Постанова

від 01.10.2012 по справі 5011-71/7226-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2012 № 5011-71/7226-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Баранця О.М.

за участю представників сторін:

від позивача - Масляннікова Т.Д., представник за довіреністю № б/н від 17.09.2012;

від відповідача -Шаповалов В.М., представник за довіреністю № б/н від 03.09.2012

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеон" на рішення господарського суду м. Києва від 08.08.2012 у справі № 5011-71/7226-2012 (суддя Нечай О.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеон" до Приватного підприємства "Будспецпроект" про відшкодування збитків в сумі 81 823 грн. 76 коп.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеон" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Будспецпроект" про відшкодування збитків в розмірі 81 823,76 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 08.08.2012 по справі № 5011-71/7226-2012 у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції при ухваленні рішення по даній справі виходив з того, що відповідно до чинного законодавства відповідальність за проведення будівельних робіт без дозволу покладається на замовника, а отже за порушення у сфері містобудування повинен нести відповідальність сам замовник. Тому, вимоги позивача, як замовника, що був притягнутий до відповідальності, про стягнення з підрядника збитків, є необґрунтованими.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду м. Києва від 08.08.2012 по справі № 5011-71/7226-2012 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема, тим, що проектом № 7184 від 14.07.2011, на підставі якого виконувались роботи, передбачено обов'язок саме підрядника, а не замовника отримати дозвіл на виконання будівельних робіт.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеон" по справі № 5011-71/7226-2012 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Пономаренко Є.Ю.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2012 сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі №5011-71/7226-2012 колегію суддів у складі: головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.; судді: Дідиченко М.А., Зеленін В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2012 по справі №5011-71/7226-2012 апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеон" прийнята до провадження та призначена до розгляду на 18.09.2012.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2012 у зв'язку з перебуванням судді Зеленіна В.О. на лікарняному розгляд справи №5011-71/7226-2012 було визначено здійснити колегією суддів у складі: головуючий суддя - Пономаренко Є.Ю., судді: Дідиченко М.А., Баранець О.М.

В судовому засіданні 18.09.2012 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 01.10.2012.

Представник апелянта - позивача у справі в судовому засіданні 01.10.2012 надав пояснення, якими підтримав апеляційну скаргу.

Представник відповідача у справі надав пояснення, якими проти апеляційної скарги заперечив.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Одеон", як замовником та Приватним підприємством "Будспецпроект", як виконавцем укладено договір № 3005/11-РД від 30.05.2011, відповідно до умов якого, замовник доручає, а виконавець зобов'язується розробити документацію стадії "РД" влаштування зовнішніх мереж господарсько-побутової каналізації за адресою: вул. Лугова, 9 в м. Києві. (п. 1.1 Договору).

Також, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Одеон", як замовником та Приватним підприємством "Будспецпроект", як підрядником було укладено договір підряду № 3005/11-Р від 30.05.2011.

Згідно предмету даного договору замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання на свій ризик виконати власними і/або залученими силами і засобами відповідно до проектно-кошторисної документації, діючих будівельних норм і правил та умов до цього Договору підрядні роботи по влаштуванню господарсько-побутової напірної каналізації по вул. Лугова, 9 в м. Києві (п. 1.1 Договору).

Відповідно до Акту прийому-передачі виконаних робіт за липень 2011 року № РД 300511-01, сторони погодились з фактом розроблення робочої документації стадії "РД" по об'єму: проектування зовнішніх мереж господарсько-побутової каналізації за адресою: вул. Лугова, 9 в м. Києві.

Актом технічного приймання каналізації № 75/2 встановлено, що при будівництві вказаного об'єкту відхилення та дефекти не виявлені.

За наслідками перевірки Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві було винесено постанову № 97/11 від 02.11.2011 про накладення на позивача штрафу у сумі 81 823 грн. 76 коп., за виконання будівельних робіт із влаштування господарсько-побутової напірної каналізації за адресою: вул. Лугова, 9 у Оболонському районі м. Києва, без документів, які надають право на виконання будівельних робіт, та без затвердженої проектної документації.

Не погоджуючись з вказаною постановою позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві про визнання недійсною та скасування постанови від 02.11.2011.

Позовні вимоги були мотивовані тим, що Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві в порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України № 553 "Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю" не було повідомлено позивача про продовження терміну проведення перевірки та безпідставно продовжено термін її проведення на 50 календарних днів.

Також, позивач зазначав про відсутність правових підстав для притягнення його до відповідальності і внаслідок того, що у відповідності до п.1.1 договору підряду № 3005/11-Р від 30.05.2012, саме ПП "Будспецпроект" прийняло на себе зобов'язання на свій ризик виконати власними і залученими силами і засобами відповідно до проектно-кошторисної документації, діючих будівельних норм і правил та умов договору підрядні роботи по влаштуванню господарсько-побутової напірної каналізації.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.02.2012 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2012 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.02.2012 залишено без змін.

Оскільки, позивач вважає, що дані збитки понесені ним з вини відповідача, бо жодним з договорів на замовника не покладено обов'язку отримати дозвіл на початок будівельних робіт, ТОВ "Одеон" звернулось до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Будспецпроект" суми збитків у розмірі 81 823 грн. 76 коп.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду (ч. 1 ст. 877 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 877 Цивільного кодексу України договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію.

Доводи апелянта про те, що обов'язок по отриманню дозволу на проведення будівельних робіт покладено на підрядника, відхиляється судом з наступних підстав.

Відповідно до п. п. 4.1.2, 4.1.3 договору № 3005/11-РД від 30.05.2011 виконавець зобов'язаний розробити робочу документацію в порядку, на умовах та у строки, визначені Договором та додатками до нього, додержуючись вимог, що містяться у Завданні на проектування та інших вихідних даних, наданих замовником, забезпечити належну якість робочої документації, відповідність її наданому технічному завданню та державним будівельним нормам.

