Постанова

від 15.12.2008 по справі 7/271

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/271

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  РІВНЕНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

 "15" грудня 2008 р.                                                                  Справа №  7/271

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Василишина А.Р. за участю секретаря судового засідання помічника судді Сокола Ф.Г.

за участю представників сторін:

в судовому засіданні брали участь –

від позивача: Мамай І.Є. (дов. № 96/10-44 від 08.01.2008р.);

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державної податкової інспекції у  місті Рівне

до відповідача 1 Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнеприлад»

про визнання недійсними господарських зобов'язань (усних угод).

Статті  27, 29, 49, 51, 127 Кодексу адміністративного судочинства України роз'яснені.

ВСТАНОВИВ:

          Державна податкова інспекція у місті Рівне (надалі –Позивач), в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, у липні 2004 року звернулася в господарський суд Рівненської області з позовом до Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради (надалі –Відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнеприлад»(надалі –Відповідач 2) про визнання недійсними усних угод від 19 жовтня 2002 року, від 6 листопада 2002 року та від 18 грудня 2002 року, укладених між Відповідачем 1 та Відповідачем 2, як таких, що суперечать інтересам держави та суспільства, а також про застосування правових наслідків, передбачених статтею 49 Цивільного кодексу Української РСР.

Ухвалою господарського суду від 2 липня 2004 року (а.с. 1; суддя Маціщук А.В.) порушено справу № 7/271 та прийнято позовну заяв до розгляду. Розгляд справи призначено на 3 серпня 2004 року на 10 годину 30 хвилин.

29 липня 2004 року в господарський суд Рівненської області надійшов відзив Відповідача 1 на позовну заяву (а.с. 30-31), в якому Відповідач 1, з підстав вказаних у даному відзиві, заперечив проти позову та вказав на неможливість розгляду справи № 7/271 до вирішення пов'язаної з нею кримінальної справи, що розглядається Рівненським міським судом про обвинувачення посадових осіб Відповідача 2.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 3 серпня 2004 року по справі              № 7/271 (а.с. 36) зупинено провадження у справі № 7/271 до вирішення Рівненським міським судом Рівненської області кримінальної справи за звинуваченням Стафійчука О.Г., Куценко Л.Ю. за частиною 3 статті 28, частиною 2 статті 205, частиною 2 статті 209 та частиною 2 статті 358 Кримінального кодексу України.

Розпорядженням Голови господарського суду Рівненської області від 20 березня 2008 року (а.с. 77) справу № 7/271 передано на розгляд судді Василишину А.Р., з підстав вказаних у розпорядженні.

9 жовтня 2008 року в господарський суд надійшов лист-відповідь Рівненського міського суду Рівненської області (а.с. 79) на запит господарського суду Рівненської області (а.с. 78), щодо вирішення кримінальної справи по обвинуваченню Собіпана О.Л., Стафійчука О.Г., Малецької Т.В., Дев'яткіна О.О., Дубовського І.Л., Куценко Л.Ю. та інших за ознаками злочинів, передбачених частиною 3 статті 28, частиною 2 статті 205, частиною 2 статті 209 та частиною 2 статті 358 Кримінального кодексу України. До даного листа-відповіді (а.с. 79) додано Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 10 вересня 2008 року в кримінальній справі по обвинуваченню Дев'яткіна Олександра Олексійовича (а.с.  80-81), та Постанову Рівненського міського суду від 12 червня 2008 року в кримінальній справі по обвинуваченню Собіпана Олександра Леонідовича, Стафійчук Оксани Григорівни, Малецької Тетяни Володимирівни, Садовника Володимира Ярославовича, Рабійчук Алли Германівни, Куценко Святослава Юрійовича та Дубовського Ігоря Львовича (а.с. 82-90) у вчинені злочинів, передбачених відповідними статтями Кримінального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 15 жовтня 2008 року по справі           № 7/271 (а.с. 91-92): відкрито провадження в адміністративній справі, поновлено провадження у справі № 7/271 та призначено справу до судового розгляду на 11 листопада 2008 року на 16 годину 00 хвилин.

Ухвалою господарського суду від 11 листопада 2008 року по справі № 7/271 (а.с. 100) розгляд справи відкладено на 2 грудня 2008 року на 10 годину 30 хвилин, з підстав, вказаних у даній ухвалі.

1 грудня 2008 року в господарський суд Рівненської області, як адміністративний суд, надійшли від Позивача додаткові обґрунтування позовних вимог з урахуванням постанов Рівненського міського суду від 12 червня 2008 року та 10 вересня 2008 року (а.с. 105). В даних додаткових обґрунтуваннях Позивач, з підстав вказаних у додаткових обґрунтуваннях (а.с. 105), просить суд: визнати недійсними господарські зобов'язання між Відповідачем 1 та Відповідачем 2, як таких, що вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Ухвалою від 2 грудня 2008 року (а.с. 109) розгляд справи № 7/271 відкладено на 15 грудня 2008 року на 14 годину 10 хвилин, з підстав, вказаних у даній ухвалі.

