Постанова

від 01.10.2012 по справі 5006/9/59/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2012 р. Справа № 5006/9/59/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Капацин Н.В. -головуючого, Бернацької Ж.О. -доповідача, Кривди Д.С., розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Український бекон" на рішеннягосподарського суду Донецької області від 12.06.2012 та постановуДонецького апеляційного господарського суду від 01.08.2012 у справі№ 5006/9/59/2012 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Де Гіз" доПриватного акціонерного товариства "Український бекон" простягнення 17094,00 грн. заборгованості за договором підряду № 1702-11 від 17.02.2011, 88,51 грн. 3% річних за період з 06.03.2012 по 07.05.2012, 51,28 грн.,інфляційних втрат за період з 06.03.2012 по 07.05.2012,

за участю представників сторін: від позивача: не з'явились, від відповідача: не з'явились,

Розпорядженням секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 01.10.2012 № 03.10-05/601 Могила С.К., у зв'язку з виходом з відпустки судді Капацин Н.В., відповідно до частини четвертої статті 31 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та на виконання рішення зборів суддів Вищого господарського суду України від 15.12.2010 № 12 і розпорядження Голови Вищого господарського суду України від 14.05.2012 № 26-р, сформована колегія суддів Вищого господарського суду України в такому складі: Капацин Н.В. - головуючого, Бернацька Ж.О. -доповідача, Кривда Д.С. для розгляду касаційних скарг:

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.07.2012 у справі № 2/116,

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.08.2012 у справі № 5006/9/59/2012,

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2012 у справі № 7/128-11,

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.08.2012 у справі № 5006/20/28/2012, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Де Гіз" у травні 2012 року звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Український бекон", з урахуванням зменшеного розміру позовних вимог, про стягнення 17094,00 грн. заборгованості за договором підряду № 1702-11 від 17.02.2011, 88,51 грн. 3% річних за період з 06.03.2012 по 07.05.2012, 51,28 індексу інфляції за період з 06.03.2012 по 07.05.2012.

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.06.2012 (суддя Стукаленко К.І.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.08.2012 (колегія суддів у складі: Зубченко І.В. -головуючого, Марченко О.А., Татенка В.М.), у справі № 5006/9/59/2012 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Де Гіз" задоволені повністю з підстав правомірності та обґрунтованості позовних вимог. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Український бекон" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Де Гіз" 17094,00 грн. основного боргу, 88,51 грн. 3% річних, 51, 28 грн. інфляційних втрат за період з 06.03.2012 по 07.05.2012, 1609,50 грн. витрат з оплати судового збору.

Приватне акціонерне товариство "Український бекон", не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 12.06.2012 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.08.2012 у справі № 5006/9/59/2012 скасувати, і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Бернацьку Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Як встановили суди попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, між Приватним акціонерним товариством "Український бекон" (замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Де Гіз" (підрядником) укладений договір підряду № 1702-11 від 17.02.2011, відповідно до умов якого підрядник зобов'язався за дорученням замовника власними силами виконати роботи з укладання гранітного каменю, а замовник - прийняти та оплатити фактично виконані роботи (пункт 1.1 договору).

Загальна вартість робіт за цим договором визначається згідно з договірною ціною (додаток №1), яка є невід'ємною частиною даного договору (пункт 2.1. договору). Вартість робіт на момент укладення договору складає 49860 грн., у т.ч. ПДВ 8310 грн. та є динамічною, і переглядається сторонами при наступних умовах: зміни об'ємів та видів робіт, зміни та доповнення до ДБН 1.1.-2000 (Правил визначення вартості в будівництві), істотної відмінності фактичних умов виконання робіт, передбачити яку при узгодженні договірної ціни підрядник не зміг. Перегляд договірної ціни обґрунтовується розрахунками та оформлюється сторонами шляхом складання письмової угоди (пункт 2.2. договору).

Поточні та кінцеві розрахунки по договору здійснюється замовником за фактично виконані роботи протягом трьох календарних днів з моменту підписання форм КБ-2, КБ-3 на розрахунковий рахунок підрядника. Форми КБ-2 та КБ-3 підрядник передає замовнику в строк не пізніше першого числа місяця наступного за звітним, а замовник протягом п'яти днів перевіряє виконані роботи та зобов'язаний підписати його в частині фактично виконаних робіт. Замовник здійснює попередню плату у розмірі 50%, що складає 24930 грн., у т.ч. ПДВ 4155 грн. (пункт 2.3. договору).

Згідно з розділом 9 договору, останній вступає в силу з моменту підписання обома сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору.

