Ухвала

від 04.10.2012 по справі 2а-1405/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1405/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"04" жовтня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2012 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт»до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Публічне акціонерне товариство «Київський річковий порт»(далі -ТОВ «Київський річковий порт», позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000052320 від 23 січня 2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 липня 2012 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану постанову суду з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та постановити нову, якою відмовити в задоволені вимог адміністративного позову повністю.

В апеляційній скарзі, в обґрунтування своїх вимог та на спростування доводів позивача про незаконність податкового повідомлення-рішення, відповідач посилається на те, що у контрагентів позивача ТОВ «СГ-Груп», ТОВ «Логокомп»та ТОВ «Компанія «Паритет ТМ»відсутні необхідні умови для досягнення результатів підприємницької економічної діяльності, відсутність управлінського та технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг) та відсутність підприємств за юридичною та фактичною адресами.

В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби була проведена планова виїзна документальна перевірка публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 30 вересня 2011 року, про що складено Акт № 1/23-205/03150071 від 05 січня 2012 року.

Вказаним актом встановлено порушення позивачем вимог пп.7.4.1, пп. 7.4.5, п. 7.4 ст.7, п. 10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), та відповідно п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ, ч. 4 п. 4 Наказу ДПА України «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання»від 30 травня 1997 року № 166, в результаті чого було занижено податок на додану вартість на загальну суму 399 539 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем були прийнято податкове повідомлення-рішення від 23 січня 2012 року № 0000052320, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на загальну суму - 498 185 грн.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби протиправним, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було доведено суду допустимими доказами товарність (фактичність здійснення) операцій із контрагентами ТОВ «СГ-Груп», ТОВ «Логокомп»та ТОВ «Компанія «Паритет ТМ», зокрема фактичне виконання робіт за договорами та сплата його вартості, на виконання чого були оформлені відповідні податкові накладні. А відтак оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято відповідачем неправомірно, без достатніх для того підстав .

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок обчислення, сплати податку на додану вартість, порядок формування податкового кредиту було передбачено ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР, а після набрання чинності Податковим Кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ, статтею 198 останнього.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Наведені правові норми також відображені в Податковому Кодексі України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, зокрема статтями 198, 200.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для визначення податкового кредиту позивачем є податкові накладні, видані йому виконавцем замовлених послуг (платником ПДВ), що оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства. Крім цього, здійснення та оплата наданих послуг підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що містяться в матеріалах справи.

Згідно ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «СГ-Груп», ТОВ «Логокомп»та ТОВ «Компанія «Паритет ТМ», останні не були визнані банкрутом, знаходились в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та були зареєстровано платниками податку на додану вартість.

Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що на момент укладення договору, установчі документи ТОВ «СГ-Груп», ТОВ «Логокомп»та ТОВ «Компанія «Паритет ТМ»були визнані недійсними, чи були анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на вирок Печерського районного суду м. Києва у кримінальній справі № 1-786/10, яким засновника ТОВ «Логокомп»гр. ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205 та ч.2 ст. 358 КК України, оскільки зазначеним вироком не встановлено укладення договорів між ПАТ «Київський річковий порт»та ТОВ «Логокомп»з метою, яка порушує публічний порядок, не встановлено вчинення угод з метою, що суперечать інтересам держави і суспільства, так само не встановлено і ухилення від сплати податків за наслідками виконання спірних договорів, наявності заборгованості перед бюджетом по сплаті податків.

В обґрунтування правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення апелянт посилається на ту обставину, що договори з придбання товарів чи надання послуг контрагентами позивача не мали реального характеру, оскільки укладені без мети настання реальних наслідків.

Відповідно до ст. 228 Цивільного Кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню. Наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Виходячи з викладеного колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Судом встановлено, що основними видами діяльності ПАТ «Київський річковий порт»є видобування і постачання будівельним підприємствам річкового піску; діяльність в сфері перевезень річковим транспортом.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ «Київський річковий порт»(покупець) та ТОВ «СГ-Груп»(продавець) було укладено договір купівлі-продажу товарів від 02 липня 2010 року № 11132/10, відповідно до якого ТОВ «СГ-Груп»зобов'язується передати у власність позивачу, а останній прийняти та оплатити нафтовий сорбент ЕКОЛАН, в кількості 10000 кг на загальну суму 500000 грн., в т.ч. ПДВ 100000 грн.

На виконання вказаного договору 30 липня 2012 сторонами підписано акт приймання - передачі товару, 11 серпня 2010 року товар було оплачено Позивачем, що підтверджується випискою по особовому рахунку ПАТ «Київський річковий порт»у ПАТ «Ві Ей Бі Банк», копія якої наявна в матеріалах справи.

