Постанова

від 05.10.2012 по справі 26/5009/7029/11

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

19.09.2012 р. справа №26/5009/7029/11

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівМартюхіної Н.О. Геза Т.Д., Ушенко Л.В. від скаржникаРусланова Г.М. -прокурор від ДПІ у Шевченківському районі м. Києване з'явився від ДПІ у УПФУ м. Запоріжжя не з'явився від заявникане з'явився від боржникане з'явився розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі: Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Київ; Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя на ухвалу господарського суду Запорізької області від 21.12.2011 року у справі№ 26/5009/7029/11 (суддя Юлдашев О.О.) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Адпак Україна», м. Київ; до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа 7», м. Запоріжжя пробанкрутство ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.09.2011 року за заявою кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Адпак Україна», м. Київ до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа 7», м. Запоріжжя порушена справа про банкрутство № 26/5009/7029/11 з врахуванням особливостей передбачених ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; справу призначено до розгляду на 08.11.2011 року.

Постановою господарського суду Запорізької області від 08.11.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Європа 7»визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено -Товариство з обмеженою відповідальністю «Адпак Україна», м. Київ.

Ухвалою від 21.12.2011 року господарський суд Запорізької області затвердив звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідував Товариство з обмеженою відповідальністю «Європа 7»та припинив провадження у справі.

Ухвала суду мотивована тим, що ліквідатором було надано звіт та ліквідаційний баланс, за результатами якого у банкрута не залишилось майна для здійснення своєї діяльності. Вимоги залишились не погашеними у зв'язку з відсутністю майна, за рахунок якого можливе погашення кредиторських вимог. Тому суд першої інстанції дійшов висновку про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Не погодившись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, Заступник прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва та Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя подав до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Запорізької області від 21.12.11 року у справі № 26/5009/7029/11, в якій просить апеляційний суд скасувати ухвалу суду першої інстанції та припинити провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа 7».

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, провадження у справі за спрощеною процедурою, передбаченою ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", порушено незаконно, оскільки мали місце порушення на всіх стадіях розгляду справи про банкрутство, а саме, не можливо встановити коли відкрите виконавче провадження по справі про банкрутство (до дати зміни місцезнаходження, чи після і за якою адресою), з причини відсутності в матеріалах справи постанови про відкриття виконавчого провадження.

Кредитором по справі при звернені до суду із заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ «Європа 7»не були надані жодні докази існування правовідносин сторін, в результаті яких виникли боргові зобов'язання, на надано доказів вжиття державним виконавцем будь-яких заходів примусового виконання виконавчого документу, а саме звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, доказів вжиття державним виконавцем заходів щодо розшуку боржника та його майна та кредитором не надано суду доказів неможливості встановити місцезнаходження керівних органів боржника, довідки реєструючого органу про відсутність боржника за його місцезнаходженням, документів органу зв'язку про неможливість вручення кореспонденції боржнику, за його юридичною чи поштовою (фактичною) адресою.

Вказав на те, що в матеріалах справи відсутня інформація від фінансових органів, митних органів та інших контролюючих органів, яка підтверджує відсутність господарської діяльності з моменту подання останньої звітності.

Зауважує на тому, що протиправно судом першої інстанції в якості доказів відсутності боржника за його місцезнаходженням взята тільки наявна в матеріалах справи постанова Жовтневого ВДВС Запорізького МУЮ від 11.08.2011 року про повернення виконавчого документу у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням боржника, що є недостатнім доказом останнього.

Прокурор посилається на те, що державним виконавцем в порушення норм Закону України «Про виконавче провадження»не вчинено будь-яких заходів щодо розшуку боржника та місцезнаходження його майна, на яке може бути звернене стягнення за попереднім місцезнаходженням боржника, не надана інформація від фінансових, та інших контролюючих органів, яка підтверджувала б відсутність господарської діяльності з моменту подання останньої звітності.

Прокурор вказує на відсутність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи боржника за її місцезнаходженням та згідно наявної в матеріалах справи довідки з ЄДР відсутні відомості щодо перебування боржника в процесі припинення підприємницької діяльності та в матеріалах справи відсутні докази про внесення таких даних до ЄДР.

