Постанова

від 30.01.2013 по справі 10/083-12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2013 р. Справа № 10/083-12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді Кузьменка М.В.,

судді Васищака І.М.,

судді Палій В.М.,

розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Екомерс"

на рішення господарського суду Київської області від 27.09.2012р.

та постанову Київського апеляційного господарського суду

від 14.11.2012р.

у справі №10/083-12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділ Бізнес-Парк"

до Приватного підприємства "Екомерс"

про стягнення 19 457,84 грн.,

за участю представників:

від позивача: Терновий О.В. - довіреність у справі,

від відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Поділ Бізнес-Парк" звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства "Екомерс" і просило суд стягнути з останнього 19 457,84 грн., в тому числі 7 257,02 грн. основного боргу, 300,75 грн. пені, 11 840,40 штрафу, 59,67 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок порушення умов укладеного між сторонами Договору оренди №015/12 від 07.05.2012р. за відповідачем утворилася заборгованість по орендній платі та останньому нараховано штрафні санкції.

Рішенням господарського суду Київської області від 27.09.2012р., з урахуванням додаткового рішення від 12.10.2012р., (суддя А.І.Привалов), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2012р. (головуючий, суддя Рябуха В.І., судді Кондес Л.О., Ропій Л.М.), позов задоволено частково: присуджено до стягнення з відповідача 7 257,02 грн. заборгованості, 127,90 грн. пені, 24,06 грн. 3% річних, 5 920,20 грн. штрафу. В іншій частині вимог в позові відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими у справі судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

При вирішенні даного спору по суті заявлених вимог судами двох інстанцій встановлено, що між сторонами укладено договір оренди нежитлового приміщення №015/12 від 07.05.2012р. за умовами якого позивач зобов'язався передати відповідачеві в строкове платне користування, а відповідач зобов'язався прийняти в строкове платне користування, частину нежитлових приміщень комплексу будівель загальною площею 138 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 86, і зобов'язався сплачувати позивачеві орендну плату в строки та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.3.1. Договору протягом усього строку оренди орендар повинен щомісячно сплачувати орендодавцю орендну плату. На дату укладання договору загальна сума щомісячної орендної плати складає 5 920,20 грн.

Згідно п.п.3.4., 3.5. Договору орендна плата нараховується та сплачується з дати початку оренди по день фактичного припинення оренди. Якщо час фактичного користування приміщенням менше 1 календарного місяця, орендна плата сплачується у розмірі пропорційному фактичному часу користування приміщенням. У разі необхідності визначення орендної плати за один день, розмір орендної плати за один повний календарний місяць має бути поділений на кількість календарних днів у відповідному місяці.

Орендар зобов'язаний не пізніше 7 числа кожного поточного місяця оплатити орендодавцю орендну плату за поточний місяць, виходячи з розміру, визначеного в пункті 3.1. договору авансовим платежем, шляхом перерахування цих грошових коштів на банківський рахунок орендодавцю на підставі рахунку-фактури орендодавця або самостійно на підставі договору.

Згідно п.1.8. Договору строк його дії становить один рік і обчислюється з 01.06.2012р. по 31.05.2013р.

Факт передання об'єкту оренди підтверджується актом приймання-передачі від 01.06.2012р.

Відповідач листом №01-08/06 від 08.06.2012р. просив позивача розірвати договір оренди нежитлового приміщення №015/12 від 07.05.2012р. з 30.06.2012р.

В свою чергу, позивач листом №01/268 від 06.07.2012р. повідомив відповідачу, що згідно п.6.4 Договору у випадку розірвання Договору за ініціативи однієї із сторін, в порядку пред'явлення письмової вимоги, остання зобов'язана письмово повідомити іншу сторону про це за 2 місяці до розірвання. З огляду на лист відповідача про розірвання договору, який отримано позивачем 08.06.2012р., договір вважається розірваним з 08.08.2012р., тобто через два місяці з дня отримання орендодавцем письмової вимоги.

Згідно ч.3 ст.291 ГК України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Частиною 1 ст.651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.6.2. Договору він може бути розірваний в односторонньому порядку у визначених випадках, зокрема, за письмовою вимогою однієї із сторін.

Відповідно до п.6.4. Договору у випадку розірвання цього Договору за ініціативою однієї із сторін, в порядку пред'явлення письмової вимоги, остання зобов'язана письмово повідомити іншу сторону про це за 2 місяці до розірвання.

Враховуючи наведені умови договору, які в силу ст.629 ЦК України є обов'язковими для виконання сторонами, суди двох інстанцій дійшли вірного висновку про те, що договір оренди є розірваним через 2 місяці з моменту одержання орендодавцем повідомлення орендаря про розірвання договору, а саме з 08.08.2012р.

Відповідно до ч.2 ст.795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

У абз.2 п.3.4. Договору зазначено, що факт повернення приміщення з оренди підтверджується підписанням сторонами акту приймання-передачі (повернення) приміщення з оренди, якщо інше не передбачено Договором.

Судами встановлено, що сторони не надали доказів підписання акту приймання-передачі (повернення) приміщення з оренди, а відповідачем, зокрема, не надано доказів підписання акту приймання-передачі (повернення) приміщення з оренди зі свого боку та направлення його на адресу позивача.

Отже, враховуючи умови п.3.4. Договору щодо сплати орендної плати до фактичного припинення договору, що має підтверджуватися підписаним сторонами актом приймання-передачі (п.3.1. Договору), доводи скаржника про безпідставне нарахування позивачем орендної плати за спірний період, оскільки відповідач звільнив приміщення 30.06.2012, за відсутності відповідного акту є безпідставними.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про наявність правових та фактичних підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача орендної плати у розмірі 7 257,02 грн., нарахованої за липень 2012р. та 7 днів серпня 2012р.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач просить суд також стягнути з відповідача 300,75 грн. пені, 59,67 грн. 3% річних та 11 840,40 грн. штрафу, нарахованого на суму заборгованості з орендної плати за липень 2012р. та на суму орендної плати за травень 2013р.

Згідно п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу положень ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.4.3. Договору за прострочення виконання орендарем грошових зобов'язань у встановлені цим Договором строки, орендар зобов'язується сплатити на користь орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, а при простроченні сплати орендарем орендної плати та інших встановлених договором платежів більше, ніж на 30 календарних днів, він зобов'язується додатково сплатити орендодавцю штраф у розмірі 100% від суми прострочення платежу.

Отже, договором передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.

При цьому, одночасне стягнення пені та штрафу у разі порушення господарських зобов'язань узгоджується із свободою договору, встановленою ст.627 ЦК України, та не суперечить ст.61 Конституції України (постанова Верховного Суду України від 27.04.2012р №06/5026/1052/2011).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судами попередніх інстанцій перевірено правильність нарахованих позивачем санкцій за порушення грошового зобов'язання та здійснено їх перерахунок, оскільки позивачем невірно визначено період, за який можливо нарахування штрафних санкцій. За висновком судів стягненню підлягають такі суми: 127,90 грн. пені, 24,06 грн. 3% річних, 5 920,20 грн. штрафу, нараховані за несвоєчасну сплату відповідної орендної плати за липень 2012р.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що підстав для зміни або скасування оскаржуваних рішення та постанови немає.

Керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 , 111 13 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Екомерс" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 27.09.2012р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2012р. у справі №10/083-12 - без змін.

Головуючий, суддя Кузьменко М.В.

Суддя Васищак І.М.

Суддя Палій В.М.