10 грудня 2008 року в господарський суд Рівненської області надійшли заперечення Відповідача 1 проти позову (а.с. 115), в якому Відповідач 1 з підстав вказаних у даному запереченні, просить суд: у позові відмовити; справу розглядати без участі представника Відповідача 1.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками процесу та зібрані судом, заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, давши оцінку доказам які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення.

При цьому господарський суд Рівненської області, як адміністративний суд, керувався наступним.

Судом встановлено, що 19 жовтня 2002 року, за усною домовленістю (угодою), Відповідачем 2 відпущено Відповідачу 1 за накладною № 1020 (а.с. 23; податкова накладна на а.с. 19) ковпаки захисні для газового лічильника в кількості 400 штук, на загальну суму (з ПДВ) 1 848 (одна тисяча вісімсот сорок вісім) грн. 00 коп..

6 листопада 2002 року, за усною домовленістю (угодою), Відповідачем 2 відпущено Відповідачу 1 за накладною № 1106 (а.с. 22; податкова накладна на а.с. 20): регулятор РДУК 2-100 в кількості 1 штука, клапан ПКН 100 в кількості 1 штука, фільтр волосяний в кількості 1 штука, та клапан ПСК 50 в кількості 1 штука. Всього за даною накладною Відповідач 2 отримав від Відповідача 1 товару на загальну суму (з ПДВ) 3 918 (три тисячі дев'ятсот вісімнадцять) грн. 60 коп..

18 грудня 2002 року, за усною домовленістю (угодою), Відповідачем 2 відпущено Відповідачу 1 за накладною № 1218 (а.с. 21; податкова накладна на а.с. 18) покажчики гідратів у кількості 2 штуки, на загальну суму (з ПДВ) 218 (двісті вісімнадцять) грн. 40 коп..

Господарським судом Рівненської області встановлено, що постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 12 червня 2008 року (а.с. 82-90) в кримінальній справі по обвинуваченню Собіпана Олександра Леонідовича, Стафійчук Оксани Григорівни, Малецької Тетяни Володимирівни, Садовника Володимира Ярославовича, Рабійчук Алли Германівни, Куценко Святослава Юрійовича та Дубовського Ігоря Львовича у вчиненні злочинів, передбачених статтями 27, 28, 205, 358 Кримінального кодексу України встановлено наступне:

«Собіпан О.Л., з корисних мотивів, у 2000 році розробив план створення організованої злочинної  групи з метою отримання неконтрольованого державою прибутку протиправними заходами, шляхом конвертації коштів та легалізації коштів отриманих внаслідок фіктивного підприємництва.

Згідно  плану  Собіпан  О.Л.  досягав  злочинного результату  через  приватні  підприємства та товариства зареєстровані на малозабезпечених осіб та осіб, які перебувають на обліку у лікаря-нарколога абоо лікаря-психіатра з приводу психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю.

Злочинну діяльність Собіпан О.Л. планував здійснювати шляхом укладення угод, без дійсної поставки товарно-матеріальних цінностей, між створеними ним фіктивними підприємствами та іншими підприємствами, установами, організаціями, з проведенням розрахунків через банківські установи, при цьому звертати у власність злочинної групи близько 5-8 відсотків від суми угоди. Таким чином фіктивні підприємства використовувались членами групи для незаконного переведення на них податкових зобов'язань від інших суб'єктів підприємницької діяльності, внаслідок чого завдана шкода державі.

Для досягнення поставленої мети, Собіпан О.Л. організував злочинну групу в складі Стафійчук О.Г. та Малецької Т.В. і особисто виконував організаційні функції, які полягали у вербуванні осіб на роль директорів фіктивних підприємств на умовах підзвітності йому особисто, розподілі ролей, розподілі коштів отриманих внаслідок злочинної діяльності та розпорядження ними з метою надання правомірного вигляду, встановлення відсоткових ставок за проведення злочинних трансакцій, реєстрації та перереєстрації підприємств на підставних осіб, зняття готівки з рахунків у банках та передача її замовникам таких операцій, прийом замовлень на проведення операцій, пов'язаних з «конвертацією»грошових коштів.

В 2000 році Собіпан О.Л. з метою реалізувати свої наміри, втягнув у злочинну групу Стафійчук О.Г. та Малецьку Т.В.. Стафійчук О.Г., відвів роль вербувальника нових осіб на посади директорів фіктивних підприємств створення приватних підприємств та товариства, відкриття розрахункових рахунків у банках, зняття готівки з розрахункових рахунків фіктивних підприємств та передача коштів замовнику конвертації, підготовки пакету документів (накладних, податкових накладних, договорів і т.д.), необхідних для прикриття незаконної операції, укладання угод купівлі-продажу з коштами отриманими внаслідок фіктивної підприємницької діяльності.