Прокурор зазначає, що не було проведено належної перевірки стану розрахункових рахунків боржника в установах банків, відсутність коштів на рахунках банкрута.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 20.08.2012 року апеляційна скарга була прийнята до провадження Донецьким апеляційним господарським судом.

Прокурор в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції -скасувати, провадження по справ -припинити.

Представники Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя, кредитора та боржника у судове засідання апеляційної інстанції не з'явились. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце проведення судового засідання сторін по справі було повідомлено належним чином. Явка сторін у судові засідання апеляційної інстанції не була визнана обов'язковою.

Особливості меж перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені нормами ст. 101 ГПК України, які полягають у тому, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу . Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Нормами частини 2 цієї статті передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі .

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Вимоги до заяви про порушення справи про банкрутство встановлені ст. 7 Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі, підписується керівником боржника чи кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами), громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності (його представником) і повинна містити, зокрема: виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 Закону до заяви кредитора додаються відповідні документи: рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів; докази того, що вартість предмета застави є недостатньою для повного задоволення вимоги, забезпеченої заставою у разі, якщо єдина підтверджена вимога кредитора, який подає заяву, забезпечена активами боржника.

Провадження у даній справі здійснюється в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка передбачає спрощену процедуру банкрутства відсутнього боржника.

Відповідно до ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі, якщо громадянин-підприємець або керівні органи боржника -юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Згідно п.104 Постанови №15 Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року "Про судову практику в справах про банкрутство" заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених частиною першою статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а не виключно за наявності всієї сукупності перелічених у цій статті підстав.

Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора, суд апеляційної інстанції, окрім дослідження правомірності здійснення ліквідаційної процедури, повинен надати оцінку обставинам, які стали підставою для порушення даної справи про банкрутство, у зв'язку з чим суд встановив наступне.

Як видно із матеріалів справи, будь-які докази наявності заборгованості ТОВ «Європа 7»перед ДПІ у Шевченківському районі м. Києва та УПФУ в Жовтневому районі м. Запоріжжя відсутні, крім того вони обізнані про представлення їх інтересів в суді Заступником прокурора Запорізької області, щодо оскарження ухвали від 21.12.2011 року, та в підтвердження доводів апеляційної скарги прокурор не надав пояснень з цього приводу, документів, які б підтверджували перебування на обліку в УПФУ в Жовтневому районі м. Запоріжжя боржника та докази заборгованості боржника зі сплати внесків та докази звітування боржника.

Враховуючи те, що при розгляді справи суду слід перевірити підстави внесення та наявність такого запису про відсутність боржника за його місцезнаходженням до Єдиного державного реєстру, належним чином з'ясувати факт наявності або відсутності підприємницької діяльності боржника та, відповідно, дослідити правомірність застосування до нього спрощеної процедури банкрутства відсутнього боржника, апеляційний суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство боржника було порушено за заявою ТОВ «Адпак Україна». Заява мотивована неспроможністю боржника погасити заборгованість в розмірі 29400,00грн., що підтверджується виконавчим написом нотаріуса на векселі від 26.08.11 року.

На підтвердження факту відсутності боржника та його керівних органів за юридичною адресою: 69021, м. Запоріжжя, вул. Горького, буд 640, ініціюючий кредитор посилається на акт Жовтневого ВДВС МУЮ та постанову державного виконавця від 03.10.11 року про повернення виконавчого документу стягувачу, у зв'язку з неможливістю виконати виконавчий документ та відсутність боржника за адресою вказаною у витязі з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та відповіді Головного управління статистики у Запорізькій області.

Також, на підтвердження інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, кредитор надав суду на рішення загальних зборів учасників ТОВ «Європа 7»від 20.09.11 року про припинення юридичної особи та призначення ліквідаційної комісії (протокол №03/09 від 20.09.2011р.)

Постановою суду від 08.11.11 року ТОВ «Європа 7»визнано банкрутом з урахуванням особливостей визначених ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відкрита ліквідаційна процедура, ліквідатором призначений ініціюючий кредитор -ТОВ «Адпак Україна».

