Постанова

від 20.09.2012 по справі 5011-48/1310-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2012 № 5011-48/1310-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Авдеєва П.В.

Федорчука Р.В.

за участю представників:

від позивача: представник - Кривошей О.Ю. - за довіреністю,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот», м. Київ

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2012 р.

у справі № 5011-48/1310-2012 (головуючий Бойков Р.В., судді Спичак О.М., Шаптала Є.Ю.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот», м. Київ

до Приватного підприємства «Юридична фірма «Група правового забезпечення», м. Київ

про стягнення 14 055,63 грн.,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2012 р. Публічне акціонерне товариство «Судноплавна компанія «Укррічфлот» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Юридична фірма «Група правового забезпечення» про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті орендної плати у розмірі 6 688,04 грн. та пені у розмірі 524,76 грн., штрафу у розмірі 6 688,04 грн., 3% річних у розмірі 154,79 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання, мотивуючи вимоги тим, що на виконання умов договору оренди нерухомого майна №09/02.03-4 від 02.03.2011 р. позивач передав у строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 11,4 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 7, 5 поверх, к. 37, 38, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по внесенню орендної плати не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.05.2012 р. у справі № 5011-48/1310-2012 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» задоволено частково, стягнуто з Приватного підприємства «Юридична фірма «Група правового забезпечення» на користь Публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» заборгованість у розмірі 1 576 грн. 97 коп., пеню у розмірі 104 грн. 57 коп., штраф у розмірі 1 576 грн. 97 коп., 3% річних у розмірі 45 грн. 25 коп. та судовий збір у розмірі 378 грн. 31 коп., в іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Судноплавна компанія «Укррічфлот» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення прийнято з невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права та з неповним з'ясуванням обставин справи.

Відповідач наданим правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про розгляд справи повідомлявся належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.03.2011 р. між Публічним акціонерним товариством «Судноплавна компанія «Укррічфлот» (Орендодавець) та Приватним підприємством «Юридична фірма «Група правового забезпечення» (Орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна №09/02.03-4 (Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець зобов'язується передати, а орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування об'єкт оренди, а саме: нежитлове приміщення загальною площею 11,4 кв.м, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 7, 5-й поверх, к. 37, 38 (інв. №003), для використання під офіс.

Згідно із п. 2.2 Договору орендна плата за перший місяць оренди об'єкта становить 1 094,40 грн.

У відповідності до П. 3.1 Договору об'єкт оренди передається в оренду на строк з 02.03.2011 р. до 31.12.2011 р.

Пунктами 8.3, 8.4 Договору встановлено, що орендна плата та додаткові платежі (якщо вони передбачені п. 2.5 Договору) сплачуються орендарем щомісячно, авансом, не пізніше 15 числа поточного місяця, на рахунок орендодавця, зазначений у розділі 5 цього договору, на підставі виставленого орендодавцем рахунку. У випадку неотримання та/або несвоєчасного отримання орендарем рахунків у строки, передбачені п. 2.6 цього договору, оплата має бути здійснена не пізніше 20 числа поточного місяця не залежно від отримання рахунку у розмірі, самостійно розрахованому орендарем шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за попередній місяць.

Згідно умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 11,4 кв.м, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 7, 5-й поверх, к. 37, 38 (інв. №003), що підтверджується актом прийому-передачі об'єкту від 02.03.2011 р.

Листом від 02.09.2011 р. відповідач звернувся до позивача з заявою про розірвання Договору у зв'язку із неможливістю використання об'єкту оренди протягом квітня-серпня 2011 року, що пов'язано з недоноском його працівників до такого приміщення.

09.09.2011 р. листом №09-02/221 позивач повідомив відповідача про розірвання Договору з 03.09.2011 р. на підставі п. 14.4 Договору у зв'язку із несплатою відповідачем орендної плати протягом квітня-серпня 2011 року.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості відповідача по сплаті орендних платежів за користування об'єктом оренди у період з 02.03.2011 р. по 03.09.2011 р. у загальному розмірі 6 688,04 грн.

