Постанова

від 03.10.2012 по справі 5006/37/82/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

03.10.2012 р. справа №5006/37/82/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівБойко І.А. Зубченко І.В., Радіонової О.О. при секретарі судового засідання за участю представників сторін: від позивача: від відповідача (скаржника): розглянувши апеляційну скаргу Лебеденко В.В. Азарова Г.В. -представник (довіреність № 01/38 від 11.05.2012 р.) Не з'явився Товариства з обмеженою відповідальністю «Престо плюс»м.Донецьк на рішення господарського судуДонецької області від 14.08.2012р. (повний текст від 20.08. 2012р.) у справі № 5006/37/82/2012 (суддя Д.О.Попков) за позовомПриватного акціонерного товариства «Мушкетівська автобаза»м.Донецьк до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Престо плюс»м.Донецьк проСтягнення за договором оренди № 103/12-11 від 07.12.2011 р. заборгованості у розмірі 104999,94 грн., пені -5954,65 грн., 3 % річних -1240,12 грн.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2012 року приватне акціонерне товариство «Мушкетівська автобаза»м.Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Престо плюс»м.Донецьк про стягнення 112571,13 грн., з яких: 104999,94 грн. -заборгованість з орендної плати за договором оренди № 103/12-11 від 07.12.2011 р., пеня в сумі 6108,01 грн., 3 % річних в сумі 1240,13 грн., індекс інфляції в сумі 223,55 грн.

В процесі розгляду справи судом першої інстанції, позивач подав заяву, в якій відмовився від стягнення індексу інфляції у розмірі 223,55 грн., та зменшив суму позовних вимог в частині стягнення пені, нарахованої на суму боргу в розмірі 16258,00 грн. до 1096,75 грн., решта вимог залишена без змін.

Вказана заява позивача місцевим судом прийнята до розгляду.

Рішенням господарського суду Донецької області від 14.08.2012 р. прийнято відмову та припинено провадження по справі в частині вимог про стягнення індексу інфляції в сумі 223,55 грн.; позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Мушкетівська автобаза»м.Донецьк до товариства з обмеженою відповідальністю «Престо плюс»м.Донецьк про стягнення за договором оренди № 103/12-11 від 07.12.2011 р. заборгованості у розмірі 104999,94 грн., пені -5954,65 грн., 3 % річних -1240,13 грн.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Донецької області від 14.08.2012р. у справі № 5006/37/82/2012 відповідач -товариство з обмеженою відповідальністю «Престо плюс», подав до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду від 14.08.2012р. у справі № 5006/37/82/2012 скасувати як таке що прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що він не мав можливості надати суду необхідні документи та з'явитися у судове засідання 14.08.2012 р. у зв'язку з хворобою керівника, в результаті чого представником відповідача було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 31.08.2012 р. Донецьким апеляційним господарським судом було порушено апеляційне провадження.

Позивач у судовому засіданні 03.10.2012 р. проти вимог апеляційної скарги заперечив.

Відповідач (скаржник) у судове засідання 03.10.2012 р. не з'явився, через канцелярію апеляційного суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки представника

Вказане клопотання відповідача колегія суду залишає без задоволення, оскільки явка представників сторін не була визнана обов'язковою, крім того, представник відповідача вдруге не з'являється у судове засідання та вдруге просить відкласти розгляд справи.

За таких підстав, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Зміст даного принципу полягає, зокрема, у встановленні для сторін можливостей для здійснення своїх процесуальних прав і виконання обов'язків.

В силу ст.22 Господарського процесуального кодексу України, сторони користуються рівними процесуальними правами. До прав сторін, зокрема, належать право брати участь в господарських засіданнях; подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Згідно зі ст.ст. 42, ст.43 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3.5.1. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. №75 із змінами і доповненнями від 25.10.2004 р. ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення. Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи. Факт неодержання ухвали адресатом засвідчується поштовим повідомленням встановленого зразка, яке разом з не отриманою ухвалою та конвертом оперативно передається службою діловодства судді для ознайомлення та залучення до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала про порушення провадження у справі від 25.07.2012 р. була направлена на адреси сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Ухвала від 25.07.2012 р. була отримана відповідачем, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення з поміткою дати та прізвища отримувача, а саме: 31.07.2012 р. Чистякова.

