Постанова

від 04.12.2012 по справі 5011-19/10151-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2012 р. Справа№ 5011-19/10151-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

за участю представників сторін:

позивача: Лаптєв О.С., довіреність № 9 від 13.09.2012 року,

відповідача: не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фундамент"

на рішення господарського суду м. Києва

від 29.08.2012 р.

у справі № 5011-19/10151-2012 (суддя Шаптала Є.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Літос - ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фундамент"

про стягнення 213 831,78 грн.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Літос - ЛДТ" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ "Фундамент" про стягнення 213 831,78 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.08.2012 р. позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить суд рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував і порушив норми процесуального та матеріального права.

Позивач у письмовому відзиві на позов проти апеляційної скарги заперечував та просив суд рішення залишити без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.

04.12.2010 р. до загального відділу Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання ТОВ "Фундамент" про відкладення розгляду справи.

Розглянувши вказане клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку про відсутність підстав для його задоволення. При цьому суд керувався наступним.

Обґрунтовуючи необхідність відкладення судового розгляду, апелянт посилається на неможливість представника товариства бути присутнім у судовому засіданні у зв'язку із хворобою.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації (ч. 3 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів відзначає, що ТОВ "Фундамент" є юридичною особою, а отже не було позбавлене права направити у судове засідання уповноваженого представника, видавши йому відповідну довіреність.

Крім того суд відзначає, що до клопотання про відкладення розгляду справи заявником не додано доказів на підтвердження викладених у ньому обставин.

Також суд наголошує на недопущенні порушення процесуального строку розгляду справи апеляційною інстанцією, а також зважає на те, що розгляд справи вже був відкладений 15.11.2012 р. за клопотанням відповідача.

За таких обставин у клопотанні ТОВ "Фундамент" про відкладення розгляду справи належить відмовити.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

21.02.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Літос-ЛТД"та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фундамент"було укладено Договір № 20-12-7.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договору, позикодавець в порядку та на умовах, визначених Договором, зобов'язується надати позичальнику поворотну безвідсоткову позику, а останній зобов'язується прийняти позику та повернути її позикодавцеві у встановлений договором строку. Позичальник має право користування позиковою до 31.03.2012 року.

Згідно п. 1.3 Договору, сума позики за договором становить 70 000,00 грн.

Пунктами 2.1, 2.2, 2.3 Договору визначено, що позикодавець зобов'язаний надати позику в сумі 70 000,00 грн. протягом п'яти банківських днів з дня підписання договору. Позикодавець надає позику шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника або видачі їх готівкою з каси позикодавця. Позикодавець на підтвердження надання позики за договором передає позичальнику копію відповідного платіжного доручення з відміткою банківської установи або копію видаткового касового ордеру.

На виконання умов Договору № 20-12-7 позивачем перераховано грошові кошти в сумі 70 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 110 від 21.02.2012 року з відміткою банківської установи.

Пунктом 2.4 Договору встановлено, що позичальник повинен повернути позику не пізніше 31 березня 2012 року.

28.05.2012 року позивачем в адресу відповідача направлено претензію за вих.. № 9 про негайне повернення наданої позики в сумі 70 000,00 грн.

Відповідачем претензія отримана 13.06.2012 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою поштового відділення.

Станом на день розгляду спору відповідачем не повернуто позивачу суму позики в сумі 70 000,00 грн.

Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, а такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позивачем виконано своє зобов'язання з надання позики належним чином.

Відповідачем у встановлений договором строк грошові кошти не повернуто, зазначений факт представник відповідача не спростовував у відзиві на позовну заяву.

Пунктом 2.4 Договору встановлено, що позичальник повинен повернути позику не пізніше 31 березня 2012 року.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки, відповідачем своєчасно не повернуто грошові кошти, суд дійшов висновку, що останнім порушено умови Договору та вищевказаних норм ЦК, тобто не виконав зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 70 000,00 грн.

Щодо стягнення пені, штрафу, 3% річних, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Порушення зобов'язань за договором тягне за собою застосування встановлених законом мір відповідальності.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що у випадку порушення взятих на себе зобов'язань сторони несуть відповідальність, передбачену Договором та чинним законодавством України. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Частиною 1 статті 1050 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України божник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу у урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 4.5 Договору при неповерненні суми позики вчасно, тобто до 31 березня 2012 року, позикодавець вправі вимагати повернення йому суми позики, що залишилась несплаченою, з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Приймаючи до уваги, що відповідачем зобов'язання щодо повернення суми позики у строк визначений умовами договору, а саме до 31.03.2012 року не виконано, вимога позивача про стягнення 3% річних за період з 01.04.2012 року 20.07.2012 року в сумі 638,63 грн. є законною, обґрунтованою, доведеною та такою, що підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. ч.1,3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.2 Договору визначено, що у випадку порушення строку повернення суми позики, позичальник сплачує пеню у розмірі 0,25% від суми заборгованості за кожен день прострочення

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача суми пені за період з 01.04.2012 року по 20.07.2012 року в розмірі 3 193,15 грн., є обґрунтованою, законною та такою, що підлягає задоволенню.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Пунктом 4.3 Договору передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати -штрафу, а саме зазначено, що при простроченні повернення позики більше ніж на 10 календарних днів, позичальник крім, пені, сплачує штраф у подвійному розмірі суми заборгованості.

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення штрафу в розмірі 140 000,00 грн., є доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

З урахуванням наведеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду м. Києва від 29.08.2012 року у справі № 5011-19/10151-2012 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору.

У зв'язку з цим, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду м. Києва 29.08.2012 року у справі № 5011-19/10151-2012.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд , -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду м. Києва від 29.08.2012 року у справі № 5011-19/10151-2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фундамент" - без задоволення.

Головуючий суддя Андрієнко В.В.

Судді Буравльов С.І.

Шапран В.В.