Постанова

від 03.10.2012 по справі 26/172-10-4481

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2012 р.Справа № 26/172-10-4481

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Пироговського В.Т.,

суддів Лавриненко Л.В., Картере В.І.

секретар судового засідання Райлян І.Г.

за участю представників учасників процесу:

від ПП „Ранчо" Король О.І.

від прокуратури Званська І.Я.

від Комінтернівської РДА Одеської області не з'явилися

від Відділ державного комітету України із земельних ресурсів у Комінтернівському районі Одеської області не з'явилися

розглянувши апеляційну скаргу

Приватного підприємства „Ранчо"

на додаткове рішення Господарського суду Одеської області

від 19.06.2012р.

по справі № 26/172-10-4481

за позовом Прокурора Комінтернівського району Одеської області в інтересах держави в особі Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області

до Приватного підприємства „Ранчо"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Відділ державного комітету України із земельних ресурсів у Комінтернівському районі Одеської області

про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та стягнення шкоди завдану державі шляхом самовільного зайняття земельної ділянки в сумі 110 690,58грн.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 23.07.2012р. прийнята до провадження та призначена до розгляду на 11.09.2012р. апеляційна скарга Приватного підприємства „Ранчо" на додаткове рішення господарського суду Одеської області від 19.06.2012р. у справі № 26/172-10-4481.

За правилами ст. 77 ГПК України 11.09.2012р. розгляд справи в апеляційному порядку відкладено на 26.09.2012р., в засіданні від 26.09.2012р. на 03.10.2012р.

Учасники процесу належним чином повідомлені про час і місце засідання господарського суду апеляційної інстанції, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованого поштового повідомлення та витягом з реєстру вихідної кореспонденції Одеського апеляційного господарського суду за 25.07.2012р.

Відповідно до приписів ст. 85 ГПК України в засіданні суду 03.10.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Прокурор Комінтернівського району Одеської області в інтересах держави в особі Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області із позовом про зобов'язання приватного підприємства "Ранчо" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 48,52 га розташовану на землях запасу на території Любопільської сільської ради Комінтернівського району за межами населеного пункту та стягнення шкоди завданої державі шляхом самовільного зайняття земельної ділянки в сумі 110690,58 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 10.01.2011р. зі справи № 26/172-10-4481 (суддя Никифорчук М.І.) позов задоволено повністю; зобов'язано ПП "Ранчо" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 48,52 га розташовану на землях запасу на території Любопільської сільської ради Комінтернівського району за межами населеного пункту протягом місяця з дня набрання даним рішенням законної сили; стягнуто з приватного підприємства "Ранчо" до Державного бюджету України державне мито у сумі 85 грн. та витрати з ІТЗ судового процесу у сумі 236 грн.

Прокурор Комінтернівського району Одеської області звернувся до суду першої інстанції із заявою від 14.05.2012 року про прийняття додаткового рішення у даній справі в порядку ст. 88 ГПК України, з посиланням на те що рішенням господарського суду Одеської області від 10.01.2011р. по справі №26/172-10-4481 позов прокурора Комінтернівського району Одеської області - задоволено повністю, але в резолютивній частині вказаного рішення судом не зазначено зобов'язання відповідача сплатити шкоду завдану державі шляхом самовільного зайняття земельної ділянки в сумі 110690,58 грн.

Додатковим рішенням від 19.06.2012р. зі справи № 26/172-10-4481 (суддя Никифорчук М.І.) заяву прокурора задоволено; стягнуто з ПП "Ранчо" на користь Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області шкоду завдану державі шляхом самовільного зайняття земельної ділянки розташованої на землях запасу на території Любопільської сільської ради Комінтернівського району за межами населеного пункту в сумі 110690,58грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Приватне підприємство „Ранчо" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, яка в наступному доповнена, в якій просить додаткове рішення господарського суду від 19.06.2012р. скасувати, у задоволенні заяви прокурора відмовити, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими.