Зазначена постанова мотивована тим, що заявлені вимоги підтверджуються постановою державного виконавця від 03.10.2011 року, яка встановлює відсутність боржника за місцезнаходженням, актом державного виконавця від 03.10.2011р. та протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Європа 7»№03/09 від 20.09.2011р., яким зафіксоване прийняття рішення про припинення діяльності боржника шляхом ліквідації про припинення діяльності підприємства боржника від 20.09.11р. Отже, зазначене свідчить, що боржник підприємницьку діяльність не здійснює, за місцезнаходженням відсутній.

Однак, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що господарський суд Запорізької області при прийнятті постанови про визнання боржника банкрутом належним чином не перевірив належність та допустимість доказів, які б підтверджували документально факт відсутності боржника за місцезнаходженням та припинення підприємницької діяльності.

Наявний в матеріалах справи акт державного виконавця та постанова державного виконавця про повернення виконавчого документу, що складений ВДВС Жовтневого МУЮ в м. Запоріжжі не може бути належним доказом відсутності боржника за його місцезнаходженням.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зареєстровані найменування юридичних осіб.

Відповідно до вимог ч.1,3 ст. 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Даний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором (п.7 ст. 19).

Пункт 7 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (далі по тексту скорочена назва - Єдиний державний реєстр) записів про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до вимог ст.34 Господарського процесуального кодексу України, лише факт внесення відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням до реєстру може слугувати доказом відсутності боржника за місцезнаходженням.

Також, як встановлено з матеріалів справи, 26.08.2011 року ТОВ «Європа 7» переданий ТОВ «Адпак Україна»простий вексель серія АА №0527941 на суму 29400грн. із строком платежу за пред'явленням, який, був опротестований в неплатежі 06.09.2011 року та вчинений виконавчий напис нотаріуса 06.09.11р. Цей напис був пред'явлений для примусового виконання до Жовтневого ВДВС Запорізького МУЮ. Державним виконавцем повернутий виконавчий документ у зв'язку з тим, що боржник не знаходиться за адресою вказаною у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців та відповіді Головного управління статистики у Запорізькій області.

Згідно ч. 2 ст. 40 Закону про виконавче провадження розшук боржника - юридичної особи та іншого майна боржника організовує державний виконавець. Розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання, перебування, місцезнаходженням боржника чи місцезнаходженням його майна, або за місцем проживання (місцезнаходженням) стягувача.

Аналізуючи вищевказану норму та в силу наданих законом повноважень державному виконавцю суд виходить з того, що обов'язком державного виконавця є здійснення комплексу дій з примусового виконання, до якого відноситься й розшук майна, а не встановлення фактів знаходження або відсутність за юридичною адресою боржника.

В матеріалах справи відсутні докази застосування до боржника будь-яких примусових виконавчих дій, що стосуються встановлення місцезнаходження боржника, його посадових осіб, засновників, майна, грошових коштів та інше.

Незважаючи на те, що в матеріалах справи відсутня постанова про відкриття виконавчого провадження, але порівнявши дати прийняття виконавчого напису нотаріуса від 06.09.2011 р. із датою винесення постанови державного виконавця про повернення виконавчого документу -03.10.2011 рік, судом апеляційної інстанції встановлено, що виконавче провадження здійснювалось не більше ніж 27 календарних днів, за цей строк об'єктивно неможливо застосувати навіть всі процесуальні виконавчі дії, що стосуються встановлення місцезнаходження боржника, його посадових осіб, засновників та інше, не вказуючи вже про примусові заходи до боржника.

Фактично виконавче провадження складається лише із єдиної дії виконавця: виходу державного виконавця за адресою боржника, яка вказана у виконавчому документі.

Зазначені обставини є грубим порушенням Закону України «Про виконавче провадження», проте суд першої інстанції не звернув будь-якої уваги на вищезазначені обставини.

Наявний в матеріалах справи протокол № 03/09 від 20.09.2011р. загальних зборів ТОВ «Європа 7», яким вирішено ліквідувати юридичну особу, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги. Зазначений протокол складений та підписаний учасником ТОВ «Європа»Антонов Іван Юрійович.