Враховуючи позицію пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. «у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу -підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою -п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Тому, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду погоджується з місцевим господарським судом щодо того, що відповідачем не тільки не представлено доказів неможливості явки керівника (хоча явка саме директора підприємства відповідача не була визнана обов'язковою), але й не представлено доказів неможливості забезпечення представництва інтересів іншою особою, а відсутність представника у судовому засіданні не перешкоджає доведенню до відома суду своєї позиції по суті заявлених вимог у письмовому вигляді з наданням підтверджуючих доказів.

Як встановлено господарським судом Донецької області, 07.12.2011 р. між приватним акціонерним товариством «Мушкетівська автобаза»м.Донецьк (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Престо плюс»м.Донецьк (Орендар) було укладено договір оренди транспортного засобу № 103/12-11, відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якого Орендодавець надає, а Орендар отримує у платне користування для перевезення вантажів на території України:

- автомобіль марки DAF 95,360 держ. № 3238 АЕХ, 1996 р. випуску, колір білий, № двигуна Р 11705, № шасі XLRTE47WSOE435490, що належить Орендодавцю на праві власності, відповідно до свідоцтва про реєстрацію ТЗ серія ЯНВ № 812533 від 20.12.1996 p., виданого МРО № 3 м. Донецька, в технічно справному стані;

- напівпричіп бортовий марки BLUMHARDT держ. № 04831 ЕА., 1996 р. випуску, колір синій, № шасі WBL22318WTT196794, що належить Орендодавцю на праві власності, відповідно до свідоцтва про реєстрацію ТЗ серія ЯНВ № 818101 від 19.12.1996р., виданого МРО № 3 м. Донецька, в технічно справному стані;

- автомобіль марки DAF 95,360 держ. № 3250 АЕХ, 1996 р. випуску, колір білий, № двигуна Р 11780, № шасі XLRTE47WSOE435582, що належить Орендодавцю на праві власності, відповідно до свідоцтва про реєстрацію ТЗ серія ЯНВ № 812693 від 10.01.1997p., виданого МРО № 3 м. Донецька, в технічно справному стані.

- напівпричіп бортовий марки CARNEL CSA держ. № 04846 ЕА, 1996 р. випуску, колір синій, № шасі W09400334NHC09141, що належить Орендодавцю на праві власності, відповідно до свідоцтва про реєстрацію ТЗ серія ЯНВ № 818120 від 03.01.1997р., виданого МРО № 3 м. Донецька, в технічно справному стані;

- автомобіль марки DAF 95,360 держ. № 22405 ЕВ, 1996 р. випуску, колір білий, № двигуна Р 11848, № шасі XLRTE47WSOE435667, що належить Орендодавцю на праві власності, відповідно до свідоцтва про реєстрацію ТЗ серія ЯНВ № 150455 від 08.06.2001p., виданого МРО № 3 м. Донецька, в технічно справному стані;

- напівпричіп бортовий марки CARNEL CSA держ. № 04848 ЕА, 1996 р. випуску, колір синій, № шасі W09400334TPC09044 належить Орендодавцю на праві власності згідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ серія ЯНВ № 818122 від 03.01.1997 p., виданого МРО № 3 м. Донецька, в технічно справному стані.

Термін оренди передбачено п. 9.1. Договору, а саме: з 08.12.2011 р. по 07.05.2012 р.

Орендна плата складає 21000,00 грн. з ПДВ на місяць; орендна плата за користування орендованим об'єктом перераховується за безготівковим розрахунком на розрахунковий рахунок Орендодавця шляхом передоплати до 5 числа кожного місяця на підставі виставлених рахунків.

12.12.2011 р. Позивачем було передано відповідачу орендоване майно, про що були складені та підписані обома сторонами акти прийому-передачі

За оренду транспортних засобів Орендарю за період з 08.12.2011 р. по 07.05.2012 р. була нарахована орендна плата та виставлені рахунки на загальну суму 104999,94 грн., а саме:

За грудень 2011 р. -рахунок № 12/47 від 09.12.2011 р. на суму 16258,00 грн.;

за січень 2012 р. -рахунок № 01/79 від 31.01.2012 р. на суму 21000,00 грн.;

за лютий 2012 р. -рахунок № 02/12 від 01.02.2012 р. на суму 21000,00 грн.;

за березень 2012 р. - рахунок № 03/52 від 05.03.2012 р. на суму 21000,00 грн.;

за квітень 2012 р. -рахунок № 04/87 від 30.04.2012 р. на суму 21000,00 грн.;

за травень 2012 р. -рахунок № 05/59 від 17.05.2012 р. на суму 4741,94 грн.