Зокрема, особа, яка подала апеляційну скаргу, зазначає, що згідно із приписами ст. 1193 ЦК України розмір шкоди повинний бути зменшений як мінімум в два рази. Крім того, підприємство вказує, що при здійсненні розрахунки шкоди не враховано, що платіжним дорученням від 07.07.2010р. ПП „Ранчо" перерахувало 9 916, 00грн. за сезонне використання землі, тобто цей дохід частково отримано власником землі, що не відображено в розрахунку, а отже, він є невірним. Також, ПП„Ранчо" зазначає, що під час розрахунку шкоди за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України від 25.07.2007р. № 963 не правильно застосовано коефіцієнти, оскільки спірна земельна ділянка не є землями комерційного використання, а відтак коефіцієнт 2,5 у розрахунку шкоди застосовано невірно, а підлягає застосуванню коефіцієнт 1. Окрім цього, особа, яка подала апеляційну скаргу вказує, що дана справа розглядалась у позовному провадженні, за участю позивача та третьої особи, а відтак з урахуванням положень ст. 88 ГПК України п. 13, 14, 15 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 „Про судове рішення" заява про прийняття додаткового рішення повинна розглядатись в судовому засіданні з повідомленням всіх учасників судового процесу, що, зокрема, не зроблено господарським судом. Крім цього, судом не враховано вимоги ст. 25 ГК України та ст. 38 кодексу України про адміністративні правопорушення, щодо строків накладання та стягнення з суб'єкту господарювання адміністративно-господарського штрафу.

При цьому, ПП „Ранчо" у суді апеляційної інстанції заявлено клопотання про застосування строків позовної давності, в зв'язку із неповідомленням його про розгляд заяви про прийняття додаткового рішення, отримання додаткового рішення після спливу строку, встановленого Законом для його оскарження, а також неможливістю в зв'язку із викладеними обставинами заявити таке клопотання у суді першої інстанції на час прийняття додаткового рішення.

В судовому засіданні представник ПП „Ранчо" доводи викладені в апеляційній скарзі підтримав.

Представник прокуратури вважає вимоги апеляційної скарги не обгрунтованими, просить додаткове рішення суду від 19.06.2012р. залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права, повноту та об'єктивність дослідження обставин справи, колегія суддів зазначає:

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу ПП „Ранчо" посилається на неврахування судом, при прийнятті додаткового рішення, вимог ст. 1193 ЦК України в частині зменшення розміру шкоди, яка підлягає стягненню. При цьому, судом також не прийнято до уваги часткову сплату грошових коштів підприємством за сезонне використання земельної ділянки та не обгрунтоване застосування коефіцієнту функціонального використання земель. В апеляційній скарзі зазначено також про неврахування судом вимог ст. 25 Господарського кодексу України та ст. 38 кодексу України про адміністративні правопорушення, щодо строків накладання та стягнення із суб'єкту господарювання адміністративно-господарських санкцій, які на думку приватного підприємства заявлені прокурором у даній справі.

Крім того, особою, яка подала апеляційну скаргу заявлено клопотання про застосування строків позовної давності при прийнятті додаткового рішення, у зв'язку із неможливістю подання такої заяви у суді першої інстанції, оскільки оскаржуване рішення суду прийняте без участі сторін.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи господарським судом при прийнятті рішення по даній справі розглянуті вимоги прокурора про зобов'язання ПП „Ранчо" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та стягнення з останнього шкоди завданої державі шляхом самовільного зайняття земельної ділянки в сумі 110690,58 грн., про що зроблено висновок в мотивувальній частині рішення.

Отже, відповідно до вимог процесуального законодавства судом розглянуто всі заявлені вимоги позивача, проте в резолютивній частині рішення від 10.01.2011р. не вказано прийняте рішення щодо стягнення шкоди.