Малецькій Т.В., яка попередньо працювала бухгалтером приватного підприємства «Рівнепромпостач», власником якого і був він особисто, відвів роль бухгалтера підприємства її обов'язки полягали у прикритті незаконної діяльності підприємств та незаконного походження коштів на рахунках фіктивних підприємств, а саме, заповненні та поданні звітних документів із завідомо неправдивою інформацією в Державну податкову інспекцію (ДПІ) у м. Рівне, органи державної статистики, а також подання довідок про суми виплачених доходів і утриманих з них податків фізичних осіб (Ф. № 8ДР), звітів до Фонду соціального страхування тимчасової втрати працездатності, пенсійного фонду, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, центр зайнятості населення щодо фінансово-господарської діяльності приватного підприємства «Рівнепромпостач», товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнеприлад», приватного підприємства «Рівнепромобладнання», приватного підприємства «Проміс».

Виконуючи свою роль, Собіпан О.Л. та Стафійчук О.Г. протягом 2000 - 2002 років схилили до вчинення злочинів Дев'яткіна О.О., Дубовського І.Л., Куценко С.Ю., Рабійчук А.Г., які погодились виконувати роль директорів фіктивних підприємств.

Відповідно до попередньої змови, Девяткіну О.О., Куценко С.Ю., Дубовському І.Л., Рабійчук А.Г. відводилась роль директорів фіктивних підприємств, які, діючи на умовах підзвітності Собіпану О.Л. та Стафійчук О.Г., фінансово-господарською діяльністю підприємств не займались, а на прохання останніх ставили свої підписи в незаповнених бланках накладних, податкових накладних, чеках на отримання готівки та інших документах, за що отримували від Собіпана О.Л. або Стафійчук О.Г. щомісячну винагороду у розмірі 100-150 грн....

… Продовжуючи свою злочину діяльність, Собіпан О.Л., реалізовуючи свої злочині наміри щодо створення нової юридичної особи, доручив Стафійчук О.Г. роль вербувальника осіб на посаду директора приватного підприємства, створення юридичних осіб, відкриття розрахункових рахунків у банках з метою незаконного переводу безготівкових коштів у готівку.

Так, 22 квітня 2002 року Собіпан О.Л. за попередньою змовою з невстановленою особою та Стафійчук О.Г., яка особисто знайшла Куценко Л.Ю. на роль директора фіктивного підприємства, з метою прикриття незаконної діяльності у вигляді нецільового використання готівкових коштів отриманих в установах банків, створив Відповідача 2, зареєстрованого розпорядженням голови             м. Рівне № 865-Р від 11 квітня 2002 року, взяте на податковий облік 22 квітня 2002 року № 28-100/1673 в ДПІ у м. Рівне, індивідуальний податковий номер платника ПДВ 319943017161, свідоцтво платника № 24927112 видане 30 квітня 2002 року, ідентифікаційний код суб'єкта підприємницької діяльності в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України № 31994302, розрахунковий рахунок № 26009010260980 відкритий в РФ КБ «Фінанси та Кредит», за юридичною адресою: вул. Курчатова, 1, к. 23, м. Рівне.

Організовуючи створення Відповідача 2, Собіпан О.Л. вигадав назву товариства та схилив Шелеміна І.М. поставити підпис в установчому договорі у графі директор ТОВ «Полест», на що останній погодився.

Стафійчук О.Г., відповідно до відведеної ролі, за попередньою змовою з невстановленою особою, зареєструвала Відповідача 2 у виконкомі Рівненської міської ради, відкрила розрахунковий рахунок № 26009010260980 та картковий рахунок № 4146300000070574 в РФ КБ «Фінанси та Кредит», зареєструвала платником ПДВ в ДПІ м. Рівне та отримала свідоцтво платника ПДВ № 24927112, зареєструвала платником внесків до Пенсійного фонду України, у фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та фонді соціального страхування тимчасової втрати працездатності, займалась виготовленням печатки та штампу Відповідача 2 та отримала їх.

Куценко С.Ю., будучи засновником  Відповідача 2 та перебуваючи на посаді директора, своїх службових обов'язків не виконувала, фінансово-господарською діяльністю не займалась, лише на прохання,  Стафійчук О.Г. підписувала чисті бланки бухгалтерських документів, чеки на отримання готівки в установах банків та інші документи, які надавала Стафійчук О.Г., за що отримувала від останньої винагороду у сумі 100-150 гривень щомісяця.

