Рішення

від 28.09.2012 по справі 5011-19/10151-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-19/10151-2012 28.09.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Літос - ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фундамент"

про стягнення 213 831,78 грн.

Суддя Шаптала Є.Ю.

Представники :

від позивача: Лаптєв О.С. за дов. № 9 від 13.09.2012 року

від відповідача: не з"явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач, ТОВ "Літос - ЛДТ" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ "Фундамент" про стягнення 213 831,78 грн..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2012 року порушено провадження по справі № 5011-19/10151-2012, розгляд справи призначено 17.08.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2012 року розгляд справи відкладено на підставі ст. 77 ГПК України в зв'язку з неявкою представника відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2012 року розгляд справи відкладено на підставі ст. 77 ГПК України в зв'язку з неявкою представника відповідача на 28.09.2012 Р.

26.09.2012 року представником відповідача подано до відділу діловодства суду відзив на позовну заяву, згідно якого просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився, 26.09.2012 року подав до відділу діловодства суду клопотання про перенесення розгляду справи.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 28.09.2011 р. та за відсутністю представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

В судовому засіданні 28.09.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

21.02.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Літос-ЛТД»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фундамент»було укладено Договір № 20-12-7.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договору, позикодавець в порядку та на умовах, визначених Договором, зобов'язується надати позичальнику поворотну безвідсоткову позику, а останній зобов'язується прийняти позику та повернути її позикодавцеві у встановлений договором строку. Позичальник має право користування позиковою до 31.03.2012 року.

Згідно п. 1.3 Договору, сума позики за договором становить 70 000,00 грн.

Пунктами 2.1, 2.2, 2.3 Договору визначено, що позикодавець зобов'язаний надати позику в сумі 70 000,00 грн. протягом п'яти банківських днів з дня підписання договору. Позикодавець надає позику шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника або видачі їх готівкою з каси позикодавця. Позикодавець на підтвердження надання позики за договором передає позичальнику копію відповідного платіжного доручення з відміткою банківської установи або копію видаткового касового ордеру.

На виконання умов Договору № 20-12-7 позивачем перераховано грошові кошти в сумі 70 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 110 від 21.02.2012 року з відміткою банківської установи.

Пунктом 2.4 Договору встановлено, що позичальник повинен повернути позику не пізніше 31 березня 2012 року.

28.05.2012 року позивачем в адресу відповідача направлено претензію за вих.. № 9 про негайне повернення наданої позики в сумі 70 000,00 грн.

Відповідачем претензія отримана 13.06.2012 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою поштового відділення.

Станом на день розгляду спору відповідачем не повернуто позивачу суму позики в сумі 70 000,00 грн..

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовна заява підлягає до задоволення, з огляду на таке.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Проаналізувавши спірний договір, суд дійшов висновку, що за цивільно-правовими ознаками останній є договором позики.

Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, а такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що позивачем виконано своє зобов'язання з надання позики належним чином.

Відповідачем у встановлений договором строк грошові кошти не повернуто, зазначений факт представник відповідача не спростовував у відзиві на позовну заяву.

Пунктом 2.4 Договору встановлено, що позичальник повинен повернути позику не пізніше 31 березня 2012 року.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки, відповідачем своєчасно не повернуто грошові кошти, суд дійшов висновку, що останнім порушено умови Договору та вищевказаних норм ЦК, тобто не виконав зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 70 000,00 грн.

Щодо стягнення пені, штрафу, 3% річних, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Порушення зобов'язань за договором тягне за собою застосування встановлених законом мір відповідальності.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що у випадку порушення взятих на себе зобов'язань сторони несуть відповідальність, передбачену Договором та чинним законодавством України. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Частиною 1 статті 1050 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України божник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу у урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 4.5 Договору при неповерненні суми позики вчасно, тобто до 31 березня 2012 року, позикодавець вправі вимагати повернення йому суми позики, що залишилась несплаченою, з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Приймаючи до уваги, що відповідачем зобов'язання щодо повернення суми позики у строк визначений умовами договору, а саме до 31.03.2012 року не виконано, вимога позивача про стягнення 3% річних за період з 01.04.2012 року 20.07.2012 року в сумі 638,63 грн. є законною, обґрунтованою, доведеною та такою, що підлягає до задоволення.

Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до ст.ст. 549-552 ЦК України, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві (ч. 1 ст. 1050 ЦК України).

Відповідно до ст. ч.1,3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.2 Договору визначено, що у випадку порушення строку повернення суми позики, позичальник сплачує пеню у розмірі 0,25% від суми заборгованості за кожен день прострочення

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача суми пені за період з 01.04.2012 року по 20.07.2012 року в розмірі 3 193,15 грн., є обґрунтованою, законною та такою, що підлягає до задоволення.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків. Аналогічна норма передбачена ст. 20 ГК України, якою встановлено, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, шляхом відшкодування збитків.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Пунктом 4.3 Договору передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати -штрафу, а саме зазначено, що при простроченні повернення позики більше ніж на 10 календарних днів, позичальник крім, пені, сплачує штраф у подвійному розмірі суми заборгованості.

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення штрафу в розмірі 140 000,00 грн., є доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Зауваження відповідача щодо нікчемності умов п. 4.2, 4.3 Договору були досліджені в судовому засіданні, однак не приймаються судом до уваги, оскільки останні не ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

За таких обставин, позов визнається судом законним, доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: судовий збір, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 525,526, 1046,1049,1050 ЦК України, ст. 173,193 ГК України, ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фундамент» (юридична адреса: 02121, м. Київ, вул.. Колекторна, 1-д, код ЄДРПОУ 19130159) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Літос-ЛТД»(02218, м. Київ, вул.. Райдужна, 13-б, код ЄДРПОУ 35551770), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, суму основного боргу в розмірі 70 000 (сімдесят тисяч) грн.. 00 коп., пеню в сумі 3 193 (три тисячі сто дев'яносто три) грн.. 15 коп., штраф в сумі 140 000 (сто сорок тисяч) грн.. 00 коп., 3% річних в сумі 638 (шістсот тридцять вісім) грн.. 63 коп., судовий збір в розмірі 4 276 (чотири тисячі двісті сімдесят шість) грн.. 64 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Є.Ю. Шаптала

Дата складання повного рішення: 03.10.12 р.