Також, між ВАТ «Київський річковий порт»(замовник) та ТОВ «Сг-Груп»(«Комерційний агент») було укладено агентський договір від 07 липня 2010 року № 14-148/10, згідно якого комерційний агент в порядку та на умовах, визначених договором та чинним законодавством України, за агентську винагороду зобов'язується надавати Порту послуги зі сприяння реалізації товару (купівлі-продажу), а саме: піску річкового.

Надання послуг Комерційним агентом та приймання їх результатів Портом підтверджується Актом наданих послуг, який підписаний повноважними представниками сторін. На підтвердження виконання договору сторонами також підписано Акт надання послуг від 31 серпня 2010 року №0831/15 на суму 150 344, 31грн., відповідно до якого комерційним агентом для позивача знайдено контрагента - ВАТ «Уманьавтодор»та надано послуги по сприянню укладення Договору № 12-43/10 від 28 липня 2010 року між ВАТ «Київський річковий порт»та ВАТ «Уманьавтодор». Оплата договору №14-148/10 від 07 липня 2010 року підтверджується випискою руху коштів позивача по р/рахунку №26009262400008, внаслідок чого ТОВ «СГ-Груп»було виписано позивачу податкову накладну № 138 від 31 серпня 2010 року на загальну суму 150 344, 31 грн., сума ПДВ по якій в розмірі 25 057, 39 грн.

Крім того, між позивачем та ТОВ «Компанія «Паритет ТМ»у травні 2009 року виникли господарсько-договірні правовідносини, за яким ТОВ «Компанія «Паритет ТМ»на користь позивача було передано товар, а саме: кабель КНР, розетки, електричні вилки, розпилювачі, терморегулятори, стартери, форсунки, клапани компресорів, електродвигуни, насоси, кришки циліндрів, що підтверджується накладними, які містяться в матеріалах справи, на підставі яких, в період з 01 березня 2010 року по 22 березня 2011 року позивач провів оплату, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по рахунку позивача.

На виконання вказаних правовідносин ТОВ «Компанія «Паритет ТМ» виписало на користь позивача ряд податкових накладних. Використання зазначених товарів підтверджується рядом Вимог форми м-10 на відпуск (внутрішнє переміщення) товарно-матеріальних цінностей.

Спростовуючи доводи апелянта стосовно нікчемності господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Логокомп», суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, ПАТ «Київський річковий порт»(покупець) та ТОВ «Логокомп»(постачальник), уклали договори поставки від 03 серпня 2011 року № 111921, від 10 серпня 2011 року №111941 про виконання ремонту складових частин морських суден, за якими останній зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його. Продукція, що підлягає поставці за цими договором, визначаються специфікаціями. На виконання вказаних договорів ТОВ «Логокомп»та ПАТ «Київський річковий порт»підписали специфікації, якими погодили найменування, кількість та ціну за одиницю Товару.

На підставі зазначених договорів ТОВ «Логокомп»було виписано позивачу видаткові накладні на загальну суму 1 051 044 грн. з ПДВ. Товар було оприбутковано на складі позивача, що підтверджується приходними касовими ордерами. Використання придбаного товару в рамках власної господарської діяльності підтверджується рядом Вимог форми М-10, за якими вказаний товар отримувався посадовими особами ПАТ «Київський річковий порт».

Також ПАТ «Київський річковий порт»(замовник), а ТОВ «Логокомп»(виконавець) було укладено договір № 141931 від 16 серпня 2011 року, за яким останній зобов'язується виконати ремонт складових частин суден, що визначаються у специфікації, що є додатком 1 до договору. Виконання договору між сторонами підтверджується актами виконаних робіт від 31 серпня 2011 року.

Оплата по вищевказаних договорах підтверджується виписками по р/рахунку позивача, копії яких містяться в матеріалах справи. За наслідками господарських правовідносин ТОВ «Логокомп»на користь позивача виписано податкові накладні.

Колегією суддів не приймається до уваги посилання апелянта на те, що вищевказані договори є нікчемними в силу того, що контрагентів позивача ТОВ «СГ-Груп», ТОВ «Логокомп»та ТОВ «Компанія «Паритет ТМ»відсутні необхідні умови для досягнення результатів підприємницької економічної діяльності, виходячи з того, що чинним законодавством не передбачено обов'язку платника податку нести відповідальність за несплату податків продавцями/виконавцями послуг, або за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Бюджетне відшкодування можливе за наявності належних документів, що підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту платника податку, та встановлення реальності здійснення господарських операцій.

Аналогічна правова позиція також викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України №1112/11/13-10 від 20 липня 2010 року та в постанові Верховного суду України від 13 січня 2012 року по справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат»до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про недобросовісність позивача, як платника податку на додану вартість, про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої суми до відшкодування та не доведено наявність підстав та правомірність зменшення заявленого позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку про те, що податкове повідомлення-рішення № 0000052320 від 23 січня 2012 року прийнято без достатніх підстав та з порушенням норм чинного законодавства, а тому скасоване обґрунтовано..

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 липня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ст. 254 КАС України) та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.