Постанова

від 08.08.2008 по справі 2а-3895/08

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-3895/08

Справа № 2а-3895/08

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

      8 серпня 2008 року                                                                                                

м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Зінченка А.В.,

при секретарі - Король Д.О., Набока О.О.

за участі

представників сторін:

позивача не

прибув

представника відповідача

не прибув

представника ІІІ

особи не прибув

розглянувши у

відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління

праці та соціального захисту населення Великобурлуцької районної державної

адміністрації, з участю третьої особи Головного

управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної

державної адміністрації, про зобов'язання в перерахунку та виплаті належних

соціальних виплат, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до

Управління праці та соціального захисту населення Великобурлуцької районної

державної адміністрації, в якому просить суд після зміни позовних вимог,

визнати бездіяльність відповідача щодо не нарахування та виплати йому

соціальних виплат незаконними та стягнути на його користь недоплаченої у 2007

році щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 1590,00 грн. та щорічної

разової грошової допомоги у розмірі 2570,42 грн.

Свій позов він обґрунтував тим, що на підставі висновку

МСЕК при інвалідності третьої групи його віднесено до першої категорії

потерпілих в наслідку аварії на ЧАЕС, а також він має статус інваліда війни.

            У зв'язку із вищезазначеним, позивач

має право на отримання різних пільг, компенсацій і допомог, передбачених

Законами України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали

внаслідок Чорнобильської катастрофи» і „Про статус ветеранів війни, гарантії їх

соціального захисту”, а саме, право на отримання щорічної грошової допомоги на

оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, згідно із п. 4 ст.

48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали

внаслідок Чорнобильської катастрофи» і право на отримання щорічної разової

допомоги у розмірі 7 мінімальних пенсій, згідно зі ст. 13 Закону України „Про статус

ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

            Проте, нарахування та виплата

вказаних допоміг здійснюється відповідачем в значно менших розмірах ніж

передбачено законодавством.

            До суду позивач надіслав письмову

заяву в якій просив суд розглянути справу без його участі в судовому засіданні.

Відповідач до суду надіслав письмову заяву, в якій просив суд розглянути

справу без участі його представника в судовому засіданні. Також надав письмові

заперечення на позов, в яких прохав відмовити у задоволенні позову в повному

обсязі, посилаючись на те, що УПСЗН Великобурлуцького району діяло в межах

своїх повноважень, передбачених законодавством, і виплати позивачу проведені

згідно з чинним законодавством і в межах бюджетних асигнувань.

До суду третя особа надала письмові заперечення на позов в яких прохала

відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, пославшись на підстави

аналогічні позиції відповідача Управління праці та соціального захисту

населення Великобурлуцької районної державної адміністрації. Про час та місце

судового засідання була повідомлена належним чином та завчасно, проте свого

представника в судове засідання не надіслала.

Суд дослідивши матеріали

справи, приходить до висновку про задоволення позовних вимог, встановивши

наступні обставини.

ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ

групи, а також віднесений до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок

Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1, а також має

право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни -

інвалідів війни згідно посвідчення НОМЕР_2.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист

громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від

28.02.91, в редакції закону від 09.07.07 щорічна допомога на оздоровлення

виплачується інвалідам ІІІ групи в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

Згідно з пунктом 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України

на 2007 рік»        від 19.12.06 № 489-V

на 2007 рік дія ч. 4 ст. 48 Закону «Про статус і соціальний захист громадян,

які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати

компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати

була зупинена. 

Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням

46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України

(конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини

другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29,

30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України

«Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії

громадян) № 6-рп/2007 від 09.07.07 пункт 30  

статті 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»  було визнано такими, що не відповідає

Конституції України (є не конституційними). 

            Пунктом 5 зазначеного Рішення

Конституційного суду України визначено, що рішення має преюдиціальне значення

для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з

правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів,

що визнані неконституційними.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач має право на

отримання щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік відповідно до абзацу 4

частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян,

які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.91, в

редакції закону від 09.07.07 року у розмірі чотирьох  мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ч. 7 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист

громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від

28.02.91, в редакції закону від 09.07.07, розмір

мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Судом встановлено, що позивачу у травні 2007 року була виплачена допомога

на оздоровлення у розмірі 90,00 грн., що підтверджується довідкою від 31 березня 2008 року №

08/894 відповідача - Управління праці та соціального захисту населення

Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області. Дані

обставини не заперечуються сторонами.