Проте, із наявних в матеріалах справи виписки з ЄДРПОУ станом на 20.09.11р. (а.с. 31), довідки головного управління статистики у Запорізькій області станом на 03.10.11р. (а.с. 7), розширених відомостей про платника (а.с. 67), апеляційним судом встановлено, що Антонов Іван Юрійович є керівником ТОВ «Європа 7», а засновником боржника є інша особа -Васько Михайло Васильович. Інших відомостей про засновників та учасників підприємства боржника в матеріалах справи не міститься. Таким чином, з'ясування обставин, пов'язаних із місцезнаходженням боржника (відсутність за місцезнаходженням), з'ясуванням дійсних засновників чи учасників товариства -боржника, наявність його реєстрації в ЄДР, з матеріалів справи взагалі не вбачається можливим встановити не тільки Донецьким апеляційним господарським судом, але й судом першої інстанції, коли ним виносились процесуальні акти в даній справі.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що будь-які відомості до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб -підприємців з приводу припинення діяльності боржника за рішенням засновників, не вносилися та в матеріалах справи відсутні. Таким чином, зазначені обставини не підтверджені належними доказами. Само по собі наявність такого протоколу в матеріалах справи не змінює стану юридичної особи та не зв'язаний з наслідками подальшої процедури припинення боржника або відсутності підприємницької діяльності.

Тобто, жодна з ознак, які є підставою в силу ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», отримання статусу суб'єкту як відсутнього боржника не підтверджено матеріалами справи та фактичними обставинами.

Таким чином, твердження суду першої інстанції про незнаходження боржника за юридичною адресою, не підтверджено матеріалами справи. Навпаки, матеріалами справи підтверджується, що при прийнятті оскаржувальної ухвалу судом першої інстанції не надано оцінки відсутності в матеріалах справи довідки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб -підприємців.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів вважає, що на момент порушення провадження у справі ініціюючий кредитор не надав суду доказів відсутності за місцезнаходженням, доказів відсутності підприємницької діяльності, провадження у справі про його банкрутство за спрощеною процедурою було порушено необґрунтовано, а тому визнання боржника банкрутом за відсутності належних доказів на підтвердження підстав передбачених статтею 52 Закону згідно постанови суду від 08.11.11 року є незаконним.

Крім того, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції від 18.10.12р. про затвердження звіту ліквідатора та досліджуючи правомірність здійснення ліквідаційної процедури, апеляційний суд встановив наступне.

Згідно ст. 25 Закону з дня свого призначення ліквідатор виконує повноваження керівника боржника банкрута, аналізує фінансове становище банкрута, очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу, здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством, вживає заходів спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Частиною 5 статті 52 Закону передбачено, що ліквідатор письмово повідомляє про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника , які в місячний строк з дня одержання повідомлення можуть направити ліквідатору заяви з вимогами банкрута.

Після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються:

показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації);

відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу;

копії договорів купівлі-продажу та акти приймання - передачі майна;

реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів;

документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів (ч. 1 ст. 32 Закону).

Отже, законодавцем передбачено подання за наслідком проведеної ліквідаційної процедури повного звіту ліквідатора про всі дії, вчинені ліквідатором в ході процедури ліквідації, та перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із зазначеним звітом, та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками всієї ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів).

До явних (відомих) кредиторів крім тих, що обліковані згідно бухгалтерських даних боржника, на думку колегії суддів, слід відносити усіх потенційних кредиторів в особі державних контролюючих органів, оскільки їх право контролю за повнотою сплати боржником податків, зборів та інших платежів до державного бюджету є явним та відомим для самого боржника.

З довідки Головного управління статистики Запорізької станом на 30.10.2011р., який був доданий до матеріалів справи ініціюючим кредитором стосовно боржника, в графі: "Дата державної реєстрації юридичної особи зазначено: "23.06.2009", в графі місце проведення реєстраційних дій: Шевченківська районна в місті Києві Державна адміністрація; в графі: "Місцезнаходження" ТОВ "Європа 7" вказано адресу: 69013, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Горького, 1, оф. 640; дата останньої реєстраційної дії -20.09.11р., тобто зміна адреси боржника відбулась 20.09.2011р.

З наведеного вбачається, що боржник змінив своє місцезнаходження лише 20.09.2011р., а весь час свого існування здійснював підприємницьку діяльність за попереднім місцезнаходженням в м. Київ.

