Рішення

від 27.09.2012 по справі 10/083-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" вересня 2012 р. Справа № 10/083-12

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 10/083-12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Поділ Бізнес-Парк», м. Київ,

до приватного підприємства «Екомерс», с. Старі Петрівці Вишгородського

району Київської області;

про стягнення 19457,84 грн.

Представники сторін:

від позивача: Терновий О.В., довіреність № 01/254 від 13.08.2012р.;

від відповідача: Савчук Д.І., наказ № 29-к від 08.12.2009р.

обставини справи:

До Господарського суду Київської області звернулось з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Поділ Бізнес-Парк»(надалі -позивач) до приватного підприємства «Екомерс»(надалі -відповідач) про стягнення 19457,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок порушення умов укладеного між сторонами Договору оренди № 015/12 нежитлового приміщення від 07.05.2012р., за відповідачем утворилась заборгованість по орендній платі за липень та сім днів серпня 2012 року в загальній сумі 7257,02 грн. Крім того, за порушення виконання відповідачем зобов'язань за Договором оренди № 015/12 від 07.05.2012р. позивачем нараховані штрафні санкції, а саме: 300,75 грн. -пені, 11840,40 грн. -штрафу та 59,67 грн. - 3% річних.

Ухвалою від 15.08.2012р. суд порушив провадження у справі № 10/083-12 та призначив її розгляд на 04.09.2012р.

Представники сторін у судове засідання 04.09.2012р. не з'явились.

Проте, 21.08.2012р. через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника та надано документи, витребувані судом.

Відповідач витребувані судом документи не надіслав.

Ухвалою від 04.09.2012р. суд відклав розгляд справи на 25.09.2012р., у зв'язку з неявкою в судові засідання представників сторін та неподанням витребуваних доказів.

Проте, судове засідання 25.09.2012р. не відбулось, оскільки суддя Привалов А.І., в чиєму провадженні знаходиться дана справа, перебував на засіданні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та у зв'язку з чим справу було призначено на 27.09.2012р.

Присутній у судовому засіданні 27.09.2012р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, наведених у позові.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на відсутність заборгованості, оскільки договір оренди є припиненим, починаючи з 01.07.2012р.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

07.05. 2012р. між позивачем (за договором -орендодавець) та відповідачем (за договором -орендар) було укладено Договір № 015/12 нежитлового приміщення, за умовами п. 1.1. якого орендодавець зобов'язується передати орендарю в строкове платне користування (оренду), а орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування, частину нежитлових приміщень комплексу будівель загальною площею 138 кв. м, що знаходиться за адресою: вул. Фрунзе, 86, м. Київ, 04080, Україна, і зобов'язується сплачувати орендодавцю орендну плату в строки та на умовах, визначених даним договором. Приміщення, розташоване в будівлі під літерою «Н»на першому поверсі.

Приміщення, яке є об'єктом оренди за Договором № 015/12 від 07.05.2012р. належить позивачу на праві приватної власності, що підтверджується Свідоцтвом про право власності від 17.12.2006р., серія ЯЯЯ № 802260, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), копія якого залучена до матеріалів справи.

Пунктом 1.8. договору встановлено, що строк оренди об'єкта оренди за договором становить один рік і обчислюється з «01»червня 2012 року (дата початку оренди) по «31»травня (включно) 2013 року (дата закінчення оренди).

Відповідно до п. 2.1.1. договору, орендар зобов'язаний передати приміщення орендарю не пізніше дати початку оренди за актом приймання-передачі із зазначенням в ньому стану приміщення і переліку обладнання. Акт прийому-передачі підписується сторонами та є невід'ємною частиною Договору.

Факт передачі відповідачу визначеного умовами договору оренди нежитлового приміщення підтверджується Актом приймання-передачі від 01.06.2012р., копія якого додана до матеріалів справи та який є Додатком № 1 до Договору оренди нежитлового приміщення № 015/12 від 07.05.2012р.

Згідно п. 3.1. договору, протягом усього строку оренди орендар повинен щомісячно сплачувати орендодавцю орендну плату. На дату укладання договору загальна сума щомісячної орендної плати складає 5920,20 грн.

Умовами пунктів 3.4., 3.5. договору сторони погодили, що орендна плата нараховується та сплачується з дати початку оренди по день фактичного припинення оренди. Факт повернення приміщення з оренди підтверджується підписанням сторонами акта приймання-передачі (повернення) приміщення з оренди. Якщо час фактичного користування приміщення менше 1 календарного місяця, орендна плата сплачується у розмірі пропорційному фактичному часу користування приміщенням. У разі необхідності визначення розміру орендної плати за один день, розмір орендної плати один повний календарний місяць має бути поділений на кількість календарних днів у відповідному місяці.

