Представник позивача у судовому засіданні 02.10.2012р. позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив, проте письмового відзиву на позовну заяву не подав.

Відтак, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними в ній матеріалами, так як його подання не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

15.03.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша сміттєва компанія" (далі -виконавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Києво-Святошинський комбінат комунальних послуг" (далі -замовник, відповідач у справі) було укладено договір про надання послуг із вивезення твердих побутових відходів № 110401 (далі -договір), відповідно до умов якого (п. 1.1.) замовник доручає виконати та оплачує, а виконавець, керуючись вимогами чинного законодавства про відходи, діючих санітарних правил утримання території населених пунктів, правил надання послуг зі збирання та вивезення твердих і рідких побутових відходів, нормами Цивільного кодексу України, інших нормативних актів, надає замовнику послуги із вивезення твердих побутових відходів (далі за текстом - ТПВ), в порядку та в строки, визначені цим договором.

У п.п. 3.1., 3.2. - 3.5. договору сторони домовились, що сума до оплати обраховується виходячи з тарифу та обсягу фактично наданих послуг. Тариф на послуги за цим договором є ринковим і складає 53,85 грн разом із ПДВ, за один куб.м. ТПВ. Розмір тарифу за цим договором може змінюватися у разі зміни економічних факторів, що впливають на формування ціни послуг з вивезення ТПВ але не частіше ніж одного разу на 6 місяців. Загальна вартість надання послуг з вивезення ТПВ розраховується виходячи із тарифу та кількості фактично ввезених куб.м. ТПВ.

Договір набуває чинності з 15.03.2011р. та діє до 31.12.2011р., а в частині взаєморозрахунків сторін -до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 8.2. договору).

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору позивачем надані послуги з вивезення твердих побутових відходів, а відповідачем прийняті ці послуги на зальну суму 126 500 грн, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт № 1660 від 21.12.2011р., який підписаний та засвідчений печатками як з боку позивача так і з боку відповідача (копія акту міститься в матеріалах справи).

Відповідно до п.п. 2.4., 2.7. договору за кожним фактом вивозу ТПВ замовник підписує товаротранспортні накладні, які надаються йому для підпису виконавцем . У товаротранспортних накладних обов'язково фіксується кількість вивезеного ТПВ у куб. м. За кожним фактом надання послуг із вивезення ТПВ, сторони підписують акт прийому-передачі виконаних послуг.

Відтак, суд дійшов висновку, що належним та допустимим доказом на підтвердження надання позивачем послуг по договору є акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1660 від 21.12.2011р.

Сторонами визначено (п. 2.5. договору), що у випадку, якщо у замовника є претензії щодо якості та кількості послуг, що надаються виконавцем, він має право звернутися до виконавця із претензією, а виконавець зобов'язується протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів розглянути цю претензію, надати обґрунтовану відповідь і задовольнити законні та розумні вимоги виконавця. В будь-якому разі, сам факт надання претензії не може слугувати підставою для не оплати послуг виконавця за будь-який період. Крім того, у п. 2.6. договору сторони домовились, що претензії щодо надання послуг можуть бути надані протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту, коли зобов'язання з вивозу ТПВ було виконане, або мало бути виконане. У випадку, якщо претензії в такий строк не були заявлені, послуги за договором автоматично вважаються виконані якісно та в повному обсязі.

Із зазначеного акту вбачається, що сторонами спору підписано акт на загальну суму наданих послуг -126 500 грн без зауважень та за відсутності з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору, тобто, відповідач не заперечував щодо обсягів, сум, якості наданих послуг та строків їх виконання за підписаним актом.

Крім того, судом встановлено, що вищезазначений акт оформлений відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку»затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 щодо зазначення обов'язкових в ньому реквізитів.

Таким чином, за наслідками дослідження матеріалів справи, судом встановлено, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання щодо надання послуг з вивезення твердих побутових відходів у відповідності до вимог договору.

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач в порушення свого грошового зобов'язання прийняті послуги за наявним в матеріалах справи актом прийому-передачі робіт у сумі 126 500 грн не оплатив.

Таким чином, на час вирішення спору вартість неоплачених відповідачем робіт за договором становить 126 500 грн, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом про стягнення з відповідача зазначеної суми.

Пунктом 3.5. договору визначено, що оплата послуг замовником повинна здійснюватися на розрахунковий (поточний) рахунок виконавця . Остаточний розрахунок за договором повинен здійснитися не пізніше 10 числа місяця заступного за місяцем, в якому було надано послуги (у тому числі й у разі не надходження від виконавця рахунку-фактури). Датою платежу вважається дата надходження коштів на розрахунковий рахунок виконавця .