Відповідно до ст. 88 ГПК України Господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо: 1) з якоїсь позовної вимоги, яку було розглянуто в засіданні господарського суду, не прийнято рішення; 2) не вирішено питання про розподіл господарських витрат або про повернення судового збору з бюджету. Додаткове рішення, ухвала можуть бути оскаржені в установленому порядку.

Згідно із п. 13, Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 „Про судове рішення" господарським судам слід мати на увазі, що прийняття додаткового рішення допустиме виключно з підстав передбачених ст. 88 ГПК України, якщо порушується питання про прийняття додаткового рішення з інших підстав, суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви. При цьому п. 14 вказаної постанови визначено, що ГПК не встановлює будь-яких обмежень строків подання заяв про прийняття додаткового рішення, виправлення чи роз'яснення його. Вирішуючи питання щодо розгляду заяв про прийняття додаткового рішення, господарські суди повинні враховувати, в якому порядку розглядалася справа, зокрема, за участю однієї чи обох сторін або за їх відсутності, а також з обставин справи, доводів, наведених у заяві, тощо. При цьому додаткові докази судом не приймаються і оцінка їх не здійснюється. У залежності від конкретних обставин справи суд може призначити відповідну заяву до розгляду в судовому засіданні, повідомивши учасників судового процесу про час і місце його проведення.(п. 15)

Враховуючи вказане вище, колегія суддів дійшла висновку, що чинним процесуальним законодавством не встановлено будь яких строків звернення заінтересованої особи із заявою про прийняття додаткового рішення у справі, після закінчення яких сторона втрачає право на таке звернення.

При цьому, українське законодавство не передбачає обов'язку суду проводити судове засідання з приводу розгляду заяви про прийняття додаткового рішення, оскільки такий обов'язок прямо не передбачений ст. 88 ГПК України, а відтак відсутній і обов'язок повідомляти учасників процесу про розгляд відповідної заяви.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність порушень судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскарженого додаткового рішення, оскільки господарський суд не обмежений будь якими встановленими чинним законодавством строками стосовно прийняття та розгляду заяви про прийняття додаткового рішення у справі, а також не зобов'язаний розглядати відповідну заяву в судовому засіданні із викликом учасників процесу.

Відносно доводів особи, яка подала апеляційну скаргу стосовно неврахування судом певних обставин справи при прийнятті додаткового рішення, колегія суддів зазначає наступне:

За приписами п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судове рішення у цивільній справі" від 18.12.2009р. № 14 додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.

З урахуванням викладених обставин справи, та в зв'язку з неможливістю зміни суті основного рішення, до якої, зокрема, відносяться висновки зроблені в мотивувальній частині, колегія суддів дійшла висновку про обгрунтованість та правомірність прийнятого господарським судом додаткового рішення в порядку ст. 88 ГПК України.

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу відносно не врахування судом вимог ст. 250 ГК України та ст. 38 кодексу України про адміністративні правопорушення, щодо строків накладання та стягнення з суб'єкту господарювання адміністративно-господарського штрафу до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки прокурором заявлено вимоги про стягнення суми -110 690, 58грн. шкоди завданої державі, які виникли внаслідок неправомірних дій відповідача, при цьому, розрахунок розміру шкоди здійснено у відповідності із Методикою визначення розміру шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу", затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007р. № 963.

З огляду на викладене, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що оскаржене додаткове рішення 19.06.2012р. зі справи № 26/172-10-4481 прийняте із з'ясуванням всіх обставин справи, без порушень норм процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу, що не грунтується на нормах чинного законодавства та суперечить обставинам справи слід залишити без задоволення, оскаржуване судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст.77,85,99,101-105 ГПК України, суд

Постановив:

Додаткове рішення господарського суду Одеської області від 19.06.2012р. зі справи № 26/172-10-4481 залишити без змін, апеляційну скаргу ПП „Ранчо" без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Пироговський В.Т.

Судді Лавриненко Л.В.

Картере В.І.

Повний текст постанови підписано 03.10.2012р.