Орендар зобов'язаний не пізніше 7 числа кожного місяця оплатити орендодавцю орендну плату за поточний місяць, виходячи з розміру, визначеного в пункті 3.1. договору авансовим платежем, шляхом перерахування цих грошових коштів на банківський рахунок орендодавцю на підставі рахунку-фактури орендодавця або самостійно на підставі договору.

Крім того, пунктом 3.11. договору передбачено, що протягом 3-х банківських днів з дати підписання цього договору та акта приймання-передачі, для забезпечення виконання орендарем зобов'язань за цим договором, орендар сплачує орендодавцю орендну плату (авансовий платіж) за перший календарний місяць оренди, з урахуванням положень п. 3.4. цього договору, та орендну плату за останній календарний місяць оренди у розмірі, визначеному відповідно до п. 3.1. цього договору

08.06.2012р. позивач отримав від відповідача лист за № 01-08/06, в якому останній просить розірвати договір оренди нежитлового приміщення № 015/12 від 07.05.2012р. з 30 червня 2012 року. Копія зазначеного листа залучена до матеріалів справи.

Позивачем 06.07.2012р. відповідачу надіслано лист за № 01/268, в якому зазначено, що, відповідно до пункту 6.4. договору, у випадку розірвання договору за ініціативою однієї із сторін, в порядку пред'явлення письмової вимоги, остання зобов'язана письмово повідомити іншу сторону про це за 2 місяці до розірвання. З огляду на лист відповідача про розірвання договору, який отримано позивачем 08.06.2012р., договір вважається розірваним з 08.08.2012р., тобто, через 2 місяці з дня отримання орендодавцем письмової вимоги, а тому, орендна плата має нараховуватись по 08.08.2012р. Докази надсилання, а саме: рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та фіскальний чек від 06.07.2012р. № 8824 залучено до матеріалів справи.

Як слідує з позовної заяви, за відповідачем утворилась заборгованість по орендній платі в сумі 7257,02 грн., що підтверджується рахунками-фактури № СФ-703 від 26.06.2012р. на суму 5920,20 грн. (оренда за липень 2012 року) та № СФ-710 від 25.07.2012р. на суму 1336,82 грн. (оренда за серпень по 07.08.2012р.), копії яких залучені до матеріалів справи.

Проте, відповідач заперечує наявність заборгованості по орендній платі, посилаючись на те, що 30.06.2012р. звільнив приміщення, а тому Договір оренди нежитлового приміщення № 015/12 від 07.05.2012р. є припиненим з вказаної дати.

Пунктом 6.1. передбачено, що договір припиняється по закінченню строку його дії, а також в інших випадках відповідно до умов цього договору.

При цьому, згідно п. 6.2. договору, договір може бути розірваний в односторонньому порядку у таких випадках:

А) орендодавцем, якщо орендар не вносить орендну плату, інші, передбачені цим договором платежі в повному обсязі протягом трьох місяців з належної дати такого платежу. За таких обставин цей договір є розірваним з дати одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору;

Б) за письмовою вимогою однієї із сторін.

Відповідно до п. 6.4. договору, у випадку розірвання договору за ініціативою однієї із сторін, в порядку пред'явлення письмової вимоги, остання зобов'язана письмово повідомити іншу сторону про це за 2 місяці до розірвання.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного

законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними , та умови, які є обов'язковими

відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1, 3 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, виходячи з умов п. 6.4. Договору оренди нежитлового приміщення № 015/12 від 07.05.2012р., відсутності доказів визнання недійсним повністю або частково вказаного договору оренди та з огляду на лист відповідача про розірвання договору, який отримано позивачем 08.06.2012р., договір вважається розірваним з 08.08.2012р.

Крім того, як вбачається з приписів п. 3.4. договору, факт повернення приміщення з оренди підтверджується підписанням сторонами акта приймання-передачі (повернення) приміщення з оренди. Втім, сторони не надали суду доказів підписання акту приймання-передачі (повернення) приміщення з оренди.

Також, відповідачем не було надано суду доказів підписання акту приймання-передачі (повернення) приміщення з оренди зі свого боку та направлення його на адресу позивача.

Крім того, 26.07.2012р. позивач надіслав на адресу відповідача рекомендованою поштою претензію № 25-07/2012 про сплату заборгованості по орендній платі в сумі 7257,02 грн., яку відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч. 1 ст. 761 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата сплачується орендарем незалежно від результатів його господарської діяльності.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного та встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем з орендної плати в сумі 7257,02 грн., суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у цій частині в повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором, позивач також просить суд стягнути з останнього 300,75 грн. пені, розрахованої за період: з 04.06.2012р. по 20.06.2012р., у зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідачем орендної плати за червень 2012 року; з 08.07.2012р. по 14.08.2012р., у зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідачем орендної плати за липень 2012 року; з 04.06.2012р. по 14.08.2012р., у зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідачем орендної плати за серпень 2012 року, тобто по 07.08.2012р., та з урахуванням вимог п. 3.11. договору.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 4.3. договору, за прострочення виконання орендарем грошових зобов'язань у встановлені цим договором строки, орендар зобов'язується сплатити на користь орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, а при простроченні сплати орендарем орендної плати та інших встановлених договором платежів більше, ніж на 30 календарних днів, він зобов'язується додатково сплатити орендодавцю штраф у розмірі 100% від суми простроченого платежу.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє її в сумі 127,90 грн. за розрахунком суду з наступних підстав.

