Постанова

від 14.11.2012 по справі 10/083-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2012 р. Справа№ 10/083-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Кондес Л.О.

Ропій Л.М.

при секретарі: Реуцькій Т.О.,

за участю представників:

від позивача Терновий О.В., дов. від 05.11.12 №01/26,

від відповідача Савчук Д.І. - директор,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Екомерс"

на рішенняГосподарського суду Київської області від 27.09.12 (дата підписання - 02.10.12) (з врахуванням додаткового рішення від 12.10.12)

у справі №10/083-12 (суддя Привалова А.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділ Бізнес-Парк"

до Приватного підприємства "Екомерс"

про стягнення 19457,84 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 27.09.12 (з врахуванням додаткового рішення від 12.10.12) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділ Бізнес-Парк" (далі - позивач) до Приватного підприємства "Екомерс" (далі - відповідач) про стягнення 19457,84 грн. задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 7257,02 грн. заборгованості, 127,90 грн. пені, 24,06 грн. 3% річних, 5920,20 грн. штрафу та 1102,55 грн. судового збору.

В іншій частині вимог в позові відмовлено.

Повернуто позивачу з державного бюджету України 43,50 грн. надмірно сплаченого судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 27.09.12 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції невірно визначив період, за який повинна нараховуватись та сплачуватись орендна плата. На думку апелянта, днем припинення фактичного користування предметом оренди, а отже нарахування орендної плати є 30.06.12, коли відповідач звільнив приміщення, а не 08.08.12, коли сторони розірвали договір оренди.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 23.10.12 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Рябуха В.І., судді Кондес Л.О., Ропій Л.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.10.12 прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 14.11.12. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 23.10.12) позивачу та відповідачу - 25.10.12, долучені до матеріалів справи.

07.11.12 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

14.11.12 у судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 27.09.12 скасувати.

Представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У частині 1 статті 762 ЦК України зазначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором (ст.795 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 07.05.12 між позивачем та відповідачем укладено договір №015/12 оренди нежитлового приміщення (далі - договір), відповідно до якого орендодавець (позивач) зобов'язується передати орендарю (відповідач) в строкове платне користування, а орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування частину нежитлових приміщень комплексу будівель загальною площею 138 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 86, і зобов'язується сплачувати орендодавцю орендну плату в строки та на умовах, визначених цим договором (п.1.1 договору).

Строк оренди об'єкта становить один рік і обчислюється з 01.06.12 по 31.05.12 (п.1.8 договору).

Згідно п.2.1.1 договору орендар зобов'язується передати приміщення орендарю не пізніше дати початку оренди за актом приймання-передачі із зазначенням в ньому стану приміщення і переліку обладнання. Акт приймання-передачі підписується сторонами та є невід'ємною частиною договору.

На виконання умов договору орендодавець передав орендарю приміщення, що підтверджується актом приймання-передачі від 01.06.12.

Відповідно до п.3.1 договору протягом усього строку оренди орендар повинен щомісячно сплачувати орендодавцю орендну плату. На дату укладання договору загальна сума щомісячної орендної плати складає 5920,20 грн.

У пунктах 3.4, 3.5 договору зазначено, що орендна плата нараховується та сплачується з дати початку оренди по день фактичного припинення оренди. Факт повернення приміщення з оренди підтверджується підписанням сторонами акта приймання-передачі (повернення) приміщення з оренди. Якщо час фактичного користування приміщенням менше 1 календарного місяця, орендна плата сплачується у розмірі пропорційному фактичному часу користування приміщенням. У разі необхідності визначення розміру орендної плати за один день, розмір орендної плати за один повний календарний місяць має бути поділений на кількість календарних днів у відповідному місяці.

Орендар зобов'язаний не пізніше 7 числа кожного місяця оплатити орендодавцю орендну плату за поточний місяць, виходячи з розміру, визначеного в пункті 3.1 договору авансовим платежем, шляхом перерахування цих грошових коштів на банківський рахунок орендодавцю на підставі рахунку-фактури орендодавця або самостійно на підставі договору.

Пунктом 3.11 договору передбачено, що протягом 3-х банківських днів з дати підписання цього договору та акта приймання-передачі, для забезпечення виконання орендарем зобов'язань за цим договором, орендар сплачує орендодавцю орендну плату (авансовий платіж) за перший календарний місяць оренди, з урахуванням положень п. 3.4. цього договору, та орендну плату за останній календарний місяць оренди у розмірі, визначеному відповідно до п. 3.1. цього договору

08.06.12 відповідач направив позивачу лист №01-08/06, в якому просив розірвати договір оренди приміщення з 30.06.12. Поточну заборгованість за червень 2012 року в сумі 5920,20 грн. зобов'язався сплатити до 20.06.12.