Відповідно до пункту 1.1. статуту Приватного акціонерного товариства "Український бекон", нова редакція якого затверджена рішенням загальних зборів акціонерів згідно з протоколом №1 від 19.04.2011, Закрите акціонерне товариство "Український бекон" перейменовано у вказану юридичну особу. З огляду на викладене, замовником за договором підряду №1702-11 від 17.02.2011 виступає ПрАТ "Український бекон".

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суди обох інстанцій дійшли до правильного висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду.

Статтею 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Суди попередніх інстанцій встановили, що в договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (стаття 843 Цивільного кодексу України).

Згідно з договірною ціною (додаток №1 до договору №1702-11 від 17.02.2011), вартість підрядних робіт сторони погодили у розмірі 49860грн. з ПДВ.

Як вбачається з банківської виписки по рахунку за 17.03.2011, відповідач здійснив попередню оплату робіт з укладання гранітного каменю у сумі 24930 грн. з ПДВ.

Відповідно до частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

Суди обох інстанцій встановили, що згідно з актом виконаних робіт за травень 2011 року у сумі 42024 грн., підписаного уповноваженими особами та скріпленого печатками підприємств, роботи з укладання гранітного каменю на 182 кв.м. виконав позивач, а відповідач прийняв роботи без зауважень.

Разом з тим, при обчисленні окремих складових кошторисної вартості будівництва застосовуються типові форми №КБ-2в та №КБ-3 (наказ Державного комітету будівництва та архітектури України №174 від 27.08.2000). Типові форми первинних облікових документів у будівництві "Акт приймання виконаних будівельних робіт" (типова форма NКБ-2в) та "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" (типова форма NКБ-3), затверджені наказом Мінрегіонбуду від 04.12.2009 №554, і приведені у відповідність до вимог чинного законодавства. Зазначені типові форми підлягають обов'язковому застосуванню при проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи між замовниками та виконавцями робіт з будівництва, що здійснюється за рахунок бюджетних коштів та коштів підприємств, установ і організацій державної власності.

Відповідно до підпункту "е" пункту 5 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 N731 (зі змінами), не підлягають державній реєстрації форми звітності, у тому числі щодо державних статистичних спостережень, адміністративних даних та інші.

По об'єктах, будівництво яких здійснюється за рахунок інших джерел фінансування, типові форми застосовуються, відповідно до умов договору підряду. Умовами договору №1702-11 від 17.02.2011 передбачено складання актів за формами №КБ-2в та №КБ-3.

Між тим, сторонами складений та підписаний акт виконаних робіт за травень 2011 року на суму 42024 грн. довільної форми, зазначивши в ньому обов'язкові реквізити первинних документів, передбачені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Мін'юсті України 05.06.1995 за № 168/704.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", вказаний акт має такі обов'язкові реквізити первинного документу: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суди обох інстанцій встановили, що відповідач не заперечує факт виконання позивачем робіт з укладання гранітного каменю на 182 кв.м. вартістю 42024 грн. з ПДВ та відсутність у нього претензій щодо належності, об'єму та якості такої роботи. Втім, відповідач заперечує щодо виникнення грошових зобов'язань з оплати робіт, посилаючись на неналежне оформлення акта прийнятих робіт.

З огляду на викладене, враховуючи, що вказані підрядні роботи фінансуються не за рахунок бюджетних коштів та коштів підприємств, установ, організацій державної власності, суди обох інстанцій правомірно відхилили доводи щодо неналежного оформлення акта прийнятих робіт.

Суди попередніх інстанцій встановили, що матеріали справи підтверджують виконання позивачем своїх зобов'язань щодо виконання робіт з укладання гранітного каменю вартістю 42024 грн. Разом з цим, відповідач свої зобов'язання з оплати прийнятих робіт на суму 17094 грн. не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість.

За таких обставин, враховуючи, що позивач не отримав оплату за виконані роботи, суди обох інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача 17094 грн. заборгованості.

Приймаючи рішення щодо вимог про стягнення 88,51 грн. 3% річних. та 51,28 грн. інфляційних втрат за період з 06.03.2012 по 07.05.2012, 17094 грн. заборгованості, місцевий господарський суд правомірно врахував положення статті 625 Цивільного кодексу України з дотриманням положень статті 530 Цивільного кодексу України, і визначив момент виникнення права вимоги та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в цій частині, з чим погодився апеляційний господарський суд.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим та апеляційним господарським судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам та їм надана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає правових підстав для зміни чи скасування рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Український бекон" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.08.2012 залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.08.2012 у справі № 5006/9/59/2012 залишити без змін.

Головуючий -суддяКапацин Н.В. СуддіБернацька Ж.О. Кривда Д.С.