Між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Актами прийому-передачі підтверджується факт передачі позивачем та прийняття відповідачем в оренду спірного майна за Договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Із наявних в матеріалах справи листів сторін (від 02.09.2011 р. та №09-02/221 від 09.09.2011 р.) вбачається досягнення останніми згоди щодо розірвання Договору з 03.09.2011 р., що не суперечить положенням ст. 291 Господарського кодексу України, а відтак Договір є таким, що припинив свою дію з вказаної дати.

Отже, підтверджується чинність Договору у період з 02.03.2011 р. по 03.09.2011 р., та як наслідок обов'язковість його до виконання сторонами у вказаний період, в тому числі щодо здійснення оплати орендних платежів орендарем).

Позивач вказує на наявність заборгованості відповідача по сплаті орендних платежів за користування об'єктом оренди за Договором у період з 02.03.2011 р. по 03.09.2011 р.

У відповідності до ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Із наданих Київською транспортною прокуратурою (супровідний лист від 07.05.2012 р. №01/12у) на виконання вимог ухвал суду першої інстанції документів вбачається, що за наслідками проведення старшим помічником Київського транспортного прокурора С. Охріменком перевірки за зверненням директора відповідача щодо законності дій службових осіб позивача було встановлено, що 15.04.2011 р. вхідні двері до спірного приміщення були примусово відчиненні представниками Товариства та того ж дня вхід до спірних приміщень був опечатаний, а при проведенні 15.12.2011 р. огляду спірного приміщення виявлено, що вхідні двері до спірного приміщення, закриваються замком, ключі від якого зберігаються у працівників Товариства та опечатані паперовою стрічкою, на якій містяться печатки Товариства та дата - 15.04.2011 р.

При цьому, першочергово прибувши за адресою місцезнаходження спірного приміщення для здійснення його огляду старшому помічнику Київського транспортного прокурора С. Охріменку було відмовлено охороною позивача в допуску до об'єкту оренди з посиланням на вказівки керівництва про недопущення до таких приміщень будь-яких осіб, а огляд було здійснено лише після прибуття провідного фахівця Департаменту по роботі з непрофільними активами та обліку прав на активи Товариства Білової К.С. та юриста юридичного відділу Товариства Кривошея О.Ю.

Факт опечатування вхідних дверей до спірного приміщення не заперечується позивачем, а його посилання те, що він не створював будь-яких перешкод відповідачу у користування таким приміщенням з 15.04.2011 р. та на наявність у останнього можливості потрапити до об'єкту оренди за Договором спростовується встановленням старшим помічником Київського транспортного прокурора того факту, що вхідні двері до спірного приміщення, закриваються замком, ключі від якого зберігаються у працівників позивача.

Також, є безпідставним твердження позивача про те, що відповідач будучи обізнаним про опечатування орендованого приміщення не вчиняв будь-яких дій щодо можливості користуватися ним та не звертався до позивача, оскільки доступитися до спірного приміщення і побачити, що воно опечатано стало можливим лише після виклику працівників Подільського районного управління ГУ МВС України в місті Києві, який мав місце 31.08.2011 р., що підтверджується наданими Подільським районним управлінням ГУ МВС України в місті Києві документами (супровідний лист від 07.05.2012 р. №55/11324).

Крім того, майно Підприємства, яке знаходилося в спірному приміщенні, утримувалося Товариством до грудня 2011 року та було повернуто лише після реагування Київської транспортної прокуратури на звернення Підприємства.