Як вбачається з доданого ліквідатором звіту, ним були направлені запити до можливих кредиторів у м. Запоріжжі за новим місцем реєстрації банкрута, а саме: ДПІ в Жовтневому районі м. Запоріжжя, Південного міжрайонного центру зайнятості, Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, ВАТ «Запоріжжяобленерго», Концерну "Міські теплові мережі", ВАТ по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз", Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Запоріжжя, Відділення виконавчої дирекції Запорізького обласного Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Управління пенсійного фонду в Жовтневому районі м. Запоріжжя.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази направлення ліквідатором відповідних запитів з метою виявлення потенційних кредиторів за попереднім місцезнаходженням -в м. Києві.

При зміні місцезнаходження банкрута на м. Запоріжжя на обліку у всіх контролюючих державних органах за новим місцем знаходження боржник не був зареєстрований, тому відповіді цих органів є недостатніми для з'ясування обставин наявності або відсутності боргу по страховим внескам та іншим обов'язковим платежам. Здійснення боржником підприємницької діяльності саме у м. Вишгород підтверджується цими матеріалами справи. Але ліквідатор в порушення ч. 5 ст. 52 Закону не повідомив всі державні контролюючи органи м. Києва за місцем фактичної підприємницької діяльності про банкрутство ТОВ «Європа 7», не з'ясував про наявність або відсутність інформації про повноту та своєчасність сплати обов'язкових та інших платежів.

З матеріалів справи, у тому числі й з доданих до ліквідаційного звіту розширених відомостей про платника податку (а.с. 67), вбачається, що боржник з 25.06.09р. перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Київа, змінивши місцезнаходження на м. Запоріжжя, продовжує перебувати на обліку в той же самій ДПІ.

Згідно з ч.2 ст.25 Закону про банкрутство протягом п'ятнадцяти днів з дати призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов'язані передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки та штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків відповідні посадові особи банкрута несуть відповідальність відповідно до законів України. Статтею 25 Закону про банкрутство встановлено перелік повноважень ліквідатора з дня його призначення, який не є вичерпним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що безпосередньо ліквідатором досліджувались місцезнаходження банкрута в м. Запоріжжя та попереднє місцезнаходження банкрута в м. Київ з метою виявлення та отримання від посадових осіб банкрута бухгалтерської та іншої документації, печатки і штампа, матеріальних та інших цінностей банкрута.

Таким чином, матеріали справи свідчать про неналежне виконання ліквідатором своїх обов'язків у цій справі про банкрутство, про відсутність повного та об'єктивного розгляду місцевим господарським судом всіх обставин справи та відсутність законних підстав для затвердження звіту та ліквідаційного балансу банкрута, припинення провадження по справі.

Отже, ухвала про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для цієї справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, встановленню правового статусу боржника, як юридичної особи, встановленню відсутності керівних органів боржника за адресою їх місцезнаходження у випадку ведення спрощеної процедури банкрутства, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів та необхідність його ліквідації), висновки суду про встановлені обставин і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України передбачено право апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що підставою для скасування оскаржуваної ухвали є п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України. Провадження у справі 26/5009/7029/11 про банкрутство ТОВ «Європа 7»підлягає припиненню.

Керуючись ст.ст. 80, 99, 101, 102, 103, 104, 105, 106 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Київ та Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя на ухвалу господарського суду Запорізької області від 21.12.2011 року у справі № 26/5009/7029/11 - задовольнити.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 21.12.2011 року у справі №26/5009/7029/11 про банкрутство -скасувати.

Провадження у справі №26/5009/7029/11 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа 7», м. Запоріжжя - припинити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Копію постанови направити державному реєстратору за місцем знаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа 7», м. Запоріжжя для внесення до Єдиного державного реєстру відповідного запису про скасування судового рішення про припинення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з ліквідацією банкрута та прийняття іншого судового рішення про припинення провадження у справі про банкрутство, та відновлення в Єдиному державному реєстрі стану юридичної особи -Товариства з обмеженою відповідальнісю «Європа 7»(ЄДРПОУ 36530259).

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Судді: Т.Д. Геза

Л.В. Ушенко