Згідно положень п. п. 4.2.1, 4.2.2, 4.2.3 договору № 3005/11-РД від 30.05.2011 замовник зобов'язаний надати виконавцю завдання на проектування на умовах даного Договору, погоджене в установленому порядку вертикальне планування, всі папери, які підтверджують право власності та кадастровий план.

Згідно з п. 3.1 договору підряду № 3005/11-Р від 30.05.2011 замовник бере на себе зобов'язання прийняти від підрядника виконані роботи і провести з ним розрахунок в порядку, передбаченому п. 2.7 цього Договору.

Пунктом 3.2 договору підряду № 3005/11-Р від 30.05.2011 передбачено, що замовник зобов'язаний здійснювати контроль і технічний нагляд за відповідністю обсягу, вартості і якості виконуваних робіт проектній документації і кошторисам, будівельним нормам і правилам, термінам виконання робіт, за відповідністю використовуваних підрядником матеріалів, виробів і конструкцій державним стандартам і технічним умовам, не втручаючись при цьому в оперативну діяльність підрядника.

Відповідно до п. 4.1 договору підряду № 3005/11-Р від 30.05.2011 підрядник бере на себе зобов'язання виконати в строк роботи відповідно до вимог будівельних норм та правил.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник має право виконувати будівельні роботи після:

1) направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт Державній архітектурно-будівельній інспекції або її територіальному органу (далі - інспекції державного архітектурно-будівельного контролю) за місцезнаходженням об'єкта будівництва - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України;

2) реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності;

3) видачі замовнику відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

Отже, як умовами договору, так і положеннями чинного законодавства саме на позивача, як замовника покладено обов'язок по отриманню відповідних дозволів на проведення будівельних робіт.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування" підприємства, їх об'єднання, установи та організації (далі - підприємства) незалежно від форм власності, які здійснюють проектування, роботи по будівництву, реконструкції, реставрації та капітальному ремонту (далі - будівельні роботи), виготовляють будівельні матеріали, вироби і конструкції, а так само які є замовниками у будівництві або поєднують функції замовника і підрядчика, несуть відповідальність у вигляді штрафу за проведення будівельних робіт без дозволу на їх виконання або без затвердженої проектної документації - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості цих робіт.

Так, в контексті вищенаведених норм, за невиконання замовником свого обов'язку на нього ж законодавцем покладено і відповідальність за проведення будівельних робіт без спеціального дозволу.

Тому, саме замовник мав забезпечити отримання дозволу на проведення будівельних робіт. Також, замовник повинен був контролювати, щоб підрядник не розпочинав виконання робіт без відповідного дозволу.

Враховуючи вищевикладене, доводи апелянта стосовно того, що проектом № 7184 від 14.07.2011 до договору передбачено обов'язок відповідача отримати дозвіл на виконання будівельних робіт, судом відхиляються з огляду на наступне.

Та частина проекту на яку посилається апелянт в обґрунтування своєї позиції не надавалася ним в суді першої інстанції, а була надана лише в апеляційному провадженні.

При цьому, відповідно до норми ч.1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Проте, подаючи вказаний доказ при перегляді справи в апеляційному порядку, скаржник не навів жодних доводів щодо неможливості подання ним вказаного проекту у повному обсязі і до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього та не надав з цього приводу ніяких доказів.

У будь-якому разі надана частина проекту не підтверджує наявності між сторонами домовленості про те, що саме підрядник мав отримати дозвіл на проведення будівельних робіт.

Так, в проекті зазначено: "Дозвіл на виконання підготовчих та будівельних робіт отримати в інспекції "Держархбудконтроль" у м.Києві в установленому порядку".

При цьому, по-перше: з наведеного не вбачається покладення такого обов'язку на підрядника - відповідача у справі. По-друге: проект з наведеним реченням підписано: начальником Управління Костюченко Д. та головним спеціалістом Драпей В. Отже, не надано доказів узгодження саме сторонами по договору (підписання відповідачем) наявності у відповідача, як підрядника обов'язку з отримання дозволу.

Положеннями договору (додатків до нього, підписаних сторонами) не передбачено, що саме підрядник має отримати дозвіл на проведення будівельних робіт.

При цьому, замовник не був позбавлений можливості запропонувати підряднику визначити в договорі умову стосовно того, що останній має отримати дозвіл та розпочинати роботи лише після цього.

Крім того, позивачем не наведено обґрунтування позовної вимоги про стягнення 81 823 грн. 76 коп., як збитків.

Відповідно до положень ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому визначено, що збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За положеннями ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, що обмежує його інтереси, як учасника певних відносин і проявляється у витратах, зроблених особою, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних особою доходів, які б вона одержала при умові правомірної поведінки особи.

За положеннями ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України вбачається, що відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності.

Таким чином, для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Підлягає доведенню, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до положень ст. 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків. Сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.

Виходячи з наведених вище обставин, позивачем не доведено всіх складових, за яких вимога про стягнення збитків підлягала б задоволенню.

Отже, доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та не доводять їх протилежність, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги судом відмовляється, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» позивачу підлягає поверненню зайво сплачена ним сума судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 08 грн. 27 коп.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеон" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 08.08.2012 у справі № 5011-71/7226-2012 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Одеон" (м.Київ, вул. Лугова, б.9, код за ЄДРПОУ 30375196) з Державного бюджету України зайво сплачену суму судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 08 грн. 27 коп., яка була перерахована платіжним дорученням від 15.08.2012 р. № 249.

3. Матеріали справи № 5011-71/7226-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.

Судді Дідиченко М.А.

Баранець О.М.