За таких обставин вбачається, що у період з 15.04.2011 р. по 15.12.2011 р. відповідач був позбавлений можливості використання об'єкту оренди через обставини, за які він не відповідає, а відтак, в силу положень ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, правові підстави для покладення на нього обов'язку по сплаті орендної плати за Договором у період з 15.04.2011 р. по 03.09.2011 р. (припинення дії Договору), що становить 5 111,07 грн. відсутні.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується користування відповідачем об'єктом оренди за Договором у період з 02.03.2011 р. по 14.04.2011 р. (включно), та як наслідок його обов'язок по сплаті орендної плати у наведений період, розмір якої становить 1 576,97 грн.

За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, суд першої інстанції вірно встановив, що з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та враховуючи приписи п. 8.4 Договору грошове зобов'язання відповідача по сплаті орендних платежів за користування об'єктом оренди у березні 2011 року (з 02.03.2011 р. по 31.03.2011 р.) мало бути виконано до 20.03.2011 р., а у квітні 2011 року (з 01.04.2011 р. по 14.04.2011 р.) до 20.04.2011 р.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Отже, у відповідача наявне грошове зобов'язання по сплаті на користь позивача 1576,97 грн. за Договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1 576,97 грн. є правомірними та обґрунтованими.

В іншій частині заявленої до стягнення заборгованості по сплаті орендної плати, нарахованої за період з 15.04.2011 р. по 03.09.2011 р. у розмірі 5 111,07 грн., необхідно відмовити з огляду на обставини з якими положення ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачають звільнення наймача (орендаря) від сплати орендних платежів.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 524,76 грн., штрафу у розмірі 6 688,04 грн. та 3% річних у розмірі 154,79 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Із змісту ст. 611 Цивільного кодексу України вбачається, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидами якої є штраф та пеня.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Положеннями п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до абз. 1 п. 11.2 Договору орендар у разі прострочення внесення орендної плати та інших платежів, передбачених даним договором, сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені, нарахованої за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті орендної плати за користування відповідачем об'єктом оренди згідно Договору у період з березня по вересень 2011 року.

Суд першої інстанції обґрунтовано здійснив перерахунок пені з огляду на наступне.

По-перше, відсутність підстав для сплати орендної плати виключає можливість нарахування пені, оскільки пеня є наслідком невиконання грошового зобов'язання, яке в даному випадку відсутнє, а відтак, правові підстави для нарахування пені за прострочення по сплаті орендних платежів, нарахованих за період з 15.04.2011 р. по 03.09.2011 р., відсутні.

По-друге, відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положеннями ст.ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання забезпечується неустойкою (різновидом якої є пеня), якщо це встановлено договором або законом.

Позивач, як підставу нарахування пені, посилається на п. 11.2 Договору.

Договір припинив свою дію 03.09.2011 р., а тому правові підстави для стягнення з відповідача пені, нарахованої після припинення дії Договору, відсутні.

По-третє, відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Оскільки останній день виконання грошового зобов'язання по сплаті орендної плати за березень 2011 року (20.03.2011 р.) припадає на вихідний день (неділя), то правомірним нарахуванням пені є з 22.03.2011 р. (вівторок), оскільки останній день виконання грошового зобов'язання переноситься на понеділок.

Таким чином, є правомірним стягнення з відповідача пені за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті орендної плати за користування об'єктом оренди у березні 2011 року (з 02.03.2011 р. по 31.03.2011 р.), розмір якої становить 1 059,10 грн., нарахованої за період з 22.03.2011 р. по 03.09.2011 р., та у квітні 2011 року (01.04.2011 р. по 14.04.2011 р.), розмір якої становить 517,87 грн. (чотирнадцять днів), нарахованої за період з 21.04.2011 р. по 03.09.2011 р.

Тому, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, становить 104,57 грн.

В іншій частині заявленої до стягнення пені (420,19 грн.) необхідно відмовити, оскільки вона обрахована невірно (за більший період та за прострочення по сплаті орендної плати, правові підстави для нарахування якої відсутні).

