Постанова

від 25.12.2012 по справі 26/5009/7029/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" грудня 2012 р. Справа № 26/5009/7029/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -Панової І.Ю., суддів -Білошкап О.В., Хандуріна М.І., за участю представників сторін:

Генеральної прокуратури України -Баклан Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Адпак Україна" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.09.2012р. по справі №26/5009/7029/11 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Адпак Україна" про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа 7",-

в с т а н о в и в:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.12.2011 року затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідовано Товариство з обмеженою відповідальністю "Європа 7", провадження по справі припинено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.09.2012р. апеляційну скаргу заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва та Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя задоволено. Ухвалу господарського суду Запорізької області від 21.12.2011 року скасовано. Провадження по справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа 7" припинено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Адпак Україна" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.09.2012р. по справі скасувати та залишити в силі ухвалу господарського суду Запорізької області від 21.12.2011р., посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представника Генеральної прокуратури України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.11.2011р. порушено провадження по справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа 7" на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Адпак Україна".

Постановою суду першої інстанції від 08.11.2011р. боржника ТОВ "Європа 7" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором підприємства призначено ТОВ "Адпак Україна".

13.12.2011р. до суду першої інстанції подано звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс підприємства-банкрута.

Затверджуючи звіт та ліквідаційний баланс банкрута та припиняючи провадження по справі, суд першої інстанції послався на те, що за результатами звіту та ліквідаційного балансу у банкрута не залишилось майна для здійснення своєї підприємницької діяльності, у зв'язку з чим банкрут підлягає ліквідуванню, а провадження по справі - припиненню.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора, суд апеляційної інстанції виходив з того, що будь-які відомості з приводу припинення діяльності боржника за рішенням засновників до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб -підприємців не вносилися та в матеріалах справи відсутні, тому зазначені обставини належними доказами не підтверджені, на момент порушення провадження у справі ініціюючий кредитор не надав суду доказів відсутності боржника за місцезнаходженням, доказів відсутності підприємницької діяльності, а при прийнятті оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не надано оцінки відсутності в матеріалах справи довідки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб -підприємців, тобто жодна з ознак процедури банкрутства відсутнього боржника, встановлена ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не підтверджена матеріалами справи та фактичними обставинами справи, тому провадження по справі про банкрутство за спрощеною процедурою було порушено безпідставно. За таких обставин, визнання боржника банкрутом за відсутності належних доказів на підтвердження підстав, передбачених статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", згідно постанови суду від 08.11.2011 року є незаконним.

Крім цього, суд апеляційної інстанції встановив, що в матеріалах справи відсутні докази того, що безпосередньо ліквідатором досліджувались місцезнаходження банкрута в м. Запоріжжя та попереднє місцезнаходження банкрута в м. Києві з метою виявлення та отримання від посадових осіб банкрута бухгалтерської та іншої документації, печатки і штампа, матеріальних та інших цінностей банкрута, що свідчить про неналежне виконання ліквідатором своїх обов'язків у справі про банкрутство, про відсутність повного та об'єктивного розгляду судом першої інстанції всіх обставин справи та відсутність законних підстав для затвердження звіту та ліквідаційного балансу банкрута, припинення провадження по справі.

Відповідно до ст.4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Провадження у даній справі здійснюється в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка передбачає спрощену процедуру банкрутства відсутнього боржника.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" сторонами у справі про банкрутство є кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут).

Особливості та порядок заявлення кредиторами претензій до відсутнього боржника, що ліквідується в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", визначені положеннями п. 5 вказаної статті та передбачають направлення кредиторами ліквідатору заяв із вимогами до банкрута в місячний термін після отримання від ліквідатора відсутнього боржника повідомлення про визнання банкрутом.

Отже, у справі про банкрутство відсутнього боржника особа (що не є ініціюючим кредитором) може набути статусу кредитора -сторони у справі про банкрутство після прийняття постанови про визнання банкрутом та у разі звернення із кредиторськими вимогами до боржника.