Так, при нарахуванні пені з 04.06.2012р. по 20.06.2012р., у зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідачем орендної плати за червень 2012 року, позивачем не було враховано, умови п. 3.11. договору щодо строку внесення орендної плати, а саме -протягом 3-х банківських днів з дати підписання, зокрема, акта приймання-передачі, а не календарних днів, як визначив позивач у розрахунку, доданому до позовної заяви.

Відповідно до п. 1 постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про міжбанківський переказ грошей в Україні в національній валюті»від 17.03.2004р. №110, банківський день - позначений календарною датою проміжок часу, протягом якого виконуються технологічні операції, пов'язані з проведенням міжбанківських електронних розрахункових документів через систему електронних міжбанківських переказів Національного банку, за умови, що підсумки розрахунків за цими документами відображаються на кореспондентських рахунках банків (філій) у територіальному управлінні на ту саму дату.

Враховуючи, що у вихідні та святкові дні банківська система України міжбанківські перекази коштів через систему електронних переказів не здійснює, тому остаточний розрахунок за перший місяць оренди відповідач, у відповідності до умов п. 3.11. договору, мав здійснити до 07.06.2012р., а не до 04.06.2012р., як помилково зазначає позивач.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За таких обставин, враховуючи вищезазначені вимоги Закону та положення договору, а також період нарахування пені, що заявлений позивачем, суд здійснював нарахування пені за період з 07.06.2011р. по 20.06.2012р. на суму заборгованості 5920,20 грн. (орендна плата за червень 2012 року, яка була сплачена позивачем 21.06.2012р.) за наступною формулою: 5920,20х7,5% х 2х14(період прострочки):100:365 = 34,06 грн.

Позовні вимоги щодо нарахування пені з 08.07.2012р. по 14.08.2012р., у зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідачем орендної плати за липень 2012 року, підлягають задоволенню в сумі 89,99 грн. за розрахунком позивача.

Також не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині нарахування пені за період з 04.06.2012р. по 14.08.2012р. на суму 5920,20 грн., яка, як вказує позивач, є орендною платою за останній місяць оренди -травень 2013 року, що на підставі п. 3.11. договору підлягала сплаті протягом 3-х банківських днів.

Хоча відповідач, в порушення приписів п. 3.11. договору, не сплатив орендну плату за останній місяць оренди -травень 2013 року, проте, предметом позовних вимог є стягнення заборгованості по орендній платі за липень та сім днів серпня 2012 року, тобто за час фактичного користування приміщенням, яка до того ж розрахована на підставі п. 3.4. договору.

Таким чином,суд вважає обґрунтованим нарахування пені на суму заборгованості в розмірі 1336,82 грн. (орендна плата з 01.08.по 07.08.2012 року) та з урахуванням строків внесення платежів, визначених у п. 3.5. договору, тобто за період з 08.08.2012р. (дата, до якої відповідачем повинен був сплатити орендну плату) по 14.08.2012р.

Отже, 1336,82 грн. (орендна плата з 01.08.по 07.08.2012 року) х 7,5% х 2 х 7 днів : 100 : 365 = 3,85 грн.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню.

Крім того, у відповідності до умов договору, позивач також просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 11 840,40 грн., нарахований відповідно до п. 4.3. договору, яким встановлено, що при простроченні сплати орендарем орендної плати та інших встановлених договором платежів більше, ніж на 30 календарних днів, він зобов'язується додатково сплатити орендодавцю штраф у розмірі 100% від суми простроченого платежу.

Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України, штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки, які не можна ототожнювати.

Оскільки сторони самостійно передбачили додатково крім сплати пені ще й штраф, та враховуючи те, що положення пункту договору (4.3.) не суперечить нормам законодавства, так як його зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу на суму несплаченої у встановлений термін орендної плати, і є правовим наслідком прострочення сплати орендної плати з вини відповідача, що не має нічого спільного із постійним нарахуванням пені за весь період неналежного виконання грошового зобов'язання, суд зазначає, що вимога позивача про стягнення штрафу є обґрунтованою.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, пені та штрафу не суперечить статті 61 Конституції України.

Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного суду України від 27.04.2012 р. № 06/5026/1052/2011.