Згідно зі ст. 76 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»

встановлено з 1 січня 2007 року розмір мінімальної заробітної плати 400 гривень

на місяць, з 1 квітня 2007 року - 420 гривень, з 1 липня 2007 року - 440

гривень та з 1 жовтня 2007 року - 460 гривень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачу повинна бути виплачена

щорічна допомога на оздоровлення у 2007 році в сумі 1680,00 грн., з розрахунку

4 мінімальних заробітних плат (420 грн. х 4=1680 грн.). Фактично виплачено

90,00 грн. Таким чином недоплаченою залишається сума в розмірі 1590,00 грн.

(1680-90=1590 грн.).

Посилання відповідача на виплату щорічної допомоги на оздоровлення в сумах

відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.05 № 562 «Про

щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок

Чорнобильської катастрофи», відповідно до якої розмір допомоги на оздоровлення

інвалідам ІІІ групи -   становить 90,00

грн., не можуть бути взяті до уваги судом з огляду на наступне.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами

визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст. 75 Конституції

встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент -

Верховна Рада України. Закон України «Про статус і соціальний захист громадян,

які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.91 має

вищу юридичну силу і виходячи з загальних засад пріоритетності законів над урядовими

нормативними актами, саме Закон підлягає застосуванню при вирішення даного

спору.

Відповідно до ч. 5 ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист

громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 796-ХІІ від

28.02.91 в редакції закону від 09.07.07, 

щорічна допомога на оздоровлення виплачується

громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відмова управління праці та  соціального захисту населення Великобурлуцької

РДА в Харківській області щодо виплати позивачу щорічної допомоги на

оздоровлення у 2007 році в розмірі 4 мінімальних заробітних плат не відповідає

чинному законодавству.

Також суд

зазначає, що згідно ч.2

ст.19 Конституції України та ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, органи державної влади,

органи місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень

та у спосіб, що передбачено Конституцією та законами

України.

Відповідно до Закону України „Про

статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5

травня особам, зазначеним у цьому Законі, виплачується разова грошова допомога

у кратному розмірі до мінімальної пенсії за

віком.

Згідно ст. 17 Закону України „Про

статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", фінансування

витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок

коштів державного та місцевого бюджетів.

Відповідно до

ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», зупинено дію частин п'ятих статей 12, 13, 14 та

15 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", які

визначали кратність виплат щорічної допомоги до 5 травня залежно від розміру мінімальної пенсії за

віком.

Рішенням

Конституційного Суду України від 09.07.2007 року у справі за поданням 46

народних депутатів України щодо

відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9,

12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, .1,01, 103,

111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про

соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції

України (є неконституційним) ст. 29 Закону України

«Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ч.5 ст.ст.12-15 Закону

України «Про статус ветеранів війни,

гарантії їх соціального захисту».

Рішення

Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді

ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані

неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і

не може бути оскаржене.

З моменту прийняття Конституційним Судом

України рішення щодо неконституційності положення ст.29 Закону України „Про Державний

бюджет на 2007 рік", ця норма Закону втратила чинність, а тому на момент звернення позивача із заявою

до відповідача про перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік

були чинними частини п'ятих статей 12, 13, 14 та 15 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального

захисту", які підлягали застосуванню до спірних правовідносин.

Стаття 46 Конституції України

гарантує громадянам право на соціальний захист.

  Відповідно до статті 64 Конституції

України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути

обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ч.ч.3

та 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і

громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності,

суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Таким чином,

враховуючи ст.ст. 46, 64 Конституції України, ч.ч. З, 4 ст.8 КАС України та положення ч.5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів

війни та гарантії ії соціального захисту», яка

була чинною на час виникнення між сторонами спірних правовідносин та

встановлювала позивачеві право на соціальний захист щодо отримання

щорічної допомоги у розмірі кратному до мінімальної

пенсії за віком, суд вважає, що відповідач не мав права відмовляти позивачу у задоволенні його вимог з підстав не визначення в законодавстві України

розміру мінімальної пенсії за віком, який підлягає застосуванню при

розрахунку разової щорічної допомоги до 5 травня відповідно до Закону України

«Про статус ветеранів війни та гарантії її соціального захисту».