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів); учасники провадження у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство (ст. 4 1 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Виходячи зі змісту статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва та Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя, в особі яких звернувся заступник прокурора Запорізької області з апеляційною скаргою, не мають іншого правового статусу, окрім статусу кредитора боржника, тобто -сторони у справі про банкрутство.

Статтею 91 ГПК України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього кодексу.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 106 ГПК України окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Між тим, згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

При цьому, слід зазначити, що правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників користуються також визначені законом органи справляння податків, зборів (обов'язкових платежів). Ця норма міститься в ст. 210 Господарського кодексу України. Однак, вказана норма не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство. Статус кредитора щодо неплатоспроможного боржника набувається, у тому числі і цими органами, через певні процедури, які визначені спеціальною нормою законодавства -Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема після визнання його вимог і тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження судових рішень..

Інші випадки участі органу державної податкової служби та Пенсійного фонду України у справі про банкрутство Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачені.

Як вбачається з матеріалів справи, копії ухвали про порушення провадження по справі про банкрутство ТОВ "Європа 7" та постанови про визнання боржника банкрутом були направлені ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, тобто ДПІ була повідомлена про порушення справи про банкрутство стосовно товариства.

З апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Запорізької області від 21.12.2011 року звернувся заступник прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва та Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя.

Однак, в апеляційній скарзі заявник жодним чином не посилається на наявність у боржника заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів). Крім цього, до апеляційної скарги не були додані докази щодо проведення органами податкової служби перевірки діяльності боржника (накази щодо проведення перевірки стосовно боржника, направлення на перевірку, вимоги до посадових осіб боржника із вимогами надати для податкової перевірки відповідних документів податкової, бухгалтерської та іншої звітності та складення акту перевірки тощо).

Крім цього, заявником апеляційної скарги не викладено обґрунтувань, з посиланням на відповідні норми законодавства, яким чином прийнята у даній справі оскаржувана ухвала про затвердження звіту ліквідатора та припинення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Європа 7" (за відсутністю заявлених та визнаних кредиторських вимог інспекції та управління) порушує права і охоронювані законом інтереси ДПІ у Шевченківському районі м. Києва та Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя, в особі яких звернувся заступник прокурора з апеляційною скаргою.

Розглянувши по суті апеляційну скаргу заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі ДПІ у Шевченківському районі м. Києва та Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя, суд апеляційної інстанції на вказані обставини увагу не звернув та не надав їм належної правової оцінки.

При цьому, суд апеляційної інстанції не з'ясував який статус мають ДПІ у Шевченківському районі м. Києва та Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя в справі про банкрутство ТОВ "Європа 7", тобто чи є вони стороною чи учасником провадження по даній справі.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що здійснивши апеляційне провадження та розглянувши по суті апеляційну скаргу заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва та Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя на ухвалу господарського суду Запорізької області від 21.12.2011р., суд апеляційної інстанції не дослідив чи стосується оскаржувана ухвала суду прав та обов'язків ДПІ у Шевченківському районі м. Києва та Управління Пенсійного фонду в Жовтневому районі м. Запоріжжя, чи мав прокурор Запорізької області право звертатись з апеляційною скаргою в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва та Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя на ухвалу суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора відповідно до положень ст. 91 ГПК України.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції не були досліджені обставини, що мають істотне значення для справи та яким має бути надана належна правова оцінка під час здійснення апеляційного провадження, тобто суд апеляційної інстанції припустився порушень норм ГПК України щодо повного та всебічного дослідження всіх суттєвих обставин справи, передчасно та з неповним з'ясуванням обставин справи прийняв оскаржувану постанову.

Тому постанова Донецького апеляційного господарського суду від 19.09.2012р. підлягає скасуванню, як така, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а справа -передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Адпак Україна" задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.09.2012р. по справі №26/5009/7029/11 скасувати.

Справу №26/5009/7029/11 передати на новий розгляд до Донецького апеляційного господарського суду.

Головуючий: Панова І.Ю. Судді:Білошкап О.В. Хандурін М.І.