На рахунок Відповідача 2 № 26009010260980 відкритий у РФ КБ «Фінанси та Кредит»за період з 24 квітня 2002 року по 6 червня 2003 року, як оплата за товар (послуги та роботи) від суб'єктів підприємницької діяльності надійшли кошти у сумі 749 350 (сімсот сорок дев'ять тисяч триста п'ятдесят) грн. 74 коп., з яких 632 568 (шістсот тридцять дві тисячі п'ятсот шістдесят вісім) грн. 29 коп. Стафійчук О.Г. зняла готівкою та директору Куценко СЮ. не передала і використала за іншими цілями, ніж передбачені у чеках на отримання готівки.

Протягом усього періоду діяльності Відповідач 2 використовувався іншими суб'єктами підприємницької діяльності для конвертації безготівкових коштів у готівку, тим самим переводу податкових зобов'язань на Відповідача 2.

Прикриваючи злочинну діяльність, Собіпан О.Л. в організованій злочинній групі з Стафійчук О.Г. та Малецькою Т.В. за період з травня 2002 року по лютий 2003 року подав до ДПІ в м. Рівне податкові декларації з податку на додану вартість, у яких умисно занизив податкові зобов'язання на 4 732 (чотири тисячі сімсот тридцять дві) грн. та зависив податковий кредит в розмірі 115 058 (сто п'ятнадцять тисяч п'ятдесят вісім) грн., що призвело до заниження та несплати до бюджету податку на додану вартість у сумі 119 790 (сто дев'ятнадцять тисяч сімсот дев'яносто) грн., чим державі завдав великої шкоди. »

З вищеописаної постанови вбачається, що особи, які діяли від імені Відповідача 2 при укладанні усних угод, в тому числі і з Відповідачем 1, мали на меті ухилення від оподаткування, отримання неконтрольованого державою прибутку протиправними заходами, шляхом конвертації коштів та легалізації коштів отриманих внаслідок фіктивного підприємництва, а також для незаконного переведення на них податкових зобов'язань інших суб'єктів підприємницької діяльності в тому числі й Відповідача 1, оскільки злочинна діяльність велася і в період коли були оформлені видаткові та податкові накладні № 1020 від 19 жовтня 2002 року (а.с. 23; податкова накладна на а.с. 19), № 1106 від 6 листопада 2002 року (а.с. 22; податкова накладна на а.с. 20) та № 1218 від 18 грудня 2002 року (а.с. 21; податкова накладна на а.с. 18), внаслідок чого завдана шкода державі.

Враховуючи той факт, що статтею 67 Конституції України та статтями 2, 4, 9 Закону України «Про систему оподаткування»встановлений обов'язок платників податків сплачувати податки та збори в порядку та розмірах, визначених Законами про оподаткування, то, апріорі, така мета суперечить інтересам держави та суспільства.

Відтак, умисел на укладення угод з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства доведено лише з боку Стафійчук О.Г. та Куценко С.Ю., які діяли від імені Відповідача 2.

Згідно статті 49 Цивільного кодексу Української РСР: якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін – в разі виконання угоди обома сторонами –в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

У відповідності до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України: господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Як встановлено пунктом 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу», державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках –коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Що ж до заперечень Відповідача 1 (а.с. 115), то суд наголошує на тому, що постанова Рівненського міського суду Рівненської області від 12 червня 2008 року (а.с. 82-90) приймається судом як доказ не в сенсі частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, а як доказ в сенсі статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України –як доказ, що підтверджує наявність умислу на укладання угод з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства з боку Стафійчук О.Г. та Куценко С.Ю., які діяли від імені Відповідача 2.

Враховуючи усе вищезазначене у даній постанові, господарський суд Рівненської області, як адміністративний суд, прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо визнання недійсними господарських зобов'язань, що виникли на підставі усних угод між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 по видаткових та податкових накладних № 1020 від 19 жовтня 2002 року  (а.с. 23; податкова накладна на  а.с. 19), № 1106 від 6 листопада 2002 року (а.с. 22; податкова накладна на а.с. 20) та № 1218 від 18 грудня 2002 року (а.с. 21; податкова накладна на а.с. 18) є обґрунтованими та підставними, і підлягають до задоволення.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

          1. Позов задоволити.

          2. Визнати недійсними господарські зобов'язання вчинені між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівнеприлад»(33000, м. Рівне, вул. Курчатова, 1, кв. 23; код 31994302) та Управлянням капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради (33028, м. Рівне,                            вул. Лермонтова, 6, код 05517742) по накладних № 1020 від 19 жовтня 2002 року, № 1106 від 6 листопада 2002 року та № 1218 від 18 грудня 2002 року, як такі, що вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

3. Сторона, яка не погоджується з постановою, має право на апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі, відповідно до статті 160 КАС України –з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови оформлено та підписано 22.12.2008р.

     Суддя