Ухвала

від 04.10.2012 по справі 2а-9208/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9208/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А

Суддя-доповідач: Усенко В.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"04" жовтня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Усенка В.Г,

суддів: Бистрик Г.М., Оксененка О.М.,

при секретарі Мартиненко Д.А,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «КУПЕЦЬ» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «КУПЕЦЬ»(далі -Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі -Відповідача) у якому просило, враховуючи уточнення, визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.07.2011р. № 0001232307/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 грудня 2011 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог адміністративного позову в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представника позивача та відповідача, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 23.06.2011р. посадовими особами ДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «КУПЕЦЬ»стосовно взаємовідносин з ТОВ «Р.А.Ж.-Трейдинг»за період з 01.12.2008р. по 30.06.2010р.

В результаті якої складено Акт перевірки від 23.06.2011р. № 316/1-23-70-33737356, яким зафіксовано порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (р. 27 Декларації з ПДВ) на суму 1 834 150, 00 грн.

На підставі Акту перевірки винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 12.07.2011р. № 0001232307/0.

Приймаючи рішення про задоволення вимог адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані суду матеріали підтверджують, що господарські операції позивача з ТОВ «Р.А.Ж.-Трейдинг»є реальними, а м'ясна продукція придбавалася позивачем з метою використання та була використана у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує такий висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що, позивач в податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2008 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Р.А.Ж.-Трейдинг».

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека)в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) є не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями .

На момент складання податкових накладних контрагент позивача -ТОВ «Р.А.Ж.-Трейдинг»- був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, як того вимагає п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. Закону № 168/97-ВР, та зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а тому мав право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних на кожну поставку робіт; в свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

З матеріалів справи вбачається, що придбана позивачем м'ясна продукція зберігалась в холодильних камерах, орендованих у ВАТ «Холодокомбінат №3», та була реалізована на адресу інших суб'єктів підприємницької діяльності.

На підтвердження реальності спірних господарських операцій позивач надав в матеріали справи копії видаткових накладних, виписки банку, договорів про оренду холодильних камер, актів здачі-прийняття робіт, податкових накладних.

Таким чином, позивачем доведено суду, що господарські операції з ТОВ «Р.А.Ж.-Трейдинг»є реальними та підтверджуються необхідними документами, а м'ясна продукція придбавалася позивачем з метою використання та була використана у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемними угод, укладених між ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «КУПЕЦЬ»та ТОВ «Р.А.Ж.-Трейдинг», а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Таким чином, ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «КУПЕЦЬ»правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість грудень 2008 року, а висновки Акта перевірки про порушення позивачем п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР є помилковими, відтак збільшення ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «КУПЕЦЬ»суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та накладення штрафу є протиправним.

Отже, апеляційна інстанція вважає вимоги адміністративного позову обґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 12.07.2011р. №0001232307/0 таким, що підлягає скасуванню.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки спростовуються обґрунтуванням суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 грудня 2011 року -без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя Усенко В.Г.

Судді: Бистрик Г.М.

Оксененко О.М.