Проте, як вбачається з розрахунку позивача, доданого до позовної заяви, останнім здійснено нарахування штрафу на суму заборгованості по орендній платі за липень 2012 року та на суму орендної плати за травень 2013 року.

Втім, суд вважає, що обґрунтованим є нарахування штрафу лише на суму заборгованості по орендній платі за липень 2012 року, оскільки, як встановлено судом вище, предметом позовних вимог є стягнення заборгованості по орендній платі за липень та сім днів серпня 2012 року, тобто сума простроченого платежу становить 7257,02 грн. При цьому, прострочка платежу понад 30 календарних днів існує лише щодо стягнення заборгованості за липень 2012 року.

Крім того, договір оренди вважається припиненим за вимогою орендаря з 08.08.2012р., а отже, травень 2013 року є датою, яка у відносинах між сторонами не настане, тому сума заборгованості з орендної плати за травень 2013 року не може вважатись простроченим платежем.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення штрафу підлягають частковому задоволенню в сумі 5920,20 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 59,67 грн. річних, розрахованих за період: з 04.06.2012р. по 20.06.2012р., у зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідачем орендної плати за червень 2012 року; з 08.07.2012р. по 14.08.2012р., у зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідачем орендної плати за липень 2012 року; з 04.06.2012р. по 14.08.2012р., у зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідачем орендної плати за серпень 2012 року, тобто по 07.08.2012р., та з урахуванням вимог п. 3.11. договору.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування річних, задовольняє їх у загальній сумі 24,06 грн. за розрахунком суду та з урахуванням вищевстановлених обставин, а саме:

- нарахування 3% річних за період з 07.06.2011р. по 20.06.2012р. на суму заборгованості 5920,20 грн. (орендна плата за червень 2012 року, яка була сплачена позивачем 21.06.2012р.) за наступною формулою: 5920,20 х 3% х 14 (період прострочки) : 100 : 365 = 6,81 грн.;

- щодо нарахування 3% річних з 08.07.2012р. по 14.08.2012р., у зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідачем орендної плати за липень 2012 року, підлягають задоволенню в сумі 16,48 грн. за розрахунком позивача;

- нарахування 3% річних на суму заборгованості в розмірі 1336,82 грн. (орендна плата з 01.08.по 07.08.2012 року) та з урахуванням строків внесення платежів, визначених у п. 3.5. договору, тобто за період з 08.08.2012р. (дата, до якої відповідачем повинен був сплатити орендну плату) по 14.08.2012р. Отже, 1336,82 грн. (орендна плата з 01.08.по 07.08.2012 року) х 3% х 7 днів : 100 : 365 = 0,77 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Крім того, судом враховано, що згідно статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 1 статті 22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», станом на 01.01.2012 мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1073,00 грн.

Згідно підпункту 2 пункту 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат. Таким чином, мінімальний розмір судового збору за розгляд позовних заяв майнового характеру в господарському суді, поданих у 2012 році становить 1609,50 грн.

Оскільки позивачем пред'явлено позовні вимоги в загальному розмірі 19457,84 грн., то судовий збір мав бути сплачений ним у мінімальному розмірі - 1609,50 грн. Проте, з наявного в матеріалах справи оригіналу платіжного доручення від 07.08.2012р. № 750 вбачається, що судовий збір сплачено у загальному розмірі 1653,00 грн., тобто, більшому, ніж передбачено законом.

Згідно з пунктом 1 частини 1, частиною 2 статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається, зокрема, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (у розмірі переплаченої суми).

Відповідно до пункту 4. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011р. № 01-06/1625/20114, питання повернення сплаченого судового збору має вирішуватися господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення сплаченої суми судового збору. Зміст пов'язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

З огляду на зазначене, судовий збір, що сплачений позивачем при поданні позову згідно платіжного доручення від 07.08.2012р. № 750 підлягає частковому поверненню позивачу з Державного бюджету України у розмірі 43,50 грн., а решта сплаченого позивачем судового збору, відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, тобто в сумі 1102,55 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства «Екомерс»(07353, Київська область, Вишгородський район, с. Старі Петрівці, вул. Польова, 5; код ЄДРПОУ 32786296) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Поділ Бізнес-Парк»(04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 86, код ЄДРПОУ 33787018) 7257 грн. 02 коп. -заборгованості, 127 грн. 90 коп. -пені, 24 грн. 06 коп. -3% річних, 1102 грн. 55 коп. -витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині вимог в позові відмовити.

4. Повернути на підставі рішення товариству з обмеженою відповідальністю «Поділ Бізнес-Парк»(04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 86, код ЄДРПОУ 33787018) з Державного бюджету України суму зайве сплаченого судового збору в розмірі 43 грн. 50 коп., перерахованого платіжним дорученням № 750 від 07.08.2012р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 10/083-12.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складення та підписання повного тексту рішення -02.10.2012 р. Суддя А.І. Привалов А.І.Привалов