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Таким чином, враховуючи дату прийняття робіт (21.12.2011р.) та визначений строк розрахунку за виконані роботи (п. 3.5. договору), останнім днем коли відповідач зобов'язаний був здійснити оплату виконаних робіт вважається 10.01.2012р.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 1087 Цивільного кодексу України розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі . Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою , якщо інше не встановлено законом.

Приписами ч.ч. 1-3 ст. 1088 Цивільного кодексу України унормовано, що при здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків (чеків), розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту. Сторони у договорі мають право обрати будь-який вид безготівкових розрахунків на свій розсуд. Безготівкові розрахунки провадяться через банки, інші фінансові установи (далі - банки), в яких відкрито відповідні рахунки , якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків.

Одночасно, господарський суд зазначає, що Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" містить види платіжних інструментів та розрахункових документів, за допомогою яких здійснюються розрахунки між суб'єктами господарювання.

Відповідно до п. 1.35 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" розрахунковий документ -це документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.

Згідно п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер.

Як визначено п. 30.1 ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Беручи до уваги вищенаведене, господарський суд зазначає, що факт проведення відповідачем розрахунків за договорами повинен бути підтверджений належними доказами, зокрема, відповідними розрахунковими документами: чи то платіжними дорученнями, розрахунковими чеками, платіжними вимогами, чи іншими документами.

Однак, доказів сплати вартості наданих послуг за договором відповідач суду не надав, а відтак факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати взятих на себе договірних зобов'язань доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Ні копій платіжних доручень, ні будь-яких інших доказів розрахунків в рахунок оплати боргу (126 500 грн) відповідачем надано не було.

Таким чином, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів оплати відповідачем вартості наданих послуг у розмірі 126 500 грн, господарський суд дійшов висновку, що на момент розгляду спору у суді борг відповідача перед позивачем за період з 15.03.2011р. 20.12.2011р. по договору становить -126 500 грн.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідач, на якого, відповідно до вимог ст. ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, покладається обов'язок доказування, не надав доказів на підтвердження проведення оплати за виконані підрядні роботи по договору.

З огляду на вищенаведене, господарський суд дійшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача коштів за договором про надання послуг із вивезення твердих побутових відходів № 110401 від 15.03.2011р. підлягає задоволенню в сумі 126 500 грн.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором позивачем нарахована пеня в сумі 9564,10 грн за період прострочення з 10.01.2012р. по 09.07.2012р. на суму боргу 126 500 грн.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати вартості наданих послуг доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 5.2. договору в разі несвоєчасної оплати послуг, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення оплати.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши заявлену до стягнення суму пені, враховуючи строки виникнення зобов'язання за договором, період нарахування пені, заявлений позивачем, вимоги частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, п. 5.2. договору та вимоги Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»господарський суд встановив, що наданий позивачем розрахунок пені є арифметично не вірним виходячи з наступного.

Як вбачається з розрахунку пені позивача, він розрахований з 10.01.2012р. по 09.07.2012р.

Однак, як встановлено судом вище обов'язок відповідача провести розрахунки за надані послуги повинні здійснитися не пізніше 10 числа місяця заступного за місяцем, в якому було надано послуги, тобто останнім днем платежу є 10.01.2012р. у розумінні п. 3.5. договору, а відтак прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання може обраховуватися з 11.01.2012р.

Отже, нарахування позивачем штрафних санкцій за невиконання відповідачем обов'язку з оплати отриманих послуг за договором буде правомірним саме з 11.01.2012р.

Для всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове -зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна правова позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році").

Враховуючи наведене суд здійснив власний розрахунок пені:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 126500 11.01.2012 - 22.03.2012 72 7.7500 % 0.042 %* 3857.21 126500 23.03.2012 - 09.07.2012 109 7.5000 % 0.041 %* 5651.02 Всього 9508,24 грн

Оскільки, вірна сума пені, за розрахунком суду, за вказані періоди складає 9 508,24 грн, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 9 564,10 грн пені підлягає частковому задоволенню в сумі 9 508,24 грн. Таким чином, в іншій частині позовної вимоги, а саме в стягненні 45,86 грн пені (9 564,10 грн -9 508,24 грн ), суд відмовляє.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 126 500 грн основного боргу та 9 508,24 грн є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем належним чином не запереченими та не спростованими, а тому підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Києво-Святошинський комбінат комунальних послуг" (код 33269178) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша сміттєва компанія" (код 37474835) 126 500 грн основного боргу та 9 508,24 грн пені, а також 2 720,16 грн судового збору.

3. В частині позову про стягнення 45,86 грн пені відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.Ф. Черногуз