22.05.2012 р. позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію № 01/43 з вимогою сплатити наявну заборгованість у розмірі 104999,94 грн.

Пунктами 4.1. та 4.2. договору передбачено, що орендар зобов'язаний протягом 3-х календарних днів з моменту закінчення строку дії договору повернути орендовані транспортні засоби Орендодавцю у справному стані разом з необхідною документацією.

22.05.2012 р. позивач надіслав відповідачу лист № 01/44 з вимогою у строк до 31.05.2012 р. повернути автомобілі та напівпричіпи, які були передані за договором оренди № 103/12-11 від 07.12.2011 р.

В матеріалах справи міститься довідка № 01/65 від 13.08.2012 р., підписана директором Приватного акціонерного товариства «Мушкетівська автобаза»С.Л.Бистрицьким та головним бухгалтером І.А.Солодовніковою, яка свідчить про те, що станом на 13.08.2012 р. відповідачем сума заборгованості за оренду транспортних засобів за договором оренди транспортного засобу № 103/12-11 від 07.12.2011 р. не сплачена та складає 104999,94 грн.

Господарським судом першої інстанції правомірно прийнято до уваги вимоги заяви від 14.08.2012 р., оскільки статтею 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі зменшити розмір позовних вимог та відмовитися від певної частини вимог шляхом подання відповідної письмової заяви.

Приймаючи до уваги вищенаведене, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що провадження у справі в частині вимог про стягнення індексу інфляції в сумі 223,55 грн. підлягає припиненню в порядку ч. 4 ст. 78 та п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.ст. 11, 509 ЦК України підставами виникнення зобов`язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку), зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог -згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

В свою чергу, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідачем не виконано умови п. 2.2 договору оренди № 103/12-11 від 07.12.2011 р.

Договір укладено 07.12.2011р. - тобто після 5 числа місяця виникнення орендних правовідносин, тому місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що зобов'язання з орендної плати за грудень 2011р. мають виконуватися до 5 числа наступного місяця - січня 2012р.

Місцевим господарським судом вірно зауважив, з чим погоджується і судова колегія апеляційної інстанції, що обставини отримання чи неотримання Орендарем рахунків не впливає на необхідність виконання грошових зобов'язань, оскільки розмір останніх, дата здійснення та реквізити отримувача визначені безпосередньо умовами договору, а, відтак, відсутність рахунку не впливає на можливість виконання боржником свого грошового зобов'язання, тим більше, що своєчасність такого виконання є саме обов'язком Орендаря відповідно до п. 3.4.4. договору.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

В порушення умов договору, вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України відповідач свої зобов'язання за договором оренди від 07.12.2011р. по оплаті орендної плати в період з 08.12.2011 р. по 07.05.2012 р. не виконав, оплату суми орендної плати в сумі 104999,94 грн. не здійснив, внаслідок чого і виникла заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 104999,94 грн. Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення зобов'язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Орендар вважається таким, що прострочив виконання грошових зобов'язань у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відповідач, в силу вищенаведених норм законодавства, не спростував факт наявності за ним заборгованості, тому господарський суд Донецької області дійшов вірного висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором оренди № 103/12-11 від 07.12.2011 р. за період з 08.12.2011 р. по 07.05.2012 р. у розмірі 104999,94 грн.

Відповідно до ст.ст. 216 -218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.3. договору визначено, що у разі порушення Орендарем строків внесення орендної плати за цим договором останній сплачує Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, нарахованих на суму заборгованості, але не більше максимального розміру пені, встановленого чинним законодавством.

Згідно ч.6. ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.

З огляду на вищенаведені пункти договору, позивачем нараховано пеню в розмірі 5954,65грн. та 3% річних в сумі 1240,13 грн., які рішенням місцевого господарського суду задоволені у повному обсязі.

Апеляційна інстанція, перевіривши розрахунок нарахування пені та 3 % річних погоджується з місцевим господарським судом про задоволення вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 5954,65грн. та 3% річних в сумі 1240,13 грн.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Донецької області від 14.08.2012р. у справі № 5006/37/82/2012 є таким, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита при зверненні з апеляційною скаргою покладаються на скаржника.

Керуючись статями 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Престо плюс»м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 14.08.2012 р. у справі № 5006/37/82/2012 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 14.08.2012 р. у справі № 5006/37/82/2012 -залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий І.А.Бойко

Судді: І.В.Зубченко

О.О.Радіонова

Надруковано: 4 прим.

1- позивачу

1 - відповідачу

1- у справу

1 -ДАГС