У відповідності до абз. п. 11.2 Договору у випадку прострочення орендарем більше ніж 10 (десять) календарних днів граничних строків сплати місячних платежів по орендній платі, орендар зобов'язаний додатково сплатити орендодавцю штраф у розмірі місячної орендної плати (100% від суми орендної плати за місяць) за кожне таке прострочення.

Тобто, умовами Договору (п. 11.2) передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.

При цьому, чинне законодавство не встановлює обмежень щодо одночасного застосування пені і штрафу у випадку порушення виконання зобов'язання.

Враховуючи, що встановлення факту порушення відповідачем строків сплати орендних платежів (в т.ч. більше ніж на десять календарних днів) за користування спірним приміщення лише у період з 02.03.2011 р. по 14.04.2011 р., то вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу, нарахованого у місячному розмірі орендної плати за березень та квітень 2011 року, що розрахована виходячи з фактичного строку користування відповідачем об'єктом оренди (з 02.03.2011 р. по 14.04.2011 р. включно) становить 1 059,10 грн. та 517,87 грн. відповідно, а разом - 1 576,97 грн.

В іншій частині заявленого до стягнення штрафу (5 111,07 грн.) необхідно відмовити, оскільки він обрахований невірно (за прострочення по сплаті орендної плати, правові підстави для нарахування якої відсутні).

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції здійснив обґрунтований перерахунок заявлених до стягнення 3% річних виходячи з встановлених при розрахунку пені обставин лише в частині встановленого розміру заборгованості та застосування положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, оскільки правова підстава нарахування інфляційних втрат не залежить від припинення дії Договору, а також визначено позивачем в розрахунку періоду нарахування (до 14.03.2012 р.).

Розмір 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті орендної плати у розмірі 1 576,97 грн. за користування об'єктом оренди у період з 02.03.2011 р. по 14.04.2011 р., становить 45,25 грн.

В іншій частині заявлених до стягнення 3% річних (109,54 грн.) необхідно відмовити, оскільки вони обраховані невірно (за прострочення по сплаті орендної плати, правові підстави для нарахування якої відсутні).

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов до правомірного висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 1 576,97 грн., пені у розмірі 104,57 грн., штрафу у розмірі 1 576,97 грн. та 3% річних у розмірі 45,25 грн.

Крім того, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що заява позивача про збільшення позовних вимог, в частині якою доповнюється предмет позову додатковою вимогою (стягнення заборгованості по оплаті комунальних платежів та нарахованих за прострочення по її оплаті штрафних санкцій), прийняттю до спільного розгляду не підлягала з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

За змістом абз. 1 п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 р. №18 під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Із тексту позовної заяви вбачається, що при подачі позову позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості по сплаті орендної плати та нарахованих за прострочення по її сплаті штрафних санкцій.

Разом із цим, в наведеній заяві про збільшення позовних вимог позивач додатково просить стягнути з відповідача заборгованість по оплаті комунальних платежів та нарахованих за прострочення по її оплаті штрафних санкцій.

Із змісту п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 вбачається, що під збільшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві, а тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві. Якщо такі додаткові позовні вимоги зв'язані з раніше заявленими позовними вимогами підставою виникнення або поданими доказами (наприклад, коли позов подано на суму основного боргу і позивач до прийняття рішення просить додатково стягнути пеню за прострочку платежу), то їх може бути пред'явлено з дотриманням, зокрема, приписів статті 58 ГПК.

З урахуванням викладеного, наведена заява про збільшення позовних вимог в частині пред'явлення додаткової вимоги (стягнення заборгованості по оплаті комунальних платежів та нарахованих за прострочення по її оплаті штрафних санкцій) не могла бути прийнята судом першої інстанції, а тому в її прийнятті обґрунтовано відмовлено.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

З огляду на викладені обставини, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог частково, з даним висновком погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству, матеріалам справи та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2012 р. у справі № 5011-48/1310-2012 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 5011-48/1310-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Куксов В.В.

Судді Авдеєв П.В.

Федорчук Р.В.