Позивачем 06.07.12 надано відповідачу відповідь листом №01/268, в якому він повідомив, що відповідно до пункту 6.4 договору у випадку розірвання договору за ініціативою однієї із сторін, в порядку пред'явлення письмової вимоги, остання зобов'язана письмово повідомити іншу сторону про це за 2 місяці до розірвання. З огляду на лист відповідача про розірвання договору, який отримано позивачем 08.06.12, договір вважається розірваним з 08.08.12, тобто, через 2 місяці з дня отримання орендодавцем письмової вимоги, а тому, орендна плата має нараховуватись по 08.08.12.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1, 3 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Пунктом 6.1 договору передбачено що договір припиняється по закінченню строку його дії, а також в інших випадках відповідно до умов цього договору.

Згідно п. 6.2 договір може бути розірваний в односторонньому порядку у таких випадках: а) орендодавцем, якщо орендар не вносить орендну плату, інші, передбачені цим договором платежі в повному обсязі протягом трьох місяців з належної дати такого платежу. За таких обставин цей договір є розірваним з дати одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору; б) за письмовою вимогою однієї із сторін.

Відповідно до п. 6.4. договору у випадку розірвання договору за ініціативою однієї із сторін, в порядку пред'явлення письмової вимоги, остання зобов'язана письмово повідомити іншу сторону про це за 2 місяці до розірвання.

Таким чином, з огляду на викладене вище, суд першої інстанції зробив вірний висновок про те, що спірний договір є розірваним через 2 місяці з моменту одержання орендодавцем повідомлення орендаря про розірвання договору - 08.08.12, а зобов'язання сторін за вказаною угодою припиненими.

Статтею 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору (ч.2 ст.795 ЦК України).

У пункті 3.4 договору зазначено, що факт повернення приміщення з оренди підтверджується підписанням сторонами акта приймання-передачі (повернення) приміщення з оренди.

Як вбачається з матеріалів справи, акт приймання-передачі орендованого приміщення між сторонами не підписано.

Оскільки договірні відносини між сторонами припинено 08.08.12, то позивач правомірно нарахував орендну плату за спірний період.

Таким чином, позивач виставив рахунки-фактур для оплати оренди від 26.06.12 №СФ-703 на суму 5920,20 грн. (оренда за липень 2012 року) та від 25.07.12 №СФ-710 на суму 1336,82 грн. (оренда за серпень по 07.08.12).

Дані рахунки відповідачем не оплачені, в зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість по орендних платежах в сумі 7257,02 грн.

26.07.12 позивач звернувся до відповідача за претензією №25-07/2012 про сплату заборгованості.

Дана претензія залишена відповідачем без задоволення, станом на день розгляду справи у суді апеляційної інстанції борг в сумі 7257,02 грн. не сплачено.

З огляду на викладене вище, висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 7257,02 грн. основного боргу колегія суддів вважає обґрунтованим.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.1,3 ст.549 ЦК України).

У відповідності до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дана стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Відповідно до п. 4.3 договору за прострочення виконання орендарем грошових зобов'язань у встановлені цим договором строки, орендар зобов'язується сплатити на користь орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, а при простроченні сплати орендарем орендної плати та інших встановлених договором платежів більше, ніж на 30 календарних днів, він зобов'язується додатково сплатити орендодавцю штраф у розмірі 100% від суми простроченого платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 300,75 грн. пені та 59,67 грн. 3% річних, а також 11840,40 грн. штрафу (нарахованого на суму заборгованості по орендній платі за липень 2012 року та на суму орендної плати за травень 2013 року).

Перевіривши розрахунок позивача, суд першої інстанції стягнув 127,90 грн. пені, 24,06 грн. 3% річних, 5920,20 грн. штрафу, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки позивачем застосовано невірний період нарахування сум пені та 3% річних, а нарахування суми штрафу можливо лише на суму заборгованості по орендній плати за липень 2012 року.

Доводи апеляційної скарги не знаходять підтвердження в матеріалах справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Київської області від 27.09.12 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Екомерс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 27.09.12 у справі №10/083-12 - без змін.

2. Матеріали справи №10/083-12 повернути до Господарського суду Київської області.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Рябуха В.І.

Судді Кондес Л.О.

Ропій Л.М.