Відповідно   до  

п.7   ст.9   КАС  

України   у   разі  

відсутності   закону,   що  

регулює   відповідні

правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини.

Згідно зі ст.

62 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» встановлено, що для визначення мінімального розміру

пенсії за віком відповідно до абзацу першого ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове

державне пенсійне страхування» з 01 квітня та з 01 жовтня 2007року застосовується прожитковий мінімум

для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої

ст. 62 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», збільшений на 1%. Станом на 05 травня 2007року,

відповідно до ст.62 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» мінімальна

пенсія за віком становила 410,06 гривень (406x1:100=4,06; 406+4,06=410,06).

Зі змісту ст.

28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вбачається, що мінімальний розмір

пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з

цим Законом.

Таким чином,

законодавством визначено лише розмір мінімальної пенсії за віком, які призначені особам, згідно із Законом

України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на рівні прожиткового

мінімуму для осіб, які втратили працездатність, збільшений на 1%. Отже, питання щодо визначення

розміру мінімальної пенсії за віком, який застосовується при обчисленні розміру пенсії,

призначеної за іншими законами та при розрахунку щорічної разової допомоги до 5 травня, не визначено

законодавством.

З урахуванням

положення ч.7 ст.9 КАС України, суд вважає, що у зв'язку з відсутністю закону, яким врегульовано спірні

правовідносини, а саме, розмір мінімальної пенсії за віком, який застосовується при обчисленні розміру

щорічної разової допомоги до 5 травня, необхідно застосувати норми закону, який регулює подібні правовідносини, а саме

ст.62 Закону України «Про державний

бюджет на 2007 рік».

Відповідно до ч.5 ст.13 Закону

України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня інвалідам війни ІІІ

групи виплачується разова грошова допомога у розмірі 7 мінімальних пенсій за

віком.

Згідно з ч.1 ст.17-1 зазначеного закону такі виплати здійснюють органи

праці та соціального захисту населення.

     Таким чином, позивачу у 2007 році управління праці та соціального захисту населення Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області повинно було сплатити до 5 травня

разову грошову допомогу у розмірі 2870,42 гривень (410,06x7=2870,42), а сплатило лише 300 гривень, тобто не виплаченою залишилась

сума у розмірі 2570,42 гривень

(2870,42-300=2570,42).

Посилання відповідача в

запереченнях, що розрахунок щорічної грошової допомоги до 5 травня, повинен здійснюватися виходячи з розміру

мінімальної пенсії за віком встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.02 за №1 на рівні 19,19

грн., суд вважає безпідставними, оскільки зазначена постанова не передбачає

застосування цього розміру пенсії для

розрахунку щорічної допомоги, передбаченої Законом України «Про статус

ветеранів війни, гарантії їх

соціального захисту».

Відповідно до ст. 2 КАС України

завданням  адміністративного  судочинства 

є  захист прав,

свобод та інтересів фізичних осіб,  прав 

та  інтересів  юридичних осіб  у 

сфері  публічно-правових  відносин 

від  порушень з боку органів

державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх

посадових 

і  службових осіб, інших суб'єктів

при здійсненні ними владних управлінських функцій на  основі 

законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Тобто судом встановлено, що відповідачем

всупереч Рішенню

Конституційного Суду України від 09.07.2007 року не було вчинено жодної дії

відповідно до чинного законодавства для усунення порушених прав позивача, а

тому суд вважає позов обґрунтованим та таким що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8-14, 71,

160-164, 167, 186, КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення

Великобурлуцької районної державної адміністрації про зобов'язання в

перерахунку та виплаті належних соціальних виплат задовольнити.

Визнати бездіяльність Управління праці та соціального

захисту населення Великобурлуцької районної державної адміністрації щодо

ненарахування та виплати ОСОБА_1

соціальних виплат незаконною.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту

населення Великобурлуцької районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1

1590 грн. 00 коп. недоплаченої у 2007 році щорічної допомоги на оздоровлення та

2570 грн. 42 коп. щорічної разової грошової допомоги.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний

суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про

апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення

та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без

попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга

подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про

апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву

про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений

строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі

подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної

сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова в повному обсязі виготовлена 11 серпня 2008 року.

Суддя                                                                                